Рішення № 141263316, 05.11.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/896/26

Провадження № 2/702/907/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Карабань З. І.,

представник позивача, відповідач не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту також ТОВ «Діджи Фінанс», позивач), в інтересах якого діє представник Романенко М. Е., звернулося до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 (далі по тексту також відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 17509,60 грн., сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 17.04.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором укладений Договір про надання фінансового кредиту №255799.

Цим правочином сторони обумовили, що кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, який позичальник зобов`язується повернути та сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених Договором.

За доводами позивача отримані у власність на умовах користування грошові кошти відповідач не повернув і проценти за користування ними не сплатив.

За умовами укладеного 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» Договору факторингу №23122024/1 кредитодавець свої права вимоги відступив позивачу, тому, посилаючись на порушення набутого права вимоги до відповідача, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 борг в сумі 17509,60 грн, з яких 4000,00 грн. борг за основним зобов`язанням, 4509,60 грн. заборгованості за процентами, 1000,00 грн заборгованості за комісією та 8000,00 грн. пені, що виник внаслідок невиконання ним умов Кредитного договору №255799.

Постановленою 24.08.2026 ухвалою у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін та визначений термін для подачі відповідачем відзиву, заперечень на відповідь на відзив, позивачем - відповіді на відзив, витребувані відповідні докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений шляхом надсилання судової повістки про виклик до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», жодних заяв і клопотань не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.

Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Досліджуючи паперову копію датованого 17.04.2024 Договору про надання фінансового кредиту №255799 (а.с. 9-13) суд встановив, що первісний кредитор на своєму веб-сайті www.cly.com.ua розмістив Публічну пропозицію (договір, оферту) укласти Договір про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів (п.7.1.,1.7. паперової копії Договору).

Для отримання позики відповідач зареєструвався в ІТС кредитодавця, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу веб - сайту первісного кредитора за допомогою системи BankiD НБУ, надавши фото з власним ідентифікаційним документом, якими є сторінки з фото власника та ввівши otp - пароль, надісланий на його фінансовий номер (п. 7.2-7.4. індивідуальної частини Договору).

Результатом проходження усіх етапів реєстрації є встановлення ділових відносин між позичальником і кредитодавцем та створення особистого кабінету ( п.7.5. індивідуальної частини Договору).

Для входу в особистий кабінет позичальник використовує особистий логін і пароль, які вказані при реєстрації та за збереження яких в таємниці від третіх осіб він несе особисту відповідальність (п.7.6. Договору).

Зі сторони позичальника Договір підписується за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а зі сторони кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника із кваліфікованою позначкою часу.

Згідно з п. 1.1. - 1.6. індивідуальної частини Договору первісний кредитор надає позичальнику фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором. Сума кредиту складає 4000,00 грн., строк кредитування на 90 днів - до 15.07.2024. За користування кредитом позичальник має сплачувати 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди позичальника первісний кредитор не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення позичальник сплачує кредитодавцю 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього Договору та вважаються виконаними у день повного виконання позичальником своїх зобов`язань за правочином.

Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником.

Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

Невід`ємною частиною цього Договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua. (п.1.7.Договору).

Пункт 9 паперової копії Індивідуальної частини Договору містить відомості про підписання позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9464, а також відомості про підписання уповноваженою особою кредитодавця ОСОБА_2 (а.с.13 на звороті).

Згідно з графіком розрахунків, який є додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №255799 від 17.04.2024 і підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису KL6464, відповідач мав обов`язок 30.04.2024 сплатити 1232,00 грн. процентів за користування кредитом та 1000 грн. комісії, а потім кожний 14-й день після цієї дати сплачувати по 1232,00 гривень процентів за користування кредитними коштами.

В останній день кредитування 15.07.2024 відповідач зобов`язався, окрім 528,00 гривень процентів, повернути отримані у кредит 4000,00 гривень (а.с.14).

Довідкою про ідентифікацію первісний кредитор підтверджує, що одноразовий ідентифікатор KL9464 відправлений позичальнику 17.04.2024 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.15).

Паперова копія Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» доводить, що вчиненим 17.04.2024 о 08:12 переказом грошових коштів, номер платіжної інструкції А8819256В373050СLY255799Т2132051, номер транзакції 41333-07324-08553, на платіжну картку отримувача, маска картки НОМЕР_2 , емітент платіжної картки отримувача Monobank (Universal Bank), код RRN 410808258807, переказано 4000,00 гривень за призначенням «#видача кредиту 255799» (а.с.19).

Надані АТ «Універсал Банк» на вимогу суду відомості підтверджують, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітована банківська карта № НОМЕР_4 , на яку у період 17.04.2024 о 08:12 зарахований переказ 4000,00 гривень (а.с.72-74).

З укладеного 23.12.2024 Договору факторингу №23122024/1 суд встановив, що за цим договором ТОВ «Клай Інвест», як клієнт, зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Діджи Фінанс», як фактору, права вимоги зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та сплатити суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим Договору (а.с.21-23).

Сторони Договору дійшли згоди, що право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог у формі згідно з Додатком №1 (п.4.1. Договору факторингу, (а.с.21 на звороті).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 23.12.2024 до Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 кредитор передав, а фактор прийняв Реєстр прав вимоги за Договором, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору. Кількість боржників 6765. Загальна сума заборгованості 118796877,83 грн (а.с.29).

Факт сплати ТОВ «Діджи Фінанс» первісному кредитору фінансування згідно Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 підтверджують досліджені судом платіжні інструкції №14416 від 13.02.2025, №11147 від 15.01.2025, №11010 від 23.12.2024 (а.с. 27, 28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17509,60 грн., у тому числі 4000,00 грн. боргу за основним зобов`язанням, 4509,60 грн. заборгованості за процентами, 1000,00 боргу за комісією та 8000,00 боргу за пенею (а.с.26 на звороті).

За змістом виготовленого первісним кредитором розрахунку заборгованості за користування кредитом відсотки нараховані з 18.04.2024 по 15.07.2024 по 88,00 грн. в день, комісія обрахована в сумі 1000,00 грн., сума відсотків за користування кредитом - 4509,60 грн.

Також первісний кредитор з 02.05.2024 по 15.07.2024 нарахував 8000,00 грн. відсотків по прострочці (а.с.16-18).

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19) зроблений висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Договір про надання фінансового кредиту №255799 від 17.04.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9464 (а.с.13).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

З Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 та додатків до нього суд встановив, що первісний кредитор в особі ТОВ «Клай Інвест» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором відступило ТОВ «Діджи Фінанс». Сплата суми фінансування за зазначеним Договорам факторингу підтверджується долученими позивачем копіями платіжних доручень, право вимоги до відповідача первісний кредитор передав позивачу згідно Реєстру боржників, копію якого позивач долучив до позову, а суд дослідив під час вирішення спірних правовідносин.

Відтак, суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора до позивача на підставі Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024.

Первісний кредитор виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000,00 гривень.

Вказані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» та відомостями АТ «Універсал Банк».

У цивільному процесі кожна сторона спору доводить ті обставини, про які стверджує. Правом подати відзив відповідач не скористався, належні, достовірні, допустимі, достатні докази, які б спростовували отримання ним грошових коштів за укладеним 17.04.2024 Договорам про надання фінансового кредиту, суду не надані.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор ТОВ «Клай Інвест» зобов`язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за Кредитним договором, виконало у повному обсязі, грошові кошти у сумі 4000,00 грн передало відповідачу у власність шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок.

З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов Договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов`язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим правочином.

За розрахунком позивача, відповідач за Договором № 255799 від 17.04.2024 заборгував 17509,60 грн., у тому числі борг за основним зобов`язання 4000,00 грн., борг за нарахованими процентами 4509,60 грн., 1000,00 грн комісії та 8000,00 грн. пені.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині розміру заборгованих сум, які підлягають стягненню з відповідача суд застосовує вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 яким до Закону України «Про споживче кредитування» внесені зміни про те, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 статті 8, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, для правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 (24.12.2023), на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

З огляду на те, що Договір №255799 між первісним кредитором та відповідачем укладений 17.04.2024, тобто після набрання чинності ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка висловлена Об`єднаною палатою 07.09.2026 у справі №552/672/23, про те, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні "не може перевищувати". Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

За наведеного, встановлені та перевірені доказами обставини спору дають підстави дійти висновку, що відповідач за користування упродовж 90-та днів отриманими у кредит 4000,00 гривень заборгував 3600,00 грн. відсотків (4000,00х1%)х90.

Щодо вимоги про стягнення 8000,00 грн. пені, то суд враховує, що відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Законодавець установив, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що позичальник також звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 цей пункт був виключений із Закону «Про споживче кредитування». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Виключення Законом України № 3498-IX із Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» пункту 6-1 не дає підстав для висновку про те, що законодавець у такий спосіб відновив можливість стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання умов договору про споживче кредитування під час воєнного стану, оскільки залишається чинною кореспондуюча цьому положенню норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Крім того, слід виходити із принципу верховенства права та системного тлумачення законодавства - норми Цивільного кодексу України мають вищу юридичну силу, ніж положення спеціального закону, що підтверджує пріоритетність застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, під час дії воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення чи скасування відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені чи штрафів за кредитними договорами, а тому вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 8000,00 гривень, суд залишає без задоволення.

Враховуючи те, що відповідач, уклавши кредитний договір, не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 8600,00 гривень (49,12%), з яких 4000,00 грн. боргу за основним зобов`язанням, 3600,00 грн. борг за процентами та 1000,00 грн комісії.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1307 гривні 77 коп. сплаченого при подачі позову судового збору (2662,40х49,12%).

За змістом п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копії таких доказів: договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026, що укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_3 , Додаткової угоди №255799 від 21.07.2026; детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 та Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги, за змістом якого підприємцем надана правова допомога в такому обсязі: усна консультація клієнта щодо обставин справи 0,5 год - 250 грн, письмові консультації 1 год - 750 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1 год - 1500 грн, складення позовної заяви 2 год - 3000 грн, формування додатків до позовної заяви 0,5 год - 500 грн; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №5618/10.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Згідно із копії складеного сторонами Договору про надання правової допомоги Акта надання послуг адвокат надав позивачу такі види послуг: усна консультація щодо обставин справи, письмова консультація щодо обставин спору, правовий аналіз спірних правовідносин, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви.

У додатковій постанові Верховного Суду 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20, провадження № 61-9789св21, викладений висновок про те, що зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Проаналізувавши наданий стороною позивача Акт надання послуг від 21.07.2026 в розрізі наведених норм діючого законодавства та практики Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що фактичними і неминучими витратами позивача є витрати на складання позовної заяви в сумі 3000,00 гривень, а тому з урахуванням засад пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в такому розмірі:

3000,00х49,12%=1473 гривні 60 копійок.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про надання фінансового кредит №255799 від 17.04.2024 в сумі 8600 (вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, з яких борг за основним зобов`язанням 4000,00 гривень; борг за процентами 3600,00 гривень та 1000,00 гривень комісії.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1307 гривень 77 копійок та 1473 гривні 60 копійок понесених витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київської області 07406, ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Тетяна БАРСЬКА