Ухвала суду № 141264585, 02.11.2026, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
916/4130/23
Номер документу
141264585
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"02" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4130/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.,

секретар судового засідання Задорожний А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» (вх. № 2-1479/26 від 28.07.2026) про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 за нововиявленими обставинами у справі № 916/4130/23

за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання»

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Черніговська О.С.;

від позивача: Павлюк В.С.;

від відповідача (заявника): Гайдай Я.Ф.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 (суддя Пінтеліна Т.Г.) задоволено повністю позов заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання», визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Ю.В. від 18.02.2022 № 63556950, відповідно до якого зареєстровано право власності відповідача на нежитлову будівлю та споруди загальною площею 13 кв. м, а саме нежитлову будівлю літ. «Ф» та навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш», розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2586152351100), а також зобов`язано відповідача звільнити земельну ділянку за вказаною адресою шляхом знесення зазначених самочинно збудованих об`єктів за власний рахунок. Крім того, з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури стягнуто 5 368 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 18.02.2022 № 63556950 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо самочинного характеру будівництва спірних об`єктів та наявності правових підстав для зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом їх знесення, однак дійшов висновку про неналежність обраного прокурором способу захисту в частині оскарження рішення державного реєстратора.

За результатами апеляційного перегляду також здійснено новий розподіл судових витрат, стягнуто з відповідача на користь Суворовської окружної прокуратури міста Одеси 2 684 грн судового збору за подання позовної заяви, а з прокуратури на користь відповідача 4 026 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2025 задоволено заяву Одеської міської ради про встановлення порядку виконання рішення суду від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 та встановлено порядок його виконання шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А, силами та за рахунок Одеської міської ради.

2. Короткий зміст вимог заявника.

28.07.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» (вх. № 2-1479/26) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якій заявник просить суд: - скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки; - відмовити у задоволенні позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» про звільнення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи наявність нововиявлених обставин, заявник зазначає, що 14.07.2026, тобто після ухвалення судового рішення, йому стали відомі істотні для правильного вирішення спору обставини, які не були встановлені судом та не могли бути відомими заявнику під час первісного розгляду справи, а саме: існування документів, які підтверджують правомірність користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна, зокрема рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 14.06.1957 № 404, яким Одеському заводу торговельного обладнання було виділено земельну ділянку площею 2,63 га під будівництво заводу в районі Слобідки, та акта відведення земельної ділянки від 20.06.1957.

На думку заявника, встановлення зазначених обставин спростовує висновок суду про здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, оскільки відповідач як правонаступник попереднього землекористувача має законні підстави для користування відповідною земельною ділянкою.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 заяву Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення виявлених недоліків.

11.08.2026 від заявника надійшла заява про усунення недоліків із відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 поновлено заявнику строк для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відкрито провадження за заявою та призначено судове засідання на 21.09.2026.

27.08.2026 від Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заперечення проти заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в яких прокурор просив відмовити у її задоволенні.

17.09.2026 від Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву, в яких позивач також просив відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні 21.09.2026 за клопотанням представника заявника, поданим з метою ознайомлення із запереченнями Одеської міської ради та підготовки відповідних пояснень, судом відкладено розгляд заяви на 30.09.2026.

29.09.2026 від Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» надійшла відповідь на заперечення прокурора та Одеської міської ради, в якій заявник не погодився з наведеними доводами та наполягав на задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 30.09.2026 судом заслухано вступні слова представників учасників справи, після чого перед переходом до стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів оголошено перерву до 02.11.2026.

У судовому засіданні 02.11.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

4. Позиція учасників справи.

4.1. Позиція заявника.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 за нововиявленими обставинами, Дочірнє підприємство «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» посилається на те, що після ухвалення судового рішення йому стали відомі істотні для правильного вирішення спору обставини щодо правомірності користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна, що не були встановлені судом та не могли бути відомими заявнику під час первісного розгляду справи.

Заявник зазначає, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 14.06.1957 № 404 Одеському заводу торговельного обладнання було виділено земельну ділянку площею 2,63 га під будівництво заводу в районі Слобідки по вул. Одеській, а відповідно до акта відведення земельної ділянки від 20.06.1957 встановлено її межі в промисловій зоні Красна Слобідка.

На підтвердження зазначених обставин заявником надано копії рішення виконавчого комітету від 14.06.1957 № 404, акта відведення земельної ділянки від 20.06.1957 та плану земельної ділянки, які, на його переконання, підтверджують законність первісного відведення землі для розміщення та будівництва заводу.

Крім того, заявник посилається на розпорядження Ради Міністрів УРСР від 31.01.1989 № 37, постанову Центральної спілки споживчих товариств України від 12.05.2004 № 170, протокол загальних зборів учасників ТОВ НДЦ «Укрмаркетрекламсервіс» від 05.05.2004 № 3/1, а також договір купівлі-продажу підприємства (єдиного майнового комплексу) від 15.07.2004, які, за твердженням заявника, підтверджують історію переходу прав на майновий комплекс заводу та збереження прав на земельну ділянку за його правонаступниками.

Зокрема, заявник зазначає, що за договором купівлі-продажу від 15.07.2004, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., було відчужено майновий комплекс заводу, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23, на земельній ділянці площею 25 876 кв. м, яка перебувала у фактичному користуванні відчужувача. У подальшому об`єкти нерухомого майна, що входили до складу зазначеного комплексу, були поділені з присвоєнням окремих адрес, у тому числі адреси спірних об`єктів нерухомості.

На думку заявника, наведені документи у своїй сукупності підтверджують, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні об`єкти, входить до складу земель, які були надані під будівництво заводу ще у 1957 році, а тому висновок про відсутність правових підстав користування відповідною земельною ділянкою є помилковим.

При цьому заявник зазначає, що про існування відповідних документів йому стало відомо лише 14.07.2026 після звернення до приватного нотаріуса Іллічової Н.А. з метою отримання копії договору купівлі-продажу від 15.07.2004, стороною якого Дочірнє підприємство не було. Заявник наголошує, що саме зі змісту зазначеного договору йому стало відомо про наявність документів, які підтверджують виникнення права землекористування у 1957 році, після чого ним було вжито заходів для отримання відповідних документів, зокрема шляхом направлення адвокатських запитів до архівних установ.

Обґрунтовуючи правове значення наведених обставин, заявник посилається на положення земельного законодавства, чинного на момент виникнення права землекористування, а також на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, зазначаючи, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку, не припиняється виключно внаслідок його непереоформлення відповідно до вимог нового земельного законодавства.

Заявник також вважає, що припинення діяльності попереднього землекористувача не може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою за наявності правонаступництва, посилаючись у цьому контексті на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19 та від 27.01.2021 у справі № 906/706/19.

Крім того, заявник заперечує висновки щодо самочинного характеру будівництва спірних об`єктів нерухомого майна, зазначаючи, що вони розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у правомірному користуванні підприємства, та не є новоствореними об`єктами, а виникли внаслідок переобладнання раніше існуючих будівель та споруд.

На переконання заявника, встановлення факту правомірного користування земельною ділянкою виключає застосування такого способу захисту, як її звільнення шляхом знесення спірних об`єктів нерухомості, який є крайнім заходом захисту прав власника земельної ділянки.

У поданій 29.09.2026 відповіді на заперечення прокурора та Одеської міської ради заявник додатково зазначив, що надані ним документи підтверджують правонаступництво у відносинах землекористування та розташування спірних об`єктів у межах земельної ділянки, яка була відведена під будівництво заводу, а відсутність переоформлення відповідного права не свідчить про його припинення.

Щодо заперечень прокурора та Одеської міської ради стосовно відсутності перекладів документів, складених російською мовою, заявник зазначив, що відповідні документи датовані радянським періодом, їх оригінали зберігаються в архівних установах та не перебувають у його розпорядженні, у зв`язку із чим, на його думку, відсутні підстави для визнання таких документів неналежними або недопустимими доказами виключно через ненадання їх нотаріально засвідчених перекладів українською мовою. На підтвердження місцезнаходження оригіналів заявник посилається на отримані відповіді на адвокатські запити.

За таких обставин заявник вважає, що встановлення зазначених обставин під час первісного розгляду справи могло призвести до ухвалення іншого судового рішення, у зв`язку із чим просить задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 та відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку.

4.2. Позиція прокурора.

Пересипська окружна прокуратура міста Одеси у поданих 27.08.2026 запереченнях проти заяви Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 за нововиявленими обставинами просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на відсутність передбачених пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підстав для перегляду судового рішення.

Прокурор зазначає, що обставини, на які посилається заявник, не відповідають визначеним процесуальним законом критеріям нововиявлених обставин, оскільки підприємством не доведено об`єктивної неможливості встановлення таких обставин під час первісного розгляду справи.

Зокрема, посилання заявника на те, що лише 14.07.2026 йому стало відомо про існування документів, які, на його переконання, підтверджують право постійного користування попереднього власника будівель та споруд земельною ділянкою, наданою під будівництво заводу рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 14.06.1957 № 404, саме по собі не свідчить про наявність нововиявлених обставин.

На переконання прокурора, заявник не навів належних доказів того, що відповідну інформацію неможливо було отримати шляхом звернення до компетентних органів, архівних установ або направлення адвокатських запитів під час первісного розгляду справи, тоді як суб`єктивна необізнаність особи про існування певних документів не є тотожною об`єктивній неможливості знати про відповідні обставини.

На обґрунтування зазначеної позиції прокурор посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.10.2021 у справі № 910/1645/19 та від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17, щодо необхідності одночасного існування всіх визначальних ознак нововиявлених обставин, а саме їх існування на час первісного розгляду справи, неможливості бути відомими заявнику та істотності для правильного вирішення спору.

Окремо прокурор наголошує, що наведені заявником документи не спростовують встановлених судами обставин щодо самочинного характеру будівництва нежитлової будівлі літ. «Ф» загальною площею 13 кв. м та навісів літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш», розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності від 16.10.2006 серії ЯЯЯ № 985188 та матеріалів технічної інвентаризації від 15.06.2006 у власності відповідача перебували компресорна насосна літ. «Т», трансформаторна підстанція літ. «Т1», виставковий павільйон літ. «Т2» загальною площею 183,2 кв. м та склад ВТК літ. «У, У1», тоді як спірна нежитлова будівля літ. «Ф» та чотири навіси у зазначених документах були відсутні.

Натомість технічним паспортом, виготовленим ТОВ «БТІ-КИЇВ» 09.02.2022, зафіксовано існування нежитлової будівлі літ. «Ф» та чотирьох навісів, що, на думку прокурора, підтверджує створення нових об`єктів нерухомого майна, які не могли виникнути внаслідок поділу раніше зареєстрованих об`єктів.

У зв`язку із цим прокурор вважає необґрунтованими твердження заявника про те, що нежитлова будівля літ. «Ф» утворилася внаслідок переобладнання виставкового павільйону літ. «Т2» та компресорної насосної літ. «Т», а навіси не належать до капітальних споруд, оскільки відповідні обставини вже були предметом судового дослідження та отримали оцінку під час первісного розгляду справи.

Крім того, прокурор заперечує доведеність факту розташування спірних об`єктів нерухомості саме в межах земельної ділянки, наданої Одеському заводу торговельного обладнання у 1957 році, зазначаючи, що заявником не надано належних і допустимих доказів, які дозволяли б ідентифікувати відповідну земельну ділянку, встановити її сучасне місцезнаходження, межі та співвіднести їх із місцем розташування спірних об`єктів за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А.

При цьому прокурор звертає увагу на необхідність окремого встановлення правових підстав переходу права постійного користування земельною ділянкою від попереднього землекористувача до заявника з урахуванням положень земельного законодавства, що регулювало припинення відповідного права у випадку припинення діяльності підприємства.

Разом із тим прокурор наголошує, що навіть наявність права постійного користування земельною ділянкою не надає землекористувачу безумовного права здійснювати її забудову без відповідних дозвільних документів та погодження з власником земельної ділянки.

Посилаючись на положення частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що самочинним будівництвом є, зокрема, будівництво, здійснене без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту, а для визнання об`єкта самочинним достатньо встановлення хоча б однієї із передбачених цією нормою ознак.

Відтак, на переконання прокурора, посилання заявника на правомірність землекористування не спростовує встановлених під час первісного розгляду справи обставин щодо відсутності необхідних дозвільних документів на будівництво спірних об`єктів та їх прийняття в експлуатацію.

Додатково прокурор звертає увагу на неналежну якість копій рішення виконавчого комітету від 14.06.1957 № 404 та плану земельної ділянки 1957 року, яка ускладнює встановлення їх змісту, а також на те, що зазначені документи складені російською мовою без надання перекладу українською мовою, що, на його думку, перешкоджає їх використанню як належних і допустимих доказів.

З огляду на викладене прокурор вважає, що заявником не доведено існування обставин, які відповідали б вимогам пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

4.3. Позиція Одеської міської ради.

Одеська міська рада у поданих 17.09.2026 запереченнях проти заяви Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» також просить відмовити у її задоволенні, вважаючи, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а подана заява фактично спрямована на повторний перегляд остаточного судового рішення.

Обґрунтовуючи свої заперечення, Одеська міська рада зазначає, що процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є винятковим процесуальним механізмом, застосування якого допускається лише за наявності істотних для справи обставин, які існували на час первісного розгляду, однак не були і об`єктивно не могли бути відомими заявнику.

При цьому наведення нових доказів на підтвердження обставин, які вже були предметом судового розгляду, зміна правового обґрунтування заперечень проти позову або незгода з оцінкою доказів, здійсненою судом, не можуть становити самостійних підстав для перегляду судового рішення.

На підтвердження своєї позиції Одеська міська рада посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17, від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20, а також на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11.

Одеська міська рада наголошує, що принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, передбачає обов`язковість остаточного судового рішення та недопустимість його перегляду виключно з метою повторного вирішення вже розглянутого спору, посилаючись у цьому контексті на практику Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Рябих проти Росії», «Желтяков проти України», «Правєдная проти Росії».

Щодо обставин, на які посилається заявник, Одеська міська рада зазначає, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 14.06.1957 № 404 стосується надання земельної ділянки Одеському заводу торговельного обладнання під будівництво заводу, однак саме по собі не підтверджує наявності у Дочірнього підприємства речового права на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна.

На переконання Одеської міської ради, заявником не доведено тотожності земельної ділянки, яка була виділена у 1957 році, та земельної ділянки, на якій розташовані нежитлова будівля літ. «Ф» і навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш» за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А, оскільки надані документи не дозволяють достовірно встановити її сучасні межі та місцезнаходження.

Крім того, Одеська міська рада зазначає, що факт надання земельної ділянки попередньому землекористувачу у 1957 році не свідчить про правомірність створення заявником нових об`єктів нерухомого майна без волевиявлення власника земельної ділянки та дотримання встановлених законодавством вимог у сфері містобудівної діяльності.

Міська рада звертає увагу, що під час первісного розгляду справи судами встановлено самочинний характер будівництва нежитлової будівлі літ. «Ф» загальною площею 13 кв. м та навісів літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш», а також відсутність зазначених об`єктів у матеріалах технічної інвентаризації нерухомого майна станом на 15.06.2006.

Зокрема, посилаючись на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, Одеська міська рада зазначає, що судом апеляційної інстанції підтверджено створення нового об`єкта нерухомого майна шляхом самочинного розміщення споруди з газобетону та металевих навісів за рахунок зайняття земельної ділянки територіальної громади міста Одеси за відсутності належного речового права на неї.

За твердженням міської ради, надання у 1957 році земельної ділянки попередньому землекористувачу під будівництво заводу не може легалізувати подальше самочинне будівництво інших об`єктів нерухомості, здійснене без дотримання законодавчих вимог, та саме по собі не підтверджує переходу до заявника речових прав на земельну ділянку за спірною адресою.

Відтак Одеська міська рада вважає, що обставини, на які посилається заявник, не спростовують фактичних даних, покладених в основу рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024, та не свідчать про наявність підстав для ухвалення іншого судового рішення.

Окремо Одеська міська рада заперечує належність та допустимість письмових доказів, долучених до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на те, що рішення виконавчого комітету 1957 року, план земельної ділянки, акт відведення земельної ділянки від 20.06.1957 та протокол загальних зборів учасників ТОВ НДЦ «Укрмаркетрекламсервіс» від 05.05.2004 № 3/1 складені російською мовою, однак їх перекладів українською мовою, засвідчених у встановленому порядку, заявником не надано.

Посилаючись на статтю 10 Конституції України, статтю 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а також положення статей 73, 76 78, 86, 91 ГПК України, міська рада зазначає, що для належної оцінки письмових доказів їх зміст повинен бути доступним суду та іншим учасникам процесу державною мовою.

Міська рада також посилається на статтю 79 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 і від 03.03.2025 у справі № 910/628/20, обґрунтовуючи необхідність подання належним чином засвідченого перекладу письмових доказів українською мовою.

За твердженням Одеської міської ради, відсутність відповідних перекладів унеможливлює належну перевірку змісту документів та встановлення на їх підставі обставин, на які посилається заявник.

Таким чином, Одеська міська рада вважає, що заявником не доведено ані наявності істотних обставин, які об`єктивно не могли бути відомими під час первісного розгляду справи, ані належності та допустимості поданих на їх підтвердження доказів, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 за нововиявленими обставинами.

5. Обставини, встановлені судами під час первісного розгляду справи № 916/4130/23.

5.1. Щодо належності відповідачу нерухомого майна та його технічної інвентаризації.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 985188 від 16.10.2006, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, Дочірньому підприємству «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на праві приватної власності належали компресорна насосна літ. «Т», трансформаторна підстанція літ. «Т1», виставковий павільйон літ. «Т2» загальною площею 183,2 кв. м, а також склад відділу технічного контролю літ. «У, У1», розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3.

Зазначені об`єкти нерухомого майна були відображені в технічному паспорті від 15.06.2006 та матеріалах технічної інвентаризації.

20.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «БТІ ПІВДЕНЬ» виготовлено висновок № 094846/0122 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3, відповідно до якого у фактичному користуванні власника перебували склад ОТК літ. «У, У1» загальною площею 59,6 кв. м, нежитлова будівля літ. «Ф» площею 13 кв. м, трансформаторна підстанція літ. «Т1» загальною площею 32,9 кв. м та навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш».

За результатами проведеного поділу визначено три окремі об`єкти нерухомого майна, зокрема нежитлову будівлю літ. «Ф» загальною площею 13 кв. м та навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш», розташовані на земельній ділянці площею 506 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 04.02.2022 № 45р об`єктам нерухомого майна, утвореним у результаті поділу нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3, присвоєно окремі адреси, у тому числі спірному об`єкту м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А.

09.02.2022 ТОВ «БТІ-КИЇВ» на замовлення відповідача виготовлено технічний паспорт із реєстраційним номером ТІ01:9722-9661-3134-4537 на виробничий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А, відповідно до якого станом на 07.02.2022 за вказаною адресою знаходилися нежитлова будівля літ. «Ф» загальною площею 13 кв. м, площею забудови 18 кв. м, висотою 3,5 м, будівельним об`ємом 63 куб. м, а також чотири навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш», площею основи кожного 30 кв. м.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16.10.2006 та матеріалів технічної інвентаризації від 15.06.2006 нежитлова будівля літ. «Ф» і чотири навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш» за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3, були відсутні та не входили до складу нерухомого майна, право власності на яке було посвідчено зазначеним свідоцтвом.

Водночас у висновку щодо технічної можливості поділу від 20.01.2022 та технічному паспорті від 09.02.2022 відповідні об`єкти вже зазначені як існуючі.

5.2. Щодо державної реєстрації права власності на спірні об`єкти.

Судами встановлено, що рішенням державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича від 18.02.2022 з індексним номером 63556950 проведено державну реєстрацію права приватної власності Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на нежитлову будівлю та споруди загальною площею 13 кв. м, а саме нежитлову будівлю літ. «Ф» та навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш» за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2586152351100.

Підставами проведення державної реєстрації зазначено висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 20.01.2022, свідоцтво про право власності від 16.10.2006, технічний паспорт від 09.02.2022, розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 04.02.2022 № 45р та витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо присвоєння адреси.

Разом із тим судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували прийняття спірних об`єктів нерухомого майна в експлуатацію, а надані документи щодо технічної інвентаризації та присвоєння адреси не були достатніми для державної реєстрації права власності на новостворені об`єкти.

Відповідно суд апеляційної інстанції погодився з висновком щодо неправомірності державної реєстрації права власності на спірні об`єкти, однак дійшов висновку про неналежність обраного прокурором способу захисту в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

У зв`язку із цим постановою від 14.05.2024 рішення суду першої інстанції скасовано в зазначеній частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги.

5.3. Щодо правового режиму земельної ділянки та здійснення будівництва

Судами також встановлено, що згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 11.01.2022 у відповідача відсутнє зареєстроване право власності або користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А, а відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на зазначену земельну ділянку не зареєстровані.

З матеріалів справи судами встановлено, що земельна ділянка, на якій відповідачем розміщено спірні об`єкти, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, при цьому Одеська міська рада як уповноважений власник земельної ділянки не надавала згоди на її забудову та не приймала рішення про відведення відповідачу відповідної земельної ділянки для нового будівництва.

Крім того, згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 25.11.2022 та відомостями Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт, а також документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію спірних об`єктів нерухомості.

5.4. Щодо характеру здійснених будівельних робіт

Судом апеляційної інстанції окремо досліджувалися доводи відповідача про те, що нежитлова будівля літ. «Ф» та чотири навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш» є некапітальними спорудами, розміщеними на місці раніше існуючих виставкового павільйону літ. «Т2» та компресорної насосної літ. «Т», а проведені роботи не потребували отримання документів, що надають право на їх виконання.

Оцінюючи наведені доводи, апеляційний господарський суд установив, що відповідно до технічного паспорта від 09.02.2022 нежитлова будівля літ. «Ф» має стіни з газобетону, металеве перекриття, залізобетонний фундамент, цементну підлогу та металеве покриття, а отже, за своїми конструктивними характеристиками не належить до некапітальних споруд.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок самочинного виконання будівельних робіт, пов`язаних із реконструкцією компресорної насосної літ. «Т», та подальшого розміщення споруди з газобетону і металевих навісів фактично було створено новий об`єкт нерухомого майна, якому присвоєно адресу: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А.

Апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача про віднесення зазначених робіт до перепланування або переобладнання, які не потребують оформлення дозвільних документів, зазначивши, що здійснені роботи за своїм характером не відповідають такому виду будівельних робіт та вимагали дотримання положень статей 34 і 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відтак апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо самочинного характеру будівництва спірних об`єктів нерухомого майна, здійсненого за відсутності належним чином оформленого права на земельну ділянку та необхідних дозвільних документів.

6. Позиція суду.

Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 325 Господарського процесуального кодексу України справа за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом за правилами провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом перегляду за нововиявленими обставинами є рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 виключно в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, тобто в частині, яка була залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, відповідна заява розглядається Господарським судом Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Водночас частиною четвертою статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: існування таких обставин на час розгляду справи, неможливість їх бути відомими заявнику на час розгляду справи та істотність таких обставин для вирішення спору, тобто можливість ухвалення іншого судового рішення у разі їх врахування.

При цьому Верховний Суд зазначив, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, та мають бути підтверджені належними і допустимими доказами. Зміна або скасування судового рішення за нововиявленими обставинами допускається лише за умови їх впливу на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час первісного розгляду справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4, 7.5) зазначила, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового провадження, яка не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а існування істотної обставини, яку суд об`єктивно не мав можливості врахувати під час ухвалення рішення внаслідок необізнаності про неї учасників справи.

Отже, саме по собі виявлення після ухвалення судового рішення документів, які не подавалися суду під час первісного розгляду справи, не свідчить про наявність нововиявлених обставин, оскільки визначальне значення має не час одержання відповідного доказу, а об`єктивна неможливість знати про обставину, яку він підтверджує, та її істотний вплив на висновки суду.

Оцінюючи наведені заявником обставини з урахуванням зазначених правових висновків Верховного Суду, господарський суд виходить із такого.

Як убачається зі змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Дочірнє підприємство «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» вважає нововиявленою обставиною наявність у попереднього землекористувача права користування земельною ділянкою, наданою під будівництво заводу рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 14.06.1957 № 404, яке, на переконання заявника, збереглося за підприємством та поширюється на земельну ділянку, де розташовані спірні об`єкти нерухомого майна.

На підтвердження відповідних обставин заявником подано рішення виконавчого комітету від 14.06.1957 № 404, акт відведення земельної ділянки від 20.06.1957, документи щодо відчуження майнового комплексу заводу у 2004 році та інші матеріали, які, за твердженням заявника, стали йому відомі лише у липні 2026 року.

Разом із тим суд звертає увагу, що під час первісного розгляду справи відповідач уже обґрунтовував свої заперечення правомірністю користування земельною ділянкою, належністю йому розташованого на ній нерухомого майна та відсутністю ознак самочинного будівництва.

Таким чином, питання наявності у відповідача належних правових підстав для користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об`єкти, належало до предмета доказування у справі та було пов`язане з обставинами, які досліджувалися судами під час первісного розгляду спору.

Наведені заявником документи стосуються історії виникнення прав на земельну ділянку та переходу права власності на майновий комплекс заводу, тобто спрямовані на підтвердження обставин правомірності землекористування, на які відповідач посилався, заперечуючи проти позовних вимог.

При цьому сам заявник зазначає, що документи, які підтверджують відповідні обставини, були отримані ним після звернення до нотаріуса та архівних установ, однак не наводить об`єктивних перешкод, які унеможливлювали б одержання відповідної інформації під час первісного розгляду справи.

Та обставина, що заявник не був стороною договору купівлі-продажу майнового комплексу від 15.07.2004, сама по собі не підтверджує неможливості встановлення обставин щодо правового режиму земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, шляхом отримання відповідних документів та відомостей у передбаченому законом порядку.

Суд враховує, що спірні документи датовані 1957 та 2004 роками, а отже, обставини, на підтвердження яких вони подані, існували задовго до первісного розгляду справи. Водночас заявником не доведено, що такі обставини об`єктивно не могли бути йому відомими станом на час ухвалення рішення від 12.02.2024.

При цьому суд звертає увагу, що під час первісного розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено відсутність державної реєстрації речового права відповідача на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна. Зазначена обставина покладена, зокрема, в основу висновків судів щодо відсутності належним чином оформленого права землекористування. Водночас надані заявником під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами документи, які стосуються відведення земельної ділянки попередньому землекористувачу у 1957 році та подальшого відчуження майнового комплексу заводу, жодним чином не спростовують встановленої судами обставини відсутності державної реєстрації відповідного речового права за заявником, оскільки доказів здійснення такої реєстрації суду не надано.

При цьому суд враховує, що відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку не в усіх випадках є тотожною відсутності відповідного права, зокрема якщо йдеться про права землекористування, набуті відповідно до законодавства, чинного на момент їх виникнення. Водночас предметом цього перегляду є не самостійне встановлення наявності чи відсутності у заявника права постійного користування земельною ділянкою, а перевірка того, чи відповідають наведені ним обставини критеріям нововиявлених та чи могли вони вплинути на висновки судів, покладені в основу остаточного судового рішення.

Крім того суд зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна ґрунтувалися на положеннях статті 376 Цивільного кодексу України, якою визначено правові ознаки самочинного будівництва та наслідки його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наведена норма передбачає декілька самостійних підстав для визнання об`єкта нерухомого майна самочинним будівництвом, зокрема здійснення будівництва на земельній ділянці, не відведеній для відповідної мети, відсутність документів, що надають право на виконання будівельних робіт, або належно затвердженого проєкту, а також істотне порушення будівельних норм і правил. При цьому зазначені ознаки є альтернативними, а не сукупними, у зв`язку із чим для кваліфікації об`єкта як самочинного будівництва достатньо встановлення хоча б однієї з них.

Як убачається зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, висновки про самочинний характер спірних об`єктів нерухомого майна були обґрунтовані не лише відсутністю належним чином оформленого права користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, але й встановленими судами обставинами створення нових об`єктів нерухомості без відповідних документів, які надають право на виконання будівельних робіт, та документів щодо їх прийняття в експлуатацію.

Так, під час первісного розгляду справи судами встановлено, що нежитлова будівля літ. «Ф» загальною площею 13 кв. м та навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш» були відсутні у складі нерухомого майна, право власності на яке посвідчувалося свідоцтвом від 16.10.2006, та не відображалися у матеріалах технічної інвентаризації станом на 15.06.2006.

Натомість відповідні об`єкти були відображені у технічній документації 2022 року, що стало підставою для висновків судів про їх новостворений характер та неможливість виникнення права власності на них у результаті поділу раніше існуючих об`єктів нерухомого майна.

Крім того, судами встановлено відсутність належних документів, які надавали право на виконання будівельних робіт, а також документів, що підтверджували б прийняття спірних об`єктів нерухомості в експлуатацію.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник, не мають такого істотного значення для вирішення спору, яке могло б зумовити ухвалення іншого судового рішення, оскільки не спростовують самостійних підстав, з яких судами було встановлено самочинний характер будівництва.

Суд також враховує, що заявник, обґрунтовуючи необхідність перегляду рішення, повторно наводить доводи щодо характеру проведених будівельних робіт, відсутності ознак новоствореного об`єкта нерухомості та правомірності його розташування на земельній ділянці.

Водночас наведені питання вже були предметом судового дослідження та отримали відповідну правову оцінку в рішенні Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 і постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024.

За таких обставин повторне посилання заявника на відповідні доводи, у тому числі з наданням додаткових документів, фактично спрямоване на переоцінку обставин і доказів, досліджених під час первісного розгляду справи, що прямо виключається положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України.

Щодо заперечень прокурора та Одеської міської ради стосовно ненадання заявником перекладів українською мовою документів, складених російською мовою, суд зазначає таке.

Оскільки викладені у наданих документах відомості щодо відведення земельної ділянки у 1957 році та подальшого відчуження майнового комплексу заводу не підтверджують існування обставин, які відповідають сукупності умов, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, питання щодо оформлення перекладів зазначених документів не впливає на висновок суду про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак суд доходить висновку, що оскільки заявником не доведено ані об`єктивної неможливості бути обізнаним про відповідні обставини під час первісного розгляду справи, ані їх істотності в розумінні здатності змінити висновки суду щодо самочинного характеру будівництва, підстави для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 за нововиявленими обставинами відсутні

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною четвертою статті 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви та залишення в силі рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/4130/23 з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024.

З огляду на відмову у задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судовий збір, сплачений заявником за подання відповідної заяви, відшкодуванню за рахунок інших учасників справи не підлягає.

Керуючись ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 за нововиявленими обставинами, поданої у справі № 916/4130/23, відмовити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі №916/4130/23 у частині, залишеній без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, залишити в силі.

3. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на заявника.

Ухвала набрала законної сили 02.11.2026 та може бути оскаржена в порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 06.11.2026.

Суддя Ю.М. Щавинська

Часті запитання

Який тип судового документу № 141264585 ?

Документ № 141264585 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141264585 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141264585 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141264585 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141264585, Господарський суд Одеської області

Судове рішення № 141264585, Господарський суд Одеської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141264585 відноситься до справи № 916/4130/23

Це рішення відноситься до справи № 916/4130/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141264584
Наступний документ : 141264586