Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2868/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Ніконова Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ СЕРВІС" (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 76, квартира 8)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" (65045, Одеська обл., місто Одеса, вул. Успенська, будинок 101)
про стягнення 1 895 814,59 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
13.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" про стягнення 1 895 814,59 грн, з яких 1 843 479,20 грн основного боргу, 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути суму основної заборгованості, а також нараховані за порушення строків виконання грошового зобов`язання пеню та три проценти річних.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 843 479,20 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.
З урахуванням закриття провадження в частині позовних вимог в судовому засіданні 26.10.2026 позивач підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних, що загалом становить 52 335,39 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 для розгляду справи №916/2868/26 обрано суддю Смелянець Г.Є.
Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху.
30.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Розпорядженням керівника апарату суду від 03.08.2026 №281 у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, відповідно до пункту 2.3.44. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2868/26.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 визначено суддю Щавинську Ю.М.
Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. від 11.08.2026 відкрито провадження у справі № 916/2868/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "21" вересня 2026 р. на 11:15.
11.09.2026 від відповідача судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи.
15.09.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній виклав заперечення щодо обґрунтованості позовних вимог, зокрема стосовно визначення строків оплати товару та нарахування штрафних санкцій.
17.09.2026 до суду від позивача надійшла заява, зареєстрована 18.09.2026 за вх.№31856/26, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 420 000 грн основного боргу у зв`язку з його погашенням відповідачем 13.08.2026. Разом із зазначеною заявою позивач подав додаткові докази, зокрема податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію, акт звірки взаємних розрахунків та документи щодо його направлення відповідачу.
18.09.2026 відповідачем подано заперечення, зареєстроване 21.09.2026 за вх.№3199/26, проти заяви позивача від 17.09.2026, в яких відповідач, серед іншого, заперечував проти прийняття поданих позивачем податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію з огляду на несвоєчасність подання таких доказів.
Також 18.09.2026 відповідач звернувся до суду з клопотанням, зареєстрованим 21.09.2026 за вх.№31994/26, про зменшення розміру штрафних санкцій та врахування часткового погашення заборгованості.
21.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
21.09.2026 представники сторін в судове засідання не з`явились. Ухвалою суду від 21.09.2026 відкладено підготовче засідання при розгляді справи № 916/2868/26 на "05" жовтня 2026 р. о 12:15.
У підготовчому засіданні 05.10.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання при розгляді справи №916/2868/26 на "26" жовтня 2026 р. о 15:00.
20.10.2026 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та розподіл судових витрат, в якій позивач повідомив про погашення відповідачем 16.10.2026 решти основної заборгованості в розмірі 1 423 479,20 грн.
У судовому засіданні 26.10.2026 судом розглянуто питання щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2026 закрито провадження у справі № 916/2868/26 в частині позовних вимог про стягнення 1 843 479,20 грн основної заборгованості за договором поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026 у зв`язку з відсутністю предмета спору.
У цьому ж судовому засіданні, з урахуванням думки представників сторін, суд закрив підготовче провадження та відповідно до частини шостої статті 183 Господарського процесуального кодексу України розпочав розгляд справи по суті.
Під час розгляду справи по суті суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази та провів судові дебати.
У судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, що залишилися на розгляді суду, та просив задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, представник позивача повідомив про понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000 грн та зазначив, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
За результатами судового засідання 26.10.2026 суд завершив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення вступної та резолютивної частин якого призначив на 04.11.2026 о 15:00.
04.11.2026 судом за відсутності представників сторін підписано вступну та резолютивну частини рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Позиція позивача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 28.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДІНВЕСТ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» було укладено договір поставки № КГ2604-2803П, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу кукурудзу українського походження врожаю 2025 року, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений товар.
Позивач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання та за видатковими накладними № 609 від 30.04.2026, № 621 від 03.05.2026 та № 630 від 05.05.2026 поставив відповідачу товар загальною кількістю 254 000 кг на суму 2 843 479,20 грн, який був прийнятий останнім без зауважень щодо кількості, якості та вартості.
За твердженням позивача, разом із товаром відповідачу було передано документи, передбачені підпунктами 6.1.1 6.1.4 договору, необхідні для здійснення розрахунків за поставлену продукцію.
Посилаючись на положення пунктів 6.1 та 6.4 договору, позивач зазначає, що сторонами погоджено порядок оплати поставленого товару, за яким 86% його вартості підлягають оплаті протягом 10 робочих днів із моменту надання покупцю сканованих копій визначених договором документів, а решта 14% - протягом 30 календарних днів після реєстрації податкової накладної за умови отримання товару та передбачених договором документів.
У позовній заяві позивач зазначив, що податкову накладну щодо поставки на суму 1 442 338,03 грн було зареєстровано 11.05.2026, а податкові накладні щодо поставок на загальну суму 1 401 141,17 грн - 25.05.2026. Виходячи з наведеного, позивач визначив строки остаточної оплати першої поставки до 09.06.2026, а наступних поставок - до 24.06.2026.
