Рішення № 141240563, 29.10.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1083/26

Провадження № 2/595/652/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

прокурора Гриньків М.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки, адвоката Вернієвської О.Б.,

представника третьої особи

виконавчого комітету

Трускавецької міської ради Дребот Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Вернієвська Олена Богданівна, до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Вернієвська О.Б., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав, у якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Сторони перестали проживати разом та малолітній син сторін з моменту народження постійно проживає разом з матір`ю та повністю перебуває під її опікою та на її утриманні. Відповідач не спілкується з дитиною взагалі, не займається його вихованням, не дбає про духовний розвиток, навчання та підготовку до дорослого життя, свідомо нехтує малолітнього сина. Аліменти, присудженні рішенням суду, відповідач не сплачує, у зв`язку з чим станом на 09 липня 2026 року заборгованість по сплаті аліментів становить 143767,75 грн. Здійснення ним якихось основних чи додаткових витрат на придбання для дитини необхідних речей, одягу тощо просто відсутні. Відповідач не виявляє жодного бажання покращити матеріальне утримання дитини. На жоден день народження сина, на свято Миколая тощо не вітав, не приходив, не дзвонив. Така позиція відповідача підтверджує його байдужість до дитини. Позивачка не обмежує та ніколи не обмежувала відповідача у спілкуванні з дитиною та цьому не перешкоджала, але він самоусунувся від спілкування та виховання дитини, що свідчить про небажання батька виконувати свої батьківські обов`язки. З урахуванням викладеного, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина.

Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання.

Згідно ухвали суду від 17 серпня 2026 року за клопотанням представника позивачки витребувано з органу опіки та піклування Трускавецької міської ради Львівської області письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також рішення виконавчого комітету про затвердження такого висновку.

28 серпня 2026 року, на виконання ухвали суду від 17 серпня 2026 року, до суду органом опіки та піклування Трускавецької міської ради Львівської області надіслано висновок щодо доцільності позбавлення батька батьківських прав № 18/12-1475/1 від 15 червня 2026 року.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Присутня у судовому засіданні в режимі відеоконференції позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що вони з відповідачем перебували у відносинах, проживали разом до вагітності на орендованій квартирі, однак відносини у них не склалися. У 2021 році у сторін народився спільний син. Під час вагітності сторони разом не проживали, спільне проживання вони припинили навесні 2020-го року, на ранньому терміні вагітності позивачки. Відповідач визнав батьківство відносно дитини, тому вони разом звернулися у Відділення РАЦСу, де зареєстрували дитину. Сторони разом проживали лише до народження дитини. Після народження дитини відповідач періодично, орієнтовно один раз на місяць, відвідував дитину. Під час чергового візиту він подарував дитині іграшкову пожежну машину, це було не на день народження сина. На днях народження хлопчика він присутнім не був. З народження до досягнення дитиною семи місяців позивачка із сином проживали у Львові. Після того, як відповідач повернувся проживати додому у Тернопільську область, а позивачка разом із сином переїхали проживати у м. Трускавець Львівської області, відповідач більше їх не навідував. Загалом відповідач відвідував дитину до десяти разів. У телефонному режимі по відеодзвінку відповідач бачив сина, такі дзвінки відбувалися 1 раз на 3 тижні або 1 раз на місяць. Такі дзвінки відбувалися близько пів року, ще до виїзду відповідача за кордон. Коли дитині було орієнтовно 10-11 місяців, це був грудень 2021 року січень 2022 року, відповідач виїхав за кордон, спочатку він із-за кордону телефонував 1 раз на місяць, а, можливо, і рідше, а згодом дзвінки від нього не надходили. З боку відповідача проявів батьківства до дитини не було, бажання фінансово утримувати дитину він теж не виявляв, хоча коли відповідач виїжджав за кордон, то була домовленість, що він працюватиме за кордоном і допомагатиме дитині. Перебуваючи в Україні, відповідач також не допомагав утримувати дитину, оскільки не працював, у нього лише були тимчасові заробітки. У жовтні 2022 року позивачка звернулася до суду із заявою про стягнення аліментів із відповідача, у той час він уже перебував за кордоном. Раніше із заявою про стягнення аліментів вона не зверталася, оскільки у відповідача тоді не було роботи. Між сторонами виникали конфлікти побутового характеру і до народження дитини, і після її народження. Сторони разом прийняли рішення спільно не проживати, однак ініціатива більше була зі сторони відповідача. Зараз сторони не спілкуються, позивачка не вправі вимагати у відповідача контактувати з нею чи з дитиною, фінансово забезпечувати. Останній дзвінок від відповідача мав місце, коли дитині було 1 рік чи 1,5 року. Дитина знає, що є мама, дід, баба. Про тата спочатку розмов не було, згодом він запитував про батька, позивачка пояснила, що тато перебуває за кордоном. У випадку задоволення позову дитина зможе безперешкодно виїхати за кордон із мамою, оскільки не потрібно буде дозволу батька. Також після позбавлення батьківських прав не потрібно буде отримувати згоду відповідача на відвідування дитиною певних закладів, медичних установ тощо.

