Рішення № 141264755, 06.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3159/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Власт-2013" (місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вул. Квітки Основ`яненко, б.17; код ЄДРПОУ: 38936642)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буд строй постач" (місцезнаходження: 61165, м. Харків, вул. Шатилова дача, б.4 офіс 301; код ЄДРПОУ: 44164568)простягнення 225 928,29 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Власт-2013" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд строй постач" заборгованості у розмірі 225 928,29 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2026 судом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Власт-2013" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3159/26.Справу № 922/3159/26 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу було направлено за юридичною адресою відповідача, відповідно до відомостей, які місяться у витягу з ЄДР : 61165, м. Харків, вул. Шатилова дача, б.4 офіс 301. Разом з цим, відповідно до довідки Укрпошти від 11.09.2026, ухвала про відкриття провадженян у справі №922/3159/26 не вручена відповідачу (одержувач відстуній за вказаною адресою).

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Отже ухвала є судовим рішенням.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 11.09.2026, а тому він мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 26.09.2026 (включно). Однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у визначений судом строк відзив на позов не надав.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/3159/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як зазначає позивач, та вбачається з матеріалів справи 31 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Власт-2013» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Строй Постач» укладено Договір про надання послуг спецтехніки №310325.

Згідно п.1.1. Договору виконавець (ТОВ «Власт -2013») зобов`язується надавати Замовнику (ТОВ «Буд Строй Постач») послуги з використання спеціальної техніки за завданням Замовника.

Відповідно до п.1.2. Договору надання послуг здійснюється на підставі замовлень Замовника, одержаних Виконавцем у письмовій формі, в тому числі шляхом направлення на електрону пошту Виконавця.

Згідно п. 1.4. Договору надання послуг здійснюється працівниками Виконавця спеціальною технікою, що знаходиться на законних підставах (право власності/право користування) у Виконавця, та за 1 годину фактичної роботи складає: послуги екскаватора Hyunday R 180 год (ківш).

Пунтом 2.4. Договору встановлено, що факт надання послуг фіксується двостороннім актом приймання -передачі наданих послуг.

Відповідно до п.2.5 Договору Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом трьох робочих днів з дати отримання від Виконавця або викласти свої обгрунтовані заперечення протягом зазначеного терміну, про що проінформувати Виконавця за електронною адресою. У разі, якщо протягом трьох робочих днів з дати отримання акту Замовником від нього не надійшов підписаний примірник акту приймання-передачі наданих послуг або заперечення щодо його підписання, він вважається таким, що погоджений Замовником та є первинним бухгалтерським документом для відображення наданих послуг у бухгалтерському обліку Виконавця та документом, що підтверджує факт виконання Замовникові послуг належної якості та кількості відповідно до умов Договору.

В п. 2.6. Договору сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється Замовником у безготівковій формі у строк 3 банківських днів на підставі рахунку фактури, переданого Виконавцем на електрону адресу Замовника, що є належним повідомленням Замовника про вартість наданих послуг і підлягає обов`язковій оплаті з наступним наданням Замовникові оригіналу рахунка-фактури, акту приймання-передачі наданих послуг та реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п.5.2 Договору у разі порушення Замовником строків оплати наданих послуг, Замовник зобов`язаний на вимогу Виконавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми гіростроченого/неоплаченого платежу, за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочка оплати триває понад три банківські дні, Замовник сплачує Виконавцеві додатково (крім пені) 25% річних за користування чужими грошовими коштами від суми неоплачених послуг.

Згідно п.8.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Як зазначає позивач, Відповідачу були надані послуги, про що свідчать акти надання послуг , а саме: Акт надання послуг №400 від 14 квітня 2025 року, загальна вартість послуг становить 70 200,00 грн. (а.с.8); Акт надання послуг №427 від 15 квітня 2025 року, загальна сума послуг 11 700,00 грн. (а.с.10); Акт надання послуг №478 від 24 квітня 2025 року, загальна сума послуг 36 400,00 грн.(а.с.11); Акт надання послуг №485 від 30 квітня 2025 року, загальна сума послуг 65 000,00 грн.(а.с.9).

Позивач вказує, що на цей час відповідач не здійснив оплату послуг, таким чином на цей час існує заборгованість перед позивачем за вищезазначеним Договором 152 100, 00 грн.

Обставини щодо стягнення існуючого боргу в сумі 152 100, 00 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 11 497,09 грн., 25% річних у розмірі 47 921,91 грн., інфляційні збитки у розмірі 14 409,29 грн. за період прострочення з 16.09.2025 до 22.09.2025.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг № 310325 від 31.03.2025 року є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двостороннім правочином, за яким одна сторона (виконавець) надає послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку, а друга сторона (замовник) зобов`язана оплатити надану послугу, виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Як зазначалося судом вище, пунтом 2.4. Договору встановлено, що факт надання послуг фіксується двостороннім актом приймання -передачі наданих послуг.

Відповідно до п.2.5 Договору Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом трьох робочих днів з дати отримання від Виконавця або викласти свої обгрунтовані заперечення протягом зазначеного терміну, про що проінформувати Виконавця за електронною адресою. У разі, якщо протягом трьох робочих днів з дати отримання акту Замовником від нього не надійшов підписаний примірник акту приймання-передачі наданих послуг або заперечення щодо його підписання, він вважається таким, що погоджений Замовником та є первинним бухгалтерським документом для відображення наданих послуг у бухгалтерському обліку Виконавця та документом, що підтверджує факт виконання Замовникові послуг належної якості та кількості відповідно до умов Договору.

Так, в матеріалах справи наявні акти надання послуг:

- № 400 від 14.04.2025 ( на суму 70 200,00 грн.) (а.с.8);

- № 427 від 15.04.2025 (на суму 11 700,00 грн.) (а.с.10);

- № 478 від 24.04.2025 (на суму 36 400,00 грн.) (а.с.11);

- № 485 від 30.04.2025 (на суму 65 000,00 грн.) (а.с.9).

Вказані акти підписані ТОВ "Власт-2013" та ТОВ "Буд строй постач".

Суд зазнчає, що захист цивільних прав та інтересів учасників господарських відносин здійснюється у спосіб, визначений законом або договором. Втім, звертаючись до суду з позовом, позивач обирає не лише спосіб захисту, але й бере на себе процесуальний обов`язок довести наявність у нього суб`єктивного права, яке підлягає захисту, та факт його порушення зі сторони відповідача.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Принцип змагальності сторін (ст. 13 ГПК України) та принцип диспозитивності (ст. 14 ГПК України) покладають обов`язок збирання та надання доказів безпосередньо на учасників справи. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази, які подаються сторонами, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності:

- Належність доказів (ст. 76 ГПК України) полягає в тому, що вони мають містити інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

- Допустимість доказів (ст. 77 ГПК України) обумовлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

- Вірогідність доказів (ст. 79 ГПК України) передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо надані на підтвердження такої обставини докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «абсолютної беззаперечності», підкреслює необхідність дослідження судом сукупності наданих доказів у їх взаємозв`язку. Суд має оцінити, чи є фактичні дані, надані позивачем, достатньо переконливими для висновку про існування спірного факту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг спецтехніки №310325 від 31.03.2025, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт (наданих послуг). На підтвердження факту виконання вказаних робіт та передачі їх результату відповідачу позивачем надано Акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) №400 від 14.04.2025 ( на суму 70 200,00 грн.) (а.с.8); № 427 від 15.04.2025 (на суму 11 700,00 грн.) (а.с.10); № 478 від 24.04.2025 (на суму 36 400,00 грн.) (а.с.11); № 485 від 30.04.2025 (на суму 65 000,00 грн.) (а.с.9).

Оцінюючи подані позивачем Акти як доказ реального виконання господарської операції, суд виходить з того, що господарське законодавство України пов`язує виникнення обов`язку з оплати з фактом реального надання послуг чи виконання робіт, який має бути належним чином зафіксований та документований.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Для надання первинному документу юридичної сили та статусу належного доказу у судочинстві такий документ повинен містити низку обов`язкових реквізитів, визначених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». До таких реквізитів належать не лише назва документа, дата складання, посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, але й зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, а також чітка ідентифікація правової підстави (зобов`язання), на виконання якої така операція здійснюється.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що первинний документ не існує у відриві від правової підстави його видачі. Він покликаний підтверджувати факт виконання конкретного правочину, умови якого визначені договором, укладеним між сторонами.

