Рішення № 141261509, 06.11.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р. Справа № 370/3645/24

Провадження № 2-др/370/23/26

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Сініциної О.С.

із секретарем судового засідання Коростильовою Н.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Окунєва І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державний реєстратор відділу Центру надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бишівської сільської ради Місюкевич Людмила Олексіївна, Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області про визнання недійсним правочину, скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки та поновлення реєстрації земельної ділянки

у с т а н о в и в:

Макарівський районний суд Київської області рішенням від 05 жовтня 2026 року відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину, скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки та поновлення реєстрації земельної ділянки до ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державний реєстратор відділу Центру надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бишівської сільської ради Місюкевич Людмила Олексіївна, Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати суд поклав на позивача.

Питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішував.

Представник відповідача, адвокат Окунєв І.С. 11 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» звернувся із заявою щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, адвоката Окунєва І.С. у розмірі 90 000 грн.

Від представника позивача, адвоката Гераська М.Г. 16 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 грн у повному обсязі .

Заяву обґрунтована тим, що ОСОБА_2 та адвокатом Окунєвим Ігорем Сергійовичем був укладений Договір про надання правової допомоги від 18.11.2022, на підставі якого адвокатом здійснювалось представництво у цій справі.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, а рішенням суду прямо визначено, що судові витрати покладаються на позивача, витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката Окунєва І.С. слід стягнути з позивача.

Відповідачем були дотримані вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 до закінчення судових дебатів у справі було зроблено відповідну заяву про судові витрати та повідомлено суду про намір відшкодувати витрати, понесених у зв`язку з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Також у відзиві було зазначено, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані ОСОБА_2 у строки, визначені статтею 141 ЦПК України, тобто відповідач завчасно повідомила суд та інших учасників справи про намір заявити до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, а подання після ухвалення рішення доказів щодо їх остаточного розміру відповідає порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Зазначена у відзиві сума судових витрат мала попередній (орієнтовний) характер, оскільки визначалася на початковому етапі розгляду справи та об`єктивно не могла враховувати весь подальший обсяг правничої допомоги.

Остаточний розмір витрат сформувався з урахуванням фактичної тривалості розгляду справи, обсягу та складності виконаних адвокатом робіт, підготовлених процесуальних документів, апеляційного перегляду процесуального рішення та кількості судових засідань. 10.10.2026. Сторонами підписаний Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 7 до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2022, яким підтверджено фактичне надання адвокатом Окунєвим І.С. професійної правничої допомоги у справі № 370/3645/24 у період з 24.01.2025 по 10.10.2026.

За змістом зазначеного Акта адвокатом, зокрема, здійснено: ознайомлення з матеріалами справи, позовною заявою та доказами; аналіз фактичних обставин, законодавства та судової практики; формування і погодження правової позиції відповідача; підготовку відзиву на позов та аналіз відповіді на відзив; підготовку клопотання про залучення третіх осіб; підготовку клопотань про зупинення провадження; аналіз апеляційної скарги та підготовку відзиву на неї; підготовку заяв і клопотань з процесуальних питань; підготовку додаткових письмових пояснень; підготовку питань до позивача; підготовку до судових засідань і представництво інтересів відповідача; надання усних та письмових пояснень; консультування клієнта та поточний супровід справи в ЄСІТС.

Відповідно до Акта загальна тривалість правничої допомоги складає 75 годин, а загальна сума гонорару адвоката Окунєва І.С. за професійну правничу допомогу у справі № 370/3645/24 складає 90 000 грн.

Наведений в Акті детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом Окунєвим І.С., підтверджує безпосередній зв`язок понесених витрат з розглядом цієї справи. З огляду на тривалість розгляду справи, значний обсяг матеріалів, необхідність підготовки процесуальних документів, участь у численних судових засіданнях та значення результату справи для відповідача, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і витраченим часом.

Заперечуючи щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача, зокрема, зазначив, що відповідачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із вказанням вартості кожної конкретної послуги та витраченого адвокатом часу для її надання. Наданий відповідачем Акт приймання-передачі наданих послуг від 10.10.2026 року до Договору про надання професійної правничої допомоги від 18.11.2022 містить лише загальні абстрактні формулювання наданої професійної правничої допомоги протягом 75 годин.

Вказане унеможливлює перевірку дійсного обсягу наданих професійних правничих послуг, їх співмірності та їх необхідності саме в рамках даної судової справи.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до наданих відповідачем документів, обґрунтовуючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу надається договір про надання професійної правничої допомоги та акт виконаних робіт. Однак, ні договір про надання професійної правничої допомоги, ні додаткова угода до нього, ні акт наданих послуг не містить алгоритму розрахунку адвокатських послуг (ні в розрізі вартості години роботи адвоката, ні в розрізі підготовки процесуальних документів). Відтак, порядок розрахунку гонорару адвоката не визначений взагалі.

При цьому, відсутній будь-який детальний опис виконаної адвокатом роботи та незрозуміло, за що саме адвокат визначає вартість 90 000 грн. Не вказується адвокатом і витрачений час на надання професійної правничої допомоги та яка професійна правнича допомога взагалі надавалась в розрізі витраченого часу. Не надаються також і докази оплати витрат на професійну правничу допомогу. Сам по собі акт виконаних робіт, в якому не вказано ні детального опису виконаної роботи, ні витраченого адвокатом часу, не є достатнім доказом, який би свідчив про виникнення у ОСОБА_2 обов`язку сплатити на користь адвоката гонорар чи то іншу грошову винагороду саме в заявленому розмірі 90 000 грн.

Визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є не розумним, не обґрунтованим, не реальним, не співмірним, не пропорційним та не доцільним.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами не підтверджують ні сам факт надання професійної правничої допомоги, ні факт оплати такої допомоги у розмірі 90 000 грн.

Присутні у судовому засіданні учасники підтримали свої позиції.

Відповідно до частини четвертої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяви про стягнення витрат на надання правничої допомоги, заперечення до них, матеріали справи № 370/657/25, суд дійшов такого висновку.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Частинами п`ятою, шостою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на надання правничої допомоги відповідач надала суду копію Договору про надання правової допомоги від 18 листопада 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Окунєвим І.С.; копію Додаткової угоди № 7 від 17 листопада 2025 року; Акт виконаних робіт (наданих) послуг № 7 від 10 жовтня 2026 року.

У пункті 3 Акта виконаних робіт (наданих) послуг № 7 від 10.10.2026 засвідчений детальний опис (послуг), виконаних (наданих) робіт адвокатом у справі:

1) ознайомлення з матеріалами справи, позовною заявою, доданими до неї доказами за іншими процесуальними документами;

2) аналіз фактичних обставин справи, актуального законодавства України та судової практики, що регулюють спірні правовідносини;

3) визначення формування та погодження правової позиції щодо захисту прав та інтересів клієнта у справі;

4) підготовка відзиву на позовну заяву та додатків до нього, ознайомлення з відповіддю на відзив та визначення правової позиції щодо відповіді на відзив;

5) підготовка та подання клопотання про долучення до участі у справі третіх осбі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача;

6) підготовка клопотань про зупинення провадження у справі, у тому числі, з урахуванням взаємозв`язку справ № 370/3645/24 та № 370/2699/23, висновків судів апеляційної інстанції та відповідної судової практики;

7) ознайомлення з апеляційною скаргу на ухвалу Макарівського районного суду Київської області та підготовка відзиву на апеляційну скаргу з додатками;

8) підготовка заяв та клопотань з процесуальних питань, у тому числі, щодо участі представника клієнту судових засіданнях у режимі відеоконференції;

9) підготовка додаткових письмових пояснень на позовну заяву та систематиці аргументів щодо преюдиційних обставин, суперечливої процесуальної поведінки позивача, належного способу захисту та інших обставин справи;

10) підготовка питань до позивача у справі;

11) підготовка до судових засідань та забезпечення представництва інтересів клієнта у Макарівському районному суді Київської області протягом усього періоду розгляду справи, у тому числі: 24.01.2025, 27.02.2025, 11.06.2025, 17.12.2025, 22.01.2026, 28.05.2026, 31.07.2026, 17.09.2026, 05.10.2026;

12) надання усних та письмових пояснень, заявлення та підтримання клопотань. Реагування на доводи й процесуальні дії інших учасників справи;

13) інформування та консультування клієнта щодо ходу з результатами судового розгляду, узгодження процесуальної позиції та подальших дій у справі;

14) поточний супровід справи в ЄСІТС, опрацювання судових повідомлень процесуальних документів та інших матеріалів, що знаходяться у справі;

15) підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті Закону встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

З цього приводу, слід зазначити, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Приписами процесуального законодавства визначені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, враховуючи конкретні обставини справи та фінансового яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на зазначене, виходячи з принципів розумності, справедливості, оцінивши характер правничої допомоги, обсяг наданих послуг, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 90 000 грн є надмірними з урахуванням немайнового характеру предмета позову, а тому мають бути зменшені до 36 000 грн.

Керуючись статтями 133-141, 246, 247, 259, 263, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Окунєва Ігоря Сергійовича про стягнення з позивача ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складений 06 листопада 2026 року.

Суддя О.С. Сініцина