Ухвала суду № 141263576, 06.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"06" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1164/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

розглянувши заяву Закарпатської обласної прокуратури від 02.11.2026 за №24/2-229 вих-26

про забезпечення позову

у справі №907/1164/26

за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави

до відповідача 1: Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Ставне Ужгородського району Закарпатської області

відповідача 2: Виконавчого комітету Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Ставне Ужгородського району Закарпатської області

про визнання незаконними і скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави до відповідача 1 Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідача 2: Виконавчого комітету Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, у якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ставненської сільської ради від 14.06.2024 за № 663 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Ставненської сільської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом продажу об`єктів права комунальної власності на аукціоні (об`єкти малої приватизації)», в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності Ставненської сільської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні (об`єкти малої приватизації) та вирішення приватизувати об`єкт нерухомого майна комунальної власності: частина адмінбудівлі в с. Волосянка (спортивний зал) примірною площею 200 м.кв., місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287 В;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ставненської сільської ради від 25.09.2025 № 200 «Про приватизацію об`єкта шляхом викупу єдиним учасником аукціону згідно з протоколом електронного аукціону № SPE001-UA-20250902-63933», яким вирішено здійснити приватизацію об`єкта малої приватизації комунальної власності Ставненської сільської ради - частини нежитлової будівлі школи загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, вул. Без назви, 287 В, літера «А» шляхом викупу єдиним учасником, який подав заяву на участь в електронному аукціоні SPE001-UA-20250902-63933, Лешанич Є.В. за запропонованою ним ціною продажу 50 000,00 грн та відповідно затверджено протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20250902-63933 від 23.09.2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2026 головуючим суддею для розгляду справи №907/1164/26 визначено суддю Лучка Р.М.

Одночасно з поданням позову прокурор звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на частину нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»);

- заборони Ставненській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію, відчуження, передачу у заставу, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності - частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А» );

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, реєстраторам органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.11.2026 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Лучку Р.М.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що спір у справі стосується чинності рішень органу місцевого самоврядування про приватизацію нежитлової будівлі школи у с. Волосянка Ужгородського району Закарпатської області площею 294,7 м.кв., яка перебуває у комунальній власності територіальної громади Ставненської сільської ради, її належність до майна освітнього призначення підтверджується документами про передачу об`єктів Волосянківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. у комунальну власність, технічним паспортом, відомостями про перебування приміщень на балансі органу управління освітою та цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташована будівля.

З посиланням на приписи ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» доводить, що реалізація приватизації призведе до переходу спірної будівлі школи у приватну власність, що унеможливить збереження її в комунальній власності та обмежить можливість територіальної громади надалі визначати законні способи використання цього майна для задоволення суспільних потреб, а органи місцевого самоврядування, на які покладено повноваження з управління та розпорядження майном територіальної громади, самі ініціювали та реалізували процедуру відчуження майна, щодо якого законом установлено спеціальні обмеження.

Пояснює, що за даними державної електронної торгової системи «Прозорро.Продажі» в результаті проведеного аукціону № SPE001-UA-20250902-63933 переможцем визначено Лешанича Є.В., з яким 24.10.2025 укладено Попередній договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації № 27, відповідно до відомостей вказаної електронної торгової системи результат аукціону відображено «в стані очікування підписання договору», а відтак, основний договір купівлі-продажу на даний час не укладено, однак спірний об`єкт нерухомого майна фактично залучено до процедури відчуження з комунальної власності.

Наведені обставини, за позицією прокурора, свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам сторони, яка полягає у тому, що поява набувачів спірного майна призведе до затягування судового процесу, виникнення необхідності пред`явлення додаткових віндикаційних позовів та зробить неможливим реальне повернення майна закладу освіти до комунальної власності у разі задоволення позову, що за позицією прокурора, свідчить про наявність дійсного спору, а тому є обґрунтовані підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову.

При цьому, зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову не вирішує спір по суті та не передбачає встановлення незаконності оскаржуваних рішень та такі заходи мають виключно тимчасовий характер і спрямовані на збереження існуючого стану спірного майна до остаточного вирішення судом питання щодо правомірності дій та рішень відповідача.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1);

- забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1);

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини 1).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Предметом позову в даній справі прокурором визначено, зокрема, визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування (в частині) та його виконавчого органу, якими здійснено приватизацію об`єкта малої приватизації комунальної власності Ставненської сільської ради - частини будівлі, нежитлової школи загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287 В, літера «А» в ході якої відбувся електронний аукціон №SPE001-UA-20250902-63933 та з переможцем якого 24.10.2025 укладено Попередній договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації за № 27.

Таким чином, суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).

Разом з тим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Долучені до позовних матеріалів у справі №907/1164/26 докази свідчать, що оспорюване прокурором рішення Ставненської сільської ради прийняте в ході малої приватизації майна комунальної власності Ставненської сільської ради, а спірний у цій справі №907/1164/26 об`єкт частина нежитлової будівлі школи загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, вул. Без назви, 287 В, літера «А» згідно з оспорюваним прокурором рішенням виконавчого комітету Ставненської сільської ради від 25.09.2025 № 200 підлягає викупу переможцем електронного аукціону № SPE001-UA-20250902-63933 від 23.09.2025 року Лешанич Є.В., з яким 24.10.2025 укладено Попередній договір купівлі-продажу.

Позатим, підставність заявлених у цій справі вимог прокурор пов`язує з неможливістю частини нежитлової будівлі школи загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, вул. Без назви, 287 В, літера «А» бути об`єктом приватизації в силу приписів спеціального законодавства про освіту та, відповідно, про протиправність оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування у цій частині.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, його адекватності та співмірності із заявленими у цій справі позовними вимогами, суд враховує, що правові наслідки недійсності договору визначені у ч. 1 ст. 216 ЦК України та пов`язуються з обов`язком кожної із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що ймовірне вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу за результатами приватизації унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких фактично прокурор звернувся до суду у випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу на підставі яких такий договір власне й укладатиметься.

Суд враховує, що в разі вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на відчуження, передачу у заставу, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А») при підтвердженні судом обґрунтованості доводів прокурора, належним способом захисту буде подання віндикаційного позову, що в свою чергу, суттєво ускладнить чи унеможливить виконання такого рішення суду, не може відповідати принципам судової економії та ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурором подано цей позов до суду.

В даному аспекті суд враховує, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав держави в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

З огляду на наведене, господарський суд доходить висновку про існування взаємозв`язку між предметом позовних вимог у даній справі та обраними прокурором заходами забезпечення позову в частині:

- заборони Ставненській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу у заставу, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності - частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А» );

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, реєстраторам органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»).

Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви прокурора про забезпечення позову в цій частині.

Помилковим, водночас, суд вважає підставність доводів прокурора у частині заборони відповідачу 1 вчиняти дії спрямовані на приватизацію спірного майна, позаяк підставність доводів прокурора у цій справі та подані суду докази свідчать, що така приватизація і відбувається на основі спірного у цій справі рішення Ставненської сільської ради від 14.06.2024 за № 663, а відтак, задоволення заяви про забезпечення у цій частині фактично є тотожними задоволенню позовних вимог, що не відповідає диспозиції ч. 11 ст. 137 ГПК України.

Окремо, з урахуванням приписів ч. 12 ст. 137 ГПК України суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, за змістом ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20 звернула увагу, що заборона втручання у проведення торгів не є абсолютною та має застосовуватись з урахуванням необхідності ефективного судового захисту.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/15321/21 зазначено, що заходи забезпечення позову, спрямовані на збереження предмета спору, не є втручанням у процедуру торгів.

Водночас ототожнення укладення договору із самим проведенням аукціону є помилковим, оскільки укладення договору є наслідком завершення торгів, а не їх процесуальною складовою, яка підлягає захисту від втручання.

Отже, обмеження вчинення відповідних дій за заявою прокурора про забезпечення позову не може вважатися втручанням у проведення аукціону в розумінні частини 12 статті 137 ГПК України, а сам факт укладення попереднього договору за результатами проведеного аукціону не змінює характеру застосованих заходів забезпечення позову, оскільки вони спрямовуються не на зупинення процедури торгів, а на недопущення виникнення нових правовідносин щодо спірного майна до вирішення спору судом.

Аналогічна правова позиція за схожих правовідносин викладена у постанові Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі №907/297/26, яку суд вважає за необхідне врахувати при вирішенні питання забезпечення позову.

Водночас, суд зауважує, що з огляду на зміст порушеного права, за захистом якого прокурор звернувся до суду, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»), - не узгоджується з предметом та підставами позову, не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими прокурором вимогами немайнового характеру.

Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття у спірних правовідносинах не вимагає обмеження в користуванні спірним майном відповідача 2 і про це не зазначає прокурор, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, а відтак, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача 2 та збереження спірного майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення відповідача 2 та інших осіб права користування ним, за винятком вжиття дій, що визначені у цій ухвалі.

Суд зауважує, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову (постанова Верховного суду від 19.02.2021 №643/12369/19).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що оскільки в контексті позовних вимог накладення арешту на частину нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А») не є співмірним та адекватним заходом забезпечення, а відтак, у задоволенні вимог прокурора в цій частині слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Закарпатської обласної прокуратури від 02.11.2026 за №24/2-229 вих-26 та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Ставненській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу у заставу, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності - частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»);

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, реєстраторам органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»).

Позатим, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Так, згідно з ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Крім того, відповідно до частин 1, 4 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Водночас, за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №916/2851/17 та від 26.11.2018 у справі №904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

Відтак, у даному випадку незазначення в ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідачі не позбавлені можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Закарпатської обласної прокуратури від 02.11.2026 за №24/2-229 вих-26 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. 3аборонити Ставненській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу у заставу, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності - частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»).

3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, реєстраторам органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо частини нежитлової будівлі школи (спортивного залу) загальною площею 294,7 м.кв. за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Волосянка, 287-В (літ. «А»).

4. У решті вимог заяви Закарпатської обласної прокуратури від 02.11.2026 за №24/2-229 вих-26 відмовити.

Стягувач: Закарпатська обласна прокуратура (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-А, код ЄДРПОУ 02909967).

Боржники: Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (89014, с. Ставне Ужгородського району Закарпатської області, буд. 253, код ЄДРПОУ 04350990);

Виконавчий комітет Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89014, с. Ставне Ужгородського району Закарпатської області, буд. 253, код ЄДРПОУ 44196694)

Ця ухвала набирає законної сили з моменту підписання 06 листопада 2026 року, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 06 лютого 2027 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 06 листопада 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Р.М. Лучко