Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження №2-а/447/29/26Справа №447/1268/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.10.2026 року місто Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
до відповідача: Головного управління Національної поліції у Львівській області,
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.04.2026 серії ЕНА №6957953,
за участю:
позивач: не з`явився;
представник відповідача: не з`явився;
Обставини справи.
Позивач звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА №6957953 від 03.04.2026, винесеної старшим інспектором відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Андрухівим Василем Васильовичем, по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 14.04.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 13.05.2026 постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.05.2026.
Надалі у зв`язку із неявкою учасників справи в судові засідання розгляд справи неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 27.08.2026 за клопотанням позивача, для надання йому можливості подати додаткові докази у справі, розгляд справи було відкладено на 17.09.2026.
В судове засідання 17.09.2026 учасники справи не з`явились. 16.09.2026 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення додаткових доказів а саме відповідей отриманих власником транспортного засобу від Львівської та Волинської митниці, просив витребувати додаткові докази від ПП «АЄС СТАНДАРТ» та від ТСЦ МВС «6141», та просив відкласти розгляд справи у зв`язку із неможливістю його явки. Відповідач причин неявки представника в судове засідання не повідомив.
Розгляд справи було відкладено на 14.10.2026.
30.09.2026 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення додаткових доказів а саме відповідей отриманих від Тернопільського НДЕКЦ МВС та ТСЦ МВС «6141», в якому також просив суд витребувати додаткові докази від ПП «АЄС СТАНДАРТ».
В судовому засіданні 14.10.2026 за участю позивача, оголошено перерву до 20.10.2026 для надання позивачу можливості надати докази звернення до ПП «АЄС СТАНДАРТ» із запитом щодо надання документів.
20.10.2026 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення додаткових доказів а саме докази звернення із запитами до ПП «АЄС СТАНДАРТ» та ПП «Випробувальний центр технічної діагностики», та просив витребувати додаткові докази від ПП «АЄС СТАНДАРТ» та ПП «Випробувальний центр технічної діагностики».
В судове засідання 20.10.2026 з`явився позивач та його представник. Відповідач в черговий раз не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив.
В судовому засіданні 20.10.2026 судом було розглянуто клопотання позивача щодо витребування додаткових доказів від ПП «АЄС СТАНДАРТ» та ПП «Випробувальний центр технічної діагностики», та в задоволенні такого відмовлено, оскільки позивачем не доведено наявність обставин передбачених ч.2 ст.80 КАС України, а саме, що позивач вживав заходи для отримання цього доказу самостійно, однак не зміг їх отримати, а долучені позивачем запити були ініційовані не позивачем а власником транспортного засобу, який не є стороною у даній справі.
У відповідності до положень ч.1 ст.277 КАС України, стадію ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено на 26.10.2026.
В судове засідання 26.10.2026 сторони не з`явилися.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що старшим інспектором відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Андрухівим Василем Васильовичем неправомірно винесено щодо нього постанову про адміністративне правопорушення від 03.04.2026 серії ЕНА №6957953 за ч.1 ст.121 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом, переобладнаним без відповідного дозволу поліції (самовільно встановлено гідроборт), і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП з огляду на те, що встановлений гідроборт є штатним, виконаним заводом-виробником, входить до базової конструкції автомобіля та не має ознак самовільно встановленого гідравлічного обладнання, що підтверджується відсутністю будь-яких відомостей про переобладнання у реєстраційних документах та інших документах на транспортний засіб, а також відсутністю будь-яких технічних чи експертних висновків у матеріалах справи. Вважає, що відповідність транспортного засобу вимогам законодавства підтверджується вантажною митною декларацією, сертифікатом відповідності, протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, видане за результатами проведеного експертного дослідження.
Зазначає, що транспортний засіб був ввезений в Україну, як вживаний автомобіль, пройшов процедуру оцінки відповідності, експертне дослідження НДЕКЦ і першу державну реєстрацію. Зауважує, що власник автомобіля не формує самостійно зміст свідоцтва про реєстрацію і не вирішує, які саме технічні характеристики або конструктивні особливості мають бути в ньому зазначені. Свідоцтво оформлюється сервісним центром на підставі передбачених процедур і документів. Тому якщо транспортний засіб був поданий на сертифікацію та першу реєстрацію вже з певним обладнанням, а окремого текстового запису про це обладнання у свідоцтво не внесено, цей факт сам по собі не доводить, що після реєстрації власник або водій самовільно переобладнали автомобіль. Саме тому, якщо відповідач вважає відсутність окремої відмітки доказом порушення, має бути встановлено: яка конкретно норма вимагала внесення до свідоцтва окремого запису саме про «гідроборт»; на підставі якого документа такий запис мав бути внесений; у яку саме графу свідоцтва він мав бути внесений; і чому невнесення такого запису сервісним центром повинно доводити винуватість водія у самовільному переобладнанні автомобіля.
Згідно фотографій транспортного засобу на іноземному державному номері BJF139, які були отримані від продавця до придбання автомобіля, на таких гідроборт уже фізично присутній. Митними документами номер BJF139 пов`язаний саме з транспортним засобом VIN НОМЕР_1 .
Посилається на те, що ТСЦ у своїй відповіді зазначив, що в документах, які стали підставою для першої державної реєстрації проведеної 12.12.2025, відсутні відомості про встановлення гідроборта. Водночас Тернопільський НДЕКЦ МВС офіційно підтвердив, що 12.12.2025, під час проведення експертного дослідження цього самого транспортного засобу, гідравлічний підйомний борт фактично вже був на автомобілі, що підтверджено фотоматеріалами.
Також позивач посилається на те, що в постанові не зазначено, які саме правила, норми та стандарти ним порушено. Висновок інспектора про переобладнання транспортного засобу зроблений виключно на його припущеннях, без належного дослідження обставин справи.
Крім того, позивач зазначає про порушення процедури розгляду адміністративної справи, оскільки його було зупинено працівниками поліції безпідставно, адже жодних порушень правил дорожнього руху він не здійснив, та про порушення його конституційного права на захист, оскільки на усне клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою , інспектор йому відмовив.
З огляду на те, що відповідачем не доведено жодної з обставин, які є необхідними для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема не встановлено факту внесення змін у конструкцію транспортного засобу, не доведено порушення конкретних нормативних вимог, а також не спростовано надані позивачем докази, які підтверджують відповідність транспортного засобу законодавству України, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Правова позиція відповідача.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги заперечив. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що працівником поліції під час здійснення спостереження за безпекою дорожнього руху було помічено транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER B09038HB, на якому було встановлено гідравлічний підйомний механізм. При перевірці даного транспортного засобу по базі ІПНП було встановлено, що в свідоцтві про реєстрацію відсутній запис про обладнання даного транспортного засобу гідравлічним підйомним механізмом. На виконання п. 1 пп. 1 ст. 35 закону України «Про національну поліцію», було зупинено даний транспортний засіб, яким керував позивач. Під час повторного поверхневого огляду транспортного засобу було встановлено наявність гідравлічного підйомного механізму (гідроборта), який не зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Враховуючи виявлені обставини, інспектор дійшов обґрунтованого висновку про наявність ознак переобладнання транспортного засобу без відповідного погодження, що є рушенням вимог п.31.3 «а» ПДР України.
Вважає винесену постанову правомірною з дотриманням процедури та порядку, передбаченого законодавством.
Щодо доводів позивача про порушення права на правову допомогу зазначає, що такі є безпідставними з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення не передбачає обов`язкового відкладення розгляду справи, про яке просив позивач. Крім того, він не був позбавлений можливості оскаржити постанову, скористатись правовою допомогою на подальших стадіях.
Щодо доводів позивача про заводську комплектацію звертає увагу на те, що факт відсутності відомостей про гідроборт у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу свідчить про те, що такі зміни конструкції не були належним чином оформленні.
Просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно копії постанови серії ЕНА №6957953 від 03.04.2026, 03.04.2026 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER B09038HB (що належить ОСОБА_2 ), що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме самовільно встановлено гідроборт без погодження із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, чим порушив п. 31.3.а ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.
Згідно копії митної декларації № 25UA205170028838U5 від 10.10.2025, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER із номерним знаком НОМЕР_2 є спеціальним вантажним фургоном категорії N1, виготовлений на базі вантажного автомобіля. Повна маса автомобіля 3500 кг, маса без навантаження 2673кг. Автомобіль ввезений на територію України - ТзОВ «ТРЕЙД ОЛЛ КАР».
Відповідно до копії Сертифікату відповідності від 03.11.2025 № UA.013.482274-25 ПП АЄС СТАНДАРТ, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER відповідає вимогам щодо індивідуального затвердження, викладеним у розділі V додатка 4 до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2021 за №521, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1586/21898, і може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження. Також у сертифікаті зазначено, що повна маса автомобіля 3500 кг, маса без навантаження 2673кг.
Відповідно до договору купівлі продажу від 01.12.2025 №03/5300 укладеного між ТзОВ «ТРЕЙД ОЛЛ КАР» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), покупець придбала у продавця Автомобіль вантажний б/в, марка: MERCEDES-BENZ, модель: SPRINTER, № кузова: НОМЕР_3 , 2016 р.в., колір білий, який належить ТОВ «ТРЕИД ОЛЛ КАР» на праві власності на підставі МД №25UA205170028838U5 від 10.10.2025 року, транзитний номер якого НОМЕР_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 виданого 12.12.2025 ТСЦ 6141, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER B09038HB є спеціалізованим вантажним фургоном категорії №1. Повна маса автомобіля 3500 кг, маса без навантаження 2673кг. Першу державну реєстрацію проведено 12.12.2025 та такий зареєстровано на ОСОБА_2 .
Згідно листа №31/34-25 наданого ТСЦ №6141, яким було проведено першу державну реєстрацію автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , власнику автомобіля ОСОБА_2 , повідомлено, що матеріали отримані під час експертного дослідження вказаного транспортного засобу перебувають в розпорядженні Тернопільського НДЕКЦ МВС України. При цьому звернено увагу на те, що в документах, які стали підставою для першої реєстрації автомобіля, відсутні відомості про встановлення на ньому гідроборта.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 №2615363291 від 12.12.2025, щодо проведення первинної реєстрації транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , яка була надана НОМЕР_6 , у розділі службові відмітки «номерні знаки для разових поїздок» зазначено «р.н.з. НОМЕР_7 ». Після реєстрації видано свідоцтво НОМЕР_5 та р.н.з НОМЕР_8 .
Згідно листа Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.09.2026 №19/120/10-12864/Х-18, наданого на запит власника транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER Хар Л.С., 12.12.2026 працівниками центру було проведено експертне дослідження транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , за результатами якого складено висновок від 12.12.2025 №20/6141/8520, та на момент проведення експертного дослідження гідравлічний підйомний борт був фактично встановлений на автомобілі, що зафіксовано на фототаблиці долученій до висновку. До листа також долучені фотокопії на яких зафіксовано транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER із тимчасовим р.н.з НОМЕР_7 , на якому наявний гідробот.
З копії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 18.12.2025 № 01552-00339-25 вбачається, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER N1 визнано технічно справним.
Оцінка суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно пункту 31.1 Правил дорожнього руху, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації..
Відповідно до п.31.3 «а» Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів поліції, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст.121 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За положеннями частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Як передбачено ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6957953 від 03.04.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч.1 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 03.04.2026 керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, р.н.з. НОМЕР_9 (що належить ОСОБА_2 ), що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме самовільно встановлено гідроборт без погодження із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, чим порушив п. 31.3.а ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.
Положеннями п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху, передбачена заборона експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Разом з тим, у оскаржуваній постанові інспектором поліції не конкретизовано які саме стандарти, правила чи нормативи було порушено внаслідок встановлення гідроборта.
Також до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б підтверджували факт переобладнання автомобіля а саме факт самовільного встановлення гідроборта без погодження із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно копії митної декларації № 25UA205170028838U5 від 10.10.2025, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , із номерним знаком НОМЕР_2 , є спеціальним вантажним фургоном категорії N1, виготовлений на базі вантажного автомобіля, та був ввезений на митну територію України ТзОВ «ТРЕЙД ОЛЛ КАР».
Інспектором не надано доказів, що автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, р.н.з. НОМЕР_9 був ввезений на територію України без встановленого гідроборта та такий вже був встановлений