Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 127/29147/26
Провадження № 2/127/8159/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
02 листопада 2026 рокумісто ВінницяВінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № E09.29304.009078603 від 06.12.2021 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.12.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № E09.29304.009078603, відповідно до умов якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 43 200,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та строком кредитування 18 місяців, із кінцевою датою повернення кредиту 06.06.2023 року.
Позивач зазначає, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином свої договірні зобов`язання не виконувала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.
16.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників банку, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № E09.29304.009078603 від 06.12.2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 16.12.2025 року за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 71 916,40 грн, з яких 39 867,35 грн заборгованість за основним боргом та 32 049,05 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 71 916,40 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачці було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами та повідомлено про необхідність подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.
У судові засідання відповідачка ОСОБА_1 двічі не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, передбаченому статтями 128, 130 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності або клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Відзиву на позовну заяву відповідачка не подала.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява, у якій позивач підтримує позовні вимоги та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
З огляду на належне повідомлення відповідачки про розгляд справи, її повторну неявку до суду без повідомлення причин, неподання відзиву на позовну заяву, а також відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення спору, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як убачається з матеріалів справи, 06.12.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № E09.29304.009078603.
Відповідно до умов зазначеного договору банк зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 43 200,00 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплачувати проценти відповідно до умов договору.
Строк кредитування визначено у 18 місяців, кінцева дата повернення кредиту 06.06.2023 року.
Умовами договору також передбачено порядок надання кредитних коштів, їх зарахування на рахунок позичальниці та спрямування частини кредитних коштів на оплату страхового платежу.
На підтвердження виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем надано банківську виписку за рахунком, сформовану 16.12.2025 року.
Зазначена виписка містить відомості про здійснені 06.12.2021 року операції за кредитним договором № E09.29304.009078603, а саме: видачу кредитних коштів у розмірі 43 200,00 грн, зарахування 40 986,72 грн на рахунок позичальниці та перерахування 2 213,28 грн як страхового платежу.
Таким чином, з наданих банківських документів убачається, що кредитні кошти були фактично надані відповідачці відповідно до погодженого сторонами механізму їх використання, зокрема частина коштів була зарахована на її рахунок, а частина спрямована на оплату страхового платежу згідно з умовами кредитного договору.
Суд враховує, що відповідно до умов договору позичальниця надала банку відповідне розпорядження щодо перерахування страхового платежу, а банківська виписка підтверджує фактичне здійснення такої операції. Отже, сама по собі обставина перерахування частини кредитних коштів безпосередньо страховій компанії не спростовує факту надання кредиту, оскільки таке перерахування здійснено в межах погодженого сторонами порядку використання кредитних коштів.
Водночас суд звертає увагу, що предметом розгляду в цій справі є вимога про повернення залишку кредитної заборгованості, а не самостійна вимога щодо дійсності договору страхування чи повернення страхового платежу. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка оспорювала умови кредитного договору в частині спрямування частини кредитних коштів на оплату страхового платежу або що зазначена операція не відповідала її волевиявленню, відображеному в договорі.
Отже, суд вважає доведеним факт надання відповідачці кредитних коштів у загальному розмірі 43 200,00 грн.
Разом із тим, як убачається з банківської виписки, відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором.
Так, 04.01.2022 року на транзитний рахунок для погашення кредиту через сервіс IBox було зараховано 3 675,00 грн, з яких 1 917,37 грн спрямовано на погашення строкових процентів, 1 754,63 грн на погашення строкового основного боргу та 3,00 грн на погашення строкового основного боргу.
04.02.2022 року на транзитний рахунок для погашення кредиту через сервіс IBox було зараховано 3 675,00 грн, з яких 1 556,99 грн спрямовано на погашення простроченого основного боргу, 2,56 грн на погашення строкових процентів та 2 111,85 грн на погашення прострочених процентів.
Крім того, виписка містить відомості про подальші операції з погашення заборгованості, зокрема 11.08.2022 року погашено прострочений основний борг у сумі 4,54 грн, а 18.08.2022 року у сумі 13,49 грн.
Таким чином, загальна сума погашення відповідачкою саме основного боргу за кредитом становить 3 332,65 грн, а саме: 1 754,63 грн + 3,00 грн + 1 556,99 грн + 4,54 грн + 13,49 грн = 3 332,65 грн.
Відповідно, залишок основної заборгованості за кредитом становить: 43200,00 грн 3 332,65 грн = 39 867,35 грн.
Зазначена сума повністю відповідає розміру заборгованості за основним боргом, визначеному позивачем у розрахунку станом на 16.12.2025 року.
Отже, наданими доказами підтверджується факт отримання відповідачкою кредитних коштів, здійснення нею часткового погашення основного боргу та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 867,35 грн.
При цьому суд враховує, що відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за основним боргом у розмірі 39 867,35 грн є обґрунтованими та підтверджуються належними і допустимими доказами.
Вирішуючи питання щодо правомірності переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та в повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що 16.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 1.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію договору факторингу, витяг із реєстру боржників № 1 (лот № 3) від 16.12.2025 року, акт приймання-передачі реєстру боржників та документи на підтвердження виконання умов договору факторингу щодо оплати фінансування.
Зі змісту витягу з реєстру боржників убачається, що до переліку переданих факторові вимог включено вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № E09.29304.009078603 від 06.12.2021 року.
У відповідному реєстрі зазначено ідентифікаційні дані боржниці, номер кредитного договору, а також складові заборгованості: 39 867,35 грн основного боргу та 32 049,05 грн процентів, загалом 71 916,40 грн.
Таким чином, надані документи дають змогу ідентифікувати боржницю та кредитне зобов`язання, право вимоги за яким було передано позивачу.
Крім того, на підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем надано документи щодо оплати фінансування, а також акт приймання-передачі реєстру боржників, що в сукупності підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на фактичну передачу права грошової вимоги.
За таких обставин суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № E09.29304.009078603 від 06.12.2021 року.
При цьому суд виходить із того, що відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, а тому сам факт укладення договору факторингу не може збільшувати обсяг зобов`язань боржника або створювати для нього додаткові обов`язки, не передбачені первісним кредитним договором чи законом.
Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 32 049,05 грн, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах, визначених кредитним договором.
Як убачається зі змісту кредитного договору № E09.29304.009078603 від 06.12.2021 року, сторони погодили процентну ставку за користування кредитом, яка визначена як змінювана та складається з індексу UIRD і фіксованої маржі банку. У договорі також передбачено порядок перегляду процентної ставки залежно від зміни відповідного індексу, а також порядок повідомлення позичальника про зміну процентної ставки.
Крім того, умовами договору передбачено окремі положення щодо нарахування процентів у разі прострочення виконання зобов`язань та щодо наслідків неповернення кредиту після закінчення строку кредитування.
Отже, умови договору передбачають різні правові підстави нарахування платежів залежно від періоду користування кредитними коштами та характеру порушення позичальником своїх зобов`язань.
Суд звертає увагу, що строк кредитування за договором становив 18 місяців, тобто закінчився 06.06.2023 року, тоді як заявлена до стягнення заборгованість за процентами визначена позивачем станом на 16.12.2025 року.
При цьому позивачем надано загальний розрахунок заборгованості, у якому зазначено лише кінцеву суму процентів у розмірі 32 049,05 грн, без належної деталізації періодів їх нарахування, застосованих процентних ставок, залишку основного боргу, на який здійснювалося нарахування, та врахування здійснених відповідачкою платежів.
Наданий розрахунок не містить відомостей, які б давали можливість перевірити, за який саме період утворилася зазначена сума, яким чином змінювалася процентна ставка, які її значення застосовувалися в окремі періоди, а також яка частина заявленої суми нарахована в межах строку кредитування, а яка після його закінчення.
Водночас із наданої банківської виписки вбачається, що відповідачка здійснювала платежі на погашення процентів, зокрема 04.01.2022 року та 04.02.2022 року. Однак сама виписка відображає лише фактично проведені операції та не містить повного розрахунку нарахованих банком процентів за весь період дії кредитного договору.
Суд також враховує, що кредитний договір передбачає змінювану процентну ставку, розмір якої залежить від значення індексу UIRD та погодженої маржі банку. За таких умов для перевірки правильності нарахування процентів необхідно встановити конкретні значення процентної ставки, які застосовувалися у відповідні періоди, а також наявність передбачених договором повідомлень позичальниці про зміну ставки та відповідних графіків платежів.
Однак таких документів, які б у сукупності з розрахунком давали можливість перевірити правомірність нарахування заявленої суми процентів, позивач суду не надав.
Крім того, суд звертає увагу на правову природу процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після закінчення строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, після 06.06.2023 року кредитодавець не має права продовжувати нарахування звичайних договірних процентів за користування кредитом у тому самому порядку, що й у межах погодженого строку кредитування. Водночас нарахування сум за статтею 625 ЦК України має самостійну правову природу та повинно бути належним чином обґрунтоване і підтверджене відповідним розрахунком.
Зі змісту кредитного договору також убачається, що його умовами передбачено окремі положення щодо нарахування процентів у разі прострочення та після закінчення строку кредитування, зокрема положення про застосування річної ставки 94,40 відсотка з посиланням на статтю 625 ЦК України.
Однак позивач не надав суду розрахунку, який би дозволив установити, чи включено такі нарахування до заявленої суми 32 049,05 грн, за який період вони здійснювалися та чи не відбулося одночасного нарахування платежів різної правової природи за один і той самий період.
Суд не може самостійно визначати складові заявленої суми, обирати періоди нарахування, встановлювати розмір процентної ставки за відсутності відповідних доказів або здійснювати власний розрахунок на підставі припущень.
Саме позивач, як особа, яка заявляє вимогу про стягнення заборгованості, повинен надати належні та допустимі докази не лише існування договірного зобов`язання, а й правильності визначення кожної складової заявленої до стягнення суми.
При цьому суд бере до уваги, що відсутність відзиву або заперечень відповідачки не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу позову, та не надає поданому ним розрахунку наперед встановленої доказової сили.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює кожен доказ окремо та в сукупності з іншими доказами, перевіряючи його належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Наданий позивачем загальний розрахунок заборгованості не дає можливості перевірити правильність визначення суми процентів у розмірі 32 049,05 грн, а тому не може бути визнаний достатнім доказом існування заборгованості саме в такому розмірі.
Суд також враховує, що строк кредитування закінчився 06.06.2023 року, тоді як заборгованість розрахована станом на 16.12.2025 року, тобто включає період після закінчення погодженого сторонами строку кредитування. За відсутності належного розмежування нарахувань за відповідними періодами суд позбавлений можливості встановити, яка частина заявленої суми є договірними процентами за користування кредитом, а яка платежами, пов`язаними з простроченням виконання грошового зобов`язання.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки 32 049,05 грн процентів за користування кредитом є недоведеною, а тому в цій частині задоволенню не підлягає.
При цьому суд наголошує, що такий висновок не ґрунтується на запереченні самого права кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, а зумовлений саме відсутністю належних доказів, які б дозволяли встановити конкретний розмір належних до сплати процентів за відповідні періоди та перевірити правильність їх обчислення.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів, факт часткового погашення основного боргу та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 867,35 грн.
Натомість належних і достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування процентів у розмірі 32 049,05 грн позивачем не надано.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за основним боргом у розмірі 39 867,35 грн, із відмовою у задоволенні вимог про стягнення процентів у розмірі 32 049,05 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Загальна ціна позову становить 71 916,40 грн, задоволена частина позовних вимог 39 867,35 грн, що становить 55,44 відсотка від загальної ціни позову.
З урахуванням сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн пропорційна частина судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 1 475,92 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, належать до судових витрат. За результатами розгляду справи такі витрати розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 06.01.2026 року, відповідно до умов якого погодинна вартість послуг адвоката становить 2 000,00 грн, ордер адвоката, акт наданих послуг та інші документи на підтвердження надання правничої допомоги.
Згідно з наданими документами представником позивача зазначено про витрачення трьох годин на підготовку та подання позовної заяви, загальна вартість таких послуг становить 6 000,00 грн.
Суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.
Оцінюючи заявлені витрати, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, необхідність підготовки позовної заяви та опрацювання документів, а також те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд також враховує, що позов задоволено лише в частині вимог про стягнення основного боргу, тоді як у стягненні процентів у розмірі 32 049,05 грн відмовлено. За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, пропорційна частина витрат на професійну правничу допомогу становить 3 326,14 грн, що відповідає частці задоволених позовних вимог від загальної ціни позову.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 326,14 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258259, 263265, 280282 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № E09.29304.009078603 від 06.12.2021 року в розмірі 39 867 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 35 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 475 (одна тисяча чотириста сімдесят п`ять) гривень 92 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3326 (три тисячі триста двадцять шість) гривень 14 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 02.11.2026.
Суддя:
Судове рішення № 141251140, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 127/29147/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: