Рішення № 141264389, 04.11.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 914/3708/23(914/1293/25)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м. Львів, проспект Шевченка, буд.17/19, ЄДРПОУ 02910031) в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 8, ЄДРПОУ 40479801)

до відповідача-1: Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації (79008, Львівська область, м. Львів, вул. В. Винниченка, 18, ЄДРПОУ 43493483)

до відповідача-2: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54; ЄДРПОУ 31978981)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Коперника, 4, ЄДРПОУ 20812013)

про визнання недійсним договору підряду №01-01/20 від 02.01.2020 та стягнення 20 399 823,00 грн.

у межах провадження у справі №914/3708/23

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусінвестгруп», м. Вінниця

про банкрутство: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981)

Представники сторін:

прокурор: Панькевич Р.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Рісна Ю.Б.

третя особа: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

20.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Статусінвестгруп про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981).

Ухвалою суду від 22.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Статусінвестгруп про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 17.01.2024.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 20.03.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, попереднє засідання суду призначено на 08.05.2024.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) у встановленому законодавством порядку.

Справа №914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України перебуває на стадії розпорядження майном.

24.04.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області заступником керівника Львівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до відповідача-1: Департамента дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації та відповідача-2: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54; ЄДРПОУ 31978981) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Коперника, 4, ЄДРПОУ 20812013) про визнання недійсним договору підряду №01-01/20 від 02.01.2020 та стягнення 20 399 823,00 грн.

Ухвалою суд від 28.05.2025 позовну заяву заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до відповідача-1: Департамента дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації та відповідача-2: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54; ЄДРПОУ 31978981) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Коперника, 4, ЄДРПОУ 20812013) про визнання недійсним договору підряду №01-01/20 від 02.01.2020 та стягнення 20 399 823,00 грн, прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України. Справу призначено до розгляду на 28.05.2025.

В судове засідання від 28.05.2025 зявився прокурор. Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не зявилися. Причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали. Представником відповідача- 2 через систему Електронний суд подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 28.05.2025, розгляд справи відкладено на 30.07.2025. У судове засідання 30.07.2025 прокурор та представники відповідача-1 та відповідача-2 з`явилися.

29.07.2025 відповідач-2 подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначає, що Держаудитслужба не є належним позивачем у спірних правовідносинах, повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів у зв`язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції наділені органи Антимонопольного комітету, який позивачем у даній справі прокурором не визначений. Відповідач-2 зазначає, що у даній справі прокурором заявлено вимогу про стягнення коштів з відповідача-1 на користь відповідача-2, тобто позовна заява прокурора не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України. У клопотанні відповідач-2 посилається на те, що Верховний Суд в ухвалі від 13.11.2024 передав на розгляд об`єднаної палати справу № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів. В ухвалі від 20.12.2024 об`єднана палата прийняла до розгляду справу № 922/3456/23, розгляд справи призначено на 03 жовтня 2025 року.

У судовому засіданні представник відповідача-2 просила зупинити провадження у даній справі №914/3708/23(914/1293/25) до закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.07.2026 клопотання Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №914/3708/23(914/1293/25) до закінчення розгляду Верховним Судом справи №922/3456/23, зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №914/3708/23(914/1293/25).

Ухвалою суду від 14.09.2026 клопотання Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено провадження у справі №914/3708/23(914/1293/25), розгляд справи призначено на 04.11.2026.

У судове засідання 04.11.2026 з`явився прокурор та представник відповідача-1.

Прокурор просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача Західного офісу Держаудитслужби у поясненнях від 27.06.2025 вказує на те, що не заперечує щодо розгляду справи без участі їхнього уповноваженого представника.

Представник відповідача-1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, враховуючи правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомляли.

29.07.2025 відповідач-2 сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому просив залишити без розгляду позов заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Західний офіс Держаудитслужби до Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків недійсності стягнення коштів у дохід держави. Відповідач посилається на те у позовній заяві прокурор зазначив, що органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави в спірних відносинах, є Західний офіс Держаудитслужби, який не реалізував свого права на оскарження незаконного договору у судовому порядку. Прокурор звертався з листом від 14.01.2025 до Західного офісу Держаудитслужби, яким просив повідомити, чи здійснювався Західним офісом Держаудитслужби державний фінансовий контроль перелічених закупівель, щодо встановлених порушень, щодо намірів здійснення заходів контролю перелічених закупівель.

У відповідь на вказаний лист Західний офіс Держаудитслужби повідомив, що заходи державного фінансового контролю, під час яких досліджувалась процедури закупівлі, не проводились, проведення інших заходів державного фінансового контролю не передбачено. Крім того, листами від 14.01.2025 та 12.03.2025 прокуратура зверталась до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації та Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з аналогічними питаннями про вжиття заходів щодо встановлених порушень при проведенні закупівлі. Згідно відповіді Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, останній не наділений повноваженнями для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, а згідно відповіді Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації останньому не відомо про обставини, викладені у листі прокуратури, тому вважає за доцільне заходи позовного характеру вживати саме прокуратурі. Згідно позовної заяви, на виконання обов`язку, встановленого ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, до позовних матеріалів додано копію повідомлення від 17.04.2025 року, скерованого на ім`я Західного офісу Держаудитслужби. Однак до позовної заяви прокурором не надано доказів направлення такого повідомлення, тобто не надано доказів виконання всіх вимог, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтування необхідності захисту інтересів держави саме прокурором. Також відсутня будь-яка відповідь Західного офісу Держаудитслужби на повідомлення прокурора від 17.04.2025 року, з якої можна було б встановити причини не звернення Держаудитслужби з позовом про визнання недійсним договору, укладеного за результатами публічної закупівлі. Щодо визначення Західного офісу Держаудитслужби як належного суб`єкта звернення з позовом про визнання недійсним договору, то слід врахувати, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Головні завдання органу державного фінансового контролю визначені в ст. 2 цього Закону, а також передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому ЗУ "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 цього Закону). Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Як передбачено в пп. 3, 4, 9 п. 4 Положення, Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Серед вказаних повноважень відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів, які укладені з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі». Враховуючи наведене, відповідач-1 вважає, щоДержаудитслужба не є належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідач-2 посилається на те, що за приписами абз. 1 ст. 1 ЗУ «Про Атимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема в частині здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель (п. 5 ст. 3 ЗУ "Про Атимонопольний комітет України"). Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про Атимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження звертатися до суду з позовами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції. Тому, на думку позивача, повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів у зв`язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції наділені органи Антимонопольного комітету, який позивачем у даній справі прокурором не визначений.

Також, відповідач-2 зазначає, що у даній справі прокурором заявлено вимогу про стягнення коштів з відповідача-2 на користь відповідача-1, тобто позовна заява прокурора не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, суд вказує на таке.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках, зокрема, за наявності порушення або загрози порушення таких інтересів та за умови, що їх захист не здійснюється або здійснюється неналежним чином уповноваженим органом, при цьому, прокурор виконує субсидіарну функцію.

Зокрема, підставою для представництва інтересів держави є порушення або загроза порушення таких інтересів за умови, що їх захист не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, водночас інтереси держави повинні насамперед захищатися саме цими суб`єктами, тоді як прокурор, не будучи альтернативним суб`єктом звернення до суду, виконує субсидіарну роль та здійснює представництво лише у зазначених випадках, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 904/2320/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Згідно зі ст. 53 ГПК України прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Отже, ще однією обов`язковою умовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави є саме факт нездійснення або неналежного здійснення такого захисту компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (надалі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20, від 28.09.2023 у справі № 927/56/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким орган державного фінансового контролю є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для звернення до суду даним позовом в інтересах держави, а підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, про що стверджує відповідач-2, відсутні.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 04.11.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи встановлені судом.

Департаментом дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації (на даний час Департамент дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації) проводилися відкриті торги з публікацією англійською мовою з предметом: «Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)», номер закупівлі UA-2019-11-11-001199-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 46 682 500,00 грн. Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрог-Буд Україна», яких допущено до аукціону, що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій та формою протоколу розгляду тендерних пропозицій. Відповідно до форми протоколу розкриття тендерних пропозицій від 18.12.2019 ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з ціною 45 860 000,00 грн з ПДВ визнано таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

За наслідками вказаної закупівлі з переможцем торгів ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» 02.01.2020 укладено договір підряду на загальну суму 45 860 000,00 грн з ПДВ, за умовами п. 1.1 якого Підрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядника надавати в установлений цим Договором термін, згідно з Графіком надання послуг (Додаток № 3), що є невід`ємною частиною Договору, послуги з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області, згідно з переліком робіт/послуг, які визначені в Вартості одиничних розцінок (Додаток № 2), що є невід`ємною частиною Договору (Технічної специфікації викладеної в тендерній документації), а Замовник зобов`язується прийняти згідно із цим Договором та чинним законодавством України належним чином надані послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на його рахунок передбачених на ці цілі (далі Договір).

Згідно з п. 3.1 замовник бере на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг виключно в межах затверджених бюджетних призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів. При цьому Підрядник виконує, а Замовник приймає фактично надані послуги в межах доведених планів.

Відповідно до п. 4.1 ціна цього Договору становить 45 860 000,00 (сорок п`ять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок з врахуванням ПДВ 7 643 333,33 грн. Загальна (сумарна) вартість одиничних розцінок за даним Договором становить 5 781 969,92 (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 92 копійки, та підтверджується Вартістю одиничних розцінок (Додаток № 2), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Підрядник надає послуги в строк передбачений Графіком надання послуг, що є невід`ємною частиною Договору (п. 5.1 Договору). Місце надання послуг: автомобільні дороги загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області (п. 5.5 Договору).

Згідно з п. 10.1 даний Договір набирає чинності з дня укладання його Сторонами і діє до 31.12.2020. Пункт 12.1 Договору передбачає, що невід`ємною частиною даного Договору є: - Додаток № 1 Титульні списки - Додаток № 2 Вартість одиничних розцінок - Додаток № 3 Графік надання послуг. Додатковою угодою № 1 від 14.01.2020 до Договору ціну Договору встановлено в розмірі 20 000 000,00 грн з врахуванням ПДВ 3 333 333,33 грн. Також змінено банківські реквізити замовника. Додатковими угодами № 2 від 23.01.2020, № 3 від 24.02.2020 до Договору змінювалися банківські реквізити замовника. Додатковою угодою № 4 від 25.03.2020 до Договору змінено найменування та банківські реквізити замовника. Додатковою угодою № 5 від 22.04.2020 до Договору викладено п. п. 3.3 та 4.1 Договору (ціна Договору та порядок здійснення оплати). Додатковою угодою № 6 від 31.12.2020 до Договору продовжено строк дії Договору та викладено в новій редакції п. 10.1 і графік надання послуг. Додатковою угодою № 7 від 22.01.2021 до Договору змінено банківські реквізити замовника. Додатковою угодою № 8 від 29.01.2021 до Договору визначено ціну цієї Додаткової угоди в розмірі 3 400 000,00 грн та зазначено, що загальна (сумарна) вартість одиничних розцінок за даним Договором становить 5 781 969,92 грн.

Згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю від 17.08.2021, опублікованого на вебпорталі prozorro.gov.ua договір виконано на суму 20 399 823,00 грн. Вказане підтверджується також платіжними дорученнями та відповідними рахунками.

27.12.2024 адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі АМКУ) за результатами розгляду справи № 63/3-01-90-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення № 63/222-р/к про наявність змови між ТзОВ «Дрог-Буд Україна» і ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» під час участі у низці торгів, у тому числі, на закупівлю «Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)», номер закупівлі UA-2019-11-11-001199-a (п. 7 рішення АМКУ).

Відділення встановило, що вищевказані суб`єкти при підготовці та участі у торгах, всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», вчиняли антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, передбачені п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». За вказані порушення накладено на ТзОВ «Дрог-Буд Україна» і ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» штрафи у розмірі 68 000,00 грн на кожного (п. п. 8, 9 рішення АМКУ). Указане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https://westernmtv.amcu.gov.ua/npas/pro-porushenniazakonodavstva-pro-zakhyst-ekonomichnoi-konkurentsii-ta-nakladennia-shtrafu-71.

У рамках розгляду справи № 63/3-01-90-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів АМКУ здійснено аналіз документації закупівлі, пропозицій учасників, інших документів, які стосуються предметів закупівлі, діяльності учасників та встановлено такі обставини (п. п. 154- 183, 382-с рішення АМКУ): - спільне місцезнаходження ТзОВ «Дрог-Буд Україна» і ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»; - використанням однакових ІР-адрес, у тому числі й під час завантаження вказаними юридичними особами своїх тендерних пропозицій; - послідовним завантаженням своїх пропозицій в однаковий короткий проміжок часу; - спільність інтересів учасників торгів; - сприяння ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» у прийнятті ТзОВ «Дрог-Буд Україна» участі у спірній закупівлі; - цінова поведінка вказаних осіб, яка не сприяла конкуренції; - сталими господарськими відносинами, як партнерів, між вищевказаними учасниками. Узгоджені дії під час підготовки та участі в торгах ТзОВ «Дрог-Буд Україна» і ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» призвели до усунення між ними конкуренції під час підготовки та участі в торгах. Відповідно до листа АМКУ від 09.04.2025 № 63-02/2789е, листом від 06.03.2025 № 34 ТзОВ «Дрог-Буд Україна» повідомило про своєчасну сплату штрафу згідно рішення № 63/222-р/к від 27.12.2024 в розмірі 612 000,00 грн. ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 07.04.2025 штраф не сплатило. Відділення також повідомило, що ТзОВ «Дрог-Буд Україна» та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» оскаржили рішення Відділення до Господарського суду Львівської області, у зв`язку з цим відкрито провадження у справах № 914/3708/23 та № 914/506/25.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії. Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що узгодженими діями є, зокрема, укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; частиною другою цієї статті встановлено, що особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, а п. 4 ч. 2 цієї статті встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, наведені вище факти в їх сукупності свідчать про вчинення ТзОВ «Дрог-Буд Україна» та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» порушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів UA-2019-11-11-001199-a.

Львівською обласною прокуратурою в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсним договору, укладеного між Департаментом дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації (на даний час Департамент дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»), як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», та застосування наслідків відповідної недійсності стягнення коштів у дохід держави. У зв`язку з чим, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги прокуратури в інтересах держави до відповідачів про визнання недійсним договору підряду № 01-01/20 від 02.01.2020 про закупівлю послуг «Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області», укладеного між Департаментом дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на загальну суму 27 45 860 000,00 грн з ПДВ. Стягнення з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. В. Великого, буд. 54, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 31978981), на користь Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації (вул. В. Винниченка, 18, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 43493483) кошти в сумі 20 399 823,00 грн, а з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної військової адміністрації (вул. В. Винниченка, 18, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 43493483) одержані ним за рішенням суду 20 399 823,00 грн стягнути в дохід держави. Стягнення з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. В. Великого, буд. 54, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, проспект Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000000774, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, отримувач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910031, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти на сплату судового збору у розмірі 247 220,28 грн.

Фактичними підставами позову є укладення Договору №01-01/20 про закупівлю послуг від 02.01.2020, який суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Юридичними підставами позову є частина 1 статті 215, частина 1 статті 203 та частина 3 статті 228 ЦК України.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Поняття "інтереси держави і суспільства" має оціночний характер. Під час вирішення конкретного спору суд повинен установити не лише факт порушення певної законодавчої заборони, а й те, у чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета правочину, яка зі сторін мала відповідний умисел, як було виконано договір та які наслідки настали для охоронюваного законом публічного інтересу.

Ознаками правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України, є його спрямованість на порушення правового господарського порядку та наявність умислу сторони або сторін, які усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність договору, суперечність його мети публічним інтересам і прагнули або свідомо допускали настання відповідних протиправних наслідків (правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18).

Не будь-яке порушення законодавства, допущене під час проведення закупівлі або укладення договору, автоматично означає, що зміст і мета самого правочину завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Відповідна кваліфікація потребує оцінки конкретних обставин, наслідків договору та пропорційності заявленого втручання у майнову сферу його сторін.

Під час розгляду цієї справи визначальним є правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС), викладений у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 (до закінчення перегляду якої судом ухвалою від 30.07.2025 зупинялось провадження у даній справі), яким уточнено підходи, сформульовані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/934/23 та від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, таким чином (див. пункт 105 постанови ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23):

«При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції».

Отже, вирішуючи питання щодо застосування ч. 3ст. 228 ЦК України, суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

У пункті 104 зазначеної постанови ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, Об`єднана палата звернула увагу, що, незважаючи на тривалу публічну критику, ч.3 ст.228 ЦК так і не була виключена з ЦК, хоча її аналог у ГК (ст.208) втратив чинність у зв`язку з втратою чинності цим Кодексом в цілому у 2025 році. Крім того, питання щодо існування цієї норми наразі знаходиться на вирішенні законодавця (проект рекодифікації ЦК) - за таких умов втручання суду у вирішення цього питання не може вважатися доцільним.

Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень (справи "Isaia and Others v. Italy", "Isaia and Others v. Italy", "Imeri v. Croatia", "Gogitidze and Others v. Georgia", "Garofalo and Others v. Italy", "Arcuri and Others v. Italy", "Balsamo v. San Marino", "AGOSI v. United Kingdom", "Air Canada v. The United Kingdom", "Kurban v. Turkey").

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження притягнення уповноважених осіб Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, за наслідками вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів під час участі у низці торгів, у тому числі, на закупівлю «Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)», номер закупівлі UA-2019-11-11-001199-a.

У постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 ОП КГС ВС виснувала, що норма частини 3 статті 228 ЦК України не може бути застосована як правова підстава для визнання договору недійсним та застосування санкції, передбаченої цією нормою, у випадку порушення суб`єктом господарювання норм законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2026 визнано ТзОВ «Дрог-Буд Україна» і ДП «Львівський облавтодор» визнано винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої ст. 6 пунктом 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro».

Втім, застосовуючи вище наведені висновки ОП КГС ВС у межах справи №922/3456/23 до обставин цієї справи, суд зазначає, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2026 належним доказом вчинення ТзОВ «Дрог-Буд Україна» і ДП «Львівський облавтодор» порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас предметом зазначеного рішення було встановлення поведінки учасників торгів та спотворення конкуренції, а не дослідження цивільно-правової мети договору, розміру можливих збитків завданих державі, ринкової вартості виконаних робіт/послуг чи їх якості.

Предметом договору про закупівлю послуг було експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Самбірського та Дрогобицького районів Львівської області (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)».

Така господарська мета є правомірною та спрямованою на задоволення потреб замовника.

За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (пункт 96 постанови ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23).

Суд також враховує, що законодавство про захист економічної конкуренції передбачає самостійні заходи відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, зокрема штраф, а законодавство про публічні закупівлі обмеження щодо участі суб`єкта господарювання у наступних закупівлях. Застосування на додаток до таких заходів конфіскації всієї суми, одержаної за виконаним договором, потребує особливої перевірки співмірності, що не доведено прокуратурою.

Прокурор не довів, що під час проведення закупівлі за ідентифікатором UA-2019-11-11-001199-a та укладення договору про закупівлю послуг від 02.01.2020 були порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір про закупівлю послуг від 02.01.2020 не суперечить положенням частини 1 статті 203 ЦК України, а факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у закупівлі, встановлений рішенням антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсними.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та інші судові рішення, в яких застосовано частину 3 статті 228 ЦК України у зв`язку зі спотворенням торгів, не спростовують наведених висновків, оскільки відповідний підхід був уточнений ОП КГС ВС в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, яка прямо стосується співвідношення антиконкурентних узгоджених дій і конфіскаційних наслідків недійсності договору та була прийнята пізніше.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, у задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі.

Судові витрати.

Частиною 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.

Відповідачі про понесення ними судових витрат суду не заявляли.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 06.11.2026.

Суддя Чорній Л.З.