Рішення № 141253002, 05.10.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/7936/26

Провадження № 2/756/7274/26

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Крівко К.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шкляр О.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником автомобіля MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, який обладнаний дизельним двигуном. Її брат ОСОБА_3 , який діє в її інтересах на підставі довіреності від 14.11.2025 та є користувачем зазначеного автомобіля, 26.02.2026 о 10:42 год заправляв автомобіль на автозаправній станції мережі АЗК «ОККО» за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 4. ОСОБА_3 повідомив оператору колонки та касиру про намір заправити дизельне пальне, відсканував картку програми лояльності «Fishka» № 1008962912057 і розрахувався готівкою, однак через помилку працівників автозаправного комплексу до паливного бака було залито бензин А-95. Проїхавши близько 9 км, автомобіль заглух і перестав заводитися, у зв`язку з чим його евакуйовано на станцію технічного обслуговування, де виявлено, що автомобіль заправлений бензином, а паливна система пошкоджена. На злив пального, заправку паливного бака та заміну паливного фільтра витрачено 4 068 грн, для подальшого відновлення автомобіля необхідні роботи та запасні частини вартістю 116 762 грн, на евакуацію автомобіля витрачено 2 000 грн, вартість невідповідного пального становить 1 000 грн. Досудова вимога про відшкодування шкоди, надіслана відповідачу 14.03.2026, залишена без відповіді. Позивач зазначає, що продаж бензину замість замовленого дизельного пального є продажем продукції з дефектом, а оскільки заправка автомобілів провадиться оператором автозаправної станції або під його наглядом, відповідальність за заправлення невідповідним пальним покладається на працівників відповідача. Вина заподіювача шкоди презюмується, доказів її відсутності відповідач не надав. Внаслідок пошкодження автомобіля сім`я позивача, до складу якої входять особа з інвалідністю, пенсіонер та внутрішньо переміщені особи, позбавлена єдиного засобу пересування, що спричинило позивачу моральні страждання, які вона оцінює в 50 000 грн. З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з ТОВ «Окко-Драйв» на користь ОСОБА_2 123 830 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

29.07.2026 до суду від представника ТОВ «Окко-Драйв» - адвоката Шкляр О.В. надійшов відзив на позов, в якому заперечила проти позову, просила відмовити у задоволенні позову. Серед іншого, зазначила, що пальне на автозаправному комплексі обирав, замовляв, оплачував і використовував ОСОБА_3 , а не позивач, тому споживчих правовідносин між позивачем і відповідачем не виникло. Позивач не надала розрахункового документа (фіскального чека), який підтверджував би придбання пального саме у ТОВ «Окко-Драйв», його вид, кількість і вартість, а скріншот із застосунку «Fishka» не ідентифікує продавця, покупця, транспортний засіб, спосіб заправки та зміст усного замовлення. Позивач не довела, що було замовлено саме дизельне пальне, хто здійснював заправку та що придбане пальне було залито до паливного бака її автомобіля. Чинна редакція Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами допускає заправку автотранспортного засобу як оператором, так і водієм самостійно, а відомості про види пального зазначаються на інформаційному табло та на паливороздавальних колонках. Попередній розрахунок № 28753 від 27.02.2026 не підписаний, не містить реквізитів первинного документа, клієнтом у ньому зазначено «Богдан», а доказів оплати зазначених у ньому робіт, оплати робіт за актом № 8340 від 04.03.2026 і послуг евакуатора немає. Висновку експерта чи іншого технічного дослідження, яке встановлювало б причину та час виникнення несправностей паливної системи автомобіля 2002 року випуску з пробігом понад 332 тис. км і їх зв`язок із заправкою, позивач не надала. Також зазначила, що роботи й матеріали на суму 4 068 грн, відображені в акті виконаних робіт № 8340, повторно включені до попереднього розрахунку № 28753, що, на думку відповідача, завищує суму вимог. Заявлена позивачем вартість відновлювального ремонту, за твердженням відповідача, перевищує ринкову вартість автомобіля 2002 року випуску, а звіту про оцінку ринкової вартості автомобіля чи належної калькуляції відновлювального ремонту позивач не надала. Вимога про відшкодування моральної шкоди, на думку відповідача, не обґрунтована. Крім того, повідомила, що документи на підтвердження фактичного розміру витрат будуть подані протягом п`яти днів з моменту отримання рішення відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Протокольною ухвалою суду від 18.09.2026 відповідь на відзив представника позивача була залишена без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Шкляр О.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила в позові відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що власником автомобіля MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, тип пального - дизельне (D), є ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 14.11.2025, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куницею В.В.

Як вбачається з наданої позивачем роздруківки деталей транзакції із застосунку програми лояльності «Fishka» за карткою № НОМЕР_3 , 26.02.2026 о 10 год 42 хв на автозаправному комплексі «ОККО» за адресою: АДРЕСА_1 здійснено операцію з придбання 15,16 л бензину А-95 на суму 1 000 грн. Розрахункового документа (касового чека), виданого за цією операцією, позивач суду не надала.

Згідно з попереднім розрахунком № 28753 від 27.02.2026 вартість товарів і робіт щодо автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пробіг 332 110 км, становить 116 762 грн. У графі «Клієнт» зазначено «Богдан»; найменування виконавця, підписів та печатки документ не містить.

Згідно з актом виконаних робіт № 8340 від 04.03.2026, складеним автомагазином «OILER», щодо автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконано заміну фільтра палива дизельного, злив палива і заправку паливного бака, а також використано 20 л дизельного пального, на загальну суму 4 068 грн. Відомостей про причину несправності автомобіля та доказів оплати зазначених робіт акт не містить.

14.03.2026 ОСОБА_3 від власного імені звернувся до центрального офісу холдингу «OKKO GROUP» з досудовою вимогою про відшкодування шкоди в загальному розмірі 172 830 грн.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (в редакції, чинній на 26.02.2026), передбачено, що разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (п. 9); заправка автотранспортних засобів проводиться через паливо-, оливо- та газороздавальні колонки оператором автозаправних станцій, автогазозаправних станцій, автогазозаправних пунктів або водієм самостійно (п. 14).

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 759/4781/16-ц, на яку посилається позивач, зазначено, що «для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір».

Аналогічний висновок про презумпцію вини викладено також у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 295/2859/13-ц та від 09.04.2024 у справі № 584/947/20.

Отже, презумпція, встановлена ч. 2 ст. 1166 ЦК України, поширюється лише на вину заподіювача шкоди. Наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки особи, до якої пред`явлено вимогу, та причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою доводить позивач. За відсутності хоча б одного з цих елементів обов`язок відшкодувати шкоду не виникає, а питання про вину відповідача не підлягає оцінці.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 212/1757/23 зазначено, що з урахуванням принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними. У цій постанові Верховний Суд погодився з відмовою в позові, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів причинного зв`язку між діями відповідачів і заподіяною шкодою, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач є споживачем у розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким є фізична особа, що придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. З обставин, на які посилається позивач, пальне було придбано ОСОБА_3 для заправки автомобіля позивача як його власника, тобто позивач є особою, яка використовує придбану продукцію; доказів використання автомобіля в підприємницькій діяльності матеріали справи не містять. Разом з тим статус споживача не замінює доказування: позивач зобов`язана довести факт придбання у відповідача товару, що має недолік, завдання шкоди її майну та причинний зв`язок між ними (ст. 12, 81 ЦПК України). Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.07.2019 у справі № 161/626/17, про те, що у відносинах за участі споживача сумніви тлумачаться на користь споживача, не замінює доказів і не дозволяє ґрунтувати висновки на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Стосовно протиправності поведінки відповідача суд зазначає наступне.

Підставою позову є твердження про те, що представник позивача замовив дизельне пальне, а працівники відповідача відпустили і залили до паливного бака автомобіля бензин А-95. Водночас єдиним доказом, наданим на підтвердження обставин заправки, є роздруківка деталей транзакції із застосунку програми лояльності «Fishka». Зі змісту цього документа вбачається, що 26.02.2026 було придбано й оплачено саме бензин А-95 у кількості 15,16 л на суму 1 000 грн. Відомостей про те, що покупець замовляв дизельне пальне, цей документ не містить; він фіксує лише вид пального, який було відпущено й оплачено.

Розрахункового документа, виданого за цією операцією, інших письмових чи електронних доказів, показань свідків, висновку експерта або інших доказів, з яких можна було б встановити зміст усного замовлення, особу, яка обрала паливороздавальний пістолет і здійснювала заправку (оператор чи водій самостійно, що допускається п. 14 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами), а також те, що придбане пальне було залито саме до паливного бака автомобіля MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. Обставини замовлення дизельного пального викладено лише в позовній заяві та досудовій вимозі самого ОСОБА_3 , які є позицією сторони, а не доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України. Посилання на те, що заправка провадиться лише оператором або під його наглядом, не відповідає чинній редакції Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами: п. 14 Правил допускає заправку водієм самостійно і не містить вимоги про нагляд оператора.

Посилання представника позивача на ненадання відповідачем відеозаписів із камер спостереження та матеріалів службової перевірки не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказів того, що позивач зверталася до відповідача із запитом про надання таких відеозаписів або заявляла клопотання про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач не довела, що відповідач реалізував їй товар, який не відповідав замовленню, тобто не довела протиправності поведінки відповідача. Положення ст. 673 ЦК України, за якими продавець повинен передати товар, придатний для мети, про яку його повідомив покупець, застосовуються за умови доведення того, що така мета була повідомлена продавцю, тобто що було замовлено дизельне пальне, чого позивач не довела.

Щодо наявності шкоди, її розміру та причинного зв`язку суд зазначає наступне.

Попередній розрахунок № 28753 від 27.02.2026 не містить найменування виконавця, підписів уповноважених осіб, відомостей про проведену діагностику та виявлені пошкодження, а клієнтом у ньому зазначено іншу особу. Цей документ є переліком товарів і робіт з їх вартістю, а тому не підтверджує ані наявності пошкоджень паливної системи автомобіля, ані необхідності заміни зазначених у ньому деталей, ані того, що такі пошкодження виникли внаслідок заправки автомобіля бензином 26.02.2026.

Акт виконаних робіт № 8340 від 04.03.2026 підтверджує виконання робіт зі зливу палива, заправки паливного бака та заміни паливного фільтра, однак не містить відомостей про причину, з якої такі роботи виконувалися, та доказів їх оплати позивачем. Доказів понесення витрат на евакуацію автомобіля в розмірі 2 000 грн позивач не надала. Сума 1 000 грн є ціною придбаного пального; оскільки не доведено, що відпущене пальне не відповідало замовленню, підстав для її відшкодування як збитків немає.

Крім того, позиції, зазначені в акті виконаних робіт № 8340 (паливо дизельне 20 л на 1 300 грн, заміна паливного фільтра на 768 грн, злив палива і заправка паливного баку на 2 000 грн, разом 4 068 грн), повністю збігаються з позиціями попереднього розрахунку № 28753, сума якого (116 762 грн) їх уже включає. Заявивши до стягнення 4 068 грн окремо і 116 762 грн за попереднім розрахунком, позивач двічі включила до складу вимог одні й ті самі витрати. В акті виконаних робіт № 8340 від 04.03.2026 зазначено замовлення № 28753 від 04.03.2026, тоді як попередній розрахунок за тим самим номером № 28753 датовано 27.02.2026. Матеріали справи не містять пояснень цієї розбіжності, а також доказів того, що роботи й товари, вказані в попередньому розрахунку понад суму акта (112 694 грн), виконані, оплачені або є необхідними, тому розмір заявлених збитків не можна вважати доведеним.

Обставини, за яких після заправки перестав працювати двигун автомобіля (місце і час зупинки, відстань до автозаправної станції), його евакуація на станцію технічного обслуговування та проведена там діагностика викладені лише в позовній заяві та досудовій вимозі, жодними доказами не підтверджені й є позицією сторони, а не доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України. Заправка мала місце 26.02.2026, попередній розрахунок без найменування виконавця складено 27.02.2026, а акт виконаних робіт автомагазину «OILER» датовано 04.03.2026; доказів того, де, ким і в якому стані перебував автомобіль у цей проміжок часу, до матеріалів справи не надано. Оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку (ч. 2 ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що ані роздруківка транзакції, ані попередній розрахунок, ані акт виконаних робіт, ані інші матеріали справи не дають змоги встановити, що пошкодження автомобіля виникли внаслідок заправки бензином. Встановлення причини несправності паливної системи автомобіля, часу її виникнення та зв`язку з видом пального, яким заправлявся автомобіль, потребує спеціальних знань. Висновку експерта, акта діагностики чи іншого технічного документа, який містив би такі відомості, позивач не надала, клопотання про призначення судової експертизи не заявляла. За таких обставин висновок про причинний зв`язок між діями працівників відповідача і пошкодженням автомобіля ґрунтувався б на припущеннях, що заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Доводи представника позивача про те, що реальними збитками є й витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, суд не заперечує. Проте такі витрати підлягають відшкодуванню лише за умови доведення самого порушення права відповідачем та необхідності відповідних витрат саме внаслідок такого порушення, чого в цій справі не встановлено.

Посилання представника позивача на постанову Київського апеляційного суду від 04.10.2022 у справі № 760/9914/21 та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2021 у справі № 331/5293/19 суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 759/4781/16-ц висновків суду в цій справі не спростовує, оскільки в ній презумпцію вини застосовано за умови встановлення факту завдання шкоди саме відповідачем. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.07.2019 у справі № 161/626/17, про відповідальність працівника автозаправної станції за заправку невідповідним пальним ґрунтувався на положеннях Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які діяли на час розгляду тієї справи (п. 34, 35) і за якими заправка проводилася оператором або водієм під наглядом оператора, тоді як п. 14 чинних Правил допускає заправку водієм самостійно. Крім того, у зазначеній справі факт заправки автомобіля бензином замість дизельного пального працівником відповідача було встановлено на підставі сукупності доказів, зокрема рапорту працівника поліції, акта сервісного центру про помилкову заправку автомобіля бензином та підтверджених витрат на ремонт, чого в цій справі не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довела наявності складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, завдання майнової шкоди в заявленому розмірі та причинного зв`язку між поведінкою відповідача і шкодою, тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки протиправності дій відповідача та порушення ним прав позивача не встановлено, підстав для відшкодування моральної шкоди немає. Позовна вимога в цій частині також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави, інші витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

2. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 20122395, місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, селище Славсько, вул. Івана Франка, 14А).

Суддя М. М. Ткач