Рішення № 141261081, 06.11.2026, Богуславський районний суд Київської області

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
358/1822/26
Номер документу
141261081
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 358/1822/26 Провадження № 2/358/1389/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Лебідь Каріна Віталіївна звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 504003-КС-001 про надання кредиту від 04.07.2024 року, що становить 10 027 (десять тисяч двадцять сім) гривень 36 коп., яка складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 3 000,00 грн.;

- суми прострочених платежів по процентах - 6 709,71 грн.;

- суми прострочених платежів за комісією - 317,65 грн.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, представник позивача в своїй позовній заяві просить суд витребувати докази по справі, а саме витребувати у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ: 21133352, Місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська,23), наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:

- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 04.07.2024 року (дата видачі кредиту) по 19.12.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 04.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА») та ОСОБА_1 укладено Договір № 504003-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 04.07.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 504003-КС-001 про надання кредиту.

04.07.2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 504003-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4800, на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 04.07.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 504003-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15016667 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Як зазначає позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, а лише частково сплатив кошти за Договором № 504003- КС-001 на загальну суму 650,00 грн., у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 27.07.2026 становить 10 027,36 грн. та складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 3 000,00 грн, суми прострочених платежів по відсотках у розмірі 6 709,71 грн., а також суми прострочених платежів за комісією - 317,65 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку належним чином не виконав свого обов`язку з повернення кредитних коштів у визначені договором строки, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір заборгованості, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026, цивільну справу передано для розгляду судді Романенко К.С.

02.09.2026 суд у відповідності до ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

Як вбачається з довідки відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області № 23-23/3425/2026 від 07.09.2026, яка надійшла до суду 15.09.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 16.09.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст.279 ЦПК України (а.с. 85-86).

Також даною ухвалою суду від 16.09.2026, судом задоволено клопотання представника про витребування доказів і витребувано від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" докази, що становлять банківську таємницю.

На виконання ухвали в частині витребування доказів від 16.09.2026, на адресу суду 02.10.2026 та 13.10.2026 надійшли витребувані судом документи.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заяви про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (штрих-код 067286916683).

Копія ухвали суду від 16.09.2026 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, ТОВ «Бізнес Позика» 04.07.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 504003-КС-001 про надання кредиту.

04.07.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 504003-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Убачається, що 04.07.2024 сторонами було укладено договір № 504003-КС-001 про надання кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4800 (а.с. 23-38).

Пунктами 2.1., 2.3. та 2.7. Договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 3 000,00 (три тисяч гривень 00 копійок) до 19.12.2024, на засадах строковості, поворотності, платності строком на 24 тижні, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідно до п. 2.4. Договору, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,5 %, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15016667, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 450 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.5. Договору).

Згідно із пунктами 2.7 - 2.10., 2,15 Договору вбачається, що загальний розмір наданого Кредиту: 3 000 грн., строк дії Договору: до 19.12.2024 року, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 8 892,49 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 670,65 процентів, загальні витрати за Кредитом: 5 892,49 грн., денна процентна ставка 1,16 процентів. Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

У пункті 3.2.3. укладеного між сторонами договору № 504003-КС-001 від 04.07.2024 було визначено графік платежів, за яким останнім днем внесення останнього платежу в рахунок погашення кредиту визначено 19.12.2024.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.

Перерахування відповідачу ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 грошових коштів 04.07.2024 у сумі 3 000,00 грн. підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (платник - ТОВ «Бізнес Позика», дата та час переказу - 04.07.2024 09:49, призначення - перерахування коштів згідно кредитного договору № 504003-КС-001 від 04.07.2024) (а.с. 41), а також листом АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" № БТ/Е-43213 від 29.09.2026 про належність вказаної картки відповідачу, а також випискою з його банківського рахунку (а.с. 91-99, 105-109).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 04.07.2024 по 27.07.2026 та станом на останню дату у відповідача наявна заборгованість за договором № 504003-КС-001 від 04.07.2024 про надання кредиту в загальному розмірі 10 027,36 грн, з яких суми прострочених платежів за тілом кредиту - 3 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 6 709,71 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 317,65 грн. (а.с.13-19).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16-ц (провадження №61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною шостою статті 11 вказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем було прийнято пропозицію (оферту) укласти електронний кредитний договір, розміщену позивачем на веб-сайті www.my.bizpozyka.com, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4800, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв`язку на номер телефону НОМЕР_3 , що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта (а.с. 38).