Проте, здійснивши детальний та всебічний аналіз наданих позивачем Актів приймання-передачі виконаних робіт №400 від 14.04.2025 ( на суму 70 200,00 грн.) (а.с.8); № 427 від 15.04.2025 (на суму 11 700,00 грн.) (а.с.10); № 478 від 24.04.2025 (на суму 36 400,00 грн.) (а.с.11); № 485 від 30.04.2025 (на суму 65 000,00 грн.) (а.с.9), суд встановив, що у їх текстовій частині міститься лише узагальнений вираз «на виконання Договору» без вказівки на його конкретний номер, дату укладення чи інші істотні індивідуалізуючі реквізити.

За таких умов, надані позивачем Акти є знеособленими. Відсутність у первинних документах посилання на конкретний Договір №310325 від 31.03.2025 позбавляє їх властивості належності та вірогідності, оскільки на їх підставі неможливо встановити безумовний причинно-наслідковий зв`язок між виконаними роботами (відображеними в актах) та спірними договірними зобов`язаннями саме за догвором №310325 від 31.03.2025 .

Суд зауважує, що за відсутності ідентифікуючих ознак Договору в первинних документах, вказані Акти можуть стосуватися будь-яких інших правовідносин між сторонами (у тому числі разових угод, інших договорів або виконання робіт поза межами спірного правочину), а отже, вони не слугують доказом виникнення боргу саме за Договором №310325 від 31.03.2025.

Щодо посилань позивача на доданий до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків, суд зазначає наступне. Сам по собі акт звірки розрахунків є документом бухгалтерського обліку, який відображає стан заборгованості між сторонами облікових даних, проте він не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якого виникає чи змінюється зобов`язання.

Крім того, дослідивши вказаний Акт звірки, суд встановив, що він складений та підписаний виключно позивачем в односторонньому порядку, натомість підпис уповноваженого представника відповідача та відбиток його печатки у цьому документі відсутні. Оскільки інша сторона (відповідач) вказаний акт звірки не підтвердила і не підписала, такий документ не має доказового значення для підтвердження наявності боргу, не свідчить про визнання відповідачем заборгованості та не може спростовувати відсутність належних первинних документів щодо виконання робіт за спірним договором.

Суд зазначає, що будь-яких інших належних, допустимих та вірогідних доказів у розумінні статей 7679 ГПК України (таких як: підписані сторонами кошториси, замовлення, специфікації з прямою вказівкою на Договір; товарно-транспортні накладні; акти звірки взаєморозрахунків із зазначенням конкретного Договору; довіреності на отримання результатів робіт чи офіційне листування сторін, що підтверджує прийняття робіт за цим Договором), позивачем до матеріалів справи надано не було.

Крім того суд зазначає, що також позивачем не додано і рахунків-фактур, відповідно до яких згідно п. 2.6 Договору відбувається оплата за договором; а також доказів іх надіслання на електронну адресу відповідача відповідно до умов договору.

Суд підкреслює, що обов`язок доказування не може замінюватися припущеннями. Відсутність чіткої ідентифікації договору в первинних документах створює сумнів щодо належності цих документів до спірного предмета позову, що в силу принципу змагальності трактується проти позиції позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт виконання позивачем робіт саме за Договором № 310325 від 31.03.2025 на заявлену суму є недоведеним.

У зв`язку з недоведеністю основного боргу, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за Договором № 310325 від 31.03.2025 в сумі 152 100,00 грн підлягають залишенню без задоволення.

Розглядаючи похідні позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені), 25% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, суд зазначає таке.

Акцесорне (додаткове) зобов`язання щодо сплати пені та застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання існує лише за наявності основного боргового зобов`язання та факту його прострочення.

Оскільки судом встановлено недоведеність існування основного боргу за Договором, відсутні і підстави для застосування заходів відповідальності за його непрострочення/неоплату. Отже, похідні вимоги про стягнення пені, 25% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повну необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Власт-2013" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" листопада 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3159/26