Рішення № 141264444, 04.11.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 914/2441/15(914/2418/26)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПУ НОМЕР_1 )

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (80086, Львівська область, Сокальський р-н, с. Сілець, ЄДРПОУ 35879807

про стягнення заробітної плати в розмірі 100 118,52 грн

у межах провадження у справі №914/2441/15

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Економконсалтинг», (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7, ЄДРПОУ 42230413)

про банкрутство: Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (80086 с. Сілець, Сокальський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 35879807)

Представники сторін:

від позивача: Гуменюк О.Р.

від відповідача: Кріль Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2512 від Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк надійшла заява про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.07.2015 заяву ПАТ Альфа-Банк про порушення справи про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія прийнято до розгляду.

Листом РВ Фонду державного майна України по Львівській області від 12.08.2015 за №2 14-11-05142 повідомлено, що державна частка у статутному капіталі ПАТ Львівська вугільна компанія, станом на 11.08.2015, становить 37,578 %.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія. Визнано вимоги кредитора - ПАТ Альфа-банк в розмірі 11 160 835,01 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ПАТ Львівська вугільна компанія. Розпорядником майна ПАТ Львівська вугільна компанія призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 про порушення провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 914/2441/15.

Оголошення про порушення провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 25.08.2015 № 21815.

Ухвалою суду від 07.10.2015 залучено РВ ФДМ України по Львівській області учасником у справі про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія.

Ухвалою суду від 13.11.2015 залучено Головне територіальне управління юстиції у Львівській області та Львівську обласну державну адміністрацію учасниками у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія; звільнено арбітражного керуючого Шутку Я. С. від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ Львівська вугільна компанія за його заявою; розпорядником майна ПАТ Львівська вугільна компанія призначено арбітражного керуючого Постоленка В. О.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 13.11.2015 у справі № 914/2441/15 залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 914/2441/15.

Ухвалою суду від 25.12.2015 відсторонено керівника ПАТ Львівська вугільна компанія ОСОБА_2 від його посади та покладено виконання його обов`язків на розпорядника майна Постоленка В. О.

Ухвалою суду від 18.03.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ Львівська вугільна компанія.

Ухвалою суду від 25.03.2016, у зв`язку з оскарженням ухвали, провадження у справі № 914/2441/15 зупинено до повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі № 914/2441/15 касаційну скаргу Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ Львівська вугільна компанія ТзОВ Вантажно-транспортне управління задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 914/2441/15 скасовано. Справу № 914/2441/15 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду. До прийняття рішення за результатами підготовчого засідання виконання обов`язків розпорядника майна та виконання обов`язків керівника ПАТ Львівська вугільна компанія покладено на арбітражного керуючого Постоленка В.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2016, справу № 914/2441/15 передано для розгляду судді Цікало А. І.

Ухвалою суду від 16.12.2016 поновлено провадження у справі № 914/2441/15.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 відкрито провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія; визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ Альфа-Банк у розмірі 11 160 835,01 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ПАТ Львівська вугільна компанія.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 визнано вимоги КП «Червоноградтеплокомуненерго» до ПАТ «Львівська вугільна компанія» на суму 53 720,26 грн, як вимоги, що погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; покладено на ПАТ «Львівська вугільна компанія» судовий збір в розмірі 3 524,00 грн., сплачений КП «Червоноградтеплокомуненерго» за подання заяви з вимогами до ПАТ «Львівська вугільна компанія»; замінено кредитора Сокальське ОУПФУ Львівської області правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області; припинено процедуру розпорядження майном ПАТ «Львівська вугільна компанія»; припинено повноваження арбітражного керуючого Постоленко В. О. як розпорядника майна ПАТ «Львівська вугільна компанія»; введено процедуру санації ПАТ «Львівська вугільна компанія»; керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» призначити арбітражного керуючого Постоленко В.О.; розгляд справи призначено на 06.11.2018.

Повідомлення про введення процедури санації ПАТ Львівська вугільна компанія оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 02.08.2018 № 53280.

Справа перебуває на стадії санації.

Рух справи відображено в відповідних ухвалах суду.

29.07.2026 ОСОБА_3 сформував в системі «Електронний суд» позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заробітної плати в розмірі 100 118,52 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 30.07.2026 справу № 914/2441/15(914/2418/26) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву ОСОБА_3 до відповідача ПАТ «Львівська вугільна компанія» про стягнення заробітної плати в розмірі 100 118,52 грн прийнято до розгляду в межах провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія». Ухвалено здійснювати розгляд справи №914/2441/15(914/2418/26) за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено засідання на 16.09.2026.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 16.09.2026, розгляд справи відкладено на 04.11.2026.

У судове засідання 04.11.2026 позивач та представник позивача з`явилися, просили задовольнити позовні вимоги та стягнути з ПАТ «Львівська вугільна компанія» на його користь заборгованість по заробітній платі.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та долучити відзив до матеріалів справи №914/2441/15(914/2418/26). У відзиві зазначає, що оскільки з січня 2026 року по 31 серпня 2026 року діяльність відповідача була призупинена, працівники ПАТ «Львівська вугільна компанія» були відсутні на робочих місцях, відповідачем своєчасно не подано відзиву на позовну заяву. Розглянувши клопотання відповідача про поновлення відповідачу строку для надання відзиву, суд дійшов висновку про його задоволення, враховуючи таке. Згідно з ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач працює у ПАТ «Львівська вугільна компанія» з 12.08.2025 і по даний час. На вимогу представника позивача, йому надано довідку про заборгованість по заробітній платі від 22.07.2026 № 3/282, якою підтверджено борг в сумі 100118,52 грн. за період з жовтня 2025 року по червень 2026 року. Станом на 01.09.2026 борг зменшено на 3 911,48 грн. (погашення заборгованості за березень 2026 року). Причиною існування заборгованості по заробітній платі перед працівниками ПАТ «Львівська вугільна компанія» є важкий фінансовий стан відповідача. Згідно Звітів товариства про фінансові результати за І квартал 2026 року збиток товариства: становив 23 449 тис. грн.; за І півріччя 2026 року 60201 тис. грн. Відповідач посилається на те, що з січня 2026 року і по серпень 2026 року призупинена діяльність ПАТ «Львівська вугільна діяльність» у зв`язку з відсутністю у споживачів послуг по переробці і збагаченню рядового вугілля ринків збуту вугільного концентрату. З жовтня 2026 року і по даний час вугілля на переробку споживачами послуг збагачення не постачається. Для працівників всіх структурних підрозділів вказаний період оголошений часом простою не з вини працівника, копії наказів долучені до відзиву. Протягом згаданого періоду (січень 2026 р. серпень 2026 р.) підприємство не здійснювало збагачення шахтного рядового вугілля, отже не мало доходу від основного виду діяльності. Кошти на рахунок товариства не надходили. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 у справі « 914/2441/15 введено процедуру санації ПАТ «Львівська вугільна компанія». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2026 у справі №914/2441/15 керуючим санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» призначено арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича. Відповідач вказує на те, що з метою відновлення платоспроможності ПАТ «Львівська вугільна компанія» керуючим санацією розробляється план санації, яким буде передбачено поступове погашення заборгованості по заробітній платі, що виникла до 01.09.2026.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 04.11.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив таке.

Починаючи з 12.08.2025 по теперішній час ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія», де працює на посаді машиніста технологічного обладнання збагачувальної фабрики 5 розряду, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 23.08.1982, копія якої долучена до позовної заяви. Під час його перебування у трудових правовідносинах з відповідачем за період з 01.10.2025 по 30.06.2026, з боку останнього була нарахована, але не виплачена йому заробітна плата, розмір заборгованості становить на день подання позову 100118,52 грн., про що свідчить довідка про заборгованість від 22.07.2026р. № 3/282.

Як стверджує відповідач та не заперечує позивач, частково погашено заборгованість по заробітній платі на суму 3 911,48 грн.

2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких підстав, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 3 911,48 грн після відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 3 911,48 грн заборгованості з заробітної плати у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Конституцією України, яка має найвищу юридичну силу, визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини всіх працівників регулюються КЗпП України. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 21 та 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено також ч. 5 ст. 97 КЗпП України.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Отже, у відповідача існував обов`язок по виплаті працівнику належної йому заробітної плати у встановлений законодавством строк. Факт існування заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відповідачем не заперечується, як і не заперечується безпосередньо сума заборгованості.

Таким чином, наданими належними письмовими доказами встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати заробітної плати у розмірі 96 207,04 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, за такою вимогою на підставі 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 86, 231, 236-241 ГПК України, статтями 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №914/2441/15(914/2418/26) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» в частині стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 3 911,48 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (80086, Львівська область, Сокальський р-н, с. Сілець, ЄДРПОУ 35879807) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПУ НОМЕР_1 ) 96 207,04 грн заборгованості з заробітної плати.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (80086, Львівська область, Сокальський р-н, с. Сілець, ЄДРПОУ 35879807) в дохід Державного бюджету України 2 662,40 грн судового збору.

Накази видати згідно зі статтею 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 06.11.2026.

Суддя Чорній Л.З.