Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.07.2026Справа № 910/4385/26
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Саруханян Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАТО - ІНВЕСТ"
про стягнення 14 761 694, 70 грн
Представники учасників справи:
Від прокуратури: Хомутовська О.О.;
Від позивача: Шевченко І.Є.;
Від відповідача: Кареліна І.О.; Герасименко О.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник керівник Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАТО - ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 14 761 694, 70 грн, з яких: 14 407 044, 57 грн заборгованість по сплаті пайового внеску, 216 105, 67 грн інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 138 544, 46 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначає, що відповідачем не виконано обов`язок щодо сплати пайового внеску, останній зберіг у себе грошові кошти, а тому прокурор заявляє про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у вказаному вище розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/4385/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2026.
13.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог та зазначив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.
За доводами відповідача, якщо будуються об`єкти міської інфраструктури, то замовники таких об`єктів не сплачують кошти для створення і розвитку інфраструктури міста (бо вони вже беруть участь у створенні цієї інфраструктури шляхом фінансування будівництва відповідних об`єктів).
Також відповідач звернув увагу на те, що прийняті в експлуатацію житлові будинку № 1 і № 4 за ГП та будівля громадського призначення за ГП №15 споруджені на одній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:82:244:0222, що підтверджується інформацією ЄДЕССБ про присвоєння адрес згідно наказів про присвоєння адрес об`єктам будівництва Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу КМР (КМДА):
№ 1463 від 31.10.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:5483-5222-5765- 1329 (ГП1); № 1357 від 14.10.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:3176-2498-6697- 9093 (ГП4); № 530 від 05.05.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:5743-1881-9239- 6778 (ГП15).
На думку відповідача, останній не повинен сплачувати пайову участь, оскільки в межах будівництва Житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному, 47 у Печерському районі м. Києва ним споруджено будівлю громадського призначення - об`єкт торгівлі - магазин продовольчих та непродовольчих товарів, та споруджується будівля дошкільних та позашкільних навчальних закладів - Центр розвитку дитини, що є об`єктами соціальної інфраструктури у розумінні підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що в рамках будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально - громадського призначення за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» були отримані наступні технічні умови, якими передбачено виконання додаткових робіт, вартість виконання яких багатократно перевищує заявлену до стягнення суму пайової участі у розвитку інфраструктури, а саме: приєднання до теплових мереж, приєднання до систем централізованого водовідведення, приєднання до систем централізованого питного водопостачання.
За твердженнями відповідача, вище перелічені об`єкти відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» є самостійною підставою для звільнення від пайової участі, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
18.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що Департамент не видавав відповідачу довідку про відсутність зобов`язання зі сплати пайового внеску.
За доводами позивача, підпунктом 2 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та пунктом 4.2 Порядку встановлено, що саме перелічені в цих нормах об`єкти звільняються від сплати пайового внеску, а не весь об`єкт будівництва (в даному випадку житлові будинки).
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що визначальне правове значення має саме функціональне призначення об`єкта та характер його фактичної експлуатації, водночас, у справі, що розглядається спірними об`єктами відповідно до сертифікатів є будинки багатоквартирні масової забудови Код ДКБС:1122.1, а не об`єкти соціальної інфраструктури.
25.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що останній здійснює поетапне будівництво житлових будинків та об`єктів інфраструктури в рамках одного проєкту, тобто об`єктом будівництва є житловий комплекс з об`єктами соціально-громадського призначення за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224, а не кожна окрема черга або секція, оскільки проєктування об`єкта будівництва (всіх його черг) здійснювалося на підставі одних містобудівних умов та обмежень, проєктною документацією передбачено 4 черги будівництва, що підтверджено експертним звітом, а весь комплекс будівель, хоча і вводяться в експлуатацію окремо, але все ж є одним об`єктом.
За твердженнями відповідача, останній не повинен при будівництві кожної черги сплачувати пайову участь та доводити підстави для звільнення від її сплати в судовому порядку, тоді як позивач намагається довести наявність в останнього заборгованості зі сплати пайових внесків після прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва». а саме: - № ІУ123250911715 - І черга, 1 пусковий комплекс (житловий будинок за ГП № 1); - № ІУ123250911301 - II черга. 1 пусковий комплекс (житловий будинок за ГП № 4). Введення в експлуатацію окремої черги або секції будівництва не є введенням в експлуатацію об`єкта в цілому, а тому висновки Позивача стосовно наявності або відсутності об`єкта соціальної інфраструктури можливо зробити тільки після ведення всього комплексу будівель та споруд в експлуатацію, який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224.
Відповідач звертає увагу на те, що прийняті в експлуатацію житлові будинки № 1 і № 4 за ГП (які є предметом заявлених позовних вимог) та будівля громадського призначення за ГП №15 споруджені на одній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:82:244:0222, що підтверджується інформацією ЄДЕССБ про присвоєння адрес згідно наказів про присвоєння адрес об`єктам будівництва Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу КМР (КМДА); № 1463 від 31.10.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:5483-5222-5765-1329 (ГП 1); № 1357 від 14.10.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:3176-2498-6697-9093 (ГП 4); № 530 від 05.05.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ АR01:5743-1881-9239-6778 (ГП 15) та зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
25.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшло клопотання про надання технічної можливості ознайомлення з матеріалами справи.
Представник позивача у підготовче засідання 25.05.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник прокуратури у підготовчому засіданні 25.05.2026 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.
Судом у підготовчому засіданні 25.05.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника прокуратури про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи. Підготовче засідання відкладено на 22.06.2026.
08.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій прокурор вказав на те, що упродовж 2020-2026 років від ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» та інших суб`єктів господарювання за адресою: м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 47 документів стосовно отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності на рівні дошкільної освіти, повної загальної середньої освіти та у сфері позашкільної освіти до органу ліцензування не надходило.
Як стверджує прокурор, жодних відомостей сертифікати та технічні паспорти інших об`єктів, зокрема, щодо об`єктів соціальної, інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку, дорожнього господарства, технічних приміщень не містять.
Прокурор звернув увагу на те, що обрахунок та обов`язок сплати коштів пайової участі визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, вказані рішення Київради у свою чергу регламентували виключно порядок реалізації обов`язку зі сплати пайової участі та механізм розрахунку відповідного платежу, а тому вважає, що заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву щодо розрахунку розміру пайового внеску є необґрунтованими та просить суд задовольнити позовні вимоги.
18.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач заперечив щодо доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив та вказав на те, що Центр розвитку дитини триповерхова будівля № 10 за ГП, який віднесено до 6 пускового комплексу III черги, споруджується відповідачем в рамках єдиного проєкту будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва.
У запереченнях відповідач зазначає, що він як Замовник будівництва на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224 (розташовані за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва), звільняється від сплати пайового внеску в зв`язку з будівництвом об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, що є складовими частинами обєкта будівництва.
Крім того, відповідач у запереченнях посилався на подібний за суб`єктим складом, предметом, підставами та правовим регулюванням висновок, викладений в Постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 910/3310/24.
18.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла заява щодо повідомлення реквізитів Київської міської ради.
Судом у підготовчому засіданні 22.06.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 29.06.2026.
25.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшли заперечення щодо заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.
26.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду документів, що подані відповідачем разом запереченнями на відповідь на відзив.
Представник прокуратури у підготовчому засіданні 29.06.2026 заперечив проти долучення до матеріалів справи документів, що подані відповідачем разом запереченнями на відповідь на відзив.
Представник позивача у підготовчому засіданні 29.06.2026 заперечив проти долучення до матеріалів справи документів, що подані відповідачем разом запереченнями на відповідь на відзив.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 29.06.2026 підтримав долучення до матеріалів справи документів, що подані відповідачем разом запереченнями на відповідь на відзив.
Судом у підготовчому засіданні 29.06.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про долучення до матеріалів справи документів, що подані відповідачем разом з запереченнями на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/4385/26 по суті на 13.07.2026.
Представник прокуратури у судовому засіданні 13.07.2026 підтримав позовні вимоги
Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2026 підтримав заявлені позовні вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.07.2026 заперечив щодо заявлених позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 13.07.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 23.07.2026.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 23.07.2026.
У судовому засіданні 23.07.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
При цьому, обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №920/284/18, від 03.04.2019 у справі №909/63/18, від 17.04.2019 у справі №916/641/18, від 31.07.2019 у справі №916/2914/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі №909/835/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор визначив позивачем - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки відповідно до Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 6025/6066 від 02.03.2023 р., готує договори про пайову участь фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та оформлює розрахунки розмірів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Як вбачається з матеріалів справи, Печерська окружна прокуратура міста Києва звернулась до Департаменту в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з відповідним запитом - лист від 08.01.2026 №57- 207вих-26.
Листом від 19.01.2026 №050/08-241 Департамент повідомив прокурора про відсутність підстав для звільнення вказаного замовника від сплати коштів пайової участі та зазначено. Що Департаментом відповідні заходи реагування, спрямовані на захист інтересів держави в даному випадку не вжито. Одночасно з вказаним листом Департаментом надано розрахунок належної до сплати суми пайової участі, що свідчить про відсутність дійсних намірів у Департаменту на звернення до суду з відповідним позовом.
Також, 30.01.2026 Печерська окружна прокуратура міста Києва звернулась до Департаменту із запитом №57-1094вих-26 з метою встановлення дати початку виконання замовником будівництва будівельних робіт та наявності підстав для представництва інтересів держави за вказаним фактом.
У подальшому 19.03.2026 прокурор звернувся до Департаменту із запитом в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (лист № 57-3307вих-26), повідомляючи про наявність порушень інтересів держави в даному випадку.
Листом від 25.03.2026 №050/18-1306 Департамент повідомив про те, що до суду з позовною заявою до ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» про стягнення коштів пайової участі не звертався.
Таким чином, Печерська окружна прокуратура міста Києва тричі зверталась до Департаменту з листами в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомляючи Департамент про виявлені порушення інтересів держави та надаючи можливість самостійно відреагувати на них.
За доводами суду, зі змісту листів Департаменту від 19.01.2026 №050/08-241 та 25.03.2026 №050/18-1306 не вбачається наміру самостійно звернутись з позовом до суду.
Прокурором, у свою чергу, дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки Печерська окружна прокуратура міста Києва листом № 57-3040вих-26 від 13.03.2026 р. повідомила Департамент про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Печерська окружна прокуратура міста Києва, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), належним чином обґрунтувала наявність у неї підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.
Так, 11.10.2018 Київською міською радою прийнято рішення №1872/5936 «Про передачу ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва».
11.12.2018 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» (орендар) укладено три договори оренди земельних ділянок, а саме: щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстраційними номерами №1330, №1332, №1334 відповідно.
Пунктом 2.1. вищезазначених Договорів оренди від 11.12.2018, предметом яких є земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, визначено, що вид використання земель - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об`єктами соціально - громадського призначення. 14.12.2018 наказом № 1338 Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу КМР (КМДА) затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва» (додаються до відзиву).
На виконання вимог зазначених Договорів оренди від 11.12.2018 та Містобудівних умов і обмежень від 14.12.2018 проєктною документацією було передбачено будівництво в складі житлового комплексу об`єктів соціальної сфери.
Тож, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що 29.01.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл № ІУ113190291433 на будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному, 47 у Печерському районі м. Києва, замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАТО-ІНВЕСТ».
18.12.2018 ТОВ «Укрбудекспертиза» надано експертний звіт № 3-474-18-ЕП/КО щодо проекту «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва».
В подальшому, 15.12.2020 ТОВ «Укрбудекспертиза» надано експертний звіт (позитивний) № 3-189-20-ЕП/КО щодо коригування цього проекту 1к. 17.08.2022 ТОВ «Укрбудекспертиза» надано експертний звіт (позитивний) № 3-022-1-22-ЕП/КО від 17.08.2022 щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва» (коригування 2К).
В Додатку до Експертного звіту (позитивного) ТОВ «Укрбудекспертиза» № 3- 022-1-22-ЕП/КО від 17.08.2022 щодо розгляду проектної документації (коригування 2К) зазначено, що проектом передбачається будівництво окремих (прилеглих до стилобатів) будівель громадського призначення зі спеціальними функціями: двоповерхова будівля № 15 за ГП, в якій розміщено магазин продовольчих та непродовольчих товарів, і триповерхова будівля № 10 за ГП, в якій розміщено центр розвитку дитини (ці об`єкти були передбачені і в попередніх редакціях).
У подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано та видано сертифікати № ІУ123250911715 від 24.09.2025 та №ІУ123250911301 від 24.09.2025 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва. Черга №2 п.к. №1» та «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва. Черга №1 п.к. №1». Датою початку будівництва житлового комплексу визначено - 29.01.2019.
В подальшому, 01.08.2025 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат № ІУ123250725867 (черга №1 п.к. №6, будівля громадського призначення № 15 та за ГП) про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на будівництві «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва.»
24.09.2025 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікати, а саме №№ ІУ123250911715 та ІУ123250911301 (черга №1 п.к. №1, черга №2 п.к. №1, житлові будинки № 1 та № 4 за ГП) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на об`єкті «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально - громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва.»
Листом від 19.01.2026 №050/08-241 Департамент повідомив, що відсутні правові підстави для звільнення зазначеного замовника будівництва від сплати коштів пайової участі та кошти пайової участі останнім до місцевого бюджету не сплачено.
Також, листом від 19.01.2026 № 050/08-241 Департамент повідомив, що між Київською міською радою та ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» договір пайової участі не укладався, умови пайової участі не виконані, а також цим листом Департамент надав розрахунок обсягу пайової участі та відповідних інфляційних втрат і 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.
Як зазначає прокурор, з метою з`ясування наявності правових підстав звільнення відповідача від обов`язку зі сплати пайової участі, прокуратурою на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України, Київської міської державної адміністрації та Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скеровано запити від 20.03.2026 стосовно підтвердження або спростування факту будівництва забудовником закладів дошкільної, загальної середньої освіти, лікарень, торгових центрів, спортивних комплексів та будь-яких інших об`єктів соціальної інфраструктури.
Листом від 23.03.2026 №2019/03/18-26 Державна інспекція архітектури та містобудування України надала на адресу окружної прокуратури весь обсяг сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, будівництво яких здійснювалось згідно із дозволом на будівництво № ІУ113190291433.
За доводами прокурора, сертифікати не містять відомостей про прийняття в експлуатацію об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, технічних приміщень, закладів освіти, як окремих будівельних об`єктів.
У відповідь на запит окружної прокуратури Печерська районна в місті Києві державна адміністрація за дорученням Київського міського голови, листом від 27.03.2026 №105-4396 повідомила, що за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 47 у Печерському районі, запитувані об`єкти не обліковуються, звернень та волевиявлень від ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» щодо безоплатної передачі до комунальної власності територіальної громади міста Києва об`єктів дошкільної, шкільної освіти лікарень, торгових центрів, спортивних комплексів або будь-яких інших об`єктів соціальної інфраструктури не надходило.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що відповідач впродовж 2020-2026 років від ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» та інших суб`єктів господарювання за адресою: м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 47 документів стосовно отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності на рівні дошкільної освіти, повної загальної середньої освіти та у сфері позашкільної освіти до органу ліцензування не надходило, Департамент не здійснював організаційних заходів щодо розгляду заяв з документами, що подаються через центри надання адміністративних послуг стосовно отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності на рівні дошкільної освіти та у сфері позашкільної освіти.
Відтак, упродовж 2020-2026 років по теперішній час ліцензія на провадження освітньої діяльності на рівні дошкільної освіти, повної загальної середньої освіти та позашкільної освіти ТОВ «ШАТОІНВЕСТ» та іншим суб`єктам господарювання за адресою: м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 47, органом ліцензування не видавалась.
Отже, всупереч ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на дату виникнення правовідносин) замовником будівництва - ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» не виконано обов`язок щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв`язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в сумі 14 407 044, 57 грн, а також стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошових зобов`язань 3% від простроченої суми безпідставно збережених коштів у сумі 138 544, 46 грн та інфляційні втрати у розмірі 216 105, 67 грн. за період з 25.09.2025 по 19.01.2026.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За приписами ст. 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проєктної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.
За приписами ст. 40 Закону (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;
7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);
10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;
12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;
13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору.
01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX), яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.
Відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX) договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.
За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:
- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Тобто, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.
За приписами пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь не сплачується у разі будівництва:
- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; - будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; - індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;
- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);
- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; - об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).
Якщо будуються об`єкти, то замовники таких об`єктів не сплачують кошти для створення і розвитку інфраструктури міста (бо вони вже беруть участь у створенні цієї інфраструктури шляхом фінансування будівництва відповідних об`єктів).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказав на те, що прийняті в експлуатацію житлові будинку № 1 і № 4 за ГП та будівля громадського призначення за ГП №15 споруджені на одній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:82:244:0222, що підтверджується інформацією ЄДЕССБ про присвоєння адрес згідно наказів про присвоєння адрес об`єктам будівництва Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу КМР (КМДА): № 1463 від 31.10.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:5483-5222-5765- 1329 (ГП1); № 1357 від 14.10.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:3176-2498-6697- 9093 (ГП4); № 530 від 05.05.2025, реєстраційний номер в ЄДЕССБ AR01:5743-1881-9239- 6778 (ГП15).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрбудекспертиза» надано експертний звіт № 3-474-18-ЕП/КО щодо проекту «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва».
В подальшому, 15.12.2020 ТОВ «Укрбудекспертиза» надано експертний звіт (позитивний) № 3-189-20-ЕП/КО щодо коригування цього проекту 1к. 17.08.2022 ТОВ «Укрбудекспертиза» надано експертний звіт (позитивний) № 3-022-1-22-ЕП/КО від 17.08.2022 щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва» (коригування 2К).
В Додатку до Експертного звіту (позитивного) ТОВ «Укрбудекспертиза» № 3- 022-1-22-ЕП/КО від 17.08.2022 щодо розгляду проектної документації (коригування 2К) зазначено, що проектом передбачається будівництво окремих (прилеглих до стилобатів) будівель громадського призначення зі спеціальними функціями: двоповерхова будівля № 15 за ГП, в якій розміщено магазин продовольчих та непродовольчих товарів, і триповерхова будівля № 10 за ГП, в якій розміщено центр розвитку дитини (ці об`єкти були передбачені і в попередніх редакціях).
В подальшому, 01.08.2025 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат № ІУ123250725867 (черга №1 п.к. №6, будівля громадського призначення № 15 та за ГП) про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на будівництві «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва», в якому зазначені наступні параметри об`єкта: загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень, м2 (у тому числі: магазин продовольчих та непродовольчих товарів - 3417.4 м2 та інші нежитлові приміщення - 362,0 м2.) - 3779.4 П.К. №6 -3779.4».
Так, на останній сторінці доданого до позову сертифікату № ІУ123250725867 по житловому будинку № 4 за ГП міститься посилання на фотофіксацію цього об`єкта, на якому видно фасад розташованої поруч будівлі № 15 за ГП - магазину.
Як зазначено у сертифікаті на будівлю № 15 за ГП, так і в сертифікатах на житлові будинки № 1 та № 4 за ГП, що додані до позову, містяться визначення типів всіх об`єктів будівництва за Державним класифікатором будівель і споруд (за даними ЄДЕССБ):
- Будівля громадського призначення за ГП №15:Будівля Код ДКБС:1230.1 Торгові центри, універмаги, магазини;
- Центр розвитку дитини за ГП №10:Будівля Код ДКБС:1263.5 Будівлі дошкільних та позашкільних навчальних закладів;
- Трансформаторні Підстанції ТП-1 за ГП №19, РП/ТП-2 (з розподільчим пунктом) за ГП №20, ТП-3 за ГП №2, ТП-4 за ГП №22: Споруда Код ДКБС:2224.3 Трансформаторні станції та підстанції місцевих електромереж;
- Автомийка за ГП №24:Будівля Код ДКБС:1230.3 Станції технічного обслуговування автомобілів;
- Споруди громадського призначення за ГП №16 та №17: Будівля Код ДКБС:1220.9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші;
- Підземні паркінги за ГП №№11,12,13,14, 23:Будівля Код ДКБС:1242.2 Гаражі підземні;
- Житлові будинки за ГП №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9: Будинок Код ДКБС:1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти - заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти, що реалізується на підставі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти.
Статтею 35 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що заклад дошкільної освіти може організувати і провадити свою освітню діяльність за одним або декількома типами організації освітньої діяльності, крім іншого: центр розвитку дитини - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми (у тому числі дітьми, які здобувають дошкільну освіту в інших суб`єктів освітньої діяльності або у сім`ї), зокрема за окремими парціальними програмами, та/або отримання ними окремих психолого -педагогічних, корекційно - розвиткових послуг.
Частиною 2 статті 52 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності.
Положення про деякі типи організації освітньої діяльності закладів дошкільної освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2025 р. № 818 (далі - Положення №818) визначає основні засади функціонування суб`єктів освітньої діяльності за деякими типами організації освітньої діяльності, визначеними статтею 35 Закону України "Про дошкільну освіту", а саме: ясла, дитячий садок, мобільний дитячий садок, сімейний (родинний) садок, мінісадок, центр педагогічного партнерства, центр розвитку дитини. Пунктом 30 Положення №818 суб`єктом освітньої діяльності, який функціонує за одним із таких типів організації освітньої діяльності як дитячий садок, міні-садок, сімейний (родинний) садок, центр розвитку дитини, з підстав, визначених частиною четвертою статті 17 Закону України «Про дошкільну освіту», можуть бути створені умови для тимчасового цілодобового перебування вихованця (вихованців) віком від трьох років. Для такого перебування можуть створюватися окремі групи дітей одного віку або різновікові. Група з цілодобовим перебуванням функціонує у вечірній, нічний та ранковий час.
Пунктом 82 Положення №818 визначено, що центр розвитку дитини - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми (у тому числі дітьми, які здобувають дошкільну освіту в інших суб`єктів освітньої діяльності або у сім`ї), зокрема за окремими парціальними програмами, та/або отримання ними окремих психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства можна зробити висновок, що Центр розвитку дитини - є закладом дошкільної освіти, а отже навчальним закладом, відтак Відповідачем споруджується об`єкт соціальної інфраструктури - навчальний заклад в розумінні вищезазначених норм чинного законодавства України, що в свою чергу є підставою звільнення від сплати пайової участі.
За висновком суду, Центр розвитку дитини триповерхова будівля № 10 за ГП, який віднесено до 6 пускового комплексу III черги, споруджується відповідачем в рамках єдиного проєкту будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва.
Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що Центр розвитку дитини споруджується відповідачем і буде функціонувати після введення об`єкта в експлуатацію.
Так, 24.09.2025 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікати, а саме №№ ІУ123250911715 та ІУ123250911301 (черга №1 п.к. №1, черга №2 п.к. №1, житлові будинки № 1 та № 4 за ГП) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на об`єкті «Нове будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально - громадського призначення на Залізничному шосе, 47 у Печерському районі м. Києва.
Судом звернуто увагу на те, що 01.08.2025 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат № ІУ123250725867, в якому містить інформація, що Центр розвитку дитини за ГП №10 класифікується як Будівля Код ДКБС:1263.5 Будівлі дошкільних та позашкільних навчальних закладів. При визначенні поняття будівель у розумінні законодавства про регулювання містобудівної діяльності підлягають урахуванню дані Державного класифікатора будівель і споруд. Саме класифікація за ДКБС є визначальним критерієм кваліфікації будівлі у розумінні законодавства про регулювання містобудівної діяльності. Код 1263.5 однозначно і беззаперечно відносить цей об`єкт до категорії навчальних закладів.
У вищевказаних сертифікатах зазначено, що «пайова участь не сплачувалась згідно п.13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» 132-ІХ від 20.09.2019 року.
Пунктом 3.59 ДБН Б.2.2-12:2019 (Планування та забудова територій) соціальна інфраструктура - комплекс закладів, установ та підприємств обслуговування, які забезпечують соціальні запити населення у сфері охорони здоров`я, виховання й освіти, культури, фізичної культури та спорту, торгівлі, побутового, житлово-комунального обслуговування.
Відповідно до Додатку Е1 до ДБН Б.2.2-12:2019 «Перелік і розрахункові показники нормативної забезпеченості об`єктами громадського обслуговування населення» (що є об`єктами соціальної інфраструктури) до таких об`єктів відносяться магазини, у тому числі продовольчих товарів, непродовольчих товарів.
З огляду на вищевикладене, код ДКБС 1230.1 прямо відповідає об`єктам, що є складовими соціальної інфраструктури у сфері торгівлі згідно з ДБН Б.2.2-12:2019.
Як вбачається з матеріалів справи, на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224 будуються об`єкт будівництва (житловий комплекс, який складається з 4 черг), який фактично становить єдиний функціональний масив, де відповідач здійснює поетапне будівництво житлових будинків та об`єктів соціальної інфраструктури в рамках одного проєкту. Наявність магазину продовольчих та непродовольчих товарів № 15 за ГП, і центру розвитку дитини №10 за ГП, які розміщено у затвердженому проєкті підтверджує, що відповідач зобов`язаний виконати обсяг робіт із створення соціальної інфраструктури в районі забудови.
Також судом прийнято до уваги те, що в рамках будівництва Житлового комплексу з об`єктами соціально - громадського призначення за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» були отримані наступні технічні умови, якими передбачено виконання додаткових робіт, вартість виконання яких значно перевищує заявлену до стягнення суму пайової участі у розвитку інфраструктури, а саме:
- приєднання до теплових мереж, Технічні умови № 002/ТУ-6830 від 05.10.2022, видані КП "Київтеплоенерго" (р.н. TU01:6859-1556-8164-2462) передбачають: розробку проекту, придбання необхідних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції павільйону 4П3 ТМ-4 ТЕЦ 5, загальна вартість яких становить 72 853 478,91 грн. в т. ч. ПДВ.
(Акти здачі-приймання робіт №726 від 30.09.2025, № 727 від 30.09.2025, № 981 від 31.12.2025, № 44 від 30.01.2026, № 182 від 31.03.2026, № 266 від 30.04.2026). Виконання всіх зазначених робіт завершено, за участі представників КП «Київтеплоенерго» та відповідача (Замовника зазначених робіт) складено Акт готовності об`єкта до експлуатації.
В рамках зазначених технічних умов в межах Реконструкції павільйону 4П3 ТМ-4 ТЕЦ-5 додатково виконані роботи з влаштування дренажної системи зазначеного обєкта, загальна вартість яких становить 12 669 859,35 грн., в т. ч. ПДВ. (Акти здачі-приймання робіт : №68 від 31.05.2022, №506 від 31.10.2022, №570 від 30.11.2022, №19 від 31.01.2023, №239 від 31.05.2024, №306 від 30.06.2024, №364 від 31.07.2024, №426 від 30.08.2024, №515 від 30.09.2024, №592 від 31.10.2024).
Виконання зазначених робіт завершено, Контрольно - геодезичні знімання трас дренажу зареєстровані в інформаційних ресурсах містобудівного кадастру (лист Департаменту містобудування та архітектуру ВО КМР (КМДА) вих. № 055- 15571 від 18.11.2025.).
В рамках виконання вищезазначених робіт було розроблено проект реконструкції (на виконання Технічного рішення КП «Київтеплоенерго» № 002/ ТР-6121 від 21.02.2022), придбано необхідні матеріали, виконано повну реконструкцію павільйона 4П3 ТМ-4 ТЕЦ-5 за адресою Залізничне шосе, 9, враховуючи ремонтні роботи фасаду та покрівлі, а також здійснено опорядження приміщення зсередини; виконано повну заміну трубопроводів в межах павільйону та організовано відведення ґрунтових вод шляхом влаштування дренажної насосної станції та прокладання трубопроводу; замінено арматуру на шарові крани; виконано реконструкцію електричної частини павільйону, систем освітлення і аварійного освітлення.
- приєднання до систем централізованого водовідведення, Технічні умови №13983 від 21.09.2023, видані ПрАТ "АТ "Київводоканал" (р.н. TU01:5548-6827- 0511-0393) передбачають: перекладання існуючої каналізаційної мережі від вул. Підвисоцького, 4-в до Старолибілського каналізаційного колектору (в районі вул. Миколи Грінченка) з перетином р. Либідь та залізничних колій каналізаційним колектором. Відповідачем (за його замовленням і його рахунок) виконані роботи з влаштування зовнішніх мереж каналізації, загальна вартість яких становить76 534 329,38 грн. в т. ч. ПДВ. (Акти здачі-приймання робіт: №416 від 30.08.2024, № 505 від 30.09.2024, № 580 від 31.10.2024, № 677 від 30.11.2024, № 742 від 31.12.2024, № 8 від 31.01.2025, № 74 від 28.02.2025, № 177 від 31.03.2025, № 246 від 30.04.2025, № 373 від 30.05.2025, № 436 від 30.06.2025, № 548 від 31.07.2025, № 647 від 29.08.2025, № 736 від 30.09.2025, № 923 від 28.11.2025, № 965 від 31.12.2025, № 35 від 30.01.2026, № 272 від 30.04.2026.).
В рамках виконання вищезазначених робіт відповідачем (за його замовленням і його рахунок) перекладено існуючу каналізаційну мережу (що є комунальною власністю) від вул. Підвисоцького, 4-в до Старолибідського каналізаційного колектору (в районі вул. Миколи Грінченка) з перетином каналізаційним колектором р. Либідь та залізничних колій; переключено відомчу каналізаційну мережу від гаражів Автогосподарства ГУ МВСУ (за адресою Залізничне шосе, 9 до каналізаційної мережі, що прокладається по Залізничному шосе).
- приєднання до систем централізованого питного водопостачання, Технічні умови № 14021 від 18.06.2024, видані ПрАТ "АТ "Київводоканал" (р.н. TU01:5545-6868-0603-8058) передбачають: виконання робіт з подовження прокладання водопровідної мережі Д=400мм по вул. Драгомирова до Залізничного шосе, з влаштуванням регулятора тиску вод; перекладання водопровідних мереж по Залізничному шосе від вул. Драгомирова по вул. Чоргогірській з переключенням існуючих абонентів до новозбудованої мережі; перекладання водопровідної мережі по вул. Товарна до вул. Верхньогірська з влаштуванням на цій мережі регулятора тиску води та з переключенням існуючих абонентів до новозбудованої мережі.
Відповідачем (за його замовленням і його рахунок) виконані роботи з влаштування зовнішніх мереж водопостачання, загальна вартість яких становить 55 126 336,31 грн., в т. ч. ПДВ. (Акти здачі-приймання робіт: №1011 від 30.09.2021, № 1120 від 31.10.2021, № 1196 від 30.11.2021, № 1371 від 31.12.2021, № 67 від 31.01.2022, № 172 від 31.05.2022, № 237 від 30.16.2022, № 280 від 31.07.2022, № 347 від 31.08.2022, № 443 від 30.09.2022, № 501 від 31.10.2022, № 568 від 30.11.2022, № 20 від 31.01.2023, № 205 від 30.04.2024, № 238 від 31.05.2024, № 305 від 30.06.2024, № 307 від 30.06.2024, № 341 від 31.07.2024, № 363 від 31.07.2024, № 570 від 31.10.2024, № 691 від 30.11.2024, № 755 від 31.12.2024, № 27 від 31.01.2025, № 105 від 28.02.2025, № 221 від 31.03.2025, № 276 від 30.04.2025, № 364 від 31.05.2025, № 430 від 30.06.2025, № 605 від 31.07.2025, № 711 від 30.09.2025, № 845 від 31.10.2025, № 910 від 30.11.2025, № 987 від 31.12.2025).
В рамках виконання вищезазначених робіт відповідачем (за його замовленням і його рахунок) виконані роботи з подовження прокладання водопровідної мережі Д=400мм по вул. Драгомирова до Залізничного шосе, з влаштуванням регулятора тиску вод; перекладено водопровідні мережі по Залізничному шосе від вул. Драгомирова по вул. Чоргогірська з переключенням існуючих абонентів до новозбудованої мережі; виконано перекладання водопровідної мережі по вул. Товарна до вул. Верхньогірська з влаштуванням на цій мережі регулятора тиску води та з переключенням існуючих абонентів до новозбудованої мережі.
- технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж № ЦНП4-1765-18 від 20.12.2028, видані ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" (р.н. TU01:3649-8905-1915-6541) передбачають: в рамках виконання Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № ЦНП4-1765-18/106552 від 20.12.2018, здійснено розробку проектної документації та фінансування будівництва електричних мереж на суму 104 315 583,60 грн. (сто чотири мільйони триста п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 60 коп.), що підтверджується Актом виконаних робіт (надання послуг) № 150964539 за 16 грудня 2025 р., Договором про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу №ЦНП4- 1765-18/106552 від 20.12.2018р. та Додатковою угодою №2 від 08.01.2024р. до договору.
На виконання зазначених вище Технічних умов нестандартного приєднання до електричних мереж № ЦНП4-1765-18 від 20.12.2018 та Договору про приєднання, Відповідачем була розроблена проектна документація, з наступним погодженням ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" шляхом затвердження Технічного рішення нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок № ЦНП4-1756- 18 від 14.11.2023, якими, між іншим, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" визначило обсяги робіт, які мають бути ним виконі для забезпечення відповідного підключення.
06.03.2024 проектна документація була передана за актом ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ». ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" виконало всі покладені на нього зобов`язання (відповідно до вищезгаданих Договору про приєднання, Технічних умов, проектної документації та Технічного рішення), про що Сторони підписали Акт виконаних робіт (надання послуг) № 150964539 від 16.12.2025 на загальну суму 104 315 583,60 грн., в т.ч. ПДВ.
Таким чином, «послуга з приєднання», що надається за Договором про приєднання, полягає, в тому числі, у будівництві ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та введенні в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення, проектування та будівництво яких було забезпечено Відповідачем шляхом розробки і передачі Виконавцю (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") проектної документації на таке будівництво та сплати на користь Виконавця послуг суми у розмірі 104 315 583,60 грн., в т.ч. ПДВ.
Отже, з доданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач забезпечив фінансування прокладання зовнішніх мереж, реконструював інженерні комунікації та здійснив роботи, вартість яких значно перевищує суму пайового внеску.
Як зазначалося вище, відповідно до пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь не сплачується, зокрема у разі будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури.
Суд звертає увагу, що ні положення ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), ні п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не передбачають умови щодо спорудження об`єктів соціальної інфраструктури та введення таких об`єктів в експлуатацію одночасно (в один і той же час) з об`єктом будівництва.
Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №910/3310/24.
Отже, слід зазначити, що спорудження об`єктів соціальної та інженерної інфраструктури в рамках здійснення будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва, підтверджує, що відповідач виконав (або зобов`язаний виконати) обсяг робіт із створення соціальної та інженерної інфраструктури в районі забудови на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що ТОВ «ШАТО-ІНВЕСТ» не повинне сплачувати пайову участь, оскільки в межах будівництва Житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення на Залізничному, 47 у Печерському районі м. Києва ним споруджено будівлю громадського призначення - об`єкт торгівлі - магазин продовольчих та непродовольчих товарів, та споруджується будівля дошкільних та позашкільних навчальних закладів - Центр розвитку дитини, що є об`єктами соціальної інфраструктури у розумінні підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
Отже, оскільки відповідач вже бере участь у створенні інфраструктури шляхом будівництва (чи фінансування будівництва) відповідних об`єктів в рамках реалізації єдиного проєкту будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення за адресою: Залізничне шосе, 47 у Печерському районі м. Києва на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:82:244:0222, 8000000000:82:244:0223, 8000000000:82:244:0224, враховуючи викладені вище фактичні обставини, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту під час спорудження Об`єкта будівництва, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення суми у розмірі 14 761 694, 70 грн, з яких: 14 407 044, 57 грн заборгованість по сплаті пайового внеску, 216 105, 67 грн інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 138 544, 46 грн.
Суд бере до уваги заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, щодо розрахунку розміру пайового внеску в редакції змін, внесених рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та зазначає, що дані заперечення жодним чином не звільняють відповідача від виконання ним обов`язку здійснити оплату пайового внеску, встановленого нормами закону.
Разом з цим, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі.
Крім того, помилковими є посилання Прокурора до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №643/21744/19 (постанова від 14.12.2021), оскільки предметом судового дослідження цієї справи були правовідносини сторін при здійсненні реконструкції фізичною особою гаражного боксу під кафе без створення на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури. Отже, судова практика, на яку посилається Прокурор у своєму позові є нерелевантною до даної справи.
Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на Київську міську прокуратуру в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАТО - ІНВЕСТ" про стягнення 14 761 694, 70 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова
Судове рішення № 141263779, Господарський суд м. Києва було прийнято 23.07.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/4385/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: