Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 539/1426/26
Провадження № 6/539/326/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2026 року у цивільній справі №539/1426/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) із заявою про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2026 року, яким з неї на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № Р25.178.74357 від 21 грудня 2015 року у сумі 45 728 (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 59 копійок, а також судовий збір у сумі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 41 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
На обґрунтування заяви зазначила, що визнає свій обов`язок щодо виконання рішення суду та має намір добровільно сплатити присуджену суму в повному обсязі. Разом з тим одноразове виконання рішення є неможливим з огляду на обставини, що істотно ускладнюють його виконання.
Заявниця зазначає, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаді кухара. Дохід, який вона отримує складає не більше 8 000,00 9 000,00 гривень на місяць. Вона є вдовою, пенсії не отримує, не є фізичною особою-підприємцем.
Зважаючи на обставини, що ускладнюють виконання рішення просила розстрочити виконання рішення суду в частині сплати боргу, судового збору та витрат на правничу допомогу на один рік.
У зв`язку з викладеним заявник просить розстрочити виконання рішення суду строком на один рік зі сплатою по 4167,50 грн щомісяця.
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» та заявник (відповідач) у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені.
23 вересня 2026 року від представника заявника (відповідача, боржника) до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності заявника.
Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї докази, суд дійшов таких висновків.
Щодо розстрочення заборгованості за Кредитним договором № Р25.178.74357 від 21 грудня 2015 року у сумі 45 728 (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 59 копійок суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан сторони, тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, інші надзвичайні події та обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що рішення суду від 23 вересня 2026 року, яким із заявниці ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № Р25.178.74357 від 21 грудня 2015 року у сумі 45 728 (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 59 копійок, а також судовий збір у сумі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 41 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, набрало законної сили та підлягає виконанню.
Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що заявниця не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, визнає наявність заборгованості та виявила намір добровільно виконати рішення суду. З довідки про доходи заявниці вбачається, що її дохід за 6 місяців становить 53 100,00 грн, з яких: податок з доходів фізичних осіб 12 213,00 грн (а.с.82).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Поряд з цим, згідно з частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочення виконання рішення суду це надання боржнику можливості виконання рішення по частинах у певні строки.
Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи із вимог статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Таким чином, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. У вирішенні питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Крім того, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 435 ЦПК України.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що заявником підтверджено наявність обставин, передбачених частинами третьою та четвертою статті 435 ЦПК України, які істотно ускладнюють одноразове виконання рішення суду. Надана заявницею довідка про її доходи свідчить про наявність виняткових обставин, що об`єктивно впливають на платоспроможність заявниці.
Разом із тим суд бере до уваги, що заявниця не заперечує існування боргу, визнала судове рішення, звернулася із заявою до початку примусового виконання та запропонувала конкретний графік погашення заборгованості, який забезпечує повне виконання рішення протягом одного року з дня його ухвалення, тобто у межах строку, визначеного частиною п`ятою статті 435 ЦПК України. Така поведінка свідчить про його добросовісний намір виконати судове рішення, а запропонований порядок сплати є реалістичним та не спрямований на ухилення від виконання рішення.
Суд також враховує, що надання розстрочки не порушує сутності права стягувача на виконання судового рішення, оскільки не позбавляє його права на отримання присуджених коштів, а лише визначає порядок їх сплати, який забезпечує реальне виконання рішення суду. За відсутності розстрочки існує ризик ускладнення виконання рішення внаслідок об`єктивного матеріального стану боржника, тоді як встановлення графіка платежів сприятиме своєчасному та повному виконанню рішення, що відповідає завданню цивільного судочинства та принципу обов`язковості судового рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини є достатніми для розстрочення виконання рішення суду строком на дванадцять місяців.
Щодо розстрочення стягнутого судового збору суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Водночас наведені положення не передбачають автоматичного звільнення особи від обов`язку сплати судового збору лише з огляду на посилання на складне матеріальне становище.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, виходив із того, що у разі, якщо розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік, передбачена пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстава для застосування відповідної пільги відсутня. При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність правильного визначення як розміру судового збору, так і річного доходу особи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зазначила, що умови, визначені пунктами 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», застосовуються за наявності визначених законом обставин, а встановлений статтею 8 цього Закону перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, є вичерпним.
У рішенні від 20 січня 2025 року№ 2-р(II)/2025 Конституційний суд України, досліджуючи на відповідність Конституції України (конституційність) частину першу статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VIзі змінами, виходив із того, що саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору, розмір якої забезпечить досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом - отримання судового збору для фінансування здійснення правосуддя - та приватним - сплата домірного розміру судового збору (пункт 14 частини першої статті 92 Основного Закону України).
Водночас надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону дискреційного повноваження щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк стороною з огляду на її майновий стан має правомірну мету - забезпечення доступу до суду - та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації права на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд має власне та незалежне від законодавця дискреційне повноваження щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк стороною з огляду на її майновий стан. Це повноваження може бути реалізоване лише з урахуванням конкретних обставин цивільної справи, передусім майнового становища сторони.
Згідно із судовим рішенням стягнутий розмір судового збору 1 281,41 грн - не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік за 6 місяців дохід склав 53 100,00 грн, - а тому передбачена пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстава для застосування відповідної пільги відсутня, оскільки розмір судового збору не перевищує встановленого законом порогу.
За таких обставин посилання скаржника на скрутне матеріальне становище, статус вдови саме по собі не свідчить про наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстави для відстрочення сплати судового збору. При цьому заявницею не наведено обставин та не надано належних доказів на підтвердження наявності іншої передбаченої законом підстави для застосування положень статті 8 цього Закону.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для розстрочення сплати стягнутого судового збору відсутні.
Щодо розстрочення сплати витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Суд передусім враховує висновки Постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, відповідно до яких при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 461/85/19 зроблено висновок, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та вимог статті 137 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду в частині витрат на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.
З урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку, що клопотання заявниці про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2026 року слід задовольнити частково, а саме: розстрочити заборгованість за Кредитним договором № Р25.178.74357 від 21 грудня 2015 року у сумі 45 728 (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 59 копійок на 12 місяців, що складає 3 810,72 грн щомісячно.
Керуючись статтями 258261, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2026 року у цивільній справі №539/1426/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2026 року у цивільній справі №539/1426/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» заборгованості за Кредитним договором № Р25.178.74357 від 21 грудня 2015 року у сумі 45 728 (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 59 копійок, встановивши такий порядок виконання рішення:
№ Строк сплати Сума, грн
1. до 02 грудня 2026 року 3 810,72
2. до 02 січня 2027 року 3 810,72
3. до 02 лютого 2027 року 3 810,72
4. до 02 березня 2027 року 3 810,72
5. до 02 квітня 2027 року 3 810,72
6. до 02 травня 2027 року 3 810,72
7. до 02 червня 2027 року 3 810,72
8. до 02 липня 2027 року 3 810,72
9. до 02 серпня 2027 року 3 810,72
10. до 02 вересня 2027 року 3 810,72
11. до 02 жовтня 2027 року 3 810,72
12. до 02 листопада2027 року 3 810,72
Усього: 45 728,59 грн.
У частині розстрочення судового збору у сумі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 41 копійка та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник провадження, якому ухвала суду не була вручена в день її постановлення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії вказаної ухвали.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Рудалєва Л.В.
Судове рішення № 141251776, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 539/1426/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: