Рішення № 141264754, 03.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1617/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м. Харків, пров. Подільський, буд. 5), 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96), 2. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96), 3. Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул.Сумська, 96)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (61070, м. Харків, вул. Професорська, буд. 32)простягнення коштівза участю представників:

позивача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія") - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник") - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) - не з`явився,

відповідача - Розумної О.О. (ордер серія АХ № 1256253 від 29.04.2025)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про стягнення 27214520,55 грн., з яких: основний борг у розмірі 20000000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5620000,00 грн., 3% річних у розмірі 1594520,55 грн. та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача зобов`язань за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21БВ від 13.10.2021 в частині оплати вартості цінних паперів новому кредитору згідно договору про відступлення прав вимоги №3ДП від 16.04.2025.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2025 року для розгляду справи № 922/1617/25 визначено суддю Сальнікову Г.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №12310) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

22.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення проти заяви про усунення недоліків (вх. №12386), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

26.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано позовну заяву про стягнення заборгованості за договором (уточнену) за вх. №12588, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.06.2025 об 11:00.

11.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх.№13806), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд у позові відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат. Зазначає, що докази реальності понесення та сплати витрат на професійну правничу допомогу відповідачем будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та просить вважати вказане повідомлення заявою, поданою у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

16.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про залучення третьої особи (вх. №14218), в якій просить суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (ЄДРПОУ 40578993, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 96).

17.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №14286), в якій позивач просить визнати поважними причини неподання доказів разом з позовною заявою у зв`язку з розширенням кола доказування обставин справи, які підлягають встановленню після з`ясування доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та долучити до матеріалів справи письмові докази вказані у додатках до відповіді на відзив.

17.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про витребування доказів (вх. №14290).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, визнано поважними причини неподання письмових доказів разом з позовною заявою та долучено відповідь на відзив до матеріалів справи на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про залучення третьої особи (вх. №14218 від 16.06.2025) задоволено. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96, код ЄДРПОУ 40578993). Разом з тим, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, код ЄДРПОУ 43263434). Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул.Сумська, 96, код ЄДРПОУ 23915446). Відкладено підготовче засідання на 08.07.2025 о 12:30.

18.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву на виконання ухвали суду разом із доданими до неї документами (вх. №14391), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

19.06.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву на виконання ухвали суду разом із доданими до неї документами (вх. №14524), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про зупинення провадження у справі (вх. №15769).

07.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №15902), в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Житлобуд-3" про зупинення провадження у справі №922/1617/25.

07.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про забезпечення позову (вх. №15903).

08.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. №15950), в яких заперечує проти задоволення заяви про забезпечення позову та просить суд відмовити у її задоволенні.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у зв`язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, відкладено підготовче засідання на 15.07.2025 об 11:40 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" про забезпечення позову (вх. №15903 від 07.07.2025) відмовлено.

15.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" зареєстровано заяву (вх. №16438), в якій просить суд відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 30.07.2025 о 13:00 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 у зв`язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, клопотання представника позивача про відкладення розгляд справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 01.08.2025 о 12:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про зупинення провадження у справі (вх. №15769 від 04.07.2025) задоволено. Зупинено провадження у справі №922/1617/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2177/25. Разом з тим, зазначено про необхідність учасникам справи невідкладно повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

21.01.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від ТОВ "Гефест" зареєстровано клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №1694).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 провадження у справі №922/1617/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 10.02.2026 об 13:00.

10.02.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх.№3345), в якій просить суд долучити до матеріалів справи адвокатські запити від 25.06.2025 з доказами направлення, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2026 клопотання ТОВ "Гефест" про витребування доказів (вх. №14290 від 17.06.2025) задоволено. Витребувано у депозитарної установи Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 23915446, адреса: м. Харків, вул. Сумська, 96) та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099; 61070, м. Харків, вул. Професорська, 32): виписку про стан рахунку ТОВ "Жилстрой-3" (Код контрагента: 41095099, Депозитарний код рахунку у ЦП контрагента (1рівень): 402206-UA40016811, Найменування учасника контрагента: Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ станом на 18.10.2021 після проведення операції внутрішнього переказу ЦП №11282-21/11281-21/БВ, ID операції: 4359049 з переказу ЦП: UA5000004177 Приватне підприємство "В.В ПЛЮС", Корпоративна облігація цільова електронна іменна, А у кількості 57142 штук, з рахунку АТ "ЗНВКІФ "Інтенсивник" (код за ЄДРПОУ 43263434) № НОМЕР_1 ; виписку про операції з цінними паперами за період 18.10.2021 по 18.10.2021 пов`язану з зарахуванням на рахунок ТОВ "Жилстрой-3" (Код контрагента: 41095099, Депозитарний код рахунку у ЦП контрагента (1 рівень): 402206-UA40016811, Найменування учасника контрагента: Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ станом на 18.10.2021 внутрішнього переказу ЦП №11282-21/11281-21/БВ, ID операції: 4359049 з переказу ЦП: UA5000004177 Приватне підприємство "В.В ПЛЮС", Корпоративна облігація цільова електронна іменна, А у кількості 57142 штук, з рахунку АТ "ЗНВКІФ "Інтенсивник" (код за ЄДРПОУ 43263434) №402206-UA40016888. Разом з тим, встановлено Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ та Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" строк для подання суду витребуваних доказів до 23.02.2026 р. Клопотання ТОВ "Житлобуд-3" про перенесення судового засідання (вх. №3118 від 09.02.2026) задоволено. Відкладено підготовче засідання на 24.02.2026 р. об 13:00.

23.02.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від ТОВ "Житлобуд-3" зареєстровано заяву (вх. №4507), в якій повідомлено, що ТОВ "Житлобуд-3" не має можливості надати витребувані судом документи оскільки новий керівник ТОВ "Житлобуд-3" Василига О.В. не пройшов верифікацію в ПАТ "Національний депозитарій України", у зв`язку з чим товариство не має доступу до рахунку в цінних паперах, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.02.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від ТОВ "Житлобуд-3" зареєстровано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №4505), в якому просить суд зупинити провадження у справі №922/1617/25 за позовом ТОВ "Гефест" до ТОВ "Житлобуд-3" про стягнення заборгованості та компенсаційних нарахувань до завершення розгляду Верховним Судом справи №922/2177/25.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про зупинення провадження у справі (вх. №4505 від 23.02.2026) постановлено задовольнити. Зупинено провадження у справі №922/1617/25 до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №922/2177/25 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області №214/2026 від 19 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сальнікової Г.І., що вже триває 30 і більше календарних днів поспіль.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2026 року для розгляду справи №922/1617/25 визначено суддю Присяжнюка О.О.

17.09.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про поновлення провадження (вх.№ 22974/26) через усунення обставин, що викликали його зупинення. Так, постановою Верховного Суду від 03.09.2026, винесеною у справі № 922/2177/25, відмовлено в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Гефест», поданої на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі № 922/2177/25, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2025 у справі № 922/2177/25, постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 922/2177/25.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2026 прийнято справу №922/1617/25 до провадження та постановлено розпочати розгляд справи спочатку. Провадження у справі № 922/1617/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 13 жовтня 2026 року на 11:30.

28.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 23838/26), в якій позивач просить суд:

1. Прийняти заяву ТОВ Гефест про зменшення розміру позовних вимог у справі № 922/1617/25.

2. Подальший розгляд справи № 922/1617/25 здійснювати з урахуванням зменшення позовних вимог за цією заявою, а саме:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест заборгованість за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021: суму основного боргу за Договором у розмірі 146 980, 36 грн; індекс інфляції за весь період прострочення виконання зобов`язання за період з 17 жовтня 2022 року по 12 травня 2025 року за 970 днів - 41 301,48 грн; три процента річних за весь період прострочення виконання зобов`язання за період 17 жовтня 2022 року по 12 травня 2025 року за 970 днів - 11 718,16 грн.

3. Клопотання про повернення судового збору - задовольнити. Повернути ТОВ Гефест надміру сплачений судовий збір у розмірі 323 911, 84 грн, постановивши про це відповідну ухвалу.

4. Розглянути цю заяву про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення судового збору без участі Позивача та представника Позивача за наявними матеріалами справи.

29.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 23904/26), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач наголошує на тому, що, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Гефест» вважало себе кредитором ТОВ «Житлобуд-3», підтверджуючи право вимоги укладенням 16.04.2025 Договору про відступлення прав вимоги №3 ДП. Однак рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та постановою Верховного Суду від 03.09.2026) частково задоволено позов АТ «ЗНВКІФ «Інтенсивник», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяла ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», до ТОВ «Гефест»: визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги № 3 ДП від 16.04.2025, укладений між АТ «ЗНВКІФ «Інтенсивник» від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», та ТОВ «Гефест». Таким чином, в судовому порядку підтверджено недійсність укладеного Договору про відступлення прав вимоги від 16.04.2025 за № 3 ДП, а отже у ТОВ «Гефест» відсутні права вимоги до ТОВ «Житлобуд-3» за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021, з урахуванням чого підстави для задоволення позову відсутні.

30.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат, понесених відповідачем (вх.№ 24084/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 23838/26 від 28.09.2026) до розгляду та долучено до матеріалів справи. Подальший розгляд справи постановлено проводити з урахуванням прийнятої заяви. Закрито підготовче провадження та призначеносправу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03 листопада 2026 року о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2026 постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" про повернення судового збору, викладене у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 23838/26 від 28.09.2026), задовольнити.

15.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення проти заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№ 25476/26).

15.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх.№ 25549/26).

15.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат та надання додаткових пояснень (вх.№ 25568/26).

03.11.2026 від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи (вх.№ 27221/26).

У судове засідання, призначене на 03.11.2026 на 12:00, представник позивача не з`явився.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у судове засідання 03.11.2026 своїх повноважних представників не направили.

Присутній у судовому засіданні 03.11.2026 представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника та клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" про розгляд справи без участі представника третьої особи, оскільки брати участь у судовому засіданні відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України є правом учасника справи, а не його обов`язком, а обов`язковість явки позивача та третьої особи у судове засідання судом не визнавалась.

Треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" та Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином шляхом доставлення ухвал суду в їх електронні кабінети.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 03.11.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК» відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про інститути спільного інвестування» є юридичною особою, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» на підставі Договору про управління активами №03-УА від 04.10.2019 діє від імені, в інтересах та за рахунок активів Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК» (код ЄДРПОУ 43263434) та здійснює представництво інтересів Фонду у відносинах з третіми особами у тому числі юридичними і фізичними особами, органами державної влади, судами. При цьому взаємні права та обов`язки у цих відносинах виникають між АТ «ЗНВКІФ «ІНТЕНСИВНИК» та відповідними третіми особами.

13.10.2021 між Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК» від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» (як Продавцем), від імені якого на підставі Договору доручення №11281-21/БД від 13 жовтня 2021 року діяла Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Повірений) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» (як Покупцем) з іншої сторони, укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ (далі Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору купівлі-продажу Продавець зобов`язався передати цінні папери, вказані у п. 1.2 цього Договору (далі ЦП), у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався прийняти ці ЦП та сплатити за них грошову суму, вказану у п. 1.3 цього Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору купівлі-продажу сума договору складає 20 000 000,00 грн (двадцять мільйонів гривень 00 коп.).

За п. 4.1, п. 4.3 цього Договору Покупець зобов`язаний сплатити вартість цінних паперів, визначену у п. 1.3 Договору, до 17 жовтня 2022 року включно у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця.

Обов`язки Продавця закріплені п. 2.2, п. 3.3, згідно з якими АТ «ЗНВКІФ «ІНТЕНСИВНИК» був зобов`язаний виконати всі дії, необхідні для списання прав на ЦП зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця у строки, визначені п.3.1 Договору.

Відповідно до п. 2.4, п. 3.4, п. 4.1 Договору Купівлі-продажу ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» як Покупець зобов`язався, зокрема, оплатити вартість ЦП у сумі, зазначені у п. 1.3 Договору та у строки, визначені п. 4.1 Договору; здійснити всі дії для зарахування (або переказу) прав на ЦП на свій рахунок у цінних паперах в строки, встановлені п. 3.1 Договору.

За п. 2.2.3 та п. 2.4.4 Сторони зобов`язалися після виконання зобов`язань підписати Акт про виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору купівлі-продажу перехід прав власності на ЦП здійснюється в строк до 19 жовтня 2021 року включно.

Право власності на ЦП переходить до Покупця з моменту зарахування (або переказу) прав на ЦП на рахунок Покупця у цінних паперах у депозитарній установі. Підтвердженням набуття права власності на ЦП Покупцем є виписка про стан його рахунку у цінних паперах, надана депозитарною установою (п. 3.5 Договору купівлі-продажу).

Відповідальними за перехід прав власності на ЦП є Продавець та Покупець (п. 3.6 Договору).

Позивач зазначає, що право власності на ЦП Продавець передав Відповідачу, а Відповідач прийняв право власності на ЦП 18.10.2021 року. Так, на виконання вищевказаних умов Договору купівлі-продажу 13.10.2021 року Продавець АТ «ЗНВКІФ «ІНТЕНСИВНИК», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», передало право власності на ЦП Покупцю ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» шляхом списання (переказу) прав на ЦП зі свого рахунку у цінних паперах, відкритого у депозитарній установі Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю. У свою чергу ТОВ «ЖИТЛОБУД-3», на виконання умов цього ж Договору, 18.10.2021 року прийняло право власності на ЦП від Позивача, шляхом зарахування (переказу) прав на ЦП на свій рахунок у цінних паперах, відкритий в Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Перехід права власності на ЦП, на переконання позивача, підтверджується випискою про операції з цінними паперами за період з 18.10.2021 по 18.10.2021, наданою депозитарною установою Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ.

Позивач зазначає, що в порушення пунктів п. 2.4, п. 3.4, п. 4.1 Договору купівлі-продажу ЦП ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» як Покупець своє грошове зобов`язання з оплати вартості отриманих у власність цінних паперів не виконав та загальну суму договору 20 000 000,00 грн (двадцять мільйонів гривень 00 коп.) Продавцю не сплатив.

В подальшому 16.04.2025 між Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКА АДМІНІСТРАТИВНА КОМПАНІЯ», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ» укладено Договір про відступлення прав вимоги №3 ДП, за яким Продавець як Первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ГЕФЕСТ» всі свої права вимоги, які виникли з Договору купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021 (далі - Договір відступлення).

Згідно з умовами цього Договору відступлення Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКА АДМІНІСТРАТИВНА КОМПАНІЯ», відступило належні Первісному кредитору (продавцю) права вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів, а Новий кредитор набув права вимоги Первісного кредитора (продавця) до Боржника (покупця), зазначеного у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржник (покупець), включаючи права вимоги до правонаступників Боржника (покупця) або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника (покупця) за Договором купівлі-продажу цінних паперів. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору (продавцю) за передане Право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до Додатку №1 від 16.04.2025 до Договору про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16 квітня 2025 року Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКА АДМІНІСТРАТИВНА КОМПАНІЯ», відступило ТОВ «ГЕФЕСТ» своє право вимоги за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, укладеним між Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ІНТЕНСИВНИК», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКА АДМІНІСТРАТИВНА КОМПАНІЯ» (61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96, ідентифікаційний код 43263434), як Первісним кредитором (продавцем), та Боржником (покупцем) ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЖИЛСТРОЙ-3» (61070, місто Харків, вулиця Професорська, будинок 32, ідентифікаційний код 41095009).

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору відступлення розмір Прав вимоги, до Боржника (покупця) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙ-3», що відступлені Первісним кредитором (продавцем) на користь Нового кредитора згідно умов цього Договору відступлення становить: 20 000 000,00 грн (двадцять мільйонів гривень нуль копійок) та складається з грошових коштів, несплачених за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021.

На підтвердженням набуття ТОВ «ГЕФЕСТ» за вищевказаним Договором відступлення права вимоги до Боржника (покупця ТОВ «ЖИТЛОБУД-3») позивачем також надано складений Первісним кредитором (Продавцем) та Новим кредитором (Покупцем) Акт приймання-передачі від 25.04.2025 за Договором про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025, яким сторони підтвердили факт передання Новому кредитору усіх належних документів, які підтверджують право вимоги до Боржника (покупця) за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021, та факт сплати ТОВ «ГЕФЕСТ» на користь Первісного кредитора (продавця) грошових коштів за відступлення права вимоги, у сумі, визначеній Договором відступлення.

Позивач стверджує, що усі права кредитора (продавця) за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021 перейшли до Нового кредитора ТОВ «ГЕФЕСТ».

У зв`язку із відступленням права вимоги, на виконання умов Договору відступлення та норм чинного законодавства, Первісним кредитором та Новим кредитором було направлено Боржнику ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» повідомлення про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021 та про необхідність виконання зобов`язань у виді сплати заборгованості за Договором купівлі-продажу ЦП у розмірі 20 000 000,00 гривень (двадцять мільйонів гривень 00 копійок) на користь Нового кредитора ТОВ «ГЕФЕСТ», до якого було додано копії документів, що підтверджують право вимоги Нового Кредитора.

Проте, як зазначає позивач, в порушення умов Договору купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281 21/БВ від 13.10.2021 та норм чинного законодавства, Боржник (покупець) своє грошове зобов`язання із оплати вартості цінних паперів за Договором купівлі-продажу ЦП не виконав та грошові кошти в сумі 20 000 000,00 гривень (двадцять мільйонів гривень 00 копійок) на користь Нового Кредитора - ТОВ «ГЕФЕСТ» не сплатив.

Позивач наголошує на тому, що відповідач порушив своє грошове зобов`язання за Договором купівлі-продажу та вважається таким, що прострочив, оскільки не здійснив оплату вартості ЦП у встановлений Договором строк до 17 жовтня 2022 року включно, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест заборгованість за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021, а саме суму основного боргу за Договором у розмірі 146 980, 36 грн; індекс інфляції за весь період прострочення виконання зобов`язання за період з 17 жовтня 2022 року по 12 травня 2025 року за 970 днів - 41 301,48 грн; три процента річних за весь період прострочення виконання зобов`язання за період 17 жовтня 2022 року по 12 травня 2025 року за 970 днів - 11 718,16 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі №922/2177/25 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025, укладений між АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", та ТОВ "Гефест". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано факт завдання діями ОСОБА_1 шкоди АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" у розмірі 20 000 000 грн внаслідок укладання спірного правочину на вкрай невигідних умовах (безоплатне отримання права вимоги на суму 20 000 000 грн) та у власних інтересах представника. За наведених обставин, суд зробив висновок про необхідність задоволення позову в частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги № 3 ДП від 16.04.2025, як фраудаторного.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2025 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Житлобуд-3" про відшкодування витрат на правову допомогу.

Після скасування постановою Верховного Суду від 17.03.2026 постанови, додаткової постанови апеляційного суду, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2025 залишено без змін.

Судами встановлено, що Договір №3 ДП був укладений на суму 20 000 000 грн, отже, підлягав затвердженню наглядовою радою Фонду, оскільки згідно з положеннями договору №03-УА, сторони у пункті 2.2.15 договору встановили заборону для Компанії з управління активами укладати договори на суму, що перевищує 7 000 000 (сім мільйонів) гривень, без попереднього затвердження їх наглядовою радою Фонду.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів затвердження оспорюваного договору Наглядовою радою Фонду.

Зважаючи на встановлені обставини суди зробили висновок, що оспорюваний договір вчинено Компанією з перевищенням повноважень, а оспорюваний договір є недійсним, з урахуванням положень частини 1 статті 215, частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 вересня 2026 року у справі №922/2177/25 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" залишенол без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2025 у справі №922/2177/25 залишено без змін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997 визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Сполученого Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)).

Підсумовуючи, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Відповідно до сит. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

В межах цієї справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021 у розмірі 146 980,36 грн; індексу інфляції за весь період прострочення виконання зобов`язання за період з 17 жовтня 2022 року по 12 травня 2025 року за 970 днів - 41 301,48 грн; 3% річних за весь період прострочення виконання зобов`язання за період 17 жовтня 2022 року по 12 травня 2025 року за 970 днів - 11 718,16 грн, обґрунтовуючи це тим, що усі права кредитора (продавця) за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21/БВ від 13.10.2021 перейшли до Нового кредитора ТОВ «ГЕФЕСТ» - за Договором про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі №922/2177/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2026, визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025, укладений між АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", та ТОВ "Гефест".

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Також, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що Договір про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025, укладений між АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", та ТОВ "Гефест" визнано недійсним, перехід до позивача права вимоги до відповідача за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281 21/БВ від 13.10.2021 не відбувся.

Зважаючи на вказане, оскільки позивач не довів наявності у нього права вимоги до відповідача за Договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281 21/БВ від 13.10.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 146 980,36 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 41 301,48 грн та 3% річних у розмірі 11 718,16 грн суд зазначає, що вимоги за статтею 625 ЦК України є додатковими до основної вимоги і залежать від існування основного зобов`язання. Оскільки позивач не має права вимоги за основним зобов`язанням, він не має й права на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відтак, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача до матеріалів справи долучено витяг з Договору про надання правової допомоги №07 від 15.04.2025, укладеного між адвокатом Розумною Оксаною Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3", Додаток №2 до Договору від 08.06.2025, Акт приймання-передачі виконаних робіт №3 від 29.09.2026, ордер на надання правничої допомоги серія АХ №1256253 від 29.04.2025.

Як свідчать подані відповідачем матеріали, 15.04.2025 між адвокатом Розумною Оксаною Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" укладено Договір про надання правничої допомоги №07.

Відповідно до п. 1 Договору Адвокат надає необхідну правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах всіх юрисдикцій та інстанцій, в органах державної влади та управління, установах, правоохоронних органах, з питань, що пов`язані із захистом прав та інтересів Клієнта.

Адвокат на виконання договору має право, зокрема, звертатись до суду з позовними заявами, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укласти мирову угоду, а також підписувати і подавати від імені Клієнта будь-які процесуальні документи в тому числі позовні заяви та відзиви на позовні заяви.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі 2 років, - до 15.04.2027 (пункт 3.1 Договору).

Додатком №2 від 08.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги сторони визначили, що за надання правової допомоги з представництва інтересів Клієнта під час розгляду справі №922/1617/25 Клієнт має сплатити Адвокату гонорар, який встановлюється в розмірі фіксованої суми, а саме:

ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді або фактично в суді, консультування щодо можливостей та перспектив судового розгляду вказаної справи в суді першої інстанції; складання відзиву на позовну заяву, заперечень, клопотань, пояснень, тощо та подання їх до суду, участь у судових засіданнях по справі в суді першої інстанції - 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Пунктом 1.2 Додатку №2 сторони погодили, що конкретні суми гонорару, що підлягають оплаті, погоджуються Сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата наданих послуг має бути здійснена не пізніше, ніж протягом шести місяців з моменту виникнення підстав для його сплати, якщо він не був авансований.

Акт приймання-передачі виконаних робіт №3 від 29.09.2026, підписаним Адвокатом та Клієнтом без зауважень, підтверджується, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правову допомогу в частині представництва та захисту інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області з питань, що пов`язані із розглядом справи №922/1617/25.

Сторони погодили, що Адвокатом станом на 29.09.2026 виконаний комплекс юридичних послуг (професійної правничої допомоги), пов`язаних із розглядом справи, а саме: ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, консультування щодо можливостей та перспектив судового розгляду вказаної справи в суді першої інстанції; складання заперечень на заяву про усунення недоліків, відзиву на позовну заяву, клопотання про залучення третьої особи та подання їх до суду, складання заперечень на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, підготовка та подання до суду клопотання про зупинення провадження у справі, участь у судових засіданнях по справі в суді першої інстанції, на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч) грн (п. 2 Акту).

Вартість виконаних Адвокатом робіт за цим Актом складає 100 000,00 (сто тисяч) грн (п. 3 Акту).

Клієнт не має жодних претензій до якості наданих Адвокатом послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі Адвокат не матиме жодних претензій до Клієнта (п. 4 Акту).

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №921/370/24 від 24.06.2025.

Між тим, у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу свободи договору та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Посилання позивача на неспівмірність заявленого розміру витрат суд відхиляє, оскільки 12.05.2025 позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Житлобуд-3» про стягнення 27 214 520,55 грн, а в подальшому 28.09.2026 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій суму заявлену до стягнення було зменшено з 27 214 520,55 грн до 200 000,00 грн. При цьому, подаючи позовну заяву, ТОВ «Гефест» зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, які позивач поніс і які очікує понести складають 160 000,00 (сто шістдесят тисяч) грн. Суд враховує посилання відповідача на те, що представниками позивача та відповідача опрацьовувався однаковий обсяг документів, здійснювався пошук судової практики та фактично проводились схожі за змістом дії.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є диспозитивність.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши надані представником відповідача докази витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи та виконані адвокатом роботи, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, предмет і строк розгляду справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, зважаючи на результат вирішення спору, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м. Харків, пров. Подільський, буд. 5, код ЄДРПОУ 21262589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (61070, м. Харків, вул. Професорська, буд. 32, код ЄДРПОУ 41095099) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м. Харків, пров. Подільський, буд. 5, код ЄДРПОУ 21262589).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96, код ЄДРПОУ 40578993).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, код ЄДРПОУ 43263434).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул.Сумська, 96, код ЄДРПОУ 23915446).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (61070, м. Харків, вул. Професорська, буд. 32, код ЄДРПОУ 41095099).

Повне рішення складено "05" листопада 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк