Ухвала суду № 141264154, 06.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.11.2026Справа № 910/13924/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» про забезпечення позову і додані до неї матеріали

за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» (19453, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Шендерівка, вул. Соборна, буд. 93; код ЄДРПОУ: 33003862)

до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ: 00032767)

про визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 13.10.2026 та зобов`язання вчинити дії,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» з позовом до Антимонопольного комітету України про

- визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 13.10.2026 № 145-29.3/09-2075, про залишення без розгляду заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» від 19.08.2026 без номера (вх. № 19-зз від 19.08.2026) про звільнення від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

- зобов`язання Антимонопольного комітету України розглянути заяву СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» від 19.08.2026 без номера (вх. № 19-зз від 19.08.2026) з усіма додатками та письмовими поясненнями від 28.09.2026 без номера (вх. № 8-02/2227-кі від 29.09.2026), з урахуванням правової оцінки суду.

Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- вжити заходів забезпечення позову у справі за позовом СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення та зобов`язання розглянути заяву про звільнення від відповідальності;

- до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї справи заборонити Антимонопольному комітету України та Північному міжобласного територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії, спрямовані на завершення розгляду та прийняття рішення у справі № 52/60/58-рп/к.26 у частині, що стосується Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 33003862), зокрема приймати, оформлювати, підписувати, оголошувати та надсилати рішення про визнання порушень законодавства про захист економічної конкуренції і накладення штрафів. України;

- копію ухвали про забезпечення позову невідкладно направити Антимонопольному комітету та Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України для виконання.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2026 матеріали позовної заяви №910/13924/26 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2026 заяву про забезпечення позову передано судді Блажівській О.Є.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 29.10.2026 надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що: « 19.08.2026 Позивач подав до Антимонопольного комітету України заяву про звільнення від відповідальності за статтею 52-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Заява стосується участі СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» та ПП «ШАНС» у тринадцяти земельних аукціонах, які одночасно є предметом розгляду справи Північного міжобласного територіального відділення АМКУ № 52/60/58-рп/к.26.

Листом від 02.09.2026 № 145-29.3/09-1808 Комітет залишив заяву без руху та визначив три групи відомостей, які необхідно надати. На виконання цього листа Позивач у встановлений строк подав письмові пояснення від 28.09.2026, зареєстровані Комітетом 29.09.2026 за вх. № 8 02/2227-кі, разом із документами, що підтверджують повідомлені обставини.

Рішенням, оформленим листом від 13.10.2026 № 145-29.3/09-2075, заяву залишено без розгляду. Законність саме цього рішення є предметом позову. Позивач доводить, що всі вимоги листа про залишення заяви без руху були виконані, а зауваження, наведені Комітетом у рішенні від 13.10.2026, частково не збігаються з вимогами, які раніше пропонувалося усунути.

Через три дні після прийняття оскаржуваного рішення Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ листом від 16.10.2026 № 60-02/1046 направило Позивачу копію подання від 16.10.2026 № 60-03/546-П з попередніми висновками у справі № 52/60/58-рп/к.26.

У поданні попередньо встановлено, що дії СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» та ПП «ШАНС» під час підготовки й участі у кожному з тринадцяти аукціонів є окремими порушеннями, передбаченими пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». У резолютивній частині подання запропоновано визнати вчинення порушень і накласти на СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» окремий штраф за кожне з них відповідно до статті 52 цього Закону».

Також позивач зазначає, що надсилання подання з попередніми висновками означає завершення збору та аналізу доказів і перехід справи до стадії прийняття рішення. Відповідно до пункту 6 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції копія такого подання надсилається сторонам не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення. На думку заявника, ризик прийняття рішення щодо Позивача до вирішення судового спору є не припущенням, а безпосередньо підтверджується процесуальною стадією справи.

Крім того заявник зазначає щодо предмету позову, так, предметом позову у справі є законність залишення без розгляду заяви про звільнення від відповідальності. Предметом справи № 52/60/58-рп/к.26 є ті самі узгоджені дії, ті самі підприємства і ті самі тринадцять аукціонів, щодо яких Позивач просив застосувати процедуру статті 52-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Прийняття адміністративною колегією Відділення рішення у справі № 52/60/58-рп/к.26 означатиме завершення її розгляду та остаточне вирішення в межах антимонопольного провадження питання про наявність у діях СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» порушень законодавства про захист економічної конкуренції і накладення відповідних штрафів.

Заява за статтею 52-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» подається для вирішення питання про повне або часткове звільнення заявника від відповідальності. Отже, її розгляд має передувати остаточному визначенню відповідальності Позивача, оскільки результат цієї процедури безпосередньо впливає на можливість накладення штрафів та їх розмір. Дата і час надходження заяви мають значення для черговості заявників, тому подання нової заяви після завершення антимонопольної справи не відновить становища, яке існувало на момент звернення 19.08.2026.

Якщо Відділення прийме рішення про визнання порушень і накладення штрафів до того, як суд перевірить законність залишення заяви без розгляду, подальший розгляд заяви про звільнення від відповідальності втратить практичне значення. Комітет розглядатиме її вже після завершення справи та прийняття остаточного рішення про відповідальність Товариства, тобто після настання правових наслідків, запобіганню яким призначена спеціальна процедура звільнення від відповідальності.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик втрати предметом позову практичного значення. Тимчасова заборона приймати рішення у справі № 52/60/58 рп/к.26 необхідна для збереження можливості розглянути заяву Позивача до остаточного вирішення питання про його відповідальність та забезпечити реальне, а не формальне виконання майбутнього рішення суду.

Щодо співмірності заходу та баланс інтересів заявник зазначає, що заявлений захід має тимчасовий і вузький характер. Позивач не просить припинити розслідування, вилучити докази, заборонити Комітету оцінювати матеріали або вирішити питання про наявність порушення чи звільнення від відповідальності. Заборона стосується лише прийняття остаточного рішення щодо СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» до завершення пов`язаного судового спору.

Захід не перешкоджає Відділенню розглядати справу щодо інших осіб, одержувати та зберігати матеріали, а також після набрання законної сили судовим рішенням завершити провадження з урахуванням правової оцінки суду та результатів розгляду заяви Позивача за статтею 52-1 Закону.

Водночас невжиття заходу створює для Позивача ризик прийняття рішення про тринадцять окремих порушень і накладення відповідної кількості штрафів до вирішення питання, яке може безпосередньо вплинути на саму відповідальність. Такий ризик істотно переважає тимчасове відкладення прийняття рішення щодо одного з відповідачів у справі АМКУ.

Забезпечення позову не тотожне позовним вимогам і не вирішує спір по суті. Суд не надаватиме оцінки правомірності узгоджених дій, не встановлюватиме права Позивача на повне чи часткове звільнення від відповідальності та не підмінятиме дискрецію Комітету. Захід лише збереже існуючий стан до судової перевірки законності припинення процедури розгляду заяви.

Підстав для зустрічного забезпечення Позивач не вбачає. Заявлений захід не передбачає вилучення майна, блокування коштів або покладення на Відповідача чи Відділення майнових витрат. Тимчасове неприйняття остаточного рішення щодо Позивача не створює збитків, відшкодування яких потребувало б попереднього забезпечення. У зв`язку із цим Позивач пропонує не застосовувати зустрічне забезпечення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову заявника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.

У заяві про забезпечення позову від 29.10.2026 заявник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» просить:

- до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї справи заборонити Антимонопольному комітету України та Північному міжобласного територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії, спрямовані на завершення розгляду та прийняття рішення у справі № 52/60/58-рп/к.26 у частині, що стосується Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 33003862), зокрема приймати, оформлювати, підписувати, оголошувати та надсилати рішення про визнання порушень законодавства про захист економічної конкуренції і накладення штрафів. України

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Таку ж правову позицію викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічний висновок міститься у поставної КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25).

Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).

За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 тощо).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших осіб.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 у справі №910/8275/24.

Матеріалами справи встановлено, що предметом спору у цій справі є вимоги про:

- визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 13.10.2026 № 145-29.3/09-2075, про залишення без розгляду заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» від 19.08.2026 без номера (вх. № 19-зз від 19.08.2026) про звільнення від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

- зобов`язання Антимонопольного комітету України розглянути заяву СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» від 19.08.2026 без номера (вх. № 19-зз від 19.08.2026) з усіма додатками та письмовими поясненнями від 28.09.2026 без номера (вх. № 8-02/2227-кі від 29.09.2026), з урахуванням правової оцінки суду.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру.

При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24.

З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Так, позивач припускає, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик втрати предметом позову практичного значення. Тимчасова заборона приймати рішення у справі № 52/60/58 рп/к.26 необхідна для збереження можливості розглянути заяву Позивача до остаточного вирішення питання про його відповідальність та забезпечити реальне, а не формальне виконання майбутнього рішення суду.

У той же час, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно відобразиться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА», та не доведено наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення та зобов`язання розглянути заяву про звільнення від відповідальності.

Позивач у заяві про забезпечення позову посилається на п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, згідно яких позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 14.09.2023 у справі № 918/531/23 зазначає, що заходи забезпечення позову, передбачені пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України (на відміну від інших пунктів цієї ж статті), визначають широке коло засобів (заходів) забезпечення позову, оскільки не містять чіткого переліку дій, які може бути заборонено вчиняти шляхом постановлення відповідної ухвали. А тому суди під час вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії (певні дії щодо предмету спору) мають дослідити зміст відповідних заходів забезпечення позову і встановити, чи не є вони за своєю суттю іншим заходом забезпечення позову, передбаченим відповідним пунктом частини першої статті 137 ГПК України і чи відсутні заборони на вжиття заявлених заходів забезпечення позову, передбачені вказаною статтею.

Так, Позивач просить: до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї справи заборонити Антимонопольному комітету України та Північному міжобласного територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії, спрямовані на завершення розгляду та прийняття рішення у справі № 52/60/58-рп/к.26 у частині, що стосується Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 33003862), зокрема приймати, оформлювати, підписувати, оголошувати та надсилати рішення про визнання порушень законодавства про захист економічної конкуренції і накладення штрафів.

Необхідність вжиття такого заходу, Позивач обґрунтовує тим, що 19.08.2026 Позивач подав до Антимонопольного комітету України заяву про звільнення від відповідальності за статтею 52-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Заява стосується участі СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» та ПП «ШАНС» у тринадцяти земельних аукціонах, які одночасно є предметом розгляду справи Північного міжобласного територіального відділення АМКУ № 52/60/58-рп/к.26.

Листом від 02.09.2026 № 145-29.3/09-1808 Комітет залишив заяву без руху та визначив три групи відомостей, які необхідно надати. На виконання цього листа Позивач у встановлений строк подав письмові пояснення від 28.09.2026, зареєстровані Комітетом 29.09.2026 за вх. № 8 02/2227-кі, разом із документами, що підтверджують повідомлені обставини.

Рішенням, оформленим листом від 13.10.2026 № 145-29.3/09-2075, заяву залишено без розгляду. Законність саме цього рішення є предметом позову. Позивач доводить, що всі вимоги листа про залишення заяви без руху були виконані, а зауваження, наведені Комітетом у рішенні від 13.10.2026, частково не збігаються з вимогами, які раніше пропонувалося усунути. Через три дні після прийняття оскаржуваного рішення Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ листом від 16.10.2026 № 60-02/1046 направило Позивачу копію подання від 16.10.2026 № 60-03/546-П з попередніми висновками у справі № 52/60/58-рп/к.26.

У поданні попередньо встановлено, що дії СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» та ПП «ШАНС» під час підготовки й участі у кожному з тринадцяти аукціонів є окремими порушеннями, передбаченими пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». У резолютивній частині подання запропоновано визнати вчинення порушень і накласти на СТОВ «А.Ф. ЗЛАГОДА» окремий штраф за кожне з них відповідно до статті 52 цього Закону.

Надсилання подання з попередніми висновками означає завершення збору та аналізу доказів і перехід справи до стадії прийняття рішення. Відповідно до пункту 6 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції копія такого подання надсилається сторонам не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем до заяви додаються докази, які, на його думку, свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, а також дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів Позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову, а саме: Копія листа Північного міжобласного територіального відділення АМКУ від 16.10.2026 № 60-02/1046; Копія подання від 16.10.2026 № 60-03/546-П з попередніми висновками у справі № 52/60/58-рп/к.26.

Наразі з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.08.2019 року по справі №910/16586/18 та в постанові від 13.01.2020 року по справі №922/2163/17, суд зазначає, що існує конкретний зв`язок між заходами забезпечення позову та предметом позову, останні співвідносяться з предметом позовних вимог, однак, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення будь-якого позову, яке фактично зводиться до обмеження прав сторони, повинно бути обґрунтовано та підтверджено належними доказами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з недоведеністю заявником необхідності у застосуванні певного виду забезпечення та можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 06.03.2024 у cправі № 925/34/24)

Наведені позивачем доводи фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливого розвитку подій у майбутньому та не підтверджені належними і допустимими доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані докази у своїй сукупності не підтверджують наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

За вказаних обставин, Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу до забезпечення позову, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 КПК України (забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання).

У той же час, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 910/7485/24 за змістом норм Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними.

За таких підстав, суд зазначає, що заява про забезпечення позову заявником не достатньо обґрунтована припущенням, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття таких заходів не може бути беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення позову та прийняття відповідної ухвали.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що застосування зазначеного заходу призведе не до забезпечення виконання майбутнього судового рішення, а до фактичного блокування розгляду справи органами Антимонопольного комітету України та обмеження реалізації їхніх законодавчо визначених повноважень.

Заборона Антимонопольному комітету України вчиняти будь-які дії, пов?язані з проведенням розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в конкретній справі не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Лист Антимонопольного комітету України про залишення без розгляду заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» не є рішенням, яке встановлює, змінює та припиняє правовідносини і, відповідно, не порушує прав та інтересів осіб, та не є нормативно-правовим чи індивідуальним актом, дію якого може бути зупинено в порядку забезпечення позову.

Водночас застосований судом спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на підставі цього листа, а саме ухвалювати у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції будь-які рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі спрямований на заборону ухвалення в майбутньому відповідачем та органами рішень, прийняття яких є дискреційним повноваженням останніх у межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до зазначеного вище, позивачем не доведено, що завершення розгляду справи органами Антимонопольного комітету України та прийняття рішення за його результатами унеможливить або істотно ускладнить ефективний судовий захист його прав.

Додатково суд зазначає, що прийняття органом Антимонопольного комітету України рішення за результатами розгляду справи № 52/60/58-рп/к.26 не позбавляє позивача передбаченого законом права на його оскарження в судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 29.10.2026.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 06.11.2026. у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА