Рішення № 141264211, 31.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3758/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІНТОРЕТТО" (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44-Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 135)

про стягнення 2700000,00 грн. заборгованості,

секретар судового засідання: Рапота У.Е.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Марків Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІНТОРЕТТО" (далі позивач, ТОВ "ТІНТОРЕТТО") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА" (далі відповідач, ТОВ "БК АТЕНА") про стягнення 2700000,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він перерахував грошові кошти відповідачу за договором поставки № 160924 від 16.09.2024 р. та рахунку на оплату № 41 від 19.09.2024 р., а відповідач, після отримання коштів, товар не поставив, суму попередньої оплати не повернув, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення 2700000,00 грн. попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2025 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви б/н, б/д (вх. № 1220/25 від 12.12.2025 р.) шляхом зазначення вірної адреси місцезнаходження позивача та надання доказів сплати судового збору у розмірі 40500,00 грн.

26.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява № 01 від 26.12.2025 р. (вх. № 18063/25 від 26.12.2025 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.02.2026 р., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Підготовче засідання відкладалося.

13.02.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від позивача надійшла заява № 911/3758/25 від 13.02.2026 р. (вх. № 2570/26 від 13.02.2026 р.), в якій заявник просить суд відкласти розгляд справи на інші дату та час.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2026 р.

25.03.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області відповідачем було подано заяву б/н від 25.03.2026 р. (вх. № 5088/26 від 25.03.2026 р.), за змістом якої відповідач просив відсканувати позовну заяву з додатками і додати її до електронного суду.

11.05.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.05.2026 р. (вх. № 8130/26 від 11.05.2026 р.), за змістом якого останній просив відмовити в задовленні позову та поновити строк на подання відзиву, у зв`язку з тим, що 25.04.2025 р. помер директор ТОВ "БК АТЕНА" ОСОБА_1 , а наступним директором відповідача було призначено ОСОБА_2 , якого 23.04.2026 р. було мобілізовано до Збройних сил України, внаслідок чого, відповідач не мав змоги своєчасно зібрати та подати документи до суду.

11.05.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 2 від 11.05.2026 р. (вх. № 8180/26 від 11.05.2026 р.) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

12.05.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 3 від 11.05.2026 р. (вх. № 8194/26 від 12.05.2026 р.) про поновлення підготовчого провадження у даній справі у зв`язку з мобілізацією керівника та ненаданням позивачем всіх документів до матеріалів справи (договору поставки № 160924 від 16.09.2024 р. та договору субпідряду № 40-24 від 15.08.2024 р.).

01.06.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 01.06.2026 р. (вх. № 9499/26 від 01.06.2026 р.) щодо поновлення строку для подання відзиву на позов, за якими останній вважає наведені у відзиві обставини щодо поновлення строку на подання відзиву такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, не свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного подання відзиву та не можуть бути визнані поважними, адже відповідачем не доведено жодними доказами, яким чином та в який період смерть колишнього керівника юридичної особи, що настала 25.04.2025 р. (тобто за 8 місяців до відкриття провадження у даній справі), створювала об`єктивні перешкоди для своєчасного подання відзиву саме у справі № 911/3758/25, провадження в якій відкрито 29.12.2025 р. Також відповідачем зазначено лише твердження про те, що 23.04.2026 р. ОСОБА_2 був мобілізований до Збройних сил України, однак жодного доказу на підтвердження цього факту відповідачем не надано. Окрім того, позивач зазначає, що військова служба директора не є підставою для поновлення строку, оскільки юридична особа повинна забезпечувати належне функціонування незалежно від змін в управлінському складі.

01.06.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 01.06.2026 р. (вх. № 9502/26 від 01.06.2026 р.) щодо поновлення підготовчого провадження у справі, за змістом якого останній зазначає, що відповідач повністю проігнорував свій процесуальний обов`язок, не подав жодного документа та згадав про договори лише 11.05.2026 р. - у день розгляду справи по суті. Окрім того, на момент нібито мобілізації директора (23.04.2026 р.) стадія підготовчого провадження вже була завершена більше ніж місяць тому.

15.07.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 15.07.2026 р. (вх. № 12468/26 від 15.07.2026 р.).

У судовому засіданні 08.06.2026 р. були присутніми представники сторін, які надали пояснення щодо клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву. Протокольною ухвалою суду було залишено без задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як слідує з наявної в матеріалах довідки про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, ухвалу від 29.12.2025 р. про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 30.12.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2025 р. було встановлено відповідачу строк для подання до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Тобто відповідач повинен був подати відзив на позовну заяву до 15.01.2026 р. включно.

Враховуючи те, що, за твердженням відповідача, керівника ТОВ "БК АТЕНА" ОСОБА_2 було мобілізовано до лав Збройних Сил України 23.04.2026 р., останній мав змогу отримати вказану ухвалу в системі "Електронний суд" та скористатися процесуальним правом відповідача на подання відзиву у строк, встановлений судом.

При цьому, жодних доказів унеможливлення своєчасного виконання процесуального обов`язку щодо подання відзиву відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, який до розгляду судом не приймається.

Окрім того, у судовому засіданні 08.06.2026 р. судом протокольною ухвалою було залишено без задоволення клопотання відповідача про поновлення підготовчого провадження, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розглядом інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Суд відзначає, що чинним законодавством, зокрема, приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії, як повернення до стадії підготовчого провадження.

Враховуючи те, що позивачем було подано всі заяви та докази, які він вважав за необхідне подати на час підготовчого провадження, в той час як відповідач не скористався передбаченим ГПК України правом на вчинення певних процесуальних дій у встановлений строк, судом ухвалою від 19.03.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Обставини щодо мобілізації керівника, на які посилається відповідач, не були визнані судом поважними причинами пропуску строку для подання відзиву, а посилання відповідача про неподання позивачем до справи договору поставки № 160924 від 16.09.2024 р. та договору субпідряду № 40-24 від 15.08.2024 р. відхиляються судом, адже позивач стверджує про подання до матеріалів справи всіх наявних доказів, які будуть оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Крім того, за приписами ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на викладене, враховуючи пояснення представника відповідача щодо відсутності договору поставки в останнього, у судовому засіданні 08.06.2026 р. суд протокольною ухвалою постановив зобов`язати позивача надати оригінали документів, які долучені до матеріалів справи, для огляду судом під час розгляду справи по суті.

15.07.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 15.07.2026 р. (вх. № 12463/26 від 15.07.2026 р.), за змістом яких позивач зазначає про відсутність у нього підписаного обома сторонами оригіналу договору у зв`язку з ненаданням такого примірника йому відповідачем.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалися перерви.

Ухвалою Господарського суду Київської обалсті від 20.08.2026 р. в порядку ст. 219 Господарського процесуального кодексу України було відкладено проголошення судового рішення на 31.08.2026 р.

У судове засідання 31.08.2026 р. з`явився представник відповідача. Позивач представника до суду не направив, про час та дату проведення судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.

У судовому засіданні 31.08.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як слідує з позову, 16.09.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІНТОРЕТТО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА" (постачальник) було укладено договір поставки № 160924 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов?язується протягом дії договору передавати у власність покупця будівельні матеріали (далі товар), а покупець зобов?язується приймати товар та оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару, асортимент, кількість, місце поставки, ціна товару, який передається по даному договору, визначається товарно-розпорядчими документами (видатковій накладній чи рахунку-фактурі) для кожної окремої поставки. Вказані документи є невід?ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що узгоджений сторонами асортимент, ціни та обсяг поставки вказуються у рахунках-фактурах та накладних, які є невід?ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.7 договору постачальник передає товар покупцю в погоджений сторонами термін та за адресою: село Мар?янівка, вул. Шляхова, 3-А, Вишгородський район, Київська область.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що загальна сума договору складається з загальної суми всіх поставлених за цим договором товарів, та складає ціни, асортимент, кількість продукції визначається у специфікації.

Покупець оплачує товари за цінами, які зазначені в рахунках фактурах та накладних, що надаються постачальником на кожну партію товару (п. 4.3 договору).

19.09.2024 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА" було виставлено позивачу рахунок на оплату № 41 від 19.09.2024 р. за договором № 160924 від 16.09.2024 р. на суму 2747843,62 грн.

На виконання умов договору позивачем було здійснено оплату у сумі 2700000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 2 від 20.09.2024 р. на суму 2662068,86 грн. та № 3 від 25.09.2024 р. на суму 37931,14 грн. з призначенням платежу «Передопл. за буд. матеріали, згідно рах. № 41 від 19.09.24 р., дог. № 160924 від 16.09.24 р на викон. умов дог. № 40-24 від 01.08.24 р. буд. підряду по об?єкту «Кап. ремонт підв. прим. для подальш. викор-ня, як споруди подв. признач. (найпрост. укриття) Горностаївський буд.-інтернат для людей пох. віку та інвал. 07222, Україна, Київська обл., с. Горностайпіль, вул. Молодіжна 11А», копії яких містяться в матеріалах справи.

13.05.2025 р. ТОВ "ТІНТОРЕТТО" звернулося до відповідача з претензією № 01 від 13.05.2025 р., за змістом якої вимагало невідкладно, але не пізніше 21.08.2025 р. здійснити поставку товару або повернути 2700000,00 грн. коштів за непоставлений товар, що підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта» до поштового відправлення № 0303800066940.

11.08.2025 р. ТОВ "ТІНТОРЕТТО" звернулося до відповідача з претензією № 01 від 11.08.2025 р., за змістом якої вимагало невідкладно, але не пізніше 21.08.2025 р. здійснити поставку товару або повернути 2700000,00 грн. коштів за непоставлений товар, що підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта» до поштового відправлення № 0303800128008.

Як стверджує позивач, відповіді на претензії отримано не було, товар відповідачем не поставлено, кошти не повернуто.

Оскільки оплачений товар відповідачем поставлений не був і сплачені позивачем грошові кошти не були повернуті, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Слід зазначити, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

В матеріалах справи міститься копія договору поставки № 160924 від 16.09.2024 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, однак за змістом пояснень представника відповідача останній заперечує підписання даного договору.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті судом було досліджено наданий позивачем наявний у нього примірник договору поставки № 160924 від 16.09.2024 р., копія якого долучена до матеріалів справи, який, за твердженням позивача, був підписаний відповідачем та направлений до ТОВ "ТІНТОРЕТТО" засобами електронного поштового зв`язку, після чого роздрукований та підписаний останнім.

Доказів у спростування зазначеної обставини матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16, зокрема, зазначав про те, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Дослідивши та проаналізувавши обставини справи і долучені до її матеріалів докази, суд встановив, що позивачем було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати за товар за договором поставки № 160924 від 16.09.2024 р. 2700000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 2 від 20.09.2024 р. на суму 2662068,86 грн. та № 3 від 25.09.2024 р. на суму 37931,14 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару позивач звертався до останнього із претензіями № 01 від 13.05.2025 р. та № 01 від 11.08.2025 р., в яких вимагав від відповідача здійснити поставку товару або повернути 2700000,00 грн. коштів за непоставлений товар.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як «вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, тлумачення змісту згаданої вище ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 р. у справі № 916/401/17.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 41 від 19.09.2024 р. на суму 2747843,62 грн., виставлений позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА", із зазначенням реквізитів договору - а саме № 160924 від 16.09.2024 р.

Суд відзначає, що оплата була проведена на рахунок ТОВ "БК АТЕНА", в платіжних інструкціях зазначено рахунок на оплату, виставлений останнім, та зазначено договір поставки, за яким виконано оплату.

З призначення платежу вказаних платіжних інструкцій вбачається посилання на те, що договір № 160924 від 16.09.2024 р. укладений на виконання умов договору будіведного підряду № 40-24 від 01.08.2024 р.

При цьому, надавачем платіжних послуг за вказаними транзакціями є Державна казначейська служба України.

Відповідно до п. 14.1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24.12.2012 р., окремі грошові взаємні розрахунки (казначейські клірингові розрахунки) з погашення заборгованості розпорядників бюджетних коштів, одержувачів бюджетних коштів та суб`єктів господарювання за отримані товари, продукцію, надані послуги, виконані роботи тощо проводяться відповідно до вимог законодавства. Обов`язковою умовою проведення зазначених розрахунків є відкриття рахунків суб`єктам господарювання в органах Казначейства, крім випадків, передбачених окремими рішеннями Кабінету Міністрів України. Зазначені розрахунки проводяться за згодою їх учасників на підставі договорів або інших документів, укладених учасниками розрахунків, шляхом залучення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка або за рахунок кредитів банку через рахунки, відкриті в органах Казначейства.

Відповідно, за висновком суду, перерахування бюджетних коштів на рахунки постачальників товарів чи виконавців робіт, послуг не є можливим без перевірки органом казначейства наявності підстав для такого перерахування, зокрема, укладених сторонами договорів.

Позивачем до матеріалів справи у підтвердження прийняття органом казначейства, без умов чи застережень, до виконання платіжних інструкцій на сплату коштів за договором № 160924 від 16.09.2024 р. надано скріншоти з системи Державної казначейської служби України про проведення платежів.

Підсумовуючи викладене, за наслідком дослідження всіх наявних у справі доказів, суд дійшов до висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІНТОРЕТТО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА" було укладено договір поставки № 160924 від 16.09.2024 р., на виконання якого позивачем відповідачу було перераховано кошти в сумі 2700000,00 грн.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар відповідачу за договором поставки № 160924 від 16.09.2024 р. у сумі 2700000,00 грн., та те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження поставки товару позивачу чи його відмови від отримання товару, як і доказів того, що відповідач повідомляв покупця про готовність поставити товар, останній набув права вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Доказів повернення відповідачем на користь позивача суми попередньої оплати матеріали справи не містять.

Отже, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення поставки позивачеві товару на суму попередньої оплати або факту повернення попередньої оплати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 2700000,00 грн. є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК АТЕНА" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 135, код 42311104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІНТОРЕТТО" (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44-Б, код 41358775) 2700000 (два мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 40500 (сорок тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.11.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна