Рішення № 141253578, 26.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27193/26

Провадження № 2/127/7543/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючої судді Дернової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за Договором про надання кредиту № 30920-04/2026 від 14.04.2026 року у розмірі 30350 грн., з яких 12500 грн. - тіло кредиту, 10350 грн. - проценти за користування кредитом, 1250 грн. комісія, 6250 грн. штраф, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем ОСОБА_1 неналежним чином виконувалися зобов`язання за вказаним кредитним договором, що зумовило виникнення заборгованості.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.08.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

11.09.2026 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову в частині сум, які позивач не доведе належними та допустимими доказами; перевірити правильність та законність розрахунку заборгованості у розмірі 30350 грн., зокрема, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів; не стягувати необґрунтовані та документально не підтверджені нарахування; повністю відмовити у стягненні 6 000 грн. витрат на правничу допомогу; врахувати її фактичне матеріальне становище, попереднє належне виконання нею шести кредитних договорів із цим позивачем та обставини, через які виникло прострочення.

Відповідь на відзив та заперечення учасниками справи не подавалися.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" , якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правова позиція щодо застосування вказаних норм чинного законодавства викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

14.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», яке є фінансовою установою, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання кредиту № 30920-04/2026 (далі Договір), підписаний ОСОБА_1 електронним підписом Y482.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Договору розмір кредиту складає 12500 грн., строк кредиту - 120 днів (дата надання кредиту 14.04.2026 року, дата погашення кредиту 11.08.2026 року), тип процентної ставки фіксована, 0,90% на день.

Відповідно до п. 1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4102 - 32xx - xxxx - 9582 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Однак, на переконання суду, матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту (позики) від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

Натомість, як вбачається з доданого до позовної заяви повідомлення ТОВ «УПР» № 3426_260723134936 від 23.07.2026 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.04.2026 року 16:00:00 на суму 10000 грн., номер картки НОМЕР_1 , ПІБ клієнта: ОСОБА_2 .

Аналогічні відомості щодо дати переказу (21.04.2026 року), суми кредиту (10 000 грн.), номеру картки ( НОМЕР_1 ) та особи-отримувача ( ОСОБА_3 ) коштів містяться і у квитанції про зарахування №1070983361 від 21.04.2026 року.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, попри факт укладення між позивачем ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 14.04.2026 року електронного Договору про надання кредиту № 30920-04/2026 на суму 12 500 грн., що мали бути зараховані на картку № 4102-32xx-xxxx-9582, надані позивачем платіжні документи (повідомлення ТОВ «УПР» та квитанція) суперечать умовам цього Договору. Зокрема, платіжні документи свідчать про те, що 21.04.2026 року кошти у меншому розмірі (10000 грн.) були перераховані на іншу банківську картку (№ НОМЕР_1 ), яка належить сторонній особі ОСОБА_3 .

Отже, позивач не довів виконання своїх зобов`язань щодо переказу суми кредиту (12500 грн.) саме відповідачеві ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, 76-81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 526, 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення припущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30В; код ЄДРПОУ 44022416)

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

СУДДЯ