Ухвала суду № 141264246, 04.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2026 р. Справа № 911/1928/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , с. Загальці Київської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

25.06.2026 р. через систему "Електронний суд" до господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 24.06.2026 р. б/н (вх. № 10904) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2026 р. заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху.

09.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2026 р. прийнято заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у даній справі призначено на 29.07.2026 р., викликано в судове засідання, яке відбудеться 29.07.2026 р., Сюркеля О.В, явку останнього визнано обов`язковою, вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

28.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшла заява про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку судом залишено без задоволення у зв`язку з її поданням з порушенням строку, встановленого процесуальним законом.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/1928/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , попереднє засідання суду призначено на 23.09.2026 р.

07.08.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ "ПУМБ" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2026 р. розгляд кредиторської заяви АТ "ПУМБ" призначено на 23.09.2026 р.

24.08.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторської заяви.

24.08.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Ідея Банк" надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

25.08.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшов звіт

25.08.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Факторинг Партнерс" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Факторинг Партнерс" призначено на 23.09.2026 р.

22.09.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Авентус Україна" надійшла кредиторська заява.

22.09.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "ПУМБ" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності кредитора.

23.09.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшли повідомлення щодо розгляду кредиторських вимог.

23.09.2026 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Факторинг Партнерс", розгляд кредиторської заяви АТ "ПУМБ", розгляд кредиторської заяви ТОВ "Авентус Україна" та розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 04.11.2026 р.; встановлено строк до 28.10.2026 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви ТОВ "Авентус Україна", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

03.11.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "ПУМБ" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності кредитора.

У судове засідання з`явився представник заявника кредиторських вимог ТОВ "Факторинг Партнерс", інші учасники справи та заявники кредиторських вимог, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу та заявників кредиторських вимог не перешкоджає проведенню попереднього судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із положеннями частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 80115).

У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулись АТ "ПУМБ" на суму 128 565,60 грн. та ТОВ "Факторинг Партнерс" на суму 180 543,98 грн.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі АТ "ПУМБ", кредитор) з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 128 565,60 грн., проаналізувавши наведені кредитором обставини та подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 03.08.2024 р. між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та боржником укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви № 1002211730201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов зазначеної заяви боржнику надано споживчий кредит у розмірі 150 000,00 грн. на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %, що складає реальну процентну ставку 52,8112 %.

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією № TR.82902081.34777.8810 від 03.08.2024 р.

За розрахунком кредитора, станом на 28.07.2026 р. заборгованість боржника за вказаним кредитним договором становить 84 361,68 грн., з яких: 68 246,59 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 2,43 грн. заборгованість за процентами; 16 112,66 грн. заборгованість за комісією.

Крім того, 10.10.2024 р. між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та боржником укладено ще один кредитний договір шляхом підписання Заяви № 1027974381 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов зазначеної заяви (розділ ІІ) боржнику надано споживчий кредит у розмірі 65 000,00 грн. на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,22 %, що складає реальну процентну ставку 52,837 %.

Факт надання кредитних коштів за цим договором підтверджується платіжною інструкцією № TR.86143358.49973.25528 від 10.10.2024 р.

За розрахунком кредитора, станом на 28.07.2026 р. заборгованість боржника за зазначеним кредитним договором становить 44 203,92 грн., з яких: 36 103,19 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 1,47 грн. заборгованість за процентами; 8 099,26 грн. заборгованість за комісією.

Таким чином, загальний розмір грошових вимог АТ "ПУМБ" до боржника за наведеними кредитними договорами становить 128 565,60 грн., з яких: 84 361,68 грн. заборгованість за кредитним договором № 1002211730201 від 03.08.2024 р.; 44 203,92 грн. заборгованість за кредитним договором № 1027974381 від 10.10.2024 р.

У Заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (скорочено ДКБО) вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), розміщений на сайті ПАТ "ПУМБ" pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Згідно з частиною першою ст. 634 ЦК України договір приєднання укладається шляхом прийняття його умов у цілому, без можливості їх зміни другою стороною.

Підписана між сторонами Заява на приєднання до ДКБО є договором приєднання та містить істотні умови банківського обслуговування, включаючи умови кредитування рахунку.

Відповідно до частини першої ст. 633 ЦК України публічним є договір, умови якого встановлюються однаковими для всіх споживачів, а банк як підприємець зобов`язаний надавати відповідні послуги кожному, хто до нього звертається.

Як встановлено судом, боржник звернувся до банку з метою відкриття поточного рахунку та отримання кредитного продукту, у зв`язку з чим приєднався до умов ДКБО, що є публічною офертою банку.

Відповідно до частин першої, другої ст. 29 Закону України "Про платіжні послуги" договір про надання платіжних послуг укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом приєднання до публічної пропозиції, розміщеної на веб-сайті надавача платіжних послуг.

Таким чином, ДКБО є невід`ємною частиною договірних відносин між сторонами, до умов якого боржник приєднався шляхом підписання відповідної заяви. На підставі зазначеного договору кредитор надав боржнику кредит у формі кредитування рахунку. Однак, як вбачається з матеріалів справи, боржник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав: кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, як зазначає кредитор і що не заперечується боржником, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , що виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів комплексного банківського обслуговування, становить 128 565,60 грн., з яких: 84 361,68 грн. заборгованість за кредитним договором № 1002211730201 від 03.08.2024 р.; 44 203,92 грн. заборгованість за кредитним договором № 1027974381 від 10.10.2024 р.

Наведені кредиторські вимоги визнано керуючим реструктуризацією боргів боржника у повному обсязі.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 133 890,40 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 128 565,60 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, розглянувши кредиторську заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" з грошовими вимогами на суму 180 543,98 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 12.12.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2754305.

Відповідно до п. 1.1. Договору Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 49 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк кредиту 360 дні (в) (день).

Відповідно до п. 1.4. Договору періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5. Договору тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Крім того, 23.07.2026 р. між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено Договір факторингу № 23-07/26, відповідно до якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 2754305 від 12.12.2025 р.

Відповідно до частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до Боржника за договором № 2754305 від 12.12.2025 р.

Водночас станом на сьогоднішній день заборгованість за договором боржником не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у боржника обліковується прострочена заборгованість.

Кредитор зазначає, що загальний розмір заборгованості за користування кредитом за Договором № 2754305 від 12.12.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника становить 180 543,98 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 49 599,99 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 106 143,99 грн. та заборгованість за пенею в розмірі 24 800,00 грн.

Боржник заперечень щодо заявлених вимог не подав. Водночас арбітражний керуючий у повідомленні про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" зазначив про наявність підстав для їх часткового визнання.

Згідно з повідомленням арбітражного керуючого, визнанню підлягають грошові вимоги кредитора в частині основного боргу та процентів за кредитним договором, а також судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

Водночас арбітражний керуючий заперечив щодо включення до складу кредиторських вимог пені у розмірі 24 800,00 грн., посилаючись на те, що такі нарахування здійснені в період дії воєнного стану та суперечать положенням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Щодо вимог ТОВ "Факторинг Парнерс" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кредитним договором сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договору здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання його Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладеного кредитного договору у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, за кредитним договором № 2754305 від 12.12.2025 р. заборгованість боржника становить 155 743,98 грн., з яких заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49 599,99 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 106 143,99 грн.

Зазначені вимоги визнані керуючим реструктуризацією та не заперечені боржником.

Водночас щодо вимог про визнання відсотків за користування кредитом, суд вказує наступне.

Відповідно до положень частин першої-третьої ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито ухвалою суду від 29.07.2026 р., якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим із поданих кредитором документів вбачається, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося за період з 12.12.2025 р. по 13.08.2026 р. (включно), тобто частково після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Таким чином, з огляду на приписи статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства нарахування процентів після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не допускається, у зв`язку з чим вимоги кредитора в частині нарахування процентів за відповідний період задоволенню не підлягають.

Відтак, визнанню судом підлягають вимоги кредитора на загальну суму 147 807,99 грн., з яких 49 599,99 грн заборгованість за тілом кредиту та 98 208,00 грн заборгованість за відсотками.

Щодо вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" до боржника в частині стягнення пені у розмірі 24 800,00 грн. суд зазначає таке.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити пеню, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 р. у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинності 24.12.2023 р. Зміни чи виключення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не здійснювалося.

Також, вказаним Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 р. у Законі України "Про споживче кредитування" у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 6 викладено в такій редакції: "6. У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 р. до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Отже, на час розгляду справи в суді є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на необхідності застосування яких вказує керуючий реструктуризацією боргів боржника, та положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина друга статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 р. у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 р. у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 р. у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 р. у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів, Верховним Судом вже викладалися. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 р. у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 р. у справі № 758/5318/23.

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між кредитором та боржником договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця штрафних санкцій на суму 24 800,00 грн., а нараховані позикодавцем штрафні санкції, що передбачені відповідним договором, підлягають списанню позикодавцем.

Відтак вимоги щодо визнання вимог в частині нарахованої пені не визнаються судом.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів у сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами у загальному розмірі 153 132,79 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 147 807,99 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, з пропущенням, встановленого частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулось ТОВ "Авентус Україна" на суму 81 497,24 грн.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "Авентус Україна" з грошовими вимогами на суму 81 497,24 грн., а також дослідивши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви, Боржником 03.01.2026 р. було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9744828 (надалі Договір) з ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (далі Кредитор), відповідно до якого Кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 25000,00 гривень терміном на 360 днів на умовах відповідно до Договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до п. 1.2. Договору "На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором."

Пункт 1.3. Договору передбачає: "Сума кредиту (загальний розмір) складає: 25000,00 гривень. Тип кредиту кредит."

Відповідно до умов Договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення зобов`язань.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,00% в день; пунктом 1.5.2 Договору передбачено знижену процентну ставку 0,90% в день, яка застосовується за умови сплати до 02.02.2026 р. суми не менше суми першого платежу за Графіком платежів. Відповідно до п. 6.4.1 та п. 6.4.2 Договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів Боржник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3000,00 гривень на 4 день такого порушення та 750,00 гривень починаючи з 5 дня за кожний день порушення; граничний розмір неустойки, відповідно до п. 6.4.6 Договору, обмежується сумою, визначеною Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором про надання споживчого кредиту № 9744828 від 03.01.2026 р. станом на 28.07.2026 р. становить 81 497,24 гривень.

Склад вимог Кредитора станом на 28.07.2026 р.: заборгованість за тілом кредиту 24 999,00 гривень (наданий кредит 25 000,00 гривень за Договором за вирахуванням 1,00 гривень, сплачених Боржником); заборгованість за процентами за користування кредитом 43 998,24 гривень (нараховано 50 748,24 гривень за Договором, з урахуванням сплачених Боржником 6 750,00 гривень); штраф 12 500,00 гривень (граничний розмір, що становить 50% від суми кредиту 25 000,00 гривень).

Боржник заперечень щодо заявлених вимог не подав. Водночас арбітражний керуючий у повідомленні про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Авентус Україна" зазначив про наявність підстав для їх часткового визнання.

Згідно з повідомленням арбітражного керуючого, визнанню підлягають грошові вимоги кредитора в частині основного боргу та процентів за кредитними договорами, а також судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

Водночас арбітражний керуючий заперечив щодо включення до складу кредиторських вимог неустойки (штрафу, пені) у розмірі 12 500,00 грн., посилаючись на те, що такі нарахування здійснені в період дії воєнного стану та суперечать положенням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Крім того, заперечував проти включення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними та такими, що не підтверджені належними доказами.

Щодо вимог ТОВ "Авентус Україна" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кредитним договором сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договору здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання його Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладеного кредитного договору в частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, за кредитним договором № 9744828 від 03.01.2026 р. заборгованість боржника становить 68 997,24 грн., з яких: 24 999,00 грн. за тілом, 43 998,24 грн. за відсотками.

Зазначені вимоги визнані керуючим реструктуризацією, не заперечені боржником та є такими, що підлягають визнанню судом у заявленому розмірі.

Щодо вимог ТОВ "Авентус Україна" до боржника в частині стягнення штрафу у розмірі 12 500,00 грн.

При розгляді кредиторських вимог у цій справі судом уже було сформовано підхід до оцінки вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами з урахуванням правового регулювання, що діє в період воєнного стану та визначає особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Зазначений підхід був викладений вище по тексту ухвали при розгляді кредиторської заяви ТОВ "Факторинг Партнерс", відповідно до якого суд виходив з необхідності застосування положень чинного законодавства, якими встановлено спеціальний режим відповідальності боржника за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, зокрема щодо звільнення від обов`язку сплати штрафу та наслідків його нарахування.

У цьому контексті суд також враховує положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, яким прямо передбачено звільнення позичальника від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану, а також обов`язок кредитодавця щодо списання таких нарахувань у разі їх здійснення за відповідний період.

З урахуванням наведеного, а також правової природи штрафу як виду неустойки, що має виключно компенсаційно-штрафний характер та застосовується як міра відповідальності за порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги кредитора про стягнення штрафних санкцій у сумі 12 500,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин заявлені кредитором грошові вимоги в частині штрафу у розмірі 12 500,00 грн. не підлягають визнанню судом.

Крім того, оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., суд враховує таке.

Відповідно до частини першої ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексу України з процедур банкрутства), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначена норма кореспондується з частиною першою ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.ст. 64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до частини другої ст. 133 КУзПБ.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 р. у справі № 908/100/21.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, на підтвердження наданих юридичних послуг представником кредитора надано суду договір № 00-01 про надання юридичних послуг від 15.04.2025 р., укладений між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Юридична компанія "Аурум", договір про надання правничої допомоги № 11/2026 від 01.05.2026 р., укладений між ТОВ "Юридична компанія "Аурум" та Адвокатським бюро "Калачик та партнери" та акт про надання правничої допомоги б/н від 22.09.2026 р.

Згідно п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги № 11/2026 від 01.05.2026 р. адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цих договором з дотриманням правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені сторонами відповідно до умов договору суму гонорару, визначену у розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною цього договору.

Так, у відповідності до умов зазначеного договору та за наданим актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано наступну правничу допомогу:

1. Аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок (опрацювання всіх наданих матеріалів) (1 год., 500,00 грн.);

2. Аналіз ЄДРСР/кредитної документації/обставин щодо боржника (встановлення обґрунтованості вимог) (1 год., 500,00 грн.);

3. Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ та подання до суду (заяву складено) (2 год., 1 000,00 грн.);

У зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги Кредитором понесено витрати в сумі гонорару адвоката 2 000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Як вбачається з акта про надання правничої допомоги б/н від 22.09.2026 року, адвокатом було здійснено комплекс дій, спрямованих на підготовку та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора у справі про неплатоспроможність боржника, а саме: проведено аналіз наданих клієнтом документів, кредитних договорів, договорів факторингу та виписок; здійснено дослідження відомостей щодо боржника, кредитної документації та релевантної судової практики; підготовлено заяву про визнання грошових вимог кредитора відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд враховує, що зазначені види робіт є взаємопов`язаними та становлять єдиний комплекс правничої допомоги, необхідної для належної підготовки та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора. Зокрема, аналіз первинних документів, перевірка правових підстав виникнення заборгованості, дослідження відомостей щодо боржника та визначення розміру вимог є невід`ємними етапами підготовки відповідної заяви та не можуть розглядатися як зайві чи такі, що дублюють одна одну.

Також суд враховує, що підготовка заяви про визнання грошових вимог кредитора у процедурі неплатоспроможності потребує не лише формального викладення вимог, а й перевірки належності кредитора, обґрунтованості переходу права вимоги, правильності розрахунку заборгованості та відповідності поданих документів вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, що об`єктивно потребує витрат часу на опрацювання відповідних матеріалів.

Враховуючи характер та обсяг виконаних адвокатом робіт, їх безпосередній зв`язок із розглядом справи, загальний час, витрачений на надання правничої допомоги, а також погодинну вартість послуг у розмірі 500,00 грн. за годину, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, необхідними для належного захисту прав та інтересів кредитора, співмірними складності виконаної роботи та такими, що підлягають визнанню судом.

Разом з тим, враховуючи, що заявлені грошові вимоги кредитора визнані судом частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України. З огляду на викладене, до відшкодування підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 700,00 грн.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" кредитором боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 76 022,04 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 1 700,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 68 997,24 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, відповідно до вимог частини четвертої ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Суд звертає увагу ТОВ "Авентус Україна", що у зв`язку з пропуском встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку для заявлення грошових вимог, товариство є конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Судом також враховано, що положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 09.12.2026 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до боржника ОСОБА_1 на суму 133 890,40 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 128 565,60 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

2. Визнати частково кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до боржника ОСОБА_1 на суму 153 132,79 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 147 807,99 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

3. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" відхилити.

4. Визнати частково кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" до боржника ОСОБА_1 на суму 76 022,04 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору та 1 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 68 997,24 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

5. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" відхилити.

6. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню:

- кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на суму 133 890,40 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 128 565,60 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" на суму 153 132,79 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 147 807,99 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" на суму 76 022,04 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору та 1 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 68 997,24 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

7. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредитора. Кредиторам на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 04.12.2026 р.

8. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "09" грудня 2026 року о 16:45 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

9. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

10. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

11. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, АТ "ПУМБ", ТОВ "Факторинг Партнерс" та ТОВ "Авентус Україна".

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 06.11.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін