Рішення № 141264327, 27.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 912/2623/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (вул. Сковороди Григорія, буд. 2 А, м. Світловодськ, Олександрійський район, 27500)

про стягнення 1 576 154,62 грн

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,

представники сторін участі у судовому засіданні не брали,

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини прийнятого рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - ТОВ "Світловодськпобут") про стягнення 1 576 154,62 грн, з яких: 1 451 138,08 грн основного боргу, 109 809,41 грн пені, 10 853,72 грн 3 % річних та 4 353,41 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що у зв`язку із невиконанням умов Типового Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" з ЕІС кодом: 56XQ0000VIUNP000 з відповідача підлягає стягненню наявна заборгованість.

Ухвалою від 28.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 27.10.2026, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

12.10.2026 ТОВ "Світловодськпобут" подано заяву про визнання позову в частині стягнення основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат в повному обсязі. Водночас відповідач просить зменшити розмір пені до 40 % від заявленої суми, стягнути з нього 50 % сплаченого судового збору, а решту 50 % - повернути позивачу з бюджету.

12.10.2026 ТОВ "Світловодськпобут" подано відзив на позовну заяву стосовно стягнення основної суми заборгованості, річних та інфляційних втрат. Просить зменшити розмір пені до 40% від заявленої суми, а саме 43 923,76 грн. Свою позицію ТОВ "Світловодськпобут" пояснює скрутним фінансовим станом підприємства під час війни, боргами населення і комунальних установ та тим, що втрати позивача вже компенсовані іншими нарахуваннями.

14.10.2026 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подано відповідь на відзив, в якій позивач просить відмовити ТОВ "Світловодськпобут" у задоволенні клопотання про зменшення пені, позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що зменшення розміру пені є правом, а не обов`язком суду, а скрутний фінансовий стан відповідача, арешти його рахунків та заборгованість з боку контрагентів чи бюджетних установ належать до його власних господарських ризиків та не вважаються винятковими обставинами. Крім того, позивач наголошує, що нарахована пеня в сумі 109 809,41 грн є цілком співмірним з основним боргом (1 451 138,08 грн) та тривалістю прострочення, а її зменшення аж на 60% порушить баланс інтересів сторін, знівелює стимулюючу функцію неустойки за тривале безоплатне користування газом і завдасть збитків позивачу.

У підготовчому засіданні 27.10.2026 представники сторін участі не брали, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Частинами 1, 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Господарський суд установив, що заяву, якою відповідач визнав позов, підписано керівником ТОВ "Світловодськпобут" Московським С.В., що не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення в підготовчому засіданні 27.10.2026.

У підготовчому засіданні 27.10.2026 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого ТОВ "Світловодськпобут" у квітні 2026, було автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" -ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XQ0000VIUNP000 (форма № 10) від оператора ГРМ (а.с. 12);

- листом оператора ГТС № ТОВВИХ-26-14815 від 20.07.2026 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС- кодом 56XQ0000VIUNP000 (а.с. 12 з об.).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015 ( а.с. 15-16).

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За п. 3.1., 3.3. Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.2. - 4.5. Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з підп. 1 п. 5.1. та підп. 1 п. 5.2. Договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктами 8.1., 8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

За п. 11.1. Договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач, він проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

На підтвердження включення ТОВ "Світловодськпобут" до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" по періоду, зокрема, з 01.04.2026 по 12.04.2026, та об`ємів споживання газу у зазначений період позивач надав лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-26-14815 від 20.07.2026 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000VIUNP000; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (скріншот з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Крім того, на підтвердження обсягу та вартості поставленого природного газу за квітень 2026 між сторонами складено Акт приймання-передачі природного газу № 10098 від 30.04.2026 (а.с. 20 з об.) Згідно з вказаним Актом, у період з 01.04.2026 по 12.04.2026 Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ в обсязі 32,65731 тис. м. куб на загальну суму 1 451 138,08 грн з ПДВ.

09.06.2026 позивач направив відповідачу вимогу № 119/2.4.2-49811-2026 про сплату заборгованості за спожитий природний газ ( а.с. 22-22 з об.).

Відсутність розрахунку за вказане споживання природного газу стала підставою для звернення з позовом у даній справі.

Вирішуючи даний спір, господарський суд зазначає таке.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Господарський суд враховує приписи ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Господарський суд встановив, що позивачем у період з 01.04.2026 по 12.04.2026 поставлено відповідачу природний газ в загальному об`ємі 32,65731 тис. куб. м (32 657,31 куб. м) на загальну суму 1 451 138,08 грн з ПДВ.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - ТОВ "Світловодськпобут", зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XQ0000VIUNP000.

Згідно з листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 20.07.2026 № ТОВВИХ-26-14815 щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000VIUNP000 зазначено, що у період з 01.04.2026 по 12.04.2026 Споживачу було поставлено: з 01.04.2026 по 12.04.2026 - 32 657,31 куб. м (32,65731 тис. куб. м).

На виконання умов Договору позивач надіслав відповідачеві рахунок на оплату (природний газ) від 11.05.2026 № 19786 за 32,65731 тис. куб. м на загальну суму 1 451 138,08 грн.

При цьому відповідач визнав позовні вимоги у частині основного боргу (1 451 138,08 грн), про що вказав у заяві про визнання позову та відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову в частині основного боргу не порушує права та обов`язки третіх осіб, стосується предмета спору, суд приймає визнання позову.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 451 138,08 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 109 809,41 грн пені, 10 853,72 грн 3 % річних та 4 353,41 грн інфляційних втрат.

Невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі договору, передбачає настання правових наслідків, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання (ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно з ч. 2 наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умови типового договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" встановлюють строк розрахунку - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання, та відповідальність Споживача, що не є побутовим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків оплати (п. 4.4., 4.5.).

Матеріалами справи підтверджено обставини прострочення відповідачем сплати вартості спожитого природного газу за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Перевіривши розрахунок позивача щодо пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, здійснених за зобов`язаннями квітня 2026, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення.

Так, за період прострочення оплати газу, поставленого у квітні 2026 на суму 1 451 138,08 грн, за період з 02.06.2026 по 31.08.2026 пеня становить 109 809,41 грн, 3% річних за період з 02.06.2026 по 31.08.2026 становлять 10 853,72 грн, інфляційні за період липень 2026 року - 4 353,41 грн.

Наведений позивачем розрахунок, правильність якого перевірено судом, не спростований відповідачем будь-якими доказами. Встановлені матеріалами справи обставини прострочення виконання зобов`язання із своєчасного розрахунку за поставлений природний газ є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у наведеному вище розмірі.

Відповідачем заявлено про визнання позову, в тому числі щодо вимог про стягнення 10 853,72 грн 3% річних, 4 353,41 грн інфляційних втрат та частково пені в сумі 43 923,76 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені суд зазначає таке.

Відповідач у поданому клопотанні просить суд зменшити розмір пені до 40 % від заявленої суми, посилаючись на такі обставини:

- ТОВ "Світловодськпобут" є суб`єктом господарювання в сфері теплопостачання з особливим статусом природної монополії на ринку постачання теплової енергії в межах мереж, що ним експлуатуються та є об`єктом життєзабезпечення і стратегічного значення в місті Світловодську;

- ТОВ "Світловодськпобут" в умовах воєнного стану надає послугу населенню, бюджетним організаціям та іншим споживачам;

- діяльність товариства залежить від встановленого виконавчим комітетом Світловодської міської ради тарифу на теплову енергію та платіжної дисципліни споживачів;

- тариф на послуги з теплопостачання не відповідає витратам на виробництво та постачання теплової енергії, не передбачає витрат на сплату штрафних санкцій;

- відносно товариства відкрито виконавчі провадження, накладено арешти на рахунки;

- ТОВ "Світловодськпобут" є збитковим підприємством та перебуває у скрутному матеріальному становищі, маючи велику заборгованість перед контрагентами, у тому числі і позивачем, про що подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств, баланс (звіт про фінансовий стан) та звіти про фінансові результати.

Також відповідач наголошує, що є єдиним спеціалізованим підприємством по виробництву та постачанню теплової енергії в м. Світловодськ, тому стягнення в такому розмірі пені, а крім того інших санкцій, заявлених у позові, негативно вплине на виробничу діяльність відповідача по забезпеченню тепловою енергією в опалювальні періоди, як населення міста, так і юридичних осіб, в тому числі закладів охорони здоров`я, освіти, дитячих садків.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що нарахована пеня є непропорційною допущеному правопорушенню, а прострочення грошових зобов`язань компенсуються за рахунок 3 % річних та індексу інфляції.

З приводу заявленого клопотання суд враховує, що за ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22).

Слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою має компенсаційний та стимулюючий характер і спрямована на відновлення майнової сфери кредитора та спонукання боржника до належного виконання зобов`язання. Водночас, неустойка не повинна бути джерелом отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

У постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 Верховний Суд зазначив, що отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника. Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання. Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Позивач заперечив щодо зменшення пені та зазначив, що зменшення розміру пені є правом, а не обов`язком суду, а скрутний фінансовий стан відповідача, арешти його рахунків та заборгованість з боку контрагентів чи бюджетних установ належать до його власних господарських ризиків та не вважаються винятковими обставинами. Також наголосив, що нарахована пеня в сумі 109 809,41 грн є цілком співмірною з основним боргом (1 451 138,08 грн) та тривалістю прострочення, а її зменшення аж на 60% порушить баланс інтересів сторін, знівелює стимулюючу функцію неустойки за тривале безоплатне користування газом і завдасть збитків позивачу.

Суд враховує вказані доводи позивача та подані докази.

Водночас, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у розмірі, співмірному із заявленою пенею.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач був обізнаний з положеннями Договору щодо відповідальності за неналежне виконання його умов. При цьому, виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо.

До того ж, суд бере до уваги відсутність доказів добровільного погашення відповідачем основного боргу, хоча б частково.

Водночас суд враховує, що період нарахування пені не обмежений у часі, що потенційно надає позивачу можливість продовжувати її нарахування до моменту фактичного виконання відповідачем грошового зобов`язання. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, які мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитору негативних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, майнові інтереси позивача у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання забезпечуються не лише шляхом нарахування пені, а й іншими передбаченими законом механізмами компенсації, що підлягає врахуванню судом під час вирішення питання щодо співмірності заявленої до стягнення пені.

Суд зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання грошового зобов`язання, факт споживання природного газу та виникнення заборгованості за нього не заперечує, а відтак не оспорює обов`язку щодо її погашення.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини справи, характер допущеного порушення, відсутність заперечень відповідача щодо основного боргу, а також необхідність дотримання балансу майнових інтересів сторін, керуючись принципами справедливості, добросовісності, розумності та співмірності цивільно-правової відповідальності наслідкам порушення зобов`язання, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені є надмірним та підлягає зменшенню.

Оцінивши сукупність установлених обставин справи, врахувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у статті 3 ЦК України, а також необхідність забезпечення балансу майнових інтересів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50 %, тобто до 54 904,71 грн.

На переконання суду, саме таке зменшення є співмірним із характером допущеного порушення та його наслідками, враховує компенсаційну природу неустойки, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін і водночас не нівелює негативних майнових наслідків, які настали для позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 1 451 138,08 грн основного боргу, 54 904,71 грн пені, 10 853,72 грн 3% річних та 4 353,41 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

За подання до суду позову в електронній формі позивач сплатив судовий збір у розмірі 18 913,86 грн, відповідно до платіжної інструкції № 0000045121 від 18.09.2026.

Таким чином, 50 % судового збору в розмірі 9 456,93 грн покладаються на відповідача, інші 50 % судового збору в розмірі 9 456,93 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (вул. Сковороди Григорія, б. 2А, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500, ідентифікаційний код 31678853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) основну заборгованість в сумі 1 451 138,08 грн, 54 904,71 грн пені, 10 853,72 грн 3% річних, 4 353,41 грн інфляційних втрат та 9 456,93 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) судовий збір в розмірі 9 456,93 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №0000045121 від 18.09.2026, оригінал якої залишається в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".

Повний текст рішення складено 06.11.2026.

Суддя М.С. Глушков