Такі дії сторін свідчать про укладення договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями частини першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до приписів частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Як було зазначено вище судом, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача прострочені платежі за тілом кредиту в сумі 3 000,00 грн, суму прострочених платежів за процентами у розмірі 6 709,71 грн, а також суму прострочених платежів за комісією - 317,65 грн., що разом складає 10 027,36 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти на загальну суму 3 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується Підтвердженням щодо здійснення переказу коштів та випискою по поточному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

У цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 000,00 грн., матеріали справи не містять, відтак, вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про її стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Розрахунок позивача містить відомості про щоденне нарахування платежів за процентами за період з 04.07.2024 по 19.12.2024, тобто в період строку дії договору та в межах строку кредитування у сумі 6 709,71 грн.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні собою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 % (ст. 8 доповнено ч. 5 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Згідно із п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,50 %; протягом наступних 120 днів - 1,50 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 року набрав чинності 24.12.2023 року.

Відтак, розмір денної процентної ставки не може перевищувати: з 24.12.2023 по 21.04.2024 року - 2,5 %; з 22.04.2024 до 19.08.2024 року - 1,5 %; з 20.08.2024 року - 1 %.

Враховуючи, що кредитний договір укладено між сторонами 04.07.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

При цьому законодавець обмежив не номінальну процентну ставку за окремий день користування кредитом, а денну процентну ставку, розраховану відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто як відношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту за весь строк кредитування. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 виснувала, що вимоги щодо максимального розміру денної процентної ставки є імперативними та застосовуються до договору з урахуванням дати його укладення (або продовження строку кредитування), оскільки строк кредитування є істотною умовою договору про споживчий кредит.

Договір № 504003-КС-001 укладено 04.07.2024, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,50 %. Денна процентна ставка, визначена в Договорі відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 1,16 % (5 892,49 грн / 3 000,00 грн / 169 днів), однак її розраховано на припущенні застосування зниженої процентної ставки. За умови застосування стандартної процентної ставки 1,50 % з урахуванням комісії 450,00 грн загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування становили б 8 055,00 грн (3 000,00 грн ? 1,50 % ? 169 днів + 450,00 грн), а денна процентна ставка - 1,589 %. Фактично позивачем нараховано 7 227,36 грн процентів та 450,00 грн комісії, що відповідає денній процентній ставці 1,514 % ((7 227,36 грн + 450,00 грн) / 3 000,00 грн / 169 днів). Отже, умови Договору в частині, що передбачає нарахування загальних витрат за споживчим кредитом понад встановлений законом граничний розмір денної процентної ставки 1,50 %, є нікчемними, що суд враховує з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23). Максимально допустимий розмір загальних витрат за Договором становить 7 605,00 грн (3 000,00 грн ? 1,50 % ? 169 днів), з яких 450,00 грн становить комісія, тому проценти за користування кредитом за весь строк кредитування не можуть перевищувати 7 155,00 грн.

Стандартна процентна ставка 1,50 % на день є погодженою сторонами ціною кредиту (п. 2.4 Договору), а знижена процентна ставка - умовою, застосування якої залежить від дотримання позичальником графіку платежів (п. 3.2.1, 3.2.2 Договору). Застосування стандартної процентної ставки не є зміною умов Договору (п. 3.2.4 Договору) та не є мірою відповідальності.

Як випливає з умов кредитного договору та Графіку платежів Позикодавець нарахував проценти за користування кредитними коштами за період з 04.07.2024 по 08.08.2024 у розмірі 1,15016667 % та з 09.08.2024 по 19.12.2024 у розмірі 1,5% в день, що загалом становить 7 227,36 гривень (за 169 днів - 24 тижні).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 504003-КС-001 про надання кредиту від 04.07.2024 року вбачається, що 18.07.2024 на погашення заборгованості за договором здійснив оплату в розмірі 650,00 грн., з яких 517,65 грн. було зараховано на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом та 132,35 грн. в рахунок погашення заборгованості за комісією за надання кредиту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості по процентах за користування кредитним договором № 504003-КС-001 від 04.07.2024, який підлягає стягненню з відповідача, визначається з урахуванням такого розрахунку нарахувань:

- розмір заборгованості за період з 04.07.2024 - 08.08.2024 за зниженою ставкою 1,15016667 % в день (34,51 грн х 36 дн.) = 1242,36 грн - 517,65 (погашення відповідачем) = 724,71 грн.;

- розмір заборгованості за період з 09.08.2024 - 19.12.2024 за стандартною ставкою 1,50 % в день (3 000,00 грн х 1,50% х 133 дн.) = 5 985,00 грн.

Таким чином, позивачем нараховано проценти на загальну суму 7 227,36 грн, що перевищує максимально допустимий розмір процентів 7 155,00 грн на 72,36 грн. З урахуванням сплачених відповідачем 517,65 грн заборгованість за процентами, що підлягає стягненню, становить 6 637,35 грн (7 155,00 грн - 517,65 грн). У стягненні процентів у сумі 72,36 грн слід відмовити.

Проценти нараховано лише в межах строку кредитування, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Неустойка (штраф, пеня) позивачем не нараховувалася, що узгоджується з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та розділом 6 Договору.

Отже, в межах заявлених позивачем вимог в частині складової боргу за нарахованими процентами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 6 637,35 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту у сумі 317,65 грн суд зазначає таке.

За п. 2.5 Договору комісія за надання кредиту в розмірі 450,00 грн нараховується одноразово в дату видачі кредиту, є платою за послугу кредитодавця з надання кредиту (супровідні послуги договором не передбачені) та входить до загальних витрат за споживчим кредитом (стаття 1 Закону України «Про споживче кредитування»), розмір яких (5 892,49 грн) погоджено сторонами в п. 2.9 Договору.

Розмір комісії доведено до відповідача до укладення договору в паспорті споживчого кредиту, підписаному ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором, виділено окремою складовою в графіку платежів (п. 3.2.3 Договору) та враховано до загальних витрат за кредитом, денної та реальної річної процентної ставки. З урахуванням комісії денна процентна ставка не перевищує граничного рівня, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, комісія за видачу кредиту є частиною ціни кредиту, а не платою за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, відома споживачу до укладення договору та не створює істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду споживача. Підстав для визнання цієї умови несправедливою в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд не вбачає. З нарахованих 450,00 грн відповідач сплатив 132,35 грн, тож заборгованість за комісією становить 317,65 грн і підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення кредитної заборгованості.

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми заборгованості та процентів, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Враховуючи встановлений судом факт укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення у визначені договором строки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика», а саме: у частині стягнення заборгованість за кредитним договором № 504003-КС-001 від 04.07.2024 в сумі 9 955,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 6 637,35 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та 317,65 грн. - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що суд має право з власної ініціативи відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу повністю або частково, якщо такі витрати не відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та розумності, навіть за відсутності клопотання іншої сторони (у цивільному процесі - частина 3 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Так, позивачем в позовній заяві було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які він планує понести у зв`язку з розглядом справи у суді, який визначено у розмірі 10 000 грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

В матеріалах справи наявні копії договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 року укладений між Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», рахунку-фактури № 05-504003-КС-001 від 15.05.2026 року (а.с. 74), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Водночас детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України), акта приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати послуг матеріали справи не містять.

В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.

З огляду на зазначене, враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, яка розглядалася у спрощеному позовному провадженні та кількість необхідних процесуальних дій сторони у цій справі, тому суд дійшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн., які підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 23910 від 10.08.2026, а.с. 12). Позов задоволено на 9 955,00 грн із заявлених 10 027,36 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 643,19 грн (2 662,40 грн ? 9 955,00 / 10 027,36) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 978,35 грн (3 000,00 грн ? 9 955,00 / 10 027,36).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 352-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за Договором № 504003-КС-001 про надання кредиту від 04.07.2024 року, в розмірі - 9 955 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 3 000,00 грн.;

- суми прострочених платежів по процентах - 6 637,35 грн.;

- суми прострочених платежів за комісією - 317,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» код ЄДРПОУ 41084239, понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні 19 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» код ЄДРПОУ 41084239 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 35 копійок

У задоволенні решти позовних вимог та вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Головуючий: суддяК. С. Романенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141261081 ?

Документ № 141261081 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141261081 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141261081 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141261081 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141261081, Богуславський районний суд Київської області

Судове рішення № 141261081, Богуславський районний суд Київської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141261081 відноситься до справи № 358/1822/26

Це рішення відноситься до справи № 358/1822/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141248573
Наступний документ : 141261082