Рішення № 141263827, 05.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
910/6166/26
Номер документу
141263827
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2026Справа № 910/6166/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН»

про ухвалення додаткового рішення

в справі № 910/6166/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ»

про стягнення 196 383, 70 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 712 002, 60 грн, з яких: 1 606 176, 40 грн основний борг, 10 190, 23 грн 4% річних, 19 209, 24 грн інфляційні втрати та 76 426, 73 грн пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» 138 124, 07 грн пені, 18 416, 53 грн 4 % річних, 33 878, 26 грн інфляційних втрат та 2 581, 53 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

06.10.2026 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме останній просить суд стягнути з відповідача 150 000, 00 грн понесених витрат на правову допомогу. Вказана заява, у зв`язку з перебуванням у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. 19.10.2026.

13.10.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» про ухвалення додаткового рішення в справі №910/6166/26 та встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі в строк до 28.10.2026 (включно).

27.10.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому останній зазначає, що заявлена позивачем сума витрат є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом і характером фактично наданої правничої допомоги, а також часом, необхідним для виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просить зменшити такі витрати до 25 000,00 грн.

29.10.2026 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у яких останній просить заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на фіксований характер погодженого сторонами гонорару, обсяг наданих адвокатським бюро послуг, кількість підготовлених процесуальних документів та судових засідань, а також фактичний майновий результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи, що вирішується питання лише питання про судові витрати у справі №910/6166/26, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про стягнення витрат у справі без виклику сторін.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір №2605-1 про надання правової допомоги від 11.05.2026, укладений з Адвокатським бюро «Стеценко та партнери», додаткову угоду №1 від 11.05.2026 до зазначеного договору, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1399244 від 22.05.2026, виданий адвокату Стеценку Олександру Вікторовичу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №695 від 25.09.2009, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2026 на суму 150 000,00 грн з додатком №1 - описом наданих послуг, рахунок-фактуру №261002 від 02.10.2026 на суму 150 000,00 грн та платіжну інструкцію №5017 від 05.10.2026 на суму 150 000,00 грн.

Так, відповідно до п. 1.1. договору №2605-1 про надання правової допомоги від 11.05.2026 клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання відповідно до умов договору надати клієнту юридичні послуги, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Зміст, умови та вартість послуг Адвокатського бюро визначаються сторонами у додаткових угодах до договору.

Згідно з пп. 1.1. п. 1 додаткової угоди №1 від 11.05.2026 Адвокатське бюро зобов`язалось надати позивачу правову допомогу щодо стягнення заборгованості за договором поставки №4130-01-26-Р04 від 20.01.2026, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ», що включає представництво інтересів клієнта в господарському суді першої інстанції та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, у тому числі вивчення матеріалів, аналіз та збір доказової бази, підготовку і подання процесуальних документів та участь у судових засіданнях.

Пунктом 2.1. додаткової угоди №1 від 11.05.2026 вартість послуг Адвокатського бюро за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції встановлено у фіксованому розмірі 150 000,00 грн без ПДВ.

На виконання умов договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» та Адвокатським бюро «Стеценко та партнери» складено акт приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2026, відповідно до якого вартість наданих у межах справи №910/6166/26 юридичних послуг становить 150 000,00 грн.

У додатку №1 до зазначеного акта наведено опис наданих позивачу послуг, зокрема: аналіз договору поставки, первинних та платіжних документів і розрахунків, формування правової позиції та стратегії стягнення; підготовка і подання позовної заяви; підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви; аналіз відзиву та доказів часткового погашення заборгованості; підготовка відповіді на відзив; підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог; участь у підготовчому засіданні 07.07.2026; аналіз пояснень відповідача, доказів та нових платежів, уточнення розрахунків пені, 4 % річних та інфляційних втрат; підготовка заяви про зміну (зменшення) позовних вимог; участь у підготовчому засіданні 22.09.2026 та судовому засіданні 29.09.2026.

Згідно з платіжною інструкцією №5017 від 05.10.2026 позивачем сплачено Адвокатському бюро «Стеценко та партнери» 150 000,00 грн за юридичні послуги за договором про надання правової допомоги №2605-1 від 11.05.2026 за розгляд справи №910/6166/26 у Господарському суді міста Києва.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 зазначеного вище Закону).

Цей Закон визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України».

Частинами першою та другою статті 30 зазначеного вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У зазначеній вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність». У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує «гонорару успіху» як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом із тим, суд зазначає, що при вирішенні питання безпосередньо про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вправі не покладати на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є необґрунтованим або непропорційним до предмета спору.

Такий підхід узгоджується з наведеним вище висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 25 000,00 грн, з посиланням на те, що заявлена позивачем сума в розмірі 150 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує предмет та характер спірних правовідносин, обсяг і складність виконаної представником позивача роботи, а також фактичні обставини розгляду справи.

Так, спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки та стосувався стягнення заборгованості, а також нарахувань, пов`язаних із простроченням її сплати. Розгляд справи не потребував проведення судових експертиз та застосування значного обсягу нормативно-правових актів, а спірні правовідносини регулювалися загальними положеннями цивільного законодавства щодо виконання договірних і грошових зобов`язань.

При цьому відповідач під час розгляду справи не заперечував факту поставки товару та наявності обов`язку з його оплати, а повідомляв суд про здійснення відповідних платежів і поступове погашення основної заборгованості.

Суд також враховує, що окремі послуги, зазначені в додатку №1 до акта приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2026, є взаємопов`язаними складовими однієї процесуальної роботи. Так, аналіз пояснень відповідача, доказів та нових платежів, уточнення розрахунків пені, 4 % річних та інфляційних втрат безпосередньо передували та були необхідною складовою підготовки заяви про зміну (зменшення) позовних вимог у зв`язку з повним погашенням основної заборгованості.

Крім того, подання заяви про усунення недоліків позовної заяви було зумовлене необхідністю усунення недоліків первісно поданої самим позивачем позовної заяви, а тому відповідний обсяг роботи не може безумовно перекладатися на відповідача при визначенні розумного розміру судових витрат.

Суд також приймає до уваги, що здійснені представником позивача розрахунки заявлених до стягнення 4 % річних, інфляційних втрат та пені були перевірені судом та визнані частково арифметично невірними, внаслідок чого судом здійснено власний розрахунок відповідних нарахувань та позов у цій частині задоволено частково.

Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача в частині того, що фактично виконаний представником позивача обсяг роботи є незначним.

Так, справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, представником позивача підготовлено та подано позовну заяву, відповідь на відзив, заяви про зменшення розміру позовних вимог, здійснювався аналіз значної кількості платіжних документів у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості під час розгляду справи, а також забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях 07.07.2026, 22.09.2026 та 29.09.2026.

Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, кількість судових засідань, характер та обсяг фактично наданої професійної правничої допомоги, а також з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 150 000,00 грн є надмірними та неспівмірними зі складністю справи та фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими, розумними та співмірними витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що визначення в договорі між позивачем та Адвокатським бюро фіксованого гонорару в сумі 150 000,00 грн не змінює обов`язку суду при вирішенні питання про його компенсацію за рахунок іншої сторони оцінити відповідні витрати з урахуванням критеріїв, установлених статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання позивача на необхідність сплати Адвокатським бюро податків, зборів та інших обов`язкових платежів також не може бути самостійною підставою для покладення на відповідача всієї суми погодженого сторонами гонорару, оскільки податкові зобов`язання суб`єкта господарювання, який надає професійну правничу допомогу, не є критерієм співмірності витрат, визначеним частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2026 позов задоволено частково: з остаточно заявлених позивачем вимог у загальному розмірі 196 383,70 грн судом задоволено вимоги в сумі 190 418,86 грн, а саме стягнуто 138 124,07 грн пені, 18 416,53 грн 4 % річних та 33 878,26 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 29 088,80 грн (30 000,00 грн х 190 418,86 грн / 196 383,70 грн).

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження позивачем факту надання професійної правничої допомоги, а також встановлену судом неспівмірність заявленого до стягнення розміру таких витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню в розмірі 29 088,80 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ» (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 17, офіс 16, кімната 2, ідентифікаційний код 45154241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» (50106, місто Кривий Ріг, вулиця Фабрична, будинок 2, ідентифікаційний код 42794130) 29 088 (двадцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань

Часті запитання

Який тип судового документу № 141263827 ?

Документ № 141263827 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141263827 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141263827 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141263827 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141263827, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141263827, Господарський суд м. Києва було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141263827 відноситься до справи № 910/6166/26

Це рішення відноситься до справи № 910/6166/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141263825
Наступний документ : 141263828