Рішення № 141262542, 04.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026м. ДніпроСправа № 904/2717/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт", Київська область, Білоцерківський район, село Ромашки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Погосян Д.А.

Представники:

від позивача - Карманова О.М.;

від відповідача - Прядка Т.М.;

від третьої особи - не з`явились;

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", в якій просить суд стягнути заборгованість за договором № 05/04/25 від 08.04.2025 про закупівлю (постачання) продуктів харчування у розмірі 1 213 720, 88 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 913 343, 52 грн, пеня у розмірі 197 282, 20 грн, штраф 7 % у розмірі 63 934, 04 грн, 3 % річних у розмір 8 107, 49 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 053, 68 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідач заборгованість за договором № 05/04/25 від 08.04.2025 про закупівлю (постачання) продуктів харчування у розмірі 981 239, 53 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 713 343, 52 грн, пеня у розмірі 169 348, 76 грн, штраф 7 % у розмірі 63 934, 04 грн, 3 % річних у розмір 6 959, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 653, 67 грн.

21.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" надійшло до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження перешкоджатиме повному та всебічному встановленню всіх обставин справи, що призведе до порушення його прав.

27.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" надійшов відзив на позовну заяву.

Крім того, відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

01.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" надійшла до суду відповідь на відзив та заперечення на клопотання щодо залучення третіх осіб.

Ухвалою суду від 03.06.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2717/26 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 07.07.2026.

07.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" надійшла заява про забезпечення проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відповідно до якої він просить господарський суд забезпечити явку представника відповідача в режимі відеоконференцзв`язку на всіх судових засіданнях.

Ухвалою суду від 07.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" про забезпечення проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У підготовче засідання 07.07.2026 з`явились повноважні представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 07.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" про зменшення позовних вимог задоволено. Прийнято зменшені позовні вимоги у справі № 904/2717/26. Визначено предметом позову у справі №904/2717/26 вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" 981 239,53 грн, з яких: 713 343,52 грн - основний борг; 6 959,54 грн - 3% річні; 27 653,67 грн - інфляційні втрати; 169 348,76 грн - пеня у розмірі 0,2 % та 63 934,04 грн - 7% штрафу. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".

В підготовче засідання 04.08.2026 з`явились повноважні представники позивача та відповідача та надали усні пояснення. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

Ухвалою суду від 04.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання в режимі відеоконференції до 08.09.2026.

25.08.2026 від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшли пояснення.

В підготовче засідання 08.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою суду від 08.09.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 06.10.2026.

В судове засідання 06.10.2026 з`явились повноважні представники сторін. Протокольною ухвалою від 06.10.2026 оголошено перерву до 15.10.2026.

15.10.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 14.10.2026 по 26.10.2026.

26.10.2026 ухвалою суду призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2026.

В судове засідання 04.11.2026 з`явились повноважні представники сторін, третя особа явку повноважного представника не забезпечила. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлена належним чином.

В ході судового засідання 04.11.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 04.11.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві та відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 05/04/25 про закупівлю (постачання) продуктів харчування від 08.04.2025 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Позивач зазначає, що ДП «Державний оператор тилу» здійснені розрахунки з ТОВ «ЮТ Компані» у повному обсязі за державним контрактом, тому строк виконання грошового зобов`язання відповідача настав. У зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань позивачем нараховано пеню у розмірі 197 282, 20 грн, штраф у розмірі 63 934, 04 грн, 3 % річних у розмірі 8 107, 48 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 053, 68 грн.

Позивач зазначає, що ДП «Державний оператор тилу» в особі ДП «Агенції оборонних закупівель» підтвердило факт проведення повних розрахунків із ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» листом № 12.2-12740 від 07.05.2026 за державним контрактом, будь-які підстави для подальшого застосування умов про відтермінування платежу є відсутніми. Посилання відповідача на ненастання строку виконання грошового зобов`язання не відповідає фактичним обставинам справи, змісту укладених договорів та спрямоване на безпідставне уникнення виконання обов`язку з оплати поставленого товару.

Позивач посилається на те, що пункт 3.2 договору поставки визначає порядок проведення розрахунків та містить граничний строк оплати, але не встановлює відкладальної умови у розумінні ст. 212 ЦК України та не передбачає права відповідача безстроково утримувати кошти позивача. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 200 000 грн, що підтверджує визнання існування заборгованості та настання строку виконання грошового зобов`язання та своїми діями спростовує відсутність будь-яких обставин, які б унеможливлювали проведення розрахунків.

Позивач вказує на те, що ані договір про закупівлю (постачання) продуктів харчування, ані договір про співпрацю не містять посилань на положення на Постанови Кабінету Міністрів України №426 від 09.04.2022 та №187 від 03.03.2022 та на будь-які інші обставини які б свідчили про звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати у випадку дії воєнного стану. Договором передбачено можливість відтермінування розрахунків у випадках пов`язаних із затримкою фінансування замовником.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій із відсутністю підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, однак правова природа таких нарахувань є різною. Є безпідставними твердження відповідача щодо нарахування штрафу та пені, оскільки відповідальність у вигляді пені та штрафу прямо передбачена умовами укладених між сторонами договору про співпрацю, який є обов`язковими для виконання відповідно до ст. 629 ЦК України. Позивач заперечує щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% без доведення їх неспівмірності наслідкам порушення, що свідчить про сприйняття права суду на зменшення неустойки не як виняткового механізму, а як безумовного інструменту захисту інтересів недобросовісного боржника.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву та заперечення на клопотання (заяву)

Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та вказує на те, що позивачем не доведено настання строку виконання грошового зобов`язання, оскільки умовами п. 3.4 договору, сторонами погоджено можливість відстрочення виконання грошових зобов`язань без застосування до відповідача штрафних санкцій у випадку затримки фінансування або особливостей бюджетного регулювання в умовах воєнного стану. За таких обставин посилання позивача виключно на факт поставки товару як на автоматичну підставу виникнення прострочення суперечить умовам укладеного сторонами договору. Відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ДП «Державний оператор тилу» здійснило оплату за спірними поставками.

Відповідач зазначає те, що посилання позивача лист ДП «Агенція оборонних закупівель» № 12.2-12740 від 07.05.2026 є безпідставним, оскільки вказаний лист не підтверджує факту настання строку виконання спірного грошового зобов`язання. Крім того, лист не підтверджує оплату саме за накладними від 15.12.2025 та 18.12.2025 та прямо вказує на неможливість встановити, які саме поставки були оплачені. Позивач самостійно визначає дату початку прострочення, виходячи виключно з дати поставки товару, що суперечить погодженим сторонами умовам договорів. За відсутності доказів настання строку виконання грошового зобов`язання відсутні правові підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов`язання. Тому відсутні і правові підстави для стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідач вказує на те, що заявлений позивачем розмір пені є явно надмірним та неспівмірним із можливими наслідками порушення зобов`язання. Крім того, позивачем одночасно заявлено до стягнення пеню, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних, що фактично призводить до надмірного покладення відповідальності на відповідача. Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат є передчасними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідач просить суд, у випадку, якщо суд прийде до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, зменшити розміру неустойки на 90%, враховуючи специфіку правовідносин між сторонами.

Позиція третьої особи, викладена в письмових поясненнях

Третя особа вказує на те, що підставою для здійснення оплати є підписаний між замовником, постачальником та отримувачем акт приймання товару. На підтвердження виконання фінансових зобов`язань ДП «АОЗ» надано довідку від відділу бухгалтерського обліку та звітності, про здійснення оплати за державним контрактом № 133/01-25-ХП від 27.01.2025. Замовником виконано свої зобов`язання щодо оплати за фактично поставлений та прийнятий товар відповідно до підписаних акт приймання товару, а оплата здійснена на користь постачальника ТОВ "ЮТ Компані" в строки, визначені умовами державного контракту.

Третя особа посилається на те, що відповідно до умов пунктів 2.1, 3.4.4, 3.4.6, 4.2 та додатка № 4 до договору про співпрацю, зобов`язання щодо проведення розрахунків із виробником (ТОВ «Ясенсвіт») покладено виключно на постачальника (ТОВ «ЮТ КОМПАНІ»). Замовник не є стороною зобов`язань між постачальником та виробником, а здійснює оплату лише на користь постачальника в межах державного контракту.

Третя особа зазначає, що ДП «ДОТ» не надсилало ТОВ "ЮТ Компані" повідомлень про затримку фінансування в межах виконання державного контракту №133/01-25-ХП від 27.01.2025. Твердження відповідача про неможливість виокремлення оплат за окремий вид товару та окремі поставки ТОВ «Ясенсвіт», що не підтверджують факту оплати спірних поставок, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами, оскільки оплата замовником здійснювалася на підставі актів приймання товару підписаних замовником та постачальником, а не окремих видаткових накладних підписаних позивачем та постачальником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

27.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (відповідач, постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 133/01-25-ХП.

Відповідно до пункту 1.1 державного контракту, постачальник зобов`язується поставити замовнику продукти харчування (комплект продуктів харчування за каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2025 рік, найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК 021:2015, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, яких визначені в специфікації (додаток №1), а замовник прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Отримувачами товару за договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України, інші військові формування, об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2. державного контракту).

Постачальник зобов`язується укласти договори про співпрацю із замовником та виробниками (продавцями), визначеними за результатами проведення сигнальних торгів на умовах, визначених замовником у відповідних сигнальних торгах (п. 1.5. державного контракту).

Згідно з п. 5.10 державного контракту, протягом 10 календарних днів після завершення періоду споживання, або іншого періоду за домовленістю сторін, ростачальник формує в ІКС замовника акт приймання товару. Якщо замовлення на поставку товару передається постачальнику поза ІКС замовника, то акт приймання товару формується поза ІКС замовника, але за формою і у спосіб, передбачені цим договором.

Акт приймання товару підтверджує одержання отримувачем товару відповідної кількості та якості, що відповідає вимогам договору, складений за формою, визначеною у додатку № 4 до цього договору. Постачальник та отримувач протягом 10 робочих днів з дня надходження акта до отримувачу або підписання його постачальником в ІКС замовника, у разі відсутності розбіжностей за результатами їх звірки з первинними документами, підписують акт, що підтверджує надходження зазначених комплектів продуктів.

У разі відсутності зауважень замовник підписує та повертає належні екземпляри акта приймання товару постачальнику та отримувачу протягом 7 робочих днів із дати підписання акта. Акти приймання товару, підписані в системі зовнішнього документообігу за технологією EDI та/або через ІКС замовника не повертаються постачальнику, та не підписуються фізичним підписом замовника.

Крім того, сторонами підписано специфікацію (додаток № 1 до державного контракту, згідно з умовами п. 4 додаток № 1 специфікації, зазначено, що відповідно до п. 3.1 та п. 5.10 договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня отримання підписаних сторонами та отримувачем відповідних актів приймання товару та/або підписаного сторонами зведеного (- их) акта (-ів) на оплату актів приймання товару.

20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (виробник, продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) укладений договір про співпрацю № 133/01-25-ХП-37.

Згідно з пункту 1.3 договору про співпрацю сторони узгодили, що цей договір не є договором про закупівлю/державним контрактом (договором) про закупівлю, він не може бути підставою для застосування положень Законодавства про публічні закупівлі, зокрема щодо моніторингу закупівель, оскарження результатів процедур закупівель, а також інших правових наслідків, передбачених Законодавством про публічні закупівлі для договорів про закупівлю/державних контрактів (договорів) про закупівлю.

Договір слугує для визначення загальних принципів співпраці та взаємодії між ними, та підтверджують дотримання усіх чинних законодавчих норм і положень при укладанні договорів, пов`язаних із цим договором, якщо такі будуть укладені. Відносини між постачальником та виробником (продавцем) врегульовуються цим договором, а також можуть буди додатково врегульовані окремими угодами (у разі їх укладання), спрямованими на виконання державного контракту (договору) про закупівлю, укладеного між замовником та постачальником, та умови яких не можуть суперечити умовам цього договору (п. 1.4. договору про співпрацю).

Відповідно до п. 2.1. договору про співпрацю, постачальник зобов`язується закуповувати продукти харчування у виробника (продавця) за цінами, визначеними за результатами сигнальних торгів та встановленими на відповідний період, а замовником зобов`язується оплачувати постачальнику вартість таких продуктів відповідно до умов державного контракту (договору) про закупівлю, укладеного з постачальником.

Пунктом 3.4.4. договору про співпрацю, сторони встановили, що постачальник зобов`язаний проводити розрахунки за продукти харчування з виробником відповідно до умов цього договору або окремих угод (у разі їх укладання) з виробником.

Пункту 3.4.6. договору про співпрацю, сторонами погоджено, що постачальник зобов`язувався здійснювати оплату поставлених продуктів харчування виробнику (продавцю) у строк визначений за результатами сигнальних торгів, але не пізніше ніж 10 календарних днів з моменту оплати замовником постачальнику за поставлені та прийняті отримувачем продукти харчування, у разі якщо такі продукти харчування не були оплачені або якщо інше не передбачено окремими угодами між виробнику (продавцю) і постачальником (у разі їх укладання).

Крім того, сторонами підписано додаток № 4 до договору про співпрацю Порядок оплати за договором, згідно з пунктами 1 - 3 якого погоджено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 8 цього договору.

Розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування

постачальником коштів на поточний банківський рахунок виробника (продавця), вказаний у розділі 8 цього договору, у строк визначений сигнальними торгами для оплати, але не пізніше протягом 10 календарних днів з дня оплати замовником постачальнику поставлених продуктів харчування, якщо інші умови оплати не встановлені умовами угод/договорів між постачальником та виробником (продавцем) (якщо такі укладались).

Оплата вартості поставлених постачальником продуктів харчування здійснюється замовником на підставі належних чином оформлених та підписаних між замовником, постачальником та отримувачем відповідних актів приймання товару.

08.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (позивач, постачальник) укладено договір № 05/04/25 про закупівлю (постачання) продуктів харчування.

Згідно з п.1.1 договору, основна мета та взаємозв`язок із держконтрактом, цей договір укладено з метою забезпечення виконання держконтракту, укладеного між покупцем та Державним підприємством «Державний оператор тилу».

У межах цього договору постачальник зобов`язується виробляти (або імпортувати) та/або постачати покупцю продукти харчування, а покупець зобов`язується прийняти та/або оплатити такий товар у порядку та на умовах, викладених нижче.

Сфера застосування та обсяг постачання. Асортимент, технічні та якісні характеристики товару визначаються відповідно до ДСТУ, ТУ. Описи до продуктів харчування, результатів сигнальних торгів, проведених замовником, умов держконтракту та договору про співробітництво, а також цим договором (зокрема Додаток № 2 цього «Вимоги до енергетичної цінності деяких харчових продуктів за Каталогом»).

Кількість та строки поставки визначаються на підставі замовлень, що формуються покупцем з урахуванням потреб замовника. Сформовані замовлення засобами електронної пошти направляються на електронну адресу постачальника, який, в свою чергу, протягом 24 годин має підтвердити факт отримання замовлення. Постачальник приймає такі замовлення та постачає товар на склад покупця у строки, узгоджені сторонами (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено зобов`язання та обмеження. Фінансування. Згідно з держконтрактом, оплата за поставлену продукцію здійснюється постачальником на рахунок покупця. У зв`язку з цим покупець розраховується з постачальником в обсязі та строки, визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору, розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Покупець зобов`язаний здійснювати оплату постачальнику за фактично поставлені та прийняті продукти харчування в межах строків, визначених на сигнальних торгах, а саме: 14 банківських календарних днів з дати поставки, але в будь-якому випадку не пізніше 10 днів з моменту отримання оплати від замовника (пункт 3.2 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником з у відповідній кількості, асортименті, з енергетичною цінністю, у терміни і до місць постачання відповідно до наступних умов: DAP (склад покупця, адреса складу узгоджується сторонами під час оформлення замовлення на поставку товару) відповідно до INCOTERMS 2020.

Після здійснення перевірки товару та у разі відсутності зауважень покупця до товару сторони підписують видаткову накладну (пункт 5.7 договору).

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в специфікації (додатку № 1 до договору)(пункт 12.1 договору).

На виконання умов договору, постачальником вироблено товар, а покупцем прийнято товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 54142 від 15.12.2025 на суму 1 045 440 грн, № 55934 від 18.12.2025 на суму 272 520 грн, що не заперечується відповідачем.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару та здійснено частковою оплату поставленого товару, у зв`язку з чим заборгованість відповідач на час звернення з позовом до суду складає у розмірі 713 343, 52 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару просить суд стягнути з відповідача 169 348, 76 грн пені, 63 934, 04 грн 7% штрафу, 6 959, 54 грн 3 % річних та 27 653, 67 грн - інфляційних втрат.

Доказів оплати вказаної заборгованості сторонами не надано суду.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено пунктом 4 Додаток № 1 специфікації Державного контракту, зазначено, що відповідно до п. 3.1 та п. 5.10 договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня отримання підписаних сторонами та отримувачем відповідних актів приймання товару та/або підписаного сторонами зведеного (- их) акта (-ів) на оплату актів приймання товару.

Крім того, відповідно до пунктів 2 - 3 додаток № 4 до договору про співпрацю сторонами погоджено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування постачальником коштів на поточний банківський рахунок виробника (продавця), вказаний у розділі 8 цього договору, у строк визначений сигнальними торгами для оплати, але не пізніше протягом 10 календарних днів з дня оплати замовником постачальнику поставлених продуктів харчування, якщо інші умови оплати не встановлені умовами угод/договорів між постачальником та виробником (продавцем) (якщо такі укладались).

Оплата вартості поставлених постачальником продуктів харчування здійснюється замовником на підставі належних чином оформлених та підписаних між замовником, постачальником та отримувачем відповідних актів приймання товару.

На підтвердження виконання фінансових зобов`язань замовником Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" станом на 07.11.2025 надано довідку щодо здійснення оплати за державним контрактом № 133/01-25-ХП від 27.01.2025 у встановлені строки та без затримок, відповідно до його умов, на підставі підписаних актів приймання товару.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару є такими, що настали.

Відповідач у порушення умов договору не виконав своєчасних розрахунків із позивачем та здійснив часткову оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за поставлений товар складає у розмірі 713 343, 52 грн.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідачем суду не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар 713 343, 52 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про не доведеність настання строку виконання грошового зобов`язання, оскільки умовами п. 3.4 договору, сторонами погоджено можливість відстрочення виконання грошових зобов`язань без застосування до відповідача штрафних санкцій у випадку затримки фінансування або особливостей бюджетного регулювання в умовах воєнного стану.

Згідно з п. 3.4 договору, поставки прямо передбачає право покупця на відстрочку платежу без застосування будь-яких штрафних санкцій у разі затримки та/ або відсутності фінансування з боку Замовника.

Відповідач зазначає, що сторони погодили, що на період дії воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення або скасування строки проведення розрахунків можуть бути відтерміновані відповідно до рішень державних органів та особливостей бюджетного фінансування.

Однак, в матеріалах справи наявна довідка видана Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" станом на 07.11.2025 щодо здійснення оплати за державним контрактом № 133/01-25-ХП від 27.01.2025 у встановлені строки та без затримок, відповідно до його умов, на підставі підписаних актів приймання товару.

Крім того, ТОВ "ЮТ Компані" не надано доказів отримання повідомлень про затримку фінансування в межах виконання державного контракту № 133/01-25-ХП від 27.01.2025.

Відтак, твердження відповідача про те, що відстрочення виконання грошових зобов`язань за договором можливе з причин затримки фінансування або особливостей бюджетного регулювання в умовах воєнного стану є необґрунтованим.

Таким чином, суд вважає докази, надані позивачем, більш вірогідними. Крім того, відповідач заперечення позивача належними доказами не спростував.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 5.2.1. договору про співпрацю визначено, що за несвоєчасну оплату поставлених продуктів харчування постачальник несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 20 % від загальної суми заборгованості, якщо інше не передбачено в окремих угодах між постачальником та виробником (продавцем) (у разі їх укладання).

Відповідно до п. 5.2.2. договору про співпраці у випадку, якщо прострочення оплати перевищує 30 календарних днів, виробник (продавець) має право вимагати від постачальника сплати штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу, незалежно від нарахованої пені.

Позивачем надано розрахунок пені за загальний період з 28.01.2026 по 10.05.2026, з урахуванням часткової оплати у загальному розмірі 169 348, 76 грн, та штрафу у розмірі 63 934, 04 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу та встановлено, що розрахунок штрафу здійснено арифметично правильно.

Щодо наданого позивачем розрахунку пені, суд зазначає, що розрахунок пені здійснено без урахування норм ч.3 ст. 549 ЦК України.

Також відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені за визначений позивачем період з урахуванням викладених норм законодавства та встановлено, що пеня складає у розмірі 69 645, 43 грн.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 69 645, 43 грн та штрафу у розмірі 63 934, 04 грн.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, в якій зазначено наступне.

«Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи».

Згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Суд зазначає, що відзив на позовну заяву не містить заперечень чи вказівки на підстави нарахування штрафних санкцій, а тому посилання позивача на погоджені сторонами умови договору про співпрацю як підставу нарахування штрафних санкцій є обґрунтованими.

Щодо суми 3 % річних та інфляційних втрат розрахованої на підставі ст. 625 ЦК України

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.9 договору № 05/04/2025 про закупівлю (постачання) продуктів харчування від 08.04.2025, покупець не сплачує постачальнику штрафних санкцій (штраф, пеню, неустойку). Сторони визначили інший розмір процентів річних за порушення грошового зобов`язання ПОКУПЦЕМ відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ст. 625 ЦК України у розмірі 0 (нуль) процентів річних.

Сторони прийшли до взаємної згоди, що постачальник не вимагатиме сплати суми з урахуванням встановленого індексу інфляції (пункт 7.10 договору).

Позивачем надано розрахунок 3 % за загальний період з 28.01.2026 по 10.05.2026 з урахуванням часткової оплати у загальному розмірі 6 959, 54 грн та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 27 653, 67 грн.

Щодо наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд зазначає.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поряд із цим приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних ніж встановлений цією нормою.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 914/235/19.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В свою чергу, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 914/479/19, вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Зі змісту ч. 3 ст. 6 ЦК України вбачається, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Сторони скориставшись правом змінювати розмір процентів річних у п. 7.9 договору та визначили нульовий розмір 3% річних за порушення грошового зобов`язання відповідачем.

Обмежень щодо самостійного визначення сторонами розміру процентів річних в законодавстві відсутні, а отже останні керуючись правом свободи договору визначили свій розмір процентів річних, що не заборонено законом.

Враховуючи наведене вище, оскільки розмір відсотків річних сторонами встановлено нуль, то підстави для стягнення з відповідача 6 959, 54 грн 3% річних відстуні.

Разом з тим, що ж стосується питання про нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Натомість, завдяки наведеним умовам договору відповідач всупереч вимогам закону, а саме частини другої статті 625 ЦК України, звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання в частині нарахування інфляційних втрат, тоді як частиною третьою статті 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Відтак, суд наголошує, що правовою нормою статті 625 ЦК України не визначено право сторін обмежувати нарахування втрат від інфляції, позаяк не передбачено право забороняти та не застосовувати приписи закону, у зв`язку з чим заперечення відповідача проти позовних вимог в частині нарахування та стягнення втрат від інфляції, судом до уваги не приймаються.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27 653, 67 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідачем вказано на те, що суд при вирішенні питання про зменшення неустойки повинен взяли до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, обставини виникнення заборгованості та її добровільного і систематичного погашення, ступеня виконання зобов`язання відповідачем та ступеня вини відповідача, причини відстрочення платежів за договором, а також невідповідність розміру стягуваної суми штрафних санкцій наслідкам для позивача, які мали місце, розмір збитків позивача, та інші обставини, які мають істотне значення.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за своїм внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка подає відповідне клопотання (постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №908/145/23, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, від 21.02.2024 у справі №922/3438/23).

Право на зменшення розміру неустойки є дискреційним правом суду, яке може бути реалізованим з дотриманням статті 86 ГПК України та на підставі статей 551 ЦК України, 233 ГК України.

Сторони у справі є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів винятковості обстави, які б стали підставою зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий. Тому передбачені договором санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений сторонами під час збройної агресії проти України, тобто, як позивач так і відповідач знаходяться в рівному становищі.

З огляду на усталену та послідовну судову практику застосування статті 551 ЦК України, зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, не значний розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення виконання зобов`язання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників спору та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірн Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.

Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнути заборгованість підлягають задоволенню в частині стягнення основну заборгованість у розмірі 713 343, 52 грн, пеню у розмірі 69 645, 43 грн, штраф у розмірі 63 934, 04 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 653, 67 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (49000, м. Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, буд. 76А, прим. 213, код ЄДРПОУ 45351684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (09623, Київська область, с. Ромашки, вул. Покровська, буд. 22А, код ЄДРПОУ 32619343) основну заборгованість у розмірі 713 343, 52 грн, пеню у розмірі 69 645, 43 грн, штраф у розмірі 63 934, 04 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 653, 67 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 118, 65 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 06.11.2026

Суддя В.І. Ярошенко