Присутня у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник третьої особи Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Дребот Л.В. суду пояснила, що пред`явлений позивачкою позов про позбавлення відповідача батьківських прав підтримує, також підтримує складений Службою висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Додатково зазначила, що заява ОСОБА_1 розглядалася на засіданні комісії, комісією було вивчено усі матеріали. Відповідач ні на судові засідання в суд, ні на засідання комісії не з`являвся, також не надсилав жодних письмових пояснень. Отримавши пояснення від позивачки, комісією був зроблений висновок про доцільність позбавити відповідача батьківських прав. Комісією здійснювався вихід за місцем проживання дитини, батько дитини був відсутній. Також із досліджених комісією матеріалів встановлено, що батька у житті дитини немає. Зі сторони відповідача не було жодних звернень до органу опіки та піклування з приводу вчинення йому перешкод у спілкуванні із сином, зокрема й щодо встановлення графіку побачень та спілкування із дитиною. Жодних повідомлень, листів, пояснень від відповідача не було, комісія не мала з ним зв`язку, щоб повідомити про засідання, тому документація йому відправлялася поштовою кореспонденцією, повідомлення повернуті не були. Секретар комісії завжди телефонує особі, яку викликають на комісію, окрім того по додатках «Вайбер» чи «Телеграм» їй скеровуються повідомлення. У даній справі дитини є доволі маленькою, вона дуже добре комунікує з мамою, спілкується з людьми, виховується у нормальних умовах. Мама забезпечила дитині повністю всі умови, хлопчик любить маму, водночас батька він не знає. Батько самоусунувся він виховання дитини від самого її народження, виникла велика заборгованість зі сплати аліментів, відповідач не цікавиться чим харчується та в що одягається його син. Відтак, висновок стосовно доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина підтримує.

Прокурор Гриньків М.М. у судовому засіданні заперечила щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , просила суд застосувати до відповідача захід попередження - винести офіційне попередження батьку про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, зокрема і шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяв чи клопотань на день розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який є батьком позивачки ОСОБА_1 , суду показав, що відповідача по справі, біологічного батька онука ОСОБА_5 , ОСОБА_6 він бачив протягом життя декілька разів. У свідка склалося таке враження, що у відповідача взагалі не має батьківських почуттів до свого сина. Позивачка із сином проживають в одній квартирі разом із свідком та його дружиною із народження хлопчика. Онук виріс на очах у свідка. Оскільки мати хлопчика, позивачка, по справі працює на роботі, не завжди має можливість піклуватися про сина, відтак доглядом хлопчика займався свідок та його дружина бабуся хлопчика. Один раз відповідач був присутнім на дні народженні у свого сина, це було років 4-5 тому. Також був присутнім на хрестинах дитини. Після цього він не приїздив, жодного контакту не хотів підтримувати. Свідку невідомо чи відповідач надсилав якісь кошти позивачці на утримання сина. Деякий час, до народження дитини, відповідач проживав із позивачкою окремо. Коли дитині було три місяці чи пів року, він покинув сім`ю. Зі слів дочки, були випадки коли відповідач поводив себе агресивно по відношенню до неї та сина, однак випадків фізичного насильства зі сторони відповідача свідок не бачив. Відповідач подарував синові один подарунок, це була іграшка пожежна машина. Дитина знає, що він має тата, згадує його з позитивної сторони, однак тато зовсім не хоче з ним спілкуватися.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивачки, суду показала, що відповідач виїхав за кордон і з того часу з дитиною не спілкується, не допомагає фінансово. Дитина навіть не знає як виглядає його батько. Сторони як сім`я разом проживали ще до народження хлопчика, під час навчання позивачки. Коли позивачка завагітніла, відповідач сприйняв це негативно. Коли ще вагітність була орієнтовно 4 місяці, відповідач закрився у собі, не відповідав на її дзвінки, більшість часу вагітності дочку підтримували свідок та її чоловік, як батьки. Після того, як дитині виповнилося пів року, у серпні відповідач поїхав за кордон. Хлопчик знає, що тато за кордоном. На хрестинах сина відповідач був присутнім, однак прийшов у нетверезому стані. Жодної допомоги відповідач не надає, з днем народження сина не вітає і не телефонує до нього.

Заслухавши пояснення позивачки, представника третьої особи, покази свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 14 січня 2021 року Шевченківським районним у місті Львові відділом реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Як вбачається з витягів з реєстру Трускавецької міської територіальної громади 2026/011347136 та № 2026/011347173 від 07 липня 2026 року та довідок про реєстрацію місця проживання осіб №1523 від 20 грудня 2019 року та № 910 від 10 серпня 2021 року, виданих відділом державної реєстрації Трускавецької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки за вих. № 91 від 09 липня 2026 року, виданої ДНЗ №6 «Теремок» відділу освіти Трускавецької міської ради Львівської області, слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 серпня 2025 poку відвідує даний навчальний заклад.

За даними психолого-педагогічної характеристики на здобувача дошкільної освіти, наданої 09 липня 2026 року вихователем ОСОБА_8 , ОСОБА_3 має довільну зорову та слухову пам`ять, добре розвинене мислення, швидко запам`ятовує навчальний матеріал. Переважають процеси запам`ятовування під відтворення. Емоційно-вольова сфера ще недостатньо сформована. Лев рухливий, непосидючий хлопчик, до лідерства не прагне. У конфліктних ситуаціях часто поступається, але власні інтереси вміє відстоювати. Прагне до позитивної оцінки з боку дорослих. Лев знає імена та прізвище батьків, назву рідного міста та має уявлення про те, що проживає в Україні, добре знає державний гімн та орієнтується у державних символах. Математичні знання на достатньому рівні. На заняттях з художньої діяльності та фізкультури активний. Фізичний розвиток відповідає віковій нормі. Лев добре володіє навиками самообслуговування та культурно-гігієнічними вміннями. Вміє культурно поводитися у громадських місцях, із задоволенням виконує доручення дорослих. В ігровій діяльності хлопчик надає перевагу конструювання та іграм з різноманітною технікою (машинки, роботи тощо).

З висновку психолога за результатами психологічного дослідження № 26/8-1 від 07 серпня 2026 року, виданого практичним психологом ОСОБА_9 слідує, що 26 липня 2026 року на психологічну консультацію звернулася ОСОБА_10 із запитом проконсультувати її малолітнього сина ОСОБА_11 (5 р. 6 міс.) щоб з`ясувати його психоемоційний стан, особливості особистості і систему сімейних стосунків, яка виникла через сімейну ситуацію, що склалася, а саме подання позову до суду про позбавлення ОСОБА_12 батьківства щодо малолітнього сина ОСОБА_11 . За результатами дослідження психологом зазначено, що теперішній віковий період у розвитку ОСОБА_11 є надзвичайно складним і відповідальним, чутливим до несприятливих чинників. Діти у дошкільному віці дуже чутливі до негараздів у соціальній взаємодії І сімейних стосунках. Зараз надзвичайно важливою є роль батьків. У цьому випадку батько, п. ОСОБА_13 , самоусунувся від виховання і догляду за власною дитиною, виконання своїх батьківських обов`язків. Батьківська функція для дитини на теперішній час частково компенсується спілкуванням з дідусем ОСОБА_11 , п. ОСОБА_14 , з яким у хлопчика сформувався тісний емоційний зв`язок і разом з яким він проводить багато часу. За обставин, які склалися, у першу чергу, потрібно враховувати інтереси дитини, а також осіб, які безпосередньо нею опікуються. Беручи до уваги самоусунення від забезпечення матеріальних потреб малолітньої дитини ОСОБА_15 , піклування про неї, її виховання і розвитку, відсутність зацікавленості долею власної дитини і, практично, відсутність комунікації і стосунків із сином упродовж тривалого часу, можливість позбавлення батька, ОСОБА_2 , батьківських прав стосовно малолітнього сина дошкільного віку, ОСОБА_3 , із точки зору системи сімейних стосунків дитини, її психоемоційного стану і ставлення до особи батька, є психологічно обґрунтованою.

На підставі судового наказу, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області № 457/1133/22 від 08 лютого 2023 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуютьсч аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті () від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 грудня 2022 року і до досягнення ним повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

08 березня 2023 року постановою ВП № 71224030 державного виконавця Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільській області Західного МУ МЮ Крушельницькою Н.М. відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу № 457/1133/22, виданого 08 лютого 2023 року Трускавецьким міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3

30 червня 2025 року державним виконавцем Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільській області Західного МУ МЮ Крушельницькою Н.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 , а також наступні постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

30 червня 2025 року державним виконавцем Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільській області Західного МУ МЮ Крушельницькою Н.М. внесено відомості про боржника ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників.

18 березня 2026 року державним виконавцем Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільській області Івано-Франківського МУ МЮ Крушельницькою Н.М. винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 64352,75 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 09 липня 2026 року, наданого державним виконавцем Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільській області Івано-Франківського МУ МЮ, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 143767,75 грн.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ є обов`язковою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування Трускавецької міської ради слідує, що комісія з питань захисту прав дитини за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на основі наявних документів встановила наступне: згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та технічні характеристики житла № 18 від 23.04.2026 року, наданої ОСББ «СМАК 18», малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідно до довідки ДНЗ № 6 «Теремок» №81 від 08.04.2026 року ОСОБА_3 з 05 серпня 2025 року відвідує ДНЗ № 6 «Теремок» по теперішній час; згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Бучацького відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільської області від 23.03.2026 №21.7-24/4298, заборгованість зі сплати аліментів гр. ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_11 станом на 20.03.2026 року становить 128705,50 грн. До заяви гр. ОСОБА_1 долучені письмові свідчення її батьків - гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_4 , які проживають разом з нею та підтверджують, що гр. ОСОБА_2 з серпня 2021 року не приймає участь у вихованні дитини, фінансово не допомагає; відсутній будь-який зв`язок. 22 квітня 2026 року працівниками служби у справах дітей Трускавецької міської ради та ТМЦСС проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний Акт та Висновок оцінки потреб сім`ї. В ході обстеження встановлено, що для дитини створені належні умови проживання та всебічного розвитку. Гр. ОСОБА_2 було повідомлено про час та дату засідання комісії з питань захисту прав дитини Трускавецької міської ради, однак він двічі не з`явився. Керуючись, ч. 1 «б» п.4 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної з захистом прав дитини», враховуючи витяги з Протоколів комісії з питань захисту прав дитини Трускавецької міської ради № 4 від 27.04.2026 та № 6 від 03.06.2026, беручи до уваги те, що гр. ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, орган опіки та піклування Трускавецької міської ради вважає за доцільне позбавити його батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивачка покликалася на положення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24, від 03 липня 2025 року у справі № 646/2882/24.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновком органу опіки та піклування Трускавецької міської ради визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки встановлено, що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише за наявності доведеного винного, свідомого та систематичного ухилення одного з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Разом з тим, оцінюючи характер поведінки відповідача, його ставлення до дитини та тривалість невиконання ним батьківських обов`язків, суд доходить висновку, що у даному випадку має місце не тимчасове чи ситуативне невиконання окремих батьківських обов`язків, а свідоме та тривале самоусунення відповідача від виховання та участі у житті сина.

Як встановлено судом, відповідач протягом перших місяців життя сина підтримував з ним певні контакти, однак у подальшому фактично самоусунувся від його виховання. Протягом тривалого часу він не спілкується з дитиною, не телефонує їй, не цікавиться її життям, станом здоров`я, потребами, розвитком, не виявляє наміру підтримувати з нею емоційний зв`язок, а також не надає матеріальної допомоги на її утримання.

Зазначені обставини свідчать не про тимчасову відсутність участі у вихованні дитини, а про стійку та тривалу модель поведінки відповідача, яка характеризується свідомим нехтуванням покладеними на нього законом батьківськими обов`язками.

При цьому суд враховує, що обов`язок щодо виховання дитини є особистим обов`язком кожного з батьків та не може вважатися виконаним лише внаслідок факту біологічного батьківства або участі у житті дитини протягом певного нетривалого періоду її життя.

Відсутність зареєстрованого шлюбу між позивачкою та відповідачем не впливає на обсяг батьківських прав та обов`язків відповідача, оскільки такі виникають у силу походження дитини від нього, встановленого у передбаченому законом порядку.

Суд також бере до уваги, що відповідач не позбавлений можливості підтримувати контакт із дитиною, виявляти інтерес до її життя та розвитку, брати участь у її вихованні й матеріальному забезпеченні, однак протягом тривалого часу таких дій не вчиняє. Доказів наявності об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які перешкоджали б виконанню ним батьківських обов`язків, суду не надано.

Допитані в судовому засіданні свідки (дідусь та бабуся дитини) підтвердили обставини, на які позивачка посилалася як на підставу своїх позовних вимог. Зокрема, свідки зазначили, що відповідач підтримував спілкування із сином лише протягом нетривалого періоду після його народження, однак надалі фактично самоусунувся від участі в його житті, не підтримує з ним належного спілкування, не цікавиться його вихованням, розвитком та потребами, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Суд оцінює показання допитаних свідків у сукупності з іншими дослідженими у справі доказами та вважає, що вони узгоджуються з доводами позивачки щодо тривалого невиконання відповідачем батьківських обов`язків.

Зазначені показання свідків свідчать про відсутність з боку відповідача належної та послідовної участі у вихованні дитини, забезпеченні її потреб та підтриманні емоційного зв`язку. При цьому суд бере до уваги, що виконання батьківських обов`язків передбачає не лише формальне існування родинного зв`язку, а й реальну участь батька у житті дитини, піклування про її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Таким чином, сукупність встановлених обставин дає суду підстави дійти висновку про наявність у діях відповідача винної поведінки, яка полягає у свідомому та тривалому ухиленні від виконання обов`язків щодо виховання дитини.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 та постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Оцінюючи заперечення прокурора щодо задоволення позову та її пропозицію попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках, коли поведінка одного з батьків свідчить про свідоме та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Разом із тим зазначена норма передбачає можливість відмови у задоволенні позову з попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини лише у виняткових випадках, з урахуванням характеру винної поведінки батьків, їх особи та інших конкретних обставин справи.

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування такого альтернативного заходу, оскільки встановлені обставини свідчать про тривале та послідовне самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Відповідач протягом значного періоду часу не виявляв зацікавленості у житті дитини, не намагався відновити спілкування з нею, не здійснював належного матеріального забезпечення та не вживав заходів для реалізації своїх батьківських прав і виконання відповідних обов`язків.

За таких обставин саме лише попередження відповідача не забезпечить належного захисту прав та інтересів дитини, оскільки не усуває встановленої судом тривалої бездіяльності та не дає достатніх підстав вважати, що відповідач змінить свою поведінку і почне належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Суд наголошує, що при вирішенні спору цієї категорії першочерговому врахуванню підлягають найкращі інтереси дитини, а не формальне збереження за батьком статусу особи, яка має батьківські права, за відсутності фактичної участі у її житті. Також суд виходить з того, що інтереси дитини не можуть бути поставлені в залежність від можливого майбутнього зміни поведінки відповідача.

Збереження батьківських прав за відповідачем за встановлених обставин не сприятиме забезпеченню стабільності, належного виховання та гармонійного розвитку дитини, тоді як позбавлення його батьківських прав відповідатиме необхідності захисту її прав та законних інтересів.

При цьому суд враховує, що позбавлення батьківських прав не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину, що прямо передбачено частиною другою статті 166 СК України.

З огляду на викладене, враховуючи тривале свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, відсутність належної участі у вихованні та утриманні дитини, а також необхідність забезпечення її найкращих інтересів, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є необхідним та виправданим заходом захисту прав дитини.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_2 положення ст. 169 Сімейного кодексу України про те, що він має право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/17.

Частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України, встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Рішення про стягнення аліментів на дитину суд не ухвалює, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, аліменти з ОСОБА_2 стягуються згідно судового наказу, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області № 457/1133/22 від 08 лютого 2023 року.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В АЛ И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 05 листопада 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Трускавецької міської ради, місцезнаходження: м. Трускавець, вул. Бориславська, 2 Дрогобицького району Львівська області, 82200, код ЄДРПОУ: 26230588.

Суддя: Л. І. Созанська