Рішення № 141263169, 03.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/4315/26За позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Погосян Д.А.

Представник:

від позивача: Андрушко С.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс", в якому просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України пеню у розмірі 204 000 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.08.2026.

У підготовче засідання 03.08.2026 а режимі відеоконференції з`явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з`явився. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2026 відкладено підготовче засідання у справі в режимі відеконференції до 01.09.2026.

Призначене на 01.09.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 31.08.2026 по 04.09.2026.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 06.10.2026.

У підготовче засідання 06.10.2026 з`явився повноважний представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2026 о 12:00 год.

У судове засідання 03.11.2026 з`явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони попереджалися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03.11.2026 господарським судом розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 03.11.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем встановленого частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к, у зв`язку з чим позивачем на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нараховано пеню в розмірі 204 000 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Господарським судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс", зареєстроване за адресою: 50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборності, будинок 12.

З метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 22.07.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс", за адресою: 50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборності, будинок 12, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення здійснене на адресу відповідача, було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" - "За закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 56-57А).

Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Господарський суд також наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу суду від 22.07.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138463267) надіслано судом 23.07.2026, зареєстровано в реєстрі 24.07.2026 та забезпечено надання загального доступу 27.07.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також іншими ухвалами суду по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, у сукупності наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні, доступні та передбачувані можливості для своєчасного ознайомлення з ухвалою господарського суду, інформацією про рух справи, а також даними про призначене судове засідання.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, станом на момент ухвалення судового рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасників справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 22.07.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к (а.с. 8-24), зокрема, визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції вказаним рішенням (пункти 2, 5, 8 резолютивної частини) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" накладено штраф у загальному розмірі 204 000,00 грн.

Рішення адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к направлено відділенням на юридичну адресу відповідача із супровідним листом від 25.06.2024 № 63-02/1955е, що підтверджується, зокрема, списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень АТ "Укрпошта" № 126, чеком від 26.06.2024, копією конверта. Проте зазначене поштове відправлення не було вручено відповідачу (а.с. 25-29).

Частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації) або відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у зв`язку з неможливістю вручення відповідачу рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к інформацію про його прийняття оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" від 14.08.2024 № 164 (7824) (а.с. 30-35).

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення від 20.06.2024 № 63/52-р/к вважається врученим відповідачу 26.08.2024.

Згідно із частиною 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням положень статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" останнім днем строку добровільної сплати штрафу є 28.10.2024.

Як зазначає позивач, у встановлений законом строк відповідач штраф у загальному розмірі 204 000 грн не сплатив, документів, які підтверджують його сплату, до відділення не надіслав.

Крім того, за твердженням позивача, рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к відповідачем у судовому порядку не оскаржувалося.

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення про накладення штрафу Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі частин 8, 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" видано наказ про примусове виконання рішення адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к, який пред`явлено до органів державної виконавчої служби.

Із доданих до позовної заяви документів вбачається, що постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80568069 з примусового виконання відповідного наказу про стягнення штрафу.

Разом із тим, як зазначає позивач, документів, що підтверджують сплату відповідачем штрафу, як від самого відповідача, так і від органів державної виконавчої служби відділення не отримувало.

Згідно із інформацією про виконавче провадження станом на 17.06.2026 (а.с. 37-38) виконавче провадження № 80568069 перебуває на примусовому виконанні. Відомості про фактичне виконання виконавчого документа та сплату відповідачем штрафу в розмірі 204 000 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду, а також на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на несплату відповідачем штрафу у визначений законом строк, позивачем здійснено нарахування пені за період з 29.10.2024 по 03.01.2025 включно, що становить 67 календарних днів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить 3 060 грн (204 000 грн Ч 1,5 %).

Таким чином, за визначений позивачем період прострочення сплати штрафу з 29.10.2024 по 03.01.2025 розмір нарахованої пені становить 205 020 грн (3 060 грн Ч 67 днів).

Водночас, враховуючи встановлене частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обмеження, згідно з яким розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивачем визначено до стягнення пеню у розмірі 204 000 грн.

Отже, заявлений позивачем до стягнення розмір пені не перевищує розміру штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к.

Позивач зазначає, що відповідачем пеню за прострочення сплати штрафу в добровільному порядку не сплачено, а документи, які підтверджують її сплату, до відділення не надходили.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к, та несплатою нарахованої пені в розмірі 204 000 грн позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема, визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

За змістом статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

За приписами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі якщо вручити рішення, розпорядження немає можливості, зокрема внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважаються такими, що вручені відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі.

Згідно із частиною 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Згідно із частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.

Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, а також відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно із частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Як встановлено судом, рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к визнано (а.с. 8-24), що Товариством з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" вчинено порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції вказаним рішенням (пункти 2, 5, 8 резолютивної частини) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" накладено штраф у загальному розмірі 204 000 грн.

Рішення адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к направлено відповідачу за його юридичною адресою із супровідним листом від 25.06.2024 № 63-02/1955е, що підтверджується, зокрема, списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень АТ "Укрпошта" № 126, чеком від 26.06.2024, копією конверта. Проте зазначене поштове відправлення не було вручено відповідачу (а.с. 25-29).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неможливістю вручення відповідачу рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к інформацію про його прийняття оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" від 14.08.2024 № 164 (7824) (а.с. 30-35).

Відповідно до частини 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

У разі, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Враховуючи, що десятий день після оприлюднення інформації про прийняте рішення припав на вихідний день (24.08.2024), рішення адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вважається врученим відповідачу 26.08.2024.

Таким чином, з урахуванням вимог частини 3 статті 56 та статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк добровільної сплати відповідачем штрафу закінчувався 28.10.2024, оскільки 26.10.2024 та 27.10.2024 припадали на неробочі дні.

Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" не скористалося правом на оскарження рішення адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к у судовому порядку.

Отже, за відсутності встановлених законом підстав для зупинення перебігу строку добровільної сплати штрафу відповідач був зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 204 000 грн не пізніше 28.10.2024.

Однак у встановлений законом строк відповідач штраф не сплатив, доказів його сплати до матеріалів справи за відповідний період не надано.

Таким чином, починаючи з 29.10.2024 у відповідача виникло прострочення виконання обов`язку зі сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к.

У зв`язку з несплатою відповідачем штрафу у встановлений законом строк Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі частин 8, 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" видано наказ про примусове виконання рішення адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к.

Матеріалами справи встановлено, що зазначений наказ пред`явлено для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

Постановою державного виконавця від 23.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80568069 з примусового виконання наказу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 204 000 грн (а.с. 36).

Разом із тим позивач зазначає, що документів, які підтверджують сплату відповідачем штрафу, від самого відповідача та органів державної виконавчої служби відділення не отримувало.

Згідно із інформацією про виконавче провадження станом на 17.06.2026 (а.с. 37-38) виконавче провадження № 80568069 перебуває на примусовому виконанні. Відомості про фактичне виконання виконавчого документа та сплату відповідачем штрафу в розмірі 204 000 грн матеріали справи не містять.

Підстави та умови нарахування пені визначаються статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка встановлює відповідальність за несвоєчасну сплату штрафу, порядок обчислення пені та підстави зупинення її нарахування.

Так, частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, при цьому її розмір не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Водночас нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, а також відповідного рішення (постанови) господарського суду.

З урахуванням наведених положень законодавства та обставин несплати відповідачем штрафу у встановлений законом строк позивачем здійснено нарахування пені за період з 29.10.2024 по 03.01.2025 включно, що становить 67 календарних днів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить 3 060 грн (204 000 грн Ч 1,5 %).

Таким чином, за визначені позивачем 67 днів прострочення сплати штрафу розрахований розмір пені становить 205 020 грн (3 060 грн Ч 67 днів).

Водночас частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено обмеження, відповідно до якого розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Оскільки розмір штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к, становить 204 000 грн, позивачем з урахуванням зазначеного законодавчого обмеження визначено до стягнення пеню саме в розмірі 204 000 грн.

Перевіривши арифметичну правильність наданого позивачем розрахунку пені, господарський суд встановив, що обчислення суми пені за визначені позивачем 67 днів здійснено правильно. Заявлений до стягнення розмір пені не перевищує розміру штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії від 20.06.2024 № 63/52-р/к, та відповідає обмеженню, встановленому частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому господарський суд зазначає, що нарахування пені за прострочення сплати штрафу, передбачене частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має спеціальний характер та безпосередньо пов`язане з порушенням установленого законом строку виконання рішення органу Антимонопольного комітету України.

Обов`язок зі сплати такої пені виникає в силу закону внаслідок прострочення сплати штрафу та не потребує прийняття органом Антимонопольного комітету України окремого рішення про її нарахування.

Водночас видача органом Антимонопольного комітету України наказу про примусове виконання рішення про накладення штрафу сама по собі не є передбаченою частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставою для припинення нарахування пені.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність підтвердження сплати відповідачем штрафу в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, господарський суд не встановив підстав для висновку про припинення нарахування пені до закінчення відповідного періоду.

Згідно із частиною 13 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем пені в розмірі 204 000 грн. Суд також зазначає, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву, заперечень щодо заявлених позовних вимог чи контррозрахунку пені, а також доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідальності у вигляді пені за прострочення сплати штрафу.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема порушення відповідачем установленого законом строку сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2024 № 63/52-р/к, перевіривши правильність визначення періоду прострочення та здійсненого позивачем розрахунку пені, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 204 000 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем нарахованої пені, а заявлений до стягнення її розмір відповідає вимогам частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662, 40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" (50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборності, будинок 12; ідентифікаційний код 41048300) в дохід Державного бюджету України 204 000 грн пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атакрафтіс" (50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборності, будинок 12; ідентифікаційний код 41048300) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код 20812013) 2 662, 40 грн сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 06.11.2026

Суддя В.І. Ярошенко