Рішення № 141264168, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/2600/26Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання - Солонюк К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 910/2600/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» (10014, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Кафедральна, буд. 5А, кім. 519; код ЄДРПОУ 33178070)

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» (04655, місто Київ, вул. Верхній Вал, 72; код ЄДРПОУ 35235046)

про стягнення 2 299 797 грн 05 коп.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 29.10.2026,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» про стягнення 2 299 797 грн 05 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17 жовтня 2025 року між ТОВ «ДАСТ» (надалі також - Позивач, Постачальник) та ТОВ «ГРІН ТЕРРА» (надалі також - Відповідач, Покупець) укладено Контракт №333/2025 на поставку сільськогосподарської продукції.

За змістом пунктів 1.1, 3.1 вказаного Контракту у передбачених ним порядку та умовах Постачальник зобов`язується продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року (надалі - Товар) код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 2000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар.

Згідно з п.4.1 Контракту Позивач зобов`язався поставити Товар на умовах DAP Філія «ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» ОЛІЙНО-ЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», Одеська область, Лиманський район, с.Визирка, вул. 2-ий км автодороги на Морський торгівельний порт "Южний", буд 2 "б", для поставок автомобільним транспортом та ст.Берегова Одеської залізниці, код станції 400502 для поставок залізничним транспортом згідно з Інкотермс 2020, за винятком застережень, прямо передбачених Контрактом.

У зв`язку з масованими обстрілами Одеської області у період дії Контракту строк поставки уточнювався сторонами у Додаткових угодах №1 від 11.11.2025 і №2 від 10.12.2025, та остаточно визначений як період з 17.10.2025 до 11.12.2025.

Позивач повністю виконав свої обов`язки за Контрактом, передавши у власність Відповідача 1986,05 метричних тон Товару на загальну суму 49 254 049,12 грн.

Поставка Товару підтверджується актами перерахунку ціни від 29.11.2025 №GT000003288, 01.12.2025 №GT000003289, 02.12.2025 №GT000003310, 06.12.2025 №GT000003411, 11.12.2025 №GT000003459. Як встановлено п.4.5 Контракту, указані акти перерахунку ціни визначають дату поставки Товару, а також є одночасно актами приймання-передачі товару та містять дані про кількість і якість Товару, визначені на складі Відповідача.

На підтвердження передачі вказаного обсягу Товару сторонами також підписано видаткові накладні від 29.11.2025 №195, 01.12.2025 №196, 02.12.2025 №204, 06.12.2025 №205, 11.12.2025 №207.

Відповідно до п.5.1 Контракту Відповідач зобов`язався оплатити 86% вартості Товару протягом 3 банківських днів з дати останньої з наступних подій: поставка Товару; визначення якості й кількості Товару; отримання Покупцем відповідного рахункуфактури на Товар; підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар; підписання Сторонами відповідного Акту перерахунку ціни Товару; передача Покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Контракту.

Решта 14% вартості Товару повинна була бути оплачена Відповідачем протягом 3 банківських днів з дати останньої з наступних подій: реєстрація належним чином оформленої згідно з вимогами законодавства України податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних після її обов`язкового письмового погодження Покупцем, а також перевірка Покупцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між сторонами підписано видаткові накладні, а також акти уточнення ціни Товару, які підтверджують поставку та визначають її дату. Раніше Позивачем передано його статутні та реєстраційні документи Відповідачеві, без чого поставка Товару була б неможливою. Позивачем передано разом із залізничними накладними посвідчення про якість товару, а також рахунки-фактури, як це передбачено Контрактом.

Крім того, Позивачем зареєстровано податкові накладні згідно з умовами Контракту, які були прийняті Відповідачем (копії податкових накладних з відміткою про прийняття контрагентом та квитанціями про прийняття органом ДПСУ додаються).

Жодних претензій щодо кількості та/або якості поставленого Позивачем Товару, а так само щодо ненадання чи неналежного надання документів, передбачених Контрактом, від Відповідача не надходило.

Отже, Відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений йому Позивачем Товар у сумі 17 629 083,27 грн. до 03.12.2025, у сумі 12 370 242,29 грн. - до 04.12.2025, у сумі 14 008 282,60 грн. - до 05.12.2025, у сумі 3 490 600,64 грн. - до 10.12.2025 і в сумі 1 755 840,32 грн. - до 16.12.2025.

На виконання власних обов`язків за Контрактом Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 1 000 000,00 грн. і 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №8435 від 15.12.2025 і №8480 від 18.12.2025. Інших оплат Товару Відповідач у 2025 році не здійснював.

Визнаючи наявну заборгованість за Контрактом, 17 грудня 2025 р. Відповідач направив Позивачу на його вимогу гарантійний лист, в якому зобов`язався повністю оплатити поставлений Позивачем Товар до 31 грудня 2025 р.

Позивач неодноразово наголошував Відповідачеві на необхідності якнайшвидше погасити наявну заборгованість за поставлений Товар. Відповідач посилався на неможливість оплати через поточну відсутність грошових коштів.

З метою урегулювання відносин між сторонами 27 грудня 2025 р. між Відповідачем як продавцем і Позивачем як покупцем укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №01156 згідно з умовами якого Відповідач зобов`язався продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 100,000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до умов Контракту №01156 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 2 321 776,43 грн.

4 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 321 776,43 грн.

5 січня 2026 р. між Відповідачем як продавцем та Позивачем як покупцем укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №011526 згідно з умовами якого Відповідач зобов`язався продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 100,000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до умов Контракту №011526 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 2 752 304,51 грн.

6 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 752 304,51 грн.

У період з 09.01.2026 по 19.01.2026 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 39 266 966,37 грн.

19 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 39 266 966,37 грн.

28 січня 2026 р. відбулася ще одна поставка товару Відповідачем Позивачеві на суму 2 364 126,54 грн.

У той же день 28.01.2026 між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 364 126,54 грн.

У результаті зарахування зустрічних грошових вимог між сторонами борг Відповідача перед Позивачем станом на 28.01.2026 скоротився до 248 875,27 грн. Указана сума була сплачена Відповідачем 06.02.2026.

З огляду на наведене, Відповідач допустив прострочення оплати Товару, поставленого йому Позивачем згідно з Контрактом №333/2025 від 17.10.2025.

Пунктом 7.2 Контракту №333/2025 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами даного Контракту Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до зазначеного вище, Відповідач прострочив оплату за поставлений Товар на суму 17 629 083,27 грн. з 04.12.2025, на суму 12 370 242,29 - з 05.12.2025, на суму 14 008 282,60 грн. - з 06.12.2025, на суму 3 490 600,64 грн. - з 11.12.2025, на суму 1 755 840,32 грн. - з 17.12.2025.

Оплата Товару здійснювалася грошовими коштами 15.12.2025 у розмірі 1 000 000,00 грн., 18.12.2025 у розмірі 1 300 000,00 грн., 06.02.2026 у розмірі 248 875,27 грн., а також шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог згідно з угодами про зарахування від 04.01.2026, 06.01.2026, 19.01.2026 і 28.01.2026.

Відповідно, сума неустойки за прострочення Відповідачем оплати Товару становить 1 744 790,18 грн., сума 3% річних - 168 850,67 грн., а сума інфляційних втрат - 386 156,20 грн.

Загалом сума, належна до сплати Відповідачем Позивачеві, складає 2 299 797,05 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У поданому до суду 14.04.2026 Відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно п. 7.5. Контракту «У випадку поставки неякісного Товару та/або прострочення поставки Товару більше, ніж на 5 (п`ять) днів, та/або поставки Товару в меншій кількості, ніж передбачено даним Контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі Покупцеві товаросупровідної документації, Покупець вправі застосувати до Постачальника оперативногосподарську санкцію в вигляді притримання оплати Товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення.

З огляду на те, що Позивачем не було виконано умови п.6.1. Контракту та не здійснено в повному обсязі передання товаросупроводної документації, зокрема: копії залізничних накладних та засвідчених підписом керівника та печаткою Позивача статутних та реєстраційних документів останнього, Відповідач абсолютно правомірно застосував до Позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати Товару.

Позивач з моменту підписання ним тексту Контракту обізнаний про наявність у Відповідача права притримувати оплату за Товар у випадку порушення ним зобов`язань з поставки Товару. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що при ненаданні документів визначених у п. 8.7. та/або п. 8.1.2. покупець має право притримати оплату за товар у розмірі 20 % до моменту надання зазначених документів.

Так, дійсно, Сторони у п. 7.5. Контракту погодили, що Відповідач має право притримати оплату до моменту надання Позивачем усіх документів, передбачених п. 6.1. цього Контракту. Із аналізу вказаного пункту Контракту вбачається, що Позивач повинен надати Відповідачу відповідні документи щодо товару саме після укладенні Контракту в момент здійснення поставки.

Оскільки виконання Відповідачем обов`язку з оплати Товару обумовлене виконанням Позивачем обов`язку передання Відповідачу документів, передбачених п. 6.1. Контракту, то, з огляду на приписи ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України, має місце зустрічне виконання зобов`язання. З огляду на те, що Позивачем не передано товаросупровідні документи у повному обсязі, зокрема: копії залізничних накладних та засвідчених підписом керівника та печаткою постачальника статутних та реєстраційних документів останнього, Відповідач абсолютно правомірно застосував до Позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати Товару.

Факт підписання Контракту Позивачем свідчить про те, що останній був обізнаний про наявність у Відповідача права притримання оплати Товару до усунення Позивачем тих, чи інших порушень умов укладеного Контракту.

Таким чином, з огляду на застосування передбаченого Сторонами права на притримання оплати, Позивач неправомірно нарахував штрафні санкції та інші компенсаційні виплати.

Також, окрім вищезазначеного, навіть якщо і припустити та притримуватись логіки Позивача його власного суб`єктивного уявлення про порушене право при формуванні позовних вимог до Відповідача щодо стягнення штрафних санкцій, вважаю за необхідне звернути увагу Суду на некоректний підрахунок їх розміру.

Відповідно до ч.1. п.5.1. Контракту «Оплата Товару, що поставляється за даним Контрактом, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:

86% вартості Товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: поставка Товару; визначення якості й кількості Товару; отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на Товар; підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар; підписання Сторонами відповідного Акту перерахунку ціни Товару; передача Покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Контракту. Підписання Сторонами Акту перерахунку ціни Товару відбулось 17.12.2025 року + 3 банківських днів на оплату Товару,

Таким чином, розрахункова дата виникнення заборгованості за логікою позовних вимог Позивача мала б становити 23.12.2025 року.

Але, оскільки Позивач, не передав Відповідачу одночасно з поставкою Товару документи, передбачені п. 6.1 Контракту, зокрема: копії залізничних накладних та засвідчені підписом керівника та печаткою постачальника статутні та реєстраційні документи останнього, умовами укладеного між Сторонами Контракту визначено обов`язок Відповідача здійснити оплату за поставлену продукцію лише з настанням останньої з подій, перерахованих вп. 5.1 Контракту, прошу Господарський суд звернути увагу, що строк оплати Товару взагалі не настав, у зв`язку з чим позовні вимоги взагалі є незаконними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що за власним бажанням здійснював оплату Товару, підтвердженням чого є наявні у матеріалах справи повідомлення про зарахування коштів та надавав відповідні гарантії щодо оплати такого товару. Ані законодавство України, ані умови Контракту не забороняють Відповідачу здійснювати будь-які дострокові авансові платежі до моменту настання передбачених Контрактом підстав для виникнення обов`язку Відповідача по здійсненню передбачених Контрактом платежів. Але такі дострокові платежі не свідчать про визнання Відповідачем обов`язків чи наявності підстав для виконання таких обов`язків.

Стислий виклад відповіді позивача на відзив відповідача.

У поданій до суду 19.04.2026 Відповіді на Відзив відповідача, позивач зазначає, що вважає безпідставним твердження Відповідача як про наявність у нього права на притримання оплати, так і про правомірне застосування ним оперативногосподарської санкції у вигляді притримання оплати Товару.

Пункт 7.5 Контракту №333/2025 від 17.10.2025 (надалі - Контракт), на який посилається Відповідач, зокрема, передбачає, що у випадку неповної передачі Покупцеві товаросупровідної документації Покупець вправі застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати Товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення.

Отже, зазначений пункт Контракту передбачає право Відповідача застосувати вказану санкцію у разі неповної передачі йому Позивачем не будь-яких документів, перерахованих у п.6.1 Контракту, як це намагається витлумачити Відповідач, а тільки товаросупровідних.

Відповідно, товаросупровідною документацією слід вважати документи, які містять дані про товар. Оскільки жодних даних про Товар, що постачався за Контрактом, статутні та реєстраційні документи Позивача не містять, вони не є товаросупровідною документацією, а їх надання чи ненадання не впливає на можливість застосування Відповідачем оперативно-господарської санкції, передбаченої п.7.5 Контракту.

Що стосується залізничних накладних, то оскільки поставки Товару за Контрактом здійснювалися залізничним транспортом, на кожне відправлення Товару оформлялася залізнична накладна за встановленою формою у електронному вигляді, як це передбачено п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138).

Позивач відправляв Товар залізничним транспортом згідно з п.4.1 Контракту, який визначає, що одержувачем Товару є ТОВ «Олсідз Блек Сі». Відповідно, у графі 4 «Одержувач» залізничних накладних №36447936 від 17.11.2025, №36783918 від 22.11.2025 та №36897080 від 25.11.2025 вказано ТОВ «Олсідз Блек Сі», яке одержує вантаж для Відповідача. ТОВ «Олсідз Блек Сі» одержало вантаж як представник Відповідача 28.11.2025 і 10.12.2025. Одержання вантажу підтверджується відомостями, зазначеними у графі 53 залізничної накладної. Залізничні накладні підписані з використанням електронного цифрового підпису представника одержувача.

За змістом пункту 5.1 вищезгаданих Правил оформлення перевізних документів на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді.

Таким чином, Відповідач отримав усі залізничні накладні в електронному вигляді разом з одержаним Товаром.

Наявність у Відповідача копій залізничних накладних підтверджується також відомостями актів перерахунку ціни, які складалися Відповідачем та направлялися Позивачеві для підписання. Так, в актах перерахунку ціни від 29.11.2025 №GT000003288, 01.12.2025 №GT000003289, 02.12.2025 №GT000003310, 06.12.2025 №GT000003411, 11.12.2025 №GT000003459, копії яких додані до позовної заяви, Відповідачем вказано номери залізничних накладних №36447936 від 17.11.2025, №36783918 від 22.11.2025 та №36897080 від 25.11.2025, номери усіх вагонів, в яких поставлявся Товар і вага Товару згідно з відомостями, вказаними у залізничних накладних.

Відповідно, станом на складення зазначених актів перерахунку ціни, тобто на 29.11.2025, 01.12.2025, 02.12.2025, 06.12.2025, 11.12.2025, Відповідач отримав залізничні накладні. За відсутності у нього залізничних накладних, Відповідач не мав би можливості внести зазначені відомості в акти перерахунку ціни.

Позивач зазначає, що Відповідач стверджує, що він застосував до Позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати Товару, передбачену п.7.5 Контракту. Однак таке твердження є бездоказовим і суперечить обставинам даної справи.

15 і 18 грудня 2025 р. Відповідач здійснив часткову оплату Товару в розмірі 1 000 000,00 грн. і 1 300 000,00 грн., що також спростовує твердження Відповідача про нібито застосування оперативно-господарської санкції.

17 грудня 2025 р. Відповідач видав гарантійний лист, в якому не згадувалося про притримання оплати, а містилося зобов`язання Відповідача повністю оплатити поставлений Позивачем Товар до 31 грудня 2025 р. Крім того, при укладенні угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 04.01.2026 між Позивачем і Відповідачем, останній підтвердив наявність грошових зобов`язань з оплати Товару за Контрактом у сумі 46 954 049,12 грн.

При укладенні угод про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 06.01.2026, 19.01.2026 і 28.01.2026 Відповідач підтверджував наявність у нього заборгованості перед Позивачем за Контрактом без згадок про притримання оплати Товару.

У поданому відзиві Відповідач стверджує, що датою виникнення заборгованості слід визначити 23.12.2025, оскільки підписання Сторонами Акту перерахунку ціни Товару відбулося 17.12.2025, до якого додаються 3 банківські дні, встановлені п.5.1 Контракту. При цьому Відповідач підкреслює, що зазначені 3 банківські дні відраховуються «з дати останньої з подій, зазначених нижче».

На кожну партію Товару Позивач надав Відповідачу рахунки-фактури. У документах про часткову оплату Товару Відповідачем від 15.12.2025 на 1 000 000,00 грн. і 18.12.2025 на 1 300 000,00 грн. графа «призначення платежу» містить посилання на рахунок-фактуру №61 від 29.11.2025. Аналогічно, на кожну партію Товару сторони Контракту підписали видаткові накладні та акти перерахунку ціни на Товар.

Крім того, п.5.1 Контракту, який встановлює порядок оплати Товару, визначає строк оплати залежно від «отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на Товар», «підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар» та «підписання Сторонами відповідного Акту перерахунку ціни на Товар».

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» про стягнення 2 299 797 грн 05 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

21.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2026.

13.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» надійшла заява про вступ у справу як представника.

14.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» надійшов відзив на позовну заяву.

19.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» надійшла відповідь на відзив.

23.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» надійшло клопотання про відкладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 заяву Ващинець Івана Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника позивача - Ващинець Івана Івановича у розгляді справи № 910/2600/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі Електронний суд (адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 ).

29.04.2026 у судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився у засідання 29.04.2026. Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» - 27.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення.

У засіданні судом зазначено та з`ясовувалось щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 27.04.2026.

Представник позивача щодо клопотання про відкладення розгляду справи виказав позицію, зазначивши на розсуд суду.

Заслухавши позицію сторони, дослідивши матеріали справи, судом клопотання про відкладення розгляду справи від 27.04.2026 задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 підготовче засідання у справі № 910/2600/26 призначено на 27.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 підготовче засідання у справі № 910/2600/26 призначено на 22.06.2026.

22.06.2026 до канцелярії суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» подано клопотання про продовження строку та відкладення засідання.

22.06.2026 у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні судом з`ясовувалось щодо клопотання представника відповідача від 22.06.2026.

Представник позивача виказала позицію, заперечувала щодо задоволення клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення засідання.

Представник відповідача надав пояснення, висловив позицію, підтримав подане клопотання від 22.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» про продовження строку та відкладення засідання від 22.06.2026 задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у даній справі на 15.07.2026.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» надійшли заперечення.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» надійшло клопотання про відмову у зменшенні неустойки, інфляційних втрат і 3% річних.

15.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» надійшли письмові пояснення по справі.

15.07.2026 у засідання з`явився представник позивача та представники відповідача.

15.07.2026 у засіданні судом з`ясовувалось щодо клопотання відповідача від 10.07.2026 про зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання від позивача, а також клопотання про відмову у зменшенні неустойки, інфляційних втрат і 3% річних та щодо ст. 43 ГПК України від 13.07.2026. Та з`ясовувалось щодо письмових пояснень відповідача, зокрема щодо встановленого судом строку на подання пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 виправлено описку в ухвалі скороченій (вступній та резолютивній частини) Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/2600/26. Вважається вірним та викласти резолютивну частину ухвали скороченої (вступної та резолютивної частини) Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 в наступній редакції, шляхом виправлення пункту 5 резолютивної частини на: «У разі необхідності додаткові письмові пояснення подавати до суду заздалегідь, у строк до 13.07.2026 (включно)», виправлення описки, не зачіпає суті та змісту процесуального рішення (ухвали). Дану ухвала вважається невід`ємною частиною ухвали скороченої (вступної та резолютивної частини) Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 та повного тексту ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/2600/26.

15.07.2026 у засіданні суд з`ясовував позиції сторін щодо клопотання відповідача від 10.07.2026 про зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання від позивача, а також клопотання про відмову у зменшенні неустойки, інфляційних втрат і 3% річних та щодо ст. 43 ГПК України від 13.07.2026.

Представник відповідача зазначила, що позицію щодо заявленого клопотання від 10.07.2026 про зменшення розміру штрафних санкцій буде висловлено під час розгляду справи по суті, надала пояснення.

15.07.2026 у засіданні суд з`ясовував щодо клопотання про відмову у зменшенні неустойки, інфляційних втрат і 3% річних та щодо ст. 43 ГПК України від 13.07.2026.

Представник позивача щодо поданого клопотання про вжити заходів для запобігання зловживанню Відповідачем процесуальними правами у майбутньому надає пояснення, підтримує, висловлює позицію.

Представник відповідача надала пояснення, зазначає, що відповідачем не вчинялись дії щодо зловживання процесуальними правами. Висловлює позицію, заперечує щодо клопотання по ст. 43 ГПК України від 13.07.2026. Зазначає, щодо обставин не з`явлення.

Заслухавши усні пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом у задоволенні клопотання в частині про вжиття заходів для запобігання зловживанню Відповідачем процесуальними правами у майбутньому від 13.07.2026 - відмовлено, відповідно до приписів ст. 43, 46 ГПК України.

Судом у засіданні 15.07.2026 з`ясовувалось, щодо письмових пояснень від 15.07.2026.

Представник відповідача висловила позицію щодо поданих пояснень від 15.07.2026.

Представник позивача зазначає, що пояснення подано поза межами процесуального строку, просить залишити письмові пояснення від 15.07.2026 без розгляду.

Заслухавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, судом письмові пояснення відповідача від 15.07.2026 - залишено без розгляду, відповідно до приписів ст. 118 ГПК України.

15.07.2026 у засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У засіданні 15.07.2026 представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У засіданні 15.07.2026 представник відповідача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 19.08.2026.

19.08.2026 у судове засідання з`явився представник позивача та представники відповідача.

У засіданні 19.08.2026 судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті, відповідно до ст. 201 ГПК України.

19.08.2026 у судовому засіданні заслухано вступне слово представника позивача, відповідно до ст. 208 ГПК України.

19.08.2026 у судовому засіданні заслухано вступне слово представника відповідача, відповідно до ст. 208 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 засідання у справі №910/2600/26 призначено на 16.09.2026.

10.09.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» надійшло клопотання про огляд оригіналів та їх повернення після огляду.

У судове засідання 16.09.2026 з`явився представник позивача та представники відповідача.

16.09.2026 судом оголошено про перехід до стадії дослідження доказів та з`ясування обставин справи, відповідно до ст. 210 ГПК України.

Суд зазначає щодо доказів наявних в матеріалах справи.

Судом оглянуто оригінали документів, відповідно до клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» від 10.09.2026, зокрема Акти перерахунку цін та повернуто документи представнику позивача.

16.09.2026 представник позивача виказав позицію щодо доказів, що містяться в матеріалах справи.

16.09.2026 представник відповідача зазначив, щодо доказів, що містяться в матеріалах справи.

Зазначено, що судом буде надано оцінку кожному доказу окремо, що міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 засідання у справі №910/2600/26 призначено на 21.10.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2026 засідання у справі №910/2600/26 призначено на 29.10.2026.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

29.10.2026 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

29.10.2026 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

29.10.2026 у судовому засідання представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

29.10.2026 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

17 жовтня 2025 року між ТОВ «ДАСТ» та ТОВ «ГРІН ТЕРРА» укладено Контракт №333/2025 на поставку сільськогосподарської продукції.

За змістом пунктів 1.1, 3.1 вказаного Контракту у передбачених ним порядку та умовах Постачальник зобов`язується продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року (надалі - Товар) код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 2000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар.

Згідно з п.4.1 Контракту Позивач зобов`язався поставити Товар на умовах DAP Філія «ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» ОЛІЙНО-ЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», Одеська область, Лиманський район, с.Визирка, вул. 2-ий км автодороги на Морський торгівельний порт "Южний", буд 2 "б", для поставок автомобільним транспортом та ст.Берегова Одеської залізниці, код станції 400502 для поставок залізничним транспортом згідно з Інкотермс 2020, за винятком застережень, прямо передбачених Контрактом.

У період дії Контракту строк поставки уточнювався сторонами у Додаткових угодах №1 від 11.11.2025 і №2 від 10.12.2025, та остаточно визначений як період з 17.10.2025 до 11.12.2025.

Позивач повністю виконав свої обов`язки за Контрактом, передавши у власність Відповідача 1986,05 метричних тон Товару на загальну суму 49 254 049,12 грн.

Поставка Товару підтверджується актами перерахунку ціни від 29.11.2025 №GT000003288, 01.12.2025 №GT000003289, 02.12.2025 №GT000003310, 06.12.2025 №GT000003411, 11.12.2025 №GT000003459. Як встановлено п.4.5 Контракту, указані акти перерахунку ціни визначають дату поставки Товару, а також є одночасно актами приймання-передачі товару та містять дані про кількість і якість Товару, визначені на складі Відповідача.

На підтвердження передачі вказаного обсягу Товару сторонами також підписано видаткові накладні від 29.11.2025 №195, 01.12.2025 №196, 02.12.2025 №204, 06.12.2025 №205, 11.12.2025 №207.

Відповідно до п.5.1 Контракту Відповідач зобов`язався оплатити 86% вартості Товару протягом 3 банківських днів з дати останньої з наступних подій: поставка Товару; визначення якості й кількості Товару; отримання Покупцем відповідного рахункуфактури на Товар; підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар; підписання Сторонами відповідного Акту перерахунку ціни Товару; передача Покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Контракту.

Решта 14% вартості Товару повинна була бути оплачена Відповідачем протягом 3 банківських днів з дати останньої з наступних подій: реєстрація належним чином оформленої згідно з вимогами законодавства України податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних після її обов`язкового письмового погодження Покупцем, а також перевірка Покупцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між сторонами підписано видаткові накладні, а також акти уточнення ціни Товару, які підтверджують поставку та визначають її дату. Раніше Позивачем передано його статутні та реєстраційні документи Відповідачеві, без чого поставка Товару була б неможливою. Позивачем передано разом із залізничними накладними посвідчення про якість товару, а також рахунки-фактури, як це передбачено Контрактом.

Крім того, Позивачем зареєстровано податкові накладні згідно з умовами Контракту, які були прийняті Відповідачем (копії податкових накладних з відміткою про прийняття контрагентом та квитанціями про прийняття органом ДПСУ додаються).

Жодних претензій щодо кількості та/або якості поставленого Позивачем Товару, а так само щодо ненадання чи неналежного надання документів, передбачених Контрактом, від Відповідача не надходило.

Отже, Відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений йому Позивачем Товар у сумі 17 629 083,27 грн. до 03.12.2025, у сумі 12 370 242,29 грн. - до 04.12.2025, у сумі 14 008 282,60 грн. - до 05.12.2025, у сумі 3 490 600,64 грн. - до 10.12.2025 і в сумі 1 755 840,32 грн. - до 16.12.2025.

На виконання власних обов`язків за Контрактом Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 1 000 000,00 грн. і 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №8435 від 15.12.2025 і №8480 від 18.12.2025.

17 грудня 2025 р. Відповідач направив Позивачу на його вимогу гарантійний лист, в якому зобов`язався повністю оплатити поставлений Позивачем Товар до 31 грудня 2025 р.

27 грудня 2025 р. між Відповідачем як продавцем і Позивачем як покупцем укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №01156 згідно з умовами якого Відповідач зобов`язався продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 100,000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до умов Контракту №01156 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 2 321 776,43 грн.

4 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 321 776,43 грн.

5 січня 2026 р. між Відповідачем як продавцем та Позивачем як покупцем укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №011526 згідно з умовами якого Відповідач зобов`язався продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 100,000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до умов Контракту №011526 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 2 752 304,51 грн.

6 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 752 304,51 грн.

У період з 09.01.2026 по 19.01.2026 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 39 266 966,37 грн.

19 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 39 266 966,37 грн.

28 січня 2026 р. відбулася ще одна поставка товару Відповідачем Позивачеві на суму 2 364 126,54 грн.

У той же день 28.01.2026 між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 364 126,54 грн.

У результаті зарахування зустрічних грошових вимог між сторонами борг Відповідача перед Позивачем станом на 28.01.2026 скоротився до 248 875,27 грн. Указана сума була сплачена Відповідачем 06.02.2026.

З огляду на наведене, Відповідач допустив прострочення оплати Товару, поставленого йому Позивачем згідно з Контрактом №333/2025 від 17.10.2025.

Пунктом 7.2 Контракту №333/2025 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами даного Контракту Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до зазначеного вище, Відповідач прострочив оплату за поставлений Товар на суму 17 629 083,27 грн. з 04.12.2025, на суму 12 370 242,29 - з 05.12.2025, на суму 14 008 282,60 грн. - з 06.12.2025, на суму 3 490 600,64 грн. - з 11.12.2025, на суму 1 755 840,32 грн. - з 17.12.2025.

Оплата Товару здійснювалася грошовими коштами 15.12.2025 у розмірі 1 000 000,00 грн., 18.12.2025 у розмірі 1 300 000,00 грн., 06.02.2026 у розмірі 248 875,27 грн., а також шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог згідно з угодами про зарахування від 04.01.2026, 06.01.2026, 19.01.2026 і 28.01.2026.

Відповідно, сума неустойки за прострочення Відповідачем оплати Товару становить 1 744 790,18 грн., сума 3% річних - 168 850,67 грн., а сума інфляційних втрат - 386 156,20 грн. Загалом сума, належна до сплати Відповідачем Позивачеві, складає 2 299 797,05 грн.

Згідно п. 7.5. Контракту «У випадку поставки неякісного Товару та/або прострочення поставки Товару більше, ніж на 5 (п`ять) днів, та/або поставки Товару в меншій кількості, ніж передбачено даним Контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі Покупцеві товаросупровідної документації, Покупець вправі застосувати до Постачальника оперативногосподарську санкцію в вигляді притримання оплати Товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення.

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що при ненаданні документів визначених у п. 8.7. та/або п. 8.1.2. покупець має право притримати оплату за товар у розмірі 20 % до моменту надання зазначених документів.

Відповідач зазначав, що відповідно до ч.1. п.5.1. Контракту «Оплата Товару, що поставляється за даним Контрактом, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:

86% вартості Товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: поставка Товару; визначення якості й кількості Товару; отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на Товар; підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар; підписання Сторонами відповідного Акту перерахунку ціни Товару; передача Покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Контракту.

Підписання Сторонами Акту перерахунку ціни Товару відбулось 17.12.2025 року + 3 банківських днів на оплату Товару, так, на думку відповідача, розрахункова дата виникнення заборгованості за логікою позовних вимог Позивача мала б становити 23.12.2025 року.

Що стосується залізничних накладних, оскільки поставки Товару за Контрактом здійснювалися залізничним транспортом, на кожне відправлення Товару оформлялася залізнична накладна за встановленою формою у електронному вигляді, як це передбачено п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138).

Позивач відправляв Товар залізничним транспортом згідно з п.4.1 Контракту, який визначає, що одержувачем Товару є ТОВ «Олсідз Блек Сі». Відповідно, у графі 4 «Одержувач» залізничних накладних №36447936 від 17.11.2025, №36783918 від 22.11.2025 та №36897080 від 25.11.2025 вказано ТОВ «Олсідз Блек Сі», яке одержує вантаж для Відповідача. ТОВ «Олсідз Блек Сі» одержало вантаж як представник Відповідача 28.11.2025 і 10.12.2025. Одержання вантажу підтверджується відомостями, зазначеними у графі 53 залізничної накладної. Залізничні накладні підписані з використанням електронного цифрового підпису представника одержувача.

За змістом пункту 5.1 вищезгаданих Правил оформлення перевізних документів на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді. Так, Відповідач отримав усі залізничні накладні в електронному вигляді разом з одержаним Товаром.

Наявність у Відповідача копій залізничних накладних підтверджується також відомостями актів перерахунку ціни, які складалися Відповідачем та направлялися Позивачеві для підписання. Так, в актах перерахунку ціни від 29.11.2025 №GT000003288, 01.12.2025 №GT000003289, 02.12.2025 №GT000003310, 06.12.2025 №GT000003411, 11.12.2025 №GT000003459, копії яких додані до позовної заяви, Відповідачем вказано номери залізничних накладних №36447936 від 17.11.2025, №36783918 від 22.11.2025 та №36897080 від 25.11.2025, номери усіх вагонів, в яких поставлявся Товар і вага Товару згідно з відомостями, вказаними у залізничних накладних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовували свої доводи, а саме копії: Контракт №333/2025 на поставку сільськогосподарської продукції від 17.10.2025 року; Акт перерахунку ціни №GT000003459 від 11.12.2025; Акт перерахунку ціни №GT000003288 від 29.11.2026; Акт перерахунку ціни №GT000003289 від 01.12.2025; Акт перерахунку ціни №GT000003310 від 02.12.2025; Акт перерахунку ціни №GT000003411 від 06.12.2025; Видаткова накладна №195 від 29.11.2025; Видаткова накладна №196 від 01.12.2025; Видаткова накладна №204 від 02.12.2025; Видаткова накладна №205 від 06.12.2025; Видаткова накладна №207 від 11.12.2025; Податкова накладна №4 від 01.12.2025; Податкова накладна №5 від 02.12.2025; Податкова накладна №6 від 06.12.2025; Податкова накладна №12 від 11.12.2025; Податкова накладна №20 від 29.11.2025; Платіжна інструкція №8435 від 15.12.2025; Платіжна інструкція №8480 від 18.12.2025; Лист №01/140 від 17.12.2025; Контракт №01156 на поставку сільськогосподарської продукції від 27.12.2025; Угода про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 04.01.2026; Контракт №011526 на поставку сільськогосподарської продукції від 05.01.2026; Угода про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 06.01.2026; Угода про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 19.01.2026; Угода про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 28.01.2026; Платіжна інструкція №1092 від 06.02.2026; Додаткова угода №1 до Контракту №333/2025 від 17.10.2025 на поставку сільськогосподарської продукції від 11.11.2025; Додаткова угода №2 до Контракту №333/2025 від 17.10.2025 на поставку сільськогосподарської продукції від 10.12.2025; Залізнична накладна №36447936 від 17.11.2025; Залізнична накладна №36783918 від 22.11.2025; Залізнична накладна №36897080 від 25.11.2025; Рахунок на оплату №61 від 29.11.2025; Рахунок на оплату №62 від 01.12.2025; Рахунок на оплату №64 від 02.12.2025; Рахунок на оплату №65 від 06.12.2025; Рахунок на оплату №66 від 11.12.2025; Податкова накладна №228 від 29.10.2025; Податкова накладна №370 від 29.10.2025; Податкова накладна №133 від 25.11.2025; Податкова накладна №131 від 22.11.2025; Податкова накладна №130 від 21.11.2025; Податкова накладна №127 від 10.11.2025; Податкова накладна №126 від 04.11.2025; Податкова накладна №123 від 31.10.2025; Податкова накладна №121 від 22.10.2025; Податкова накладна №22 від 17.10.2025; Податкова накладна №21 від 17.10.2025; Комісійний акт від 23.12.2025; Роздруківка повідомлення від 22.12.2025; Комісійний акт від 29.12.2025; Комісійний акт від 15.12.2025; Витяги з ЄРДР; Довідка від 09.07.2026 про фінансовий стан відповідача; Зведена таблиця транспортних витрат ТОВ ДАСТ на вивезення товару за поставками ТОВ ГРАН ТЕРРА; Договір про перевезення Траснбуд Альянс Плюс № 260101 від 01.01.2026; Додатки до договору перевезення Трансбуд Альянс Плюс № 260101 від 01.01.2026; Акт 2 від 03.01.2026р.; Акт 3 від 04.01.2026р.; ТТН Трансбуд Альянс Плюс № 106867 від 03.01.2026; ТТН Трансбуд Альянс Плюс № 106875 від 03.01.2026; Договір на перевезення ТОВ Горизонт-ВВ № 260103 від 03.01.2026р.; Додаток № 1 до Договору перевезення ТОВ Горизонт-ВВ №260103 від 03.01.2026р.; Акт 1 від 04.01.2026р. ТОВ Горизонт-ВВ; ТТН ТОВ Горизонт-ВВ № 106872 від 03.01.2026; Договір на перевезення ТОВ ЖК ПАШОТ № 260103-2 від 03.01.2026 р.; Додаток № 1 до Договору на перевезення ТОВ ЖК ПАШОТ № 260103-2 від 03.01.2026 р.; Акт 501003 від 05.01.2026р.; ТТН № 106882 від 04.01.2026; Договір на перевезення ТОВ Райдо Транс Логістік № 260105 від 05.01.2026р.; Додатки до Договору на перевезення № 260105 від 05.01.2026р.; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 51 від 07.01.2026р.; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 52 від 10.01.2026р.; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 53 від 12.01.2026р.; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 54 від 13.01.2026р.; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 06.01.2026 до акту № 51 від 07.01.2026; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 10.01.2026 до акту № 53 від 12.01.2026; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 09.01.2026 до акту № 52 від 10.01.2026; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 12.01.2026р. до акту № 54 від 13.01.2026р; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 55 від 15.01.2026р; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 56 від 16.01.2026р.; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік №57 від 17.01.2026р.; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 14.01.2026р. до акту № 55 від 15.01.2026р.; АктТОВ Райдо Транс Логістік № 60 від 19.01.2026р; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 15.01.2026р. до акту № 56 від 16.01.2026р; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 16.01.2026р. до акту № 57 від 17.01.2026р; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 17.01.2026р. до акту № 60 від 19.01.2026р; ТОВ Райдо Транс Логістік № 63 від 20.01.2026; Акт ТОВ Райдо Транс Логістік № 78 від 29.01.2026; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 19.01.2026р. до акту № 63 від 20.01.2026р.; ТТН ТОВ Райдо Транс Логістік від 28.01.2026р. до акту № 78 від 29.01.2026р.; Договір ТОВ МТК № 21-01-26 від 21.01.2026; Заявка до Договору ТОВ МТК № 21-01_26 від 21.01.2026р.; Акт 1-012110126 від 29.01.26; ТТН ТОВ МТК № 107468 від 28.01.2026; Довідка ТОВ ГРАН ТЕРРА; Експорт ТОВ Грант Терра 1 квартал 2026; Форма 2 Фінансовий Звіт ТОВ Гран Терра за 1й квартал 2026; Платіжна інструкція № 6943 від 07.01.2026р.; Платіжна інструкція № 6944 від 07.01.2026р.; Платіжна інструкція № 6945 від 08.01.2026р.; Платіжна інструкція № 6951 від 12.01.2026р.; Платіжна інструкція № 6954 від 14.01.2026р.; Платіжна інструкція № 7017 від 29.01.2026р.; Платіжна інструкція № 7018 від 29.01.2026р.; Платіжна інструкція № 7019 від 29.01.2026р.; Платіжна інструкція № 7044 від 04.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7044 від 05.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7045 від 05.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7046 від 05.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7049 від 06.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7050 від 06.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7053 від 09.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7054 від 09.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7057 від 10.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7080 від 19.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7081 від 19.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7082 від 19.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7083 від 19.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7149 від 05.03.2026р.; Платіжна інструкція № 7203 від 24.03.2026р.; Платіжна інструкція № 7069 від 13.02.2026р.; Платіжна інструкція № 7077 від 17.02.2026р., судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

У постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 922/2217/15 Верховний Суд зазначає «що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, 17 жовтня 2025 року між ТОВ «ДАСТ» та ТОВ «ГРІН ТЕРРА» укладено Контракт №333/2025 на поставку сільськогосподарської продукції.

За змістом пунктів 1.1, 3.1 вказаного Контракту у передбачених ним порядку та умовах Постачальник зобов`язується продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року (надалі - Товар) код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 2000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар.

Згідно з п.4.1 Контракту Позивач зобов`язався поставити Товар на умовах DAP Філія «ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» ОЛІЙНО-ЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», Одеська область, Лиманський район, с.Визирка, вул. 2-ий км автодороги на Морський торгівельний порт "Южний", буд 2 "б", для поставок автомобільним транспортом та ст.Берегова Одеської залізниці, код станції 400502 для поставок залізничним транспортом згідно з Інкотермс 2020, за винятком застережень, прямо передбачених Контрактом.

Із матеріалів справи вбачається, що у період дії Контракту строк поставки уточнювався сторонами у Додаткових угодах №1 від 11.11.2025 і №2 від 10.12.2025, та остаточно визначений як період з 17.10.2025 до 11.12.2025.

Позивач виконано свої обов`язки за Контрактом, передавши у власність Відповідача 1986,05 метричних тон Товару на загальну суму 49 254 049,12 грн.

Поставка Товару підтверджується Актом перерахунку ціни №GT000003459 від 11.12.2025; Актом перерахунку ціни №GT000003288 від 29.11.2026; Актом перерахунку ціни №GT000003289 від 01.12.2025; Актом перерахунку ціни №GT000003310 від 02.12.2025; Актом перерахунку ціни №GT000003411 від 06.12.2025.

Відповідно до п.4.5 Контракту, указані акти перерахунку ціни визначають дату поставки Товару, а також є одночасно актами приймання-передачі товару та містять дані про кількість і якість Товару, визначені на складі Відповідача.

На підтвердження передачі вказаного обсягу Товару сторонами також підписано Видаткову накладну №195 від 29.11.2025; Видаткову накладну №196 від 01.12.2025; Видаткову накладну №204 від 02.12.2025; Видаткову накладну №205 від 06.12.2025; Видаткову накладну №207 від 11.12.2025.

Відповідно до п.5.1 Контракту Відповідач зобов`язався оплатити 86% вартості Товару протягом 3 банківських днів з дати останньої з наступних подій:

- поставка Товару;

- визначення якості й кількості Товару;

- отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на Товар;

- підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар;

- підписання Сторонами відповідного Акту перерахунку ціни Товару;

- передача Покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Контракту.

Решта 14% вартості Товару повинна була бути оплачена Відповідачем протягом 3 банківських днів з дати останньої з наступних подій:

- реєстрація належним чином оформленої згідно з вимогами законодавства України податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних після її обов`язкового письмового погодження Покупцем;

- перевірка Покупцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між сторонами підписано видаткові накладні, а також акти уточнення ціни Товару, які підтверджують поставку та визначають її дату.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем зазначалось,що передано його статутні та реєстраційні документи Відповідачеві, так як поставка Товару була б неможливою. Позивачем передано разом із залізничними накладними посвідчення про якість товару, а також рахунки-фактури, як це передбачено Контрактом.

Також, відповідно до Податкової накладної №4 від 01.12.2025; Податкової накладної №5 від 02.12.2025; Податкової накладної №6 від 06.12.2025; Податкової накладної №12 від 11.12.2025; Податкової накладної №20 від 29.11.2025 - Позивачем зареєстровано податкові накладні згідно з умовами Контракту, які були прийняті Відповідачем.

Претензій щодо кількості та/або якості поставленого Позивачем Товару, а так само щодо ненадання чи неналежного надання документів, передбачених Контрактом, матеріали справи не містять.

Так, відповідно до зазначеного вище, Відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений Позивачем Товар

у сумі 17 629 083,27 грн. до 03.12.2025,

у сумі 12 370 242,29 грн. - до 04.12.2025,

у сумі 14 008 282,60 грн. - до 05.12.2025,

у сумі 3 490 600,64 грн. - до 10.12.2025;

у сумі 1 755 840,32 грн. - до 16.12.2025.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 1 000 000,00 грн. і 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8435 від 15.12.2025 і платіжною інструкцією №8480 від 18.12.2025.

17 грудня 2025 р. Відповідачем направлено Позивачу лист №01/140, в якому зобов`язався повністю оплатити поставлений Позивачем Товар до 31 грудня 2025 р.

27 грудня 2025 р. між Відповідачем як продавцем і Позивачем як покупцем укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №01156 згідно з умовами якого Відповідач зобов`язався продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 100,000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до умов Контракту №01156 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 2 321 776,43 грн.

4 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 321 776,43 грн.

Так, сума заборгованості складала 44 632 272, 69 грн.

5 січня 2026 р. між Відповідачем як продавцем та Позивачем як покупцем укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №011526 згідно з умовами якого Відповідач зобов`язався продати та передати у власність Покупця насіння ріпаку врожаю 2025 року код УКТ ЗЕД 1205, у кількості 100,000 метричних тон ±10% за вибором Покупця, а Покупець зобов`язався оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до умов Контракту №011526 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 2 752 304,51 грн.

6 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 752 304,51 грн.

Так, сума заборгованості складала 41 879 968, 18 грн.

У період з 09.01.2026 по 19.01.2026 Відповідач поставив Позивачеві насіння ріпаку на суму 39 266 966,37 грн.

19 січня 2026 р. між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 39 266 966,37 грн.

Так, сума заборгованості складала 2 613 001, 81 грн.

28 січня 2026 р. відбулася ще одна поставка товару Відповідачем Позивачеві на суму 2 364 126,54 грн.

У той же день 28.01.2026 між Позивачем і Відповідачем укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони домовилися про припинення взаємних грошових зобов`язань на суму 2 364 126,54 грн.

Так, сума заборгованості складала 248 875, 27 грн, сплачена відповідно до платіжної інструкції №1092 від 06.02.2026.

Відтак, строки оплати Товару, поставленого згідно з Контрактом №333/2025 від 17.10.2025 пропущено.

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Пунктом 7.2 Контракту №333/2025 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами даного Контракту Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.

Крім того, частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеного вище, Відповідач прострочив оплату за поставлений Товар на суму 17 629 083,27 грн. з 04.12.2025, на суму 12 370 242,29 - з 05.12.2025, на суму 14 008 282,60 грн. - з 06.12.2025, на суму 3 490 600,64 грн. - з 11.12.2025, на суму 1 755 840,32 грн. - з 17.12.2025.

Оплата Товару здійснювалася грошовими коштами 15.12.2025 у розмірі 1 000 000,00 грн., 18.12.2025 у розмірі 1 300 000,00 грн., 06.02.2026 у розмірі 248 875,27 грн., а також шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог згідно з угодами про зарахування від 04.01.2026, 06.01.2026, 19.01.2026 і 28.01.2026.

Відтак, Позивачем нараховано штрафну неустойку за прострочення Відповідачем оплати поставленого Товару у сумі 1 744 790,18 грн., сума 3% річних - 168 850,67 грн., а сума інфляційних втрат - 386 156,20 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що Відповідач не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій, та зазначав, що згідно п. 7.5. Контракту «У випадку поставки неякісного Товару та/або прострочення поставки Товару більше, ніж на 5 (п`ять) днів, та/або поставки Товару в меншій кількості, ніж передбачено даним Контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі Покупцеві товаросупровідної документації, Покупець вправі застосувати до Постачальника оперативногосподарську санкцію в вигляді притримання оплати Товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення.

З огляду на те, що Позивачем не було виконано умови п.6.1. Контракту та не здійснено в повному обсязі передання товаросупроводної документації, зокрема: копії залізничних накладних та засвідчених підписом керівника та печаткою Позивача статутних та реєстраційних документів останнього, Відповідач абсолютно правомірно застосував до Позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати Товару.

Позивач з моменту підписання ним тексту Контракту обізнаний про наявність у Відповідача права притримувати оплату за Товар у випадку порушення ним зобов`язань з поставки Товару. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Оскільки виконання Відповідачем обов`язку з оплати Товару обумовлене виконанням Позивачем обов`язку передання Відповідачу документів, передбачених п. 6.1. Контракту, то, з огляду на приписи ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України, має місце зустрічне виконання зобов`язання.

З огляду на те, що Позивачем не передано товаросупровідні документи у повному обсязі, зокрема: копії залізничних накладних та засвідчених підписом керівника та печаткою постачальника статутних та реєстраційних документів останнього, Відповідач абсолютно правомірно застосував до Позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати Товару.

Факт підписання Контракту Позивачем свідчить про те, що останній був обізнаний про наявність у Відповідача права притримання оплати Товару до усунення Позивачем тих, чи інших порушень умов укладеного Контракту.

Таким чином, з огляду на застосування передбаченого Сторонами права на притримання оплати, Позивач неправомірно нарахував штрафні санкції та інші компенсаційні виплати.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем зазначено, що стосується залізничних накладних, оскільки поставки Товару за Контрактом здійснювалися залізничним транспортом, на кожне відправлення Товару оформлялася залізнична накладна за встановленою формою у електронному вигляді, як це передбачено п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138).

Так, Товар направлено залізничним транспортом згідно з п.4.1 Контракту, який визначає, що одержувачем Товару є ТОВ «Олсідз Блек Сі». Відповідно, у графі 4 «Одержувач» залізничних накладних №36447936 від 17.11.2025, №36783918 від 22.11.2025 та №36897080 від 25.11.2025 вказано ТОВ «Олсідз Блек Сі», яке одержує вантаж для Відповідача. ТОВ «Олсідз Блек Сі» одержало вантаж як представник Відповідача 28.11.2025 і 10.12.2025. Одержання вантажу підтверджується відомостями, зазначеними у графі 53 залізничної накладної. Залізничні накладні підписані з використанням електронного цифрового підпису представника одержувача.

За змістом пункту 5.1 вищезгаданих Правил оформлення перевізних документів на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді. Так, Відповідач отримав залізничні накладні в електронному вигляді разом з одержаним Товаром.

Наявність у Відповідача копій залізничних накладних підтверджується також відомостями актів перерахунку ціни, які складалися Відповідачем та направлялися Позивачеві для підписання. Так, в актах перерахунку ціни від 29.11.2025 №GT000003288, 01.12.2025 №GT000003289, 02.12.2025 №GT000003310, 06.12.2025 №GT000003411, 11.12.2025 №GT000003459, копії яких додані до позовної заяви, Відповідачем вказано номери залізничних накладних №36447936 від 17.11.2025, №36783918 від 22.11.2025 та №36897080 від 25.11.2025, номери усіх вагонів, в яких поставлявся Товар і вага Товару згідно з відомостями, вказаними у залізничних накладних. Оригінали Актів перерахунку ціни із підписами та печатками товариств оглянуто у судовому засіданні та повернуто позивачу.

Щодо нарахування неустойки за прострочення оплати поставленого Товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відтак, із матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до пункту 7.2 Контракту №333/2025 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами даного Контракту Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення.

Так, Позивачем надано наступний розрахунок пені:

У період прострочення з 04.12.2025 по 03.01.2026:

1) в період з 04.12.2025 по 14.12.2025 на суму 17 629 083,27 грн (поставку здійснено 29.11.2025), відповідно сума пені становить 164 699, 11 грн.

2) в період з 15.12.2025 по 17.12.2025 на суму 16 629 083,27 грн (оскільки 15.12.2025 сплачено 1 000 000, 00 грн, відповідно до Платіжної інструкції №8435), сума пені становить 42 369, 99 грн.

3) в період з 18.12.2025 по 03.01.2026 на суму 15 329 083,27 грн (оскільки 18.12.2025 сплачено 1 300 000, 00 грн, відповідно до Платіжної інструкції №8480), сума пені становить 221 326, 76 грн.

Всього сума штрафної неустойки (пені) за першою поставкою у вказаному періоді: 164 699,11 + 42 369,99 + 221 326,76 = 428 395,86 грн.

У період прострочення з 05.12.2025 по 03.01.2026 на суму 12 370 242,29 грн (поставку здійснено 01.12.2025), відповідно сума пені становить 315 187, 00 грн.

У період прострочення з 06.12.2025 по 03.01.2026 на суму 14 008 282,60 грн (поставку здійснено 02.12.2025), відповідно сума пені становить 345 025, 92 грн.

У період прострочення з 11.12.2025 по 03.01.2026 на суму 3 490 600,64 грн (поставку здійснено 06.12.2025), відповідно сума пені становить 71 150, 87 грн.

У період прострочення з 17.12.2025 по 03.01.2026 на суму 1 755 840, 32 грн (поставку здійснено 11.12.2025), відповідно сума пені становить 26 842, 71 грн.

Та розрахунок штрафної неустойки (пені) за період з 04.01.2026 до 27.01.2026:

1) У період прострочення з 04.01.2026 по 05.01.2026, 2 дні, сума боргу 44 632 272,64 грн, сума пені становить 75 813,72 грн;

2) У період прострочення з 06.01.2026 по 18.01.2026, 13 днів, сума боргу 41 879 968,18 грн, сума пені становить 462 400, 74 грн;

3) У період прострочення з 19.01.2026 по 27.01.2026, 9 днів, сума боргу 2 613 001,81 грн, сума пені становить 19 973, 36 грн;

Всього сума штрафної неустойки (пені) у вказаному періоді: 75 813,72 + 462 400,74 + 19 973,36 = 558 187,82 грн.

Так, всього позивачем нараховано 1 744 790, 18 грн пені, відповідно до пункту 7.2 Контракту №333/2025.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафу саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафу; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафу, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/10331/23.

Відповідно до матеріалів справи Відповідач у клопотанні зазначив, що виконував свої зобов`язання та виконав їх у повному обсязі, не відмовлявся від їх виконання, вів комунікацію з Позивачем, не ухилявся від комунікації з Позивачем, проявляв добросовісність у намаганні врегулювати спірні питання. У згаданих вище постановах суди звертали увагу саме на добросовісність боржника, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій шляхом врахування загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливість, добросовісність, розумність.

Відповідач також звертає увагу Суду на те, що Позивач у поданих ним заявах по суті спору взагалі не посилається на обставини, які б свідчили про настання будь-яких негативних наслідків (у тому числі майнових втрат) для нього внаслідок оплати товару в ті строки, в які фактично було здійснено оплату.

Позивач не довів реальних збитків, співмірних із розміром заявлених Позивачем санкцій, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про завдання Позивачу збитків внаслідок оплати Відповідачем у ті строки, в які фактично було здійснено оплату.

Відповідач є підприємством, яке входить до агрохолдингу ALLSEEDS, підприємства якого забезпечують життєво важливі функції для економіки та суспільства та відносяться до критичної інфраструктури України.

Так, Відповідач входить до групи підприємств, яка має стратегічне значення для економіки держави та є однією з найбільших груп жироолійної галузі України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності промислово розвинених областей України.

Внаслідок військової агресії агрохолдинг ALLSEEDS у грудні 2025 року зазнав значної матеріальної шкоди після серії ракетно-дронових атак та станом на зараз намагається відновити та продовжити свою господарську діяльність в умовах дії військового стану та російської збройної агресії, яка продовжується, та в умовах збільшення російських ударів по портовій інфраструктурі, до якої відносяться потужності агрохолдингу ALLSEEDS.

Відповідач зазначає, що здійснення підприємницької (господарської) діяльності в період дії воєнного стану слід розцінювати не як просте ведення господарської діяльності, а більше як забезпечення громадян робочими місцями, сплату податків, підтримку економіки України, а отже й як складову забезпечення життєдіяльності, економіки та обороноздатності країни.

Натомість Позивачем у клопотанні про відмову у зменшенні неустойки, інфляційних втрат і 3% річних, зазначено, що відмова Відповідача оплатити поставлений йому Товар на загальну суму 46 705 173,85 згідно з умовами Контракту №333/2025 від 17.10.2025 завдала значних збитків Позивачеві. Внаслідок порушення Відповідачем його договірних зобов`язань у період з грудня 2025 р. по лютий 2026 р. Позивач був позбавлений значної частини своїх обігових коштів, що негативно вплинуло на його здатність здійснювати господарську діяльність. При цьому слід відмітити, що Позивач перерахував кошти за Товар, який був ним поставлений Відповідачеві, виробникам цього Товару.

Несплата Відповідачем грошових коштів у сумі майже 47 мільйонів гривень за поставлений йому Товар згідно з Контрактом №333/2025 від 17.10.2025 завдала збитків Позивачеві у великому обсязі, оскільки позбавила його значного обсягу обігових коштів та істотно погіршила його фінансовий стан. Крім того, додаткові витрати Позивача на перевезення товару збільшили завдані йому збитки на 2 338 204,92 грн.

Майновий стан Відповідача характеризується високим рівнем прибутковості. Згідно з відомостями Звіту Відповідача про фінансові результати (Форма 2) за 1-й квартал 2026 року, який доступний на платформі ЛІГА ЗАКОН, лише за 3 перші місяці поточного року його чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав більше 1,9 мільярда гривень., а прибуток - більше 35,5 мільйона гривень.

Застосоване у ст.551 ЦК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). На ці ж самі висновки Верховного Суду посилається скаржник у касаційній скарзі. Аналогічну позицію застосував і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Відтак, суд враховує інтереси обох сторін, визначення конкретного розміру, на який зменшується належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду (постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 06.08.2025 у справі №910/15125/24).

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок та відповідно до умов договору (п. 7.2 Контракту №333/2025), судом розраховано, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами даного Контракту Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення, так, сума пені нарахованої позивачем до стягнення на суму основної заборгованості дорівнює 1 744 790, 18 грн. Однак, судом враховано фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів, відтак, суд зменшує розмір нарахованої позивачем пені на 10%, так, сума пені до стягнення з відповідача, відповідно до даних правовідносин, становить 1 570 311, 16 грн.

Також позивачем заявлено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат до стягнення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем надано розрахунок 3% річних:

1) в період з 04.12.2025 по 14.12.2025 на суму 17 629 083,27 грн (поставку здійснено 29.11.2025), відповідно сума 3% річних становить 15 938, 62 грн.

2) в період з 15.12.2025 по 17.12.2025 на суму 16 629 083,27 грн (оскільки 15.12.2025 сплачено 1 000 000, 00 грн, відповідно до Платіжної інструкції №8435), сума 3% річних становить 4 100, 32 грн.

3) в період з 18.12.2025 по 03.01.2026 на суму 15 329 083,27 грн (оскільки 18.12.2025 сплачено 1 300 000, 00 грн, відповідно до Платіжної інструкції №8480), сума 3% річних становить 21 418, 72 грн.

Всього сума 3% річних за першою поставкою у вказаному періоді: 41 457,66 грн.

У період прострочення з 05.12.2025 по 03.01.2026 на суму 12 370 242,29 грн (поставку здійснено 01.12.2025), відповідно сума 3% річних становить 30 501, 97 грн.

У період прострочення з 06.12.2025 по 03.01.2026 на суму 14 008 282,60 грн (поставку здійснено 02.12.2025), відповідно сума 3% річних становить 33 389, 61 грн.

У період прострочення з 11.12.2025 по 03.01.2026 на суму 3 490 600,64 грн (поставку здійснено 06.12.2025), відповідно сума 3% річних становить 6 885, 57 грн.

У період прострочення з 17.12.2025 по 03.01.2026 на суму 1 755 840, 32 грн (поставку здійснено 11.12.2025), відповідно сума 3% річних становить 2 597, 68 грн.

Та розрахунок суми 3% річних за період з 04.01.2026 до 27.01.2026:

1) У період прострочення з 04.01.2026 по 05.01.2026, 2 дні, сума боргу 44 632 272,64 грн, сума 3% річних становить 7 336,81 грн;

2) У період прострочення з 06.01.2026 по 18.01.2026, 13 днів, сума боргу 41 879 968,18 грн, сума 3% річних становить 44 748, 46 грн;

3) У період прострочення з 19.01.2026 по 27.01.2026, 9 днів, сума боргу 2 613 001,81 грн, сума 3% річних становить 1 932, 91 грн;

Так, всього позивачем нараховано 168 580, 67 грн 3% річних, відповідно до ст. 625 ГПК України.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) в період з 04.12.2025 по 14.12.2025 на суму 17 629 083,27 грн (поставку здійснено 29.11.2025), відповідно сума інфляційних втрат становить 0 грн.

2) в період з 15.12.2025 по 17.12.2025 на суму 16 629 083,27 грн (оскільки 15.12.2025 сплачено 1 000 000, 00 грн, відповідно до Платіжної інструкції №8435), сума інфляційних втрат становить 33 258,17 грн.

3) в період з 18.12.2025 по 03.01.2026 на суму 15 329 083,27 грн (оскільки 18.12.2025 сплачено 1 300 000, 00 грн, відповідно до Платіжної інструкції №8480), сума інфляційних втрат становить 0 грн.

Всього сума інфляційних втрат за першою поставкою у вказаному періоді: 33 258, 17 грн.

У період прострочення з 05.12.2025 по 03.01.2026 на суму 12 370 242,29 грн (поставку здійснено 01.12.2025), відповідно сума інфляційних втрат становить 24 740, 48 грн.

У період прострочення з 06.12.2025 по 03.01.2026 на суму 14 008 282,60 грн (поставку здійснено 02.12.2025), відповідно сума інфляційних втрат становить 28 016, 57 грн.

У період прострочення з 11.12.2025 по 03.01.2026 на суму 3 490 600,64 грн (поставку здійснено 06.12.2025), відповідно сума інфляційних втрат становить 6 981, 20 грн.

У період прострочення з 17.12.2025 по 03.01.2026 на суму 1 755 840, 32 грн (поставку здійснено 11.12.2025), відповідно сума інфляційних втрат становить 0 грн.

Та розрахунок суми інфляційних втрат за період з 04.01.2026 до 27.01.2026:

1) У період прострочення з 04.01.2026 по 05.01.2026, 2 дні, сума боргу 44 632 272,64 грн, сума інфляційних втрат становить 0 грн;

2) У період прострочення з 06.01.2026 по 18.01.2026, 13 днів, сума боргу 41 879 968,18 грн, сума інфляційних втрат становить 293 159, 78 грн;

3) У період прострочення з 19.01.2026 по 27.01.2026, 9 днів, сума боргу 2 613 001,81 грн, сума інфляційних втрат становить 0 грн;

Так, всього позивачем нараховано 386 156, 20 грн інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ГПК України.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення на 90% суми 3 % річних та суми інфляційних втрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, та про задоволення позовних вимог в цій частині, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 168 850, 67 грн - 3% річних та 386 156, 20 грн - інфляційні втрати.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Принцип рівності сторін, закріплений у ст. 7 ГПК України, вказує на рівність сторін перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак та форм; принцип змагальності за ст. 13 ГПК України - забезпечує повноту дослідження обставин справи, передбачає покладання тягаря доказування на сторони і не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Суть принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 14 ГПК України, реалізується через засадниче правило "немає суду за межами вимог сторін" і означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися спірним матеріальним правом і процесуальними правами, в тому числі подавати докази, оскільки збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених процесуальним законом; принцип пропорційності відповідно до ст. 15 ГПК України вимагає дотримання належного балансу між інтересами сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 25 503, 82 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» (04655, місто Київ, вул. Верхній Вал, 72; код ЄДРПОУ 35235046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» (10014, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Кафедральна, буд. 5А, кім. 519; код ЄДРПОУ 33178070) грошові кошти у розмірі 2 125 318 (два мільйони сто двадцять п`ять тисяч триста вісімнадцять) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТЕРРА» (04655, місто Київ, вул. Верхній Вал, 72; код ЄДРПОУ 35235046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» (10014, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Кафедральна, буд. 5А, кім. 519; код ЄДРПОУ 33178070) витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 503 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот три) грн 82 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2026.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА