Рішення № 141244862, 04.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10254/26

Провадження № 2/202/6817/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Волошина Є.В., за участю секретаря Завгородньої Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/10254/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (до перейменування ТОВ «Росвен Інвест Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8862095 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За договором ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіка платежів. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання виконало, перерахувавши кошти на картку відповідача. Відповідач належним чином зобов`язань не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

26.03.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-12/26, за яким позивач набув права вимоги за кредитним договором № 8862095 у розмірі 24190,00 грн, з яких: 9970,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10220,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 4000,00 грн заборгованість за штрафом. Позивач просить стягнути з відповідача 24190,00 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 22.09.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень проти такого розгляду від учасників справи не надходило.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, суд приймає до уваги лише надані позивачем докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

30.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8862095 (далі кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи, пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази, і докази в електронній формі вважаються письмовими доказами.

За ст. 12 Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН», де його ідентифіковано та верифіковано із використанням системи BankID Національного банку України, заповнив електронну заявку та отримав в особистому кабінеті текст кредитного договору з усіма істотними умовами.

30.09.2025 о 12:02 відповідач ввів одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер телефону, вказаний ним в анкеті, чим акцептував пропозицію (оферту) укласти договір.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що кредитний договір укладено в порядку, визначеному чинним законодавством, і він є обов`язковим для сторін (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн на строк 360 днів. За договором передбачено: комісію за надання кредиту в розмірі 30,00 грн (0,30 % від суми кредиту), що нараховується одноразово в момент видачі кредиту; комісію за обслуговування кредиту в розмірі 14,60 % від суми кредиту, що нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (у загальному розмірі 32120,00 грн за весь строк кредитування); проценти за користування кредитом за ставкою 0,0010 % річних, що за весь строк кредитування становить 0,00 грн. Також договором передбачено штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежу за Графіком, якщо прострочення триває більше 2 днів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання виконало, перерахувавши кредитні кошти на картку відповідача № НОМЕР_1 , яку він вказав при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 163158187 від 30.09.2025. Відповідач частково погашав заборгованість (останній платіж 16.12.2025 у сумі 1470,00 грн), що свідчить про прийняття ним умов договору та визнання правовідносин з кредитором.

Водночас відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на дату подання позову заборгованість становить 24190,00 грн, з яких: 9970,00 грн за тілом кредиту; 0,00 грн за процентами; 0,00 грн за комісією за надання кредиту; 10220,00 грн за комісією за обслуговування кредиту; 4000,00 грн за штрафом.

26.03.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-12/26. Відповідно до витягу з Реєстру боржників позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 8862095 у розмірі 24190,00 грн. Факт оплати фінансування за договором факторингу підтверджується платіжним дорученням, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). За договором факторингу клієнт відступає фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8862095 від 30.09.2025 в обсязі, що існував на момент відступлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати інших обов`язкових платежів не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків становить 24190,00 грн, з яких: 9970,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10220,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 4000,00 грн заборгованість за штрафом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір №1616057 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 поширюється дія цього пункту, тому неустойка за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором в розмірі 4000 гривень, що нарахована первісним кредитором в період дії в Україні воєнного стану, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення даної суми з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних позивачем обставин на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 8862095 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.09.2025 в розмірі 20190,00 грн, з яких: 9970,00 грн за тілом кредиту та 10220,00 грн за комісією за обслуговування кредиту.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2222,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст.261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8862095 від 30.09.2025 у розмірі 20190,00 грн (двадцять тисяч сто дев`яносто гривень 00 копійок), з яких: 9970,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10220,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, а також судовий збір у розмірі 2222,15 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Волошин Є.В.