На думку позивача, відповідач, отримавши товар та передбачені договором документи, не виконав у погоджені строки зобов`язання щодо його оплати, внаслідок чого допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позивач також посилається на те, що у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо погашення заборгованості. У відповідь на зазначені звернення відповідачем були надані гарантійні листи № 01-22/05/26 від 22.05.2026 та № 01-16/06/26 від 16.06.2026, якими останній зобов`язувався здійснити оплату заборгованості у визначені ним строки до 15.06.2026 та 30.06.2026 відповідно.
Проте, як зазначає позивач, взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості у вказані строки відповідачем виконано не було.
Лише 03.07.2026 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 1 000 000 грн, у зв`язку з чим станом на 08.07.2026 неоплаченою залишилася вартість товару в розмірі 1 843 479,20 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 1 843 479,20 грн основного боргу, 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 09.06.2026 по 08.07.2026.
Підставою для нарахування пені позивач визначив пункт 8.13 договору, яким передбачено відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Нарахування трьох процентів річних позивач здійснив відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Після звернення до суду позивач подав заяву від 17.09.2026 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем 13.08.2026 заборгованості в сумі 420 000 грн.
У зазначеній заяві позивач також наголосив, що факт поставки товару, його вартість та наявність залишку заборгованості підтверджуються, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2026 по 19.08.2026, підписаним представниками обох сторін, у якому відображено поставку товару на загальну суму 2 843 479,20 грн, здійснені відповідачем платежі на загальну суму 1 420 000 грн та залишок заборгованості в розмірі 1 423 479,20 грн.
На переконання позивача, підписання зазначеного акта звірки, здійснення часткових оплат із посиланням у призначенні платежів на договір поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026, а також надання гарантійних листів підтверджують визнання відповідачем існування грошового зобов`язання та необхідності його виконання.
Стосовно доводів відповідача про відсутність доказів реєстрації податкових накладних позивач зазначив, що на підтвердження відповідних обставин ним подано податкову накладну № 198 від 30.04.2026 на суму 1 442 338,03 грн, податкову накладну № 19 від 03.05.2026 на суму 454 061,09 грн та податкову накладну № 31 від 05.05.2026 на суму 947 080,08 грн разом із квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач вважає, що зазначені документи підтверджують належне оформлення господарських операцій за договором, а також настання передбачених пунктом 6.4 договору строків оплати решти вартості поставленого товару.
Обґрунтовуючи подання податкових накладних після звернення з позовом, позивач зазначив, що повний комплект їх електронних копій разом із квитанціями про реєстрацію був переданий його представнику вже після подання позовної заяви. При цьому позивач вказав, що зазначені документи не змінюють предмета або підстав позову, а додатково підтверджують обставини, на які він посилався під час звернення до суду.
Позивач також звернув увагу на те, що відповідач, здійснюючи часткові оплати та підписуючи акт звірки взаємних розрахунків, не заявляв зауважень щодо неналежного оформлення податкових накладних або наявності перешкод для здійснення оплати.
У подальшому, заявою від 20.10.2026, позивач повідомив суд про здійснення відповідачем 16.10.2026 додаткової оплати в сумі 1 423 479,20 грн, у зв`язку з чим загальна сума сплаченого після пред`явлення позову основного боргу становить 1 843 479,20 грн.
З огляду на повне погашення відповідачем основної заборгованості позивач просив закрити провадження у справі у відповідній частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас позивач наголосив, що погашення основного боргу після звернення до суду не звільняє відповідача від відповідальності за раніше допущене прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку із цим позивач продовжує підтримувати вимоги про стягнення 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних у заявленому розмірі.
Щодо розподілу судових витрат позивач зазначив, що звернення до суду було зумовлене неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, тоді як погашення заборгованості відбулося лише після пред`явлення позову.
Посилаючись на частину третю статті 130 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору, пропорційні сумі основного боргу, погашеній після звернення до суду, зокрема 5 040 грн у зв`язку з оплатою 420 000 грн та 17 081,75 грн у зв`язку з оплатою 1 423 479,20 грн, а питання щодо розподілу решти судового збору вирішити за результатами розгляду вимог про стягнення пені та трьох процентів річних.
3.2. Позиція відповідача.
Відповідач у поданих до суду додаткових поясненнях від 15.09.2026, запереченнях від 18.09.2026 та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій від 18.09.2026 заперечує проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, посилаючись на недоведеність позивачем обставин настання строків виконання грошового зобов`язання, порушення порядку подання доказів та наявність підстав для зменшення розміру пені.
При цьому відповідач не заперечує факту укладення між сторонами договору поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026 та існування між ними господарських правовідносин з поставки товару.
Водночас відповідач наголошує, що умовами договору сторони погодили спеціальний порядок проведення розрахунків, відповідно до якого обов`язок покупця з оплати товару пов`язаний не лише з фактом його поставки, а й із виконанням постачальником передбачених договором зобов`язань щодо оформлення та передання необхідних документів.
Посилаючись на пункт 6.1 договору, відповідач зазначає, що оплата 86% вартості товару повинна здійснюватися протягом 10 робочих днів із моменту отримання визначених договором сканованих копій документів.
Водночас, за змістом пункту 6.4 договору, остаточна оплата решти 14% вартості товару здійснюється за умови отримання товару, підтвердженого первинними документами, а також оригіналів документів, визначених підпунктами 6.1.1 6.1.5 договору, та копій документів, передбачених пунктом 11.6 договору, протягом 30 календарних днів після реєстрації податкової накладної.
Крім того, відповідач посилається на пункт 6.3 договору, яким передбачено обов`язок постачальника надати покупцю належним чином оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну в електронному вигляді.
На думку відповідача, сам по собі факт поставки товару не є достатнім для встановлення моменту настання строку виконання грошового зобов`язання, оскільки сторони безпосередньо пов`язали його з виконанням постачальником інших договірних обов`язків.
Відповідач зазначає, що для підтвердження настання строку оплати позивач повинен довести факт складення та реєстрації відповідних податкових накладних, їх відповідність здійсненим поставкам, а також належне надання передбачених договором документів покупцю.
Разом із тим, як наголошує відповідач, до первісної позовної заяви позивач не додав податкових накладних, квитанцій про їх реєстрацію та доказів їх направлення або передання відповідачу.
За таких обставин відповідач вважає, що наведені позивачем дати настання строків виконання грошового зобов`язання не підтверджені належними доказами, а тому відсутні достатні підстави для визначення періодів прострочення та здійснення нарахувань пені і трьох процентів річних.
Додатково відповідач посилається на положення пунктів 8.7 та 8.14 договору, якими передбачені наслідки порушення постачальником обов`язків щодо оформлення та надання податкових накладних, зокрема право покупця затримати оплату в розмірі суми незареєстрованого податку на додану вартість.
На переконання відповідача, наведені положення договору підтверджують істотне значення належного виконання постачальником зобов`язань щодо податкових накладних для виникнення обов`язку покупця здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар.
Окремі заперечення відповідача стосуються подання позивачем податкових накладних разом із заявою від 17.09.2026, тобто після звернення з позовом.
Відповідач зазначає, що податкові накладні були складені та зареєстровані ще у квітні - травні 2026 року, тобто існували до моменту пред`явлення позову, а тому повинні були бути подані позивачем разом із позовною заявою відповідно до частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Посилаючись на частини четверту та восьму статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач наголошує, що прийняття доказів після закінчення встановленого процесуального строку допускається лише за умови обґрунтування особою неможливості їх своєчасного подання з причин, що не залежали від неї.
На думку відповідача, позивач не навів об`єктивних обставин, які перешкоджали поданню податкових накладних разом із позовною заявою, та не надав доказів вчинення всіх залежних від нього дій для їх своєчасного отримання.
У зв`язку із цим відповідач, посилаючись також на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, просить суд не приймати зазначені документи до розгляду та не враховувати їх як докази настання строків виконання грошового зобов`язання.
При цьому відповідач вважає, що подальше підписання акта звірки взаємних розрахунків та здійснення часткових оплат не усувають необхідності доведення позивачем конкретних дат настання строків оплати відповідно до умов договору, а також не звільняють останнього від дотримання процесуального порядку подання доказів.
Щодо здійснених розрахунків відповідач зазначає, що 03.07.2026 ним було сплачено 1 000 000 грн, а 13.08.2026 додатково перераховано 420 000 грн у рахунок оплати поставленого товару.
На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про вчинення ним дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання, та повинні враховуватися судом при визначенні фактичного розміру заборгованості.
Відповідач також зауважує, що на момент подання ним додаткових пояснень від 15.09.2026 позивач не повідомив суд про здійснення платежу в сумі 420 000 грн від 13.08.2026, у зв`язку з чим просить врахувати фактичний стан взаєморозрахунків сторін та не допустити повторного стягнення вже сплачених сум.
Водночас відповідач наполягає, що здійснені платежі повинні враховуватися і при перевірці правильності нарахування пені та трьох процентів річних, оскільки відповідні нарахування можуть здійснюватися лише на фактично прострочену суму грошового зобов`язання за відповідний період.
Крім заперечень щодо доведеності строків оплати та правильності здійснених позивачем нарахувань, відповідач подав клопотання від 18.09.2026 про зменшення розміру штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач посилається на те, що прострочення виконання грошового зобов`язання було зумовлено об`єктивними обставинами, пов`язаними зі здійсненням ним господарської діяльності в умовах воєнного стану, зокрема обмеженнями роботи морських портів Одеської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації, обстрілів портової інфраструктури та ускладненням здійснення експортних операцій.
Відповідач зазначає, що його господарська діяльність безпосередньо пов`язана з реалізацією та експортом зернової продукції, а обмеження функціонування портової інфраструктури негативно вплинули на можливість виконання зовнішньоекономічних контрактів та своєчасного отримання коштів від іноземних контрагентів.
За твердженням відповідача, неможливість своєчасної реалізації придбаної продукції та отримання оплати від іноземних покупців спричинила фінансові труднощі, які вплинули на можливість проведення розрахунків із позивачем у погоджені договором строки.
На підтвердження наведених обставин відповідач посилається на долучені до клопотання зовнішньоекономічні контракти, додаткові угоди та інвойси щодо експорту кукурудзи.
Відповідач наголошує, що допущене прострочення не було наслідком умисного ухилення від виконання зобов`язання, оскільки ним вживалися заходи щодо погашення заборгованості, що підтверджується здійсненими частковими оплатами.
Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність, на його думку, доказів завдання позивачу збитків, співмірних із розміром заявленої до стягнення пені.
Посилаючись на частину третю статті 551 Цивільного кодексу України та практику Верховного Суду щодо необхідності врахування ступеня виконання зобов`язання, поведінки боржника, майнового стану сторін, співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення та інших обставин, які мають істотне значення, відповідач вважає наявними підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
На переконання відповідача, стягнення пені в повному розмірі без урахування наведених обставин призведе до покладення на нього надмірного фінансового тягаря та не відповідатиме принципам справедливості, добросовісності й розумності.
З огляду на викладене відповідач просить суд у разі встановлення підстав для застосування відповідальності зменшити розмір штрафних санкцій до 14 234,80 грн, що, за його розрахунком, становить 1% від суми заборгованості, яка залишалася несплаченою після здійснення платежу від 13.08.2026.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
28.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ СЕРВІС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" (покупець) укладено договір поставки № КГ2604-2803П.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити кукурудзу українського походження врожаю 2025 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 90 00 00, на умовах, визначених договором.
Пунктом 2.1 договору передбачено поставку товару загальною кількістю в заліковій вазі 250 000 кг з допустимим відхиленням +/- 10 відсотків.
Відповідно до розділу 4 договору ціна товару за один кілограм становить 11,19 грн з ПДВ, а загальна вартість товару - 2 798 700 грн з ПДВ з урахуванням передбаченого договором допустимого відхилення кількості.
Згідно з пунктом 5.3 договору строк поставки товару встановлено з 28.04.2026 до 15.05.2026 включно.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату 86 відсотків вартості товару шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника протягом десяти робочих днів з моменту надання постачальником покупцю сканованих копій визначених договором документів, а саме рахунку на оплату, реєстру з вивантаження товару в місці призначення, видаткової накладної на відповідну кількість товару та товарно-транспортних накладних із відмітками одержувача про приймання товару.
Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку.
За умовами пункту 6.4 договору решта оплати за товар у розмірі 14 відсотків здійснюється покупцем у разі отримання товару, підтвердженого первинними документами в місці призначення, а також оригіналів документів, перелічених у підпунктах 6.1.1 6.1.5 договору, та копій документів, перелічених у пункті 11.6 договору, протягом 30 календарних днів після реєстрації податкової накладної.
Пунктом 8.13 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день прострочення, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною кількістю 254 000 кг на суму 2 843 479,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:
- № 609 від 30.04.2026 128 840 кг на суму 1 442 338,03 грн;
- № 621 від 03.05.2026 40 560 кг на суму 454 061,09 грн;
- № 630 від 05.05.2026 84 600 кг на суму 947 080,08 грн.
Зазначені видаткові накладні містять підписи представників сторін та відбитки печаток товариств. Від імені відповідача товар отримано заступником директора Димовим В.К. на підставі довіреності № 0000-000081 від 28.04.2026.
За відповідними господарськими операціями позивачем складено податкові накладні:
- № 198 від 30.04.2026 на суму 1 442 338,03 грн;
- № 19 від 03.05.2026 на суму 454 061,09 грн;
- № 31 від 05.05.2026 на суму 947 080,08 грн.
На підтвердження реєстрації зазначених податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем подано відповідні квитанції.
03.07.2026 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в розмірі 1 000 000 грн.
У зв`язку з неповною оплатою поставленого товару станом на дату звернення позивача до суду розмір основної заборгованості за договором відповідно до розрахунку позивача становив 1 843 479,20 грн.
На підставі пункту 8.13 договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 09.06.2026 до 08.07.2026 у загальному розмірі 47 577,63 грн, зокрема:
- за період з 09.06.2026 до 24.06.2026 на суму заборгованості 1 442 338,03 грн 18 967,73 грн;
- за період з 25.06.2026 до 03.07.2026 на суму заборгованості 2 843 479,20 грн 21 033,96 грн;
- за період з 04.07.2026 до 08.07.2026 на суму заборгованості 1 843 479,20 грн 7 575,94 грн.
Крім того, позивачем нараховано три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 757,76 грн.
13.08.2026 відповідач здійснив оплату за договором поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026 у розмірі 420 000 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 1479 від 13.08.2026.
В акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2026 до 19.08.2026, підписаному сторонами, відображено поставку товару за спірним договором на суму 2 843 479,20 грн, здійснені відповідачем оплати на загальну суму 1 420 000 грн та залишок заборгованості в розмірі 1 423 479,20 грн.
10.09.2026 позивачем складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2026 до 10.09.2026, який разом із супровідним листом направлено відповідачу для підписання. Доказів погодження та підписання вказаного акта відповідачем матеріали справи не містять.
16.10.2026 відповідач здійснив оплату решти основної заборгованості за договором у розмірі 1 423 479,20 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 248 від 16.10.2026.
Таким чином, після звернення позивача до суду відповідачем погашено основну заборгованість за договором у загальному розмірі 1 843 479,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2026 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення зазначеної суми основної заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.
На розгляді суду залишилися вимоги позивача про стягнення 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних.
5. Позиція суду.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, оцінивши їх у сукупності, господарський суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продінвест Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гленпорт Одеса» виникли договірні правовідносини на підставі договору поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026.
На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу кукурудзу українського походження врожаю 2025 року загальною кількістю 254 000 кг на суму 2 843 479,20 грн, що підтверджується видатковими накладними № 609 від 30.04.2026 на суму 1 442 338,03 грн, № 621 від 03.05.2026 на суму 454 061,09 грн та № 630 від 05.05.2026 на суму 947 080,08 грн.
Факт поставки товару, його кількість, вартість та прийняття відповідачем сторонами не заперечуються.
Водночас відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Після звернення позивача до суду відповідачем погашено основну заборгованість за договором у повному обсязі, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу закрито.
Отже, предметом подальшого судового розгляду є вимоги позивача про стягнення 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних, нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату 86% вартості товару протягом десяти робочих днів з моменту надання постачальником сканованих копій визначених договором документів.
Згідно з пунктом 6.3 договору постачальник зобов`язується надати покупцю податкову накладну в електронному вигляді, належним чином оформлену відповідно до вимог Податкового кодексу України та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 6.4 договору решта оплати за товар у розмірі 14% здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після реєстрації податкової накладної за умови отримання товару, підтвердженого первинними документами, а також передбачених договором оригіналів та копій документів.
Отже, сторонами погоджено порядок оплати товару двома частинами, з визначенням окремих умов настання строку виконання відповідних грошових зобов`язань.
При цьому спірним між сторонами є питання щодо настання строку остаточної оплати 14% вартості товару, який відповідно до пункту 6.4 договору пов`язаний із реєстрацією податкових накладних.
Так, у поданих до суду додаткових поясненнях відповідач послався на відсутність доказів реєстрації податкових накладних та їх надання покупцю, а також передачі інших документів, передбачених умовами договору.
Крім того, відповідач заперечував проти прийняття судом податкових накладних із квитанціями про їх реєстрацію, поданих позивачем після звернення з позовом, посилаючись на порушення встановлених процесуальним законом строків подання доказів.
Оцінюючи наведені доводи, суд враховує таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відзиву на позовну заяву в установленому процесуальним законом порядку не подав, натомість 15.09.2026 надав додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема, поставив під сумнів належне підтвердження позивачем обставин реєстрації податкових накладних.
17.09.2026 позивачем подано заяву, до якої долучено податкові накладні № 198 від 30.04.2026, № 19 від 03.05.2026 та № 31 від 05.05.2026 разом із квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
18.09.2026 відповідач подав заперечення проти прийняття зазначених доказів.
Відповідно до частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.
За змістом частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України подання доказів після встановленого законом строку допускається за наявності передбачених цими нормами підстав, зокрема у разі обґрунтування неможливості їх своєчасного подання з причин, що не залежали від особи, яка їх подає.
Суд враховує, що в позовній заяві позивач посилався на факт реєстрації податкових накладних та зазначав відповідні дати, а необхідність надання додаткового документального підтвердження цих обставин позивач пов`язав із запереченнями відповідача, викладеними в додаткових письмових поясненнях від 15.09.2026.
При цьому зазначені докази подано позивачем без зволікання після отримання відповідних пояснень відповідача, під час підготовчого провадження, до його закриття.
Суд також враховує, що відповідач був ознайомлений із зазначеними документами та реалізував своє право на подання заперечень щодо їх прийняття і змісту.
Враховуючи, що обставини реєстрації податкових накладних були наведені ще в позовній заяві, а необхідність додаткового документального підтвердження цих обставин була актуалізована запереченнями відповідача від 15.09.2026, суд бере до уваги подання відповідних документів без зволікання, до закінчення підготовчого провадження. Податкові накладні та квитанції стосуються первісно визначеного предмета доказування, не змінюють предмета або підстав позову, а відповідачу було забезпечено можливість ознайомитися з ними та надати заперечення. З урахуванням завдань господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, принципів змагальності та рівності сторін, необхідності повного, всебічного й об`єктивного встановлення обставин справи суд визнає причини подання таких документів після пред`явлення позову поважними та вважає за можливе прийняти їх до розгляду й оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Дослідивши подані позивачем податкові накладні та квитанції Державної податкової служби України, суд встановив, що:
податкову накладну № 198 від 30.04.2026 на суму 1 442 338,03 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.05.2026;
податкову накладну № 19 від 03.05.2026 на суму 454 061,09 грн зареєстровано 25.05.2026;
податкову накладну № 31 від 05.05.2026 на суму 947 080,08 грн зареєстровано 25.05.2026.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту.
При цьому зазначеною нормою передбачено можливість отримання платником податку відомостей щодо зареєстрованих податкових накладних із Єдиного реєстру податкових накладних.
Отже, після реєстрації відповідних податкових накладних відповідач мав можливість отримати відомості про їх реєстрацію.
Суд зазначає, що за змістом пункту 6.4 договору перебіг тридцятиденного строку остаточної оплати 14% вартості товару пов`язаний саме з реєстрацією податкової накладної, а не з її окремим врученням покупцю.
Крім того, пунктом 8.7 договору передбачено право покупця затримати оплату товару в розмірі суми незареєстрованого ПДВ у випадку порушення постачальником обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.
Водночас факт реєстрації всіх трьох податкових накладних підтверджений наявними в матеріалах справи квитанціями, а доказів наявності обставин, які б давали відповідачу право на затримання оплати відповідно до пункту 8.7 договору, суду не надано.
Щодо посилань відповідача на ненадання інших документів, передбачених умовами договору, суд враховує, що матеріали справи містять листування сторін із приводу погашення заборгованості за поставлений товар.
Як вбачається зі змісту зазначеного листування, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату поставленого товару, у відповідь на які останній підтверджував наявність заборгованості та повідомляв про намір здійснити її погашення у визначені ним строки.
Зокрема, гарантійними листами № 01-22/05/26 від 22.05.2026 та № 01-16/06/26 від 16.06.2026 відповідач гарантував погашення заборгованості до 15.06.2026 та 30.06.2026 відповідно.
При цьому наявне в матеріалах справи листування не містить повідомлень відповідача про ненадання позивачем документів, необхідних для проведення розрахунків за договором, вимог щодо їх передачі або зауважень стосовно їх неналежного оформлення.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає або відмовляється передати покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Отже, зазначеною нормою передбачено порядок дій покупця у разі невиконання продавцем обов`язку щодо передачі документів, які стосуються товару.
Проте відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою про передачу відсутніх документів у визначений ним розумний строк, відмови від договору або повернення поставленого товару.
Натомість відповідач прийняв товар, неодноразово підтверджував наявність заборгованості, здійснював часткові платежі, а надалі сплатив його повну вартість.
Крім того, наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2026 до 19.08.2026, підписаний сторонами, підтверджує облік відповідачем заборгованості за спірним договором.
Суд враховує, що сама по собі відсутність вимог про передання документів не є беззаперечним доказом їх отримання відповідачем, проте підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд враховує наявні у матеріалах справи підписані сторонами видаткові накладні, листування сторін, гарантійні листи відповідача, акт звірки взаємних розрахунків та документи про здійснення оплат, а також відсутність доказів звернення відповідача до позивача з приводу ненадання передбачених договором документів відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України.
За наведених обставин докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов`язань та настання обов`язку відповідача оплатити поставлений товар, є більш вірогідними, ніж не підтверджені відповідними доказами доводи відповідача про ненадання необхідних для розрахунків документів.
Таким чином, вирішуючи питання про момент настання строку остаточної оплати 14% вартості товару, суд виходить із положень пункту 6.4 договору та встановлених дат реєстрації відповідних податкових накладних.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Отже, тридцятиденний строк остаточної оплати 14% вартості товару за податковою накладною № 198 від 30.04.2026 розпочався 13.05.2026 та закінчився 11.06.2026.
Щодо податкових накладних № 19 від 03.05.2026 та № 31 від 05.05.2026 зазначений строк розпочався 26.05.2026 та закінчився 24.06.2026.
Відповідно, прострочення остаточної оплати 14% вартості товару за податковою накладною № 198 від 30.04.2026 розпочалося 12.06.2026, а за податковими накладними № 19 від 03.05.2026 та № 31 від 05.05.2026 - 25.06.2026.
Щодо вимог про стягнення пені та трьох процентів річних суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.13 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день прострочення, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 47 577,63 грн пені та 4 757,76 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 09.06.2026 до 08.07.2026.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем неправильно визначено початок прострочення остаточної оплати 14% вартості товару за податковою накладною № 198 від 30.04.2026.
Так, позивачем нарахування пені та трьох процентів річних на всю вартість відповідної партії товару в сумі 1 442 338,03 грн розпочато з 09.06.2026.
Водночас, як встановлено судом, податкову накладну № 198 від 30.04.2026 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.05.2026, а тому прострочення остаточної оплати 14% вартості товару відповідно до пункту 6.4 договору розпочалося лише з 12.06.2026.
При цьому строк оплати 86% вартості товару визначається окремо відповідно до пункту 6.1 договору та не залежить від дати реєстрації податкової накладної.
З урахуванням установлених обставин справи та відсутності між сторонами спору щодо настання строку оплати зазначеної частини вартості товару суд виходить із того, що станом на 09.06.2026 передбачене пунктом 6.1 договору грошове зобов`язання щодо оплати 86% вартості першої партії товару вже підлягало виконанню.
Відтак за період з 09.06.2026 до 11.06.2026 пеня та три проценти річних підлягають нарахуванню на 86% вартості першої партії товару, що становить 1 240 410,71 грн, а починаючи з 12.06.2026 на всю її неоплачену вартість у сумі 1 442 338,03 грн.
Щодо решти поставленого товару на загальну суму 1 401 141,17 грн судом встановлено, що відповідні податкові накладні зареєстровано 25.05.2026, у зв`язку з чим прострочення остаточної оплати 14% його вартості розпочалося 25.06.2026.
Отже, з урахуванням настання строків виконання грошових зобов`язань за пунктами 6.1 та 6.4 договору з 25.06.2026 нарахування пені та трьох процентів річних здійснюється на загальну неоплачену вартість поставленого товару в сумі 2 843 479,20 грн.
Водночас суд враховує, що 03.07.2026 відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 1 000 000 грн, яку цього ж дня зараховано на рахунок позивача.
З огляду на зарахування 03.07.2026 на рахунок позивача часткової оплати в сумі 1 000 000 грн суд дійшов висновку, що ця сума не підлягає врахуванню при нарахуванні пені та трьох процентів річних за 03.07.2026.
Здійснивши власний перерахунок пені та трьох процентів річних у межах заявленого позивачем періоду, із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 30% річних, яка діяла протягом відповідного періоду, та з урахуванням часткової оплати, суд встановив таке:
Період нарахуванняСума заборгованості, грнКількість днівПеня, грн3% річних, грн09.06.2026 11.06.20261 240 410,7133 058,55305,8512.06.2026 24.06.20261 442 338,031315 411,281 541,1325.06.2026 02.07.20262 843 479,20818 696,851 869,6803.07.2026 08.07.20261 843 479,2069 091,13909,11Усього46 257,814 625,77
Таким чином, за результатами здійсненого судом перерахунку обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 46 257,81 грн пені та 4 625,77 грн трьох процентів річних.
Отже, загальний розмір обґрунтованих нарахувань становить 50 883,58 грн.
18.09.2026 відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та пені, в якому останній просив зменшити їх розмір до 14 234,80 грн, посилаючись на часткове виконання грошового зобов`язання, відсутність умисного характеру порушення, складне фінансове становище та обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану.
Зокрема, відповідач зазначив, що внаслідок обстрілів та ускладнення роботи портової інфраструктури Одеської області він не мав можливості здійснювати експорт придбаної продукції у звичайному режимі, що вплинуло на отримання коштів від її реалізації та своєчасне виконання грошового зобов`язання перед позивачем.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано зовнішньоекономічні договори та інвойси, пов`язані з експортом кукурудзи.
Крім того, відповідач послався на відсутність доказів понесення позивачем збитків у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення пенею.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Отже, сама по собі відсутність доказів понесення кредитором збитків не є достатньою підставою для зменшення передбаченої договором неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд має враховувати обставини конкретної справи, зокрема ступінь виконання боржником зобов`язання, причини його порушення, поведінку сторін, майновий стан сторін, співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення зобов`язання та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та необхідності дотримання балансу інтересів сторін.
Відповідні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 910/2097/25.
Оцінюючи наведені відповідачем обставини, суд враховує, що останній прийняв поставлений позивачем товар загальною вартістю 2 843 479,20 грн, проте не забезпечив його своєчасної оплати.
При цьому матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості, у відповідь на які останній підтверджував наявність грошового зобов`язання та повідомляв про намір здійснити оплату у визначені ним строки.
Зокрема, гарантійними листами від 22.05.2026 та 16.06.2026 відповідач гарантував погашення заборгованості до 15.06.2026 та 30.06.2026 відповідно, однак у зазначені строки зобов`язання в повному обсязі не виконав.
Водночас наявне в матеріалах справи листування сторін не містить зауважень відповідача щодо ненадання позивачем документів, необхідних для проведення розрахунків за договором.
Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою про передачу відсутніх документів у порядку, передбаченому статтею 666 Цивільного кодексу України.
Натомість відповідач прийняв товар, неодноразово підтверджував наявність заборгованості та надалі сплатив його повну вартість.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для врахування доводів відповідача щодо ненадання документів як обставини, яка має істотне значення для зменшення розміру пені.
Щодо посилань відповідача на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану та ускладнення роботи портової інфраструктури суд зазначає, що самі по собі зазначені обставини не є безумовною підставою для зменшення передбаченої договором неустойки.
Суд враховує, що здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану супроводжується додатковими ризиками та обмеженнями, зокрема у сфері морських перевезень та експорту сільськогосподарської продукції.
Водночас надані відповідачем зовнішньоекономічні договори та інвойси підтверджують наявність відповідних господарських відносин, проте самі по собі не доводять неможливості своєчасного виконання грошового зобов`язання саме за договором поставки № КГ2604-2803П від 28.04.2026.
Зокрема, відповідачем не надано належних і достатніх доказів, які б підтверджували безпосередній причинний зв`язок між наведеними ним обставинами та неможливістю проведення розрахунків із позивачем у погоджені сторонами строки.
При цьому суд враховує, що обов`язок відповідача щодо оплати поставленого товару виник на підставі укладеного сторонами договору, тоді як отримання ним коштів від подальшої реалізації придбаної продукції залежить від результатів здійснення власної господарської діяльності.
Саме по собі ненадходження коштів від контрагентів відповідача не свідчить про наявність виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність зменшення пені за порушення грошового зобов`язання перед позивачем.
Крім того, суд враховує, що договір між сторонами укладено 28.04.2026, тобто в період дії воєнного стану, а тому сторони при його укладенні мали можливість оцінити наявні ризики здійснення господарської діяльності та погодити прийнятні для них умови виконання зобов`язань.
Посилання відповідача на відсутність умисного характеру порушення також не є самостійною підставою для зменшення пені, оскільки за встановлених обставин справи не свідчить про винятковість причин прострочення.
Щодо доводів відповідача про часткове, а згодом повне погашення основної заборгованості суд зазначає, що факт виконання грошового зобов`язання підлягає врахуванню при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Водночас у цій справі відповідач здійснив оплату 1 000 000 грн 03.07.2026, 420 000 грн 13.08.2026, а решту заборгованості в розмірі 1 423 479,20 грн погасив 16.10.2026, тобто після звернення позивача до суду.
Отже, хоча відповідачем основне грошове зобов`язання виконано в повному обсязі, зазначена обставина не усуває факту порушення погоджених сторонами строків оплати.
Крім того, суд враховує, що пеню нараховано за відносно нетривалий період прострочення, а її обґрунтований розмір за результатами здійсненого судом перерахунку становить 46 257,81 грн.
Зазначена сума становить близько 1,63% загальної вартості поставленого товару та за встановлених обставин справи не свідчить про очевидну надмірність або неспівмірність пені з наслідками порушення грошового зобов`язання.
Суд також враховує інтереси позивача, який належним чином виконав зобов`язання з поставки товару та був позбавлений можливості своєчасно отримати плату за нього.
При цьому відповідачем не доведено наявності інших обставин, які у сукупності з погашенням основної заборгованості давали б підстави для висновку про необхідність зменшення пені.
За таких обставин, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані на їх підтвердження докази у сукупності з іншими встановленими обставинами справи, враховуючи характер допущеного порушення, поведінку сторін, тривалість прострочення, ступінь виконання зобов`язання та розмір нарахованої пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву з ціною позову 1 895 814,59 грн подано через підсистему «Електронний суд». Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, а згідно з частиною третьою цієї статті при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8. При цьому ухвалою суду визначено до сплати та позивачем фактично сплачено судовий збір у розмірі 22 749,76 грн, з якого суд виходить при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Після звернення позивача до суду відповідачем погашено основну заборгованість за договором у розмірі 1 843 479,20 грн, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2026 провадження у справі в зазначеній частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому питання розподілу судових витрат зазначеною ухвалою не вирішувалося та було відкладено до ухвалення рішення за результатами розгляду решти позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 частина третя статті 130 Господарського процесуального кодексу України може застосовуватися також у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо позовні вимоги задоволено самим відповідачем після пред`явлення позову.
Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду погашено основну заборгованість у повному обсязі, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору, що припадають на відповідну частину позовних вимог.
Водночас вимоги позивача про стягнення пені та трьох процентів річних судом задоволено частково в загальному розмірі 50 883,58 грн.
Розподіляючи фактично сплачений позивачем судовий збір у розмірі 22 749,76 грн з урахуванням погашення відповідачем після пред`явлення позову 1 843 479,20 грн основного боргу та часткового задоволення вимог про стягнення 50 883,58 грн пені й трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що на відповідача підлягає покладенню 22 732,34 грн судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що представник позивача до закінчення судових дебатів повідомив про їх розмір та намір подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
З огляду на наведене питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню після подання та оцінки відповідних доказів у порядку, передбаченому статтями 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" (65045, Одеська обл., місто Одеса, вул. Успенська, будинок 101, ЄДРПОУ 38721941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ СЕРВІС" (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 76, квартира 8, ЄДРПОУ 37992093) заборгованість в загальному розмірі 50 883,58 грн /п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 58 копійок/, з яких 46 257,81 грн пені, 4 625,77 грн трьох процентів річних, а також 22 732,34 грн /двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві гривні 34 копійки/ витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06 листопада 2026 р.
Суддя Ю.М. Щавинська
Судове рішення № 141264586, Господарський суд Одеської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/2868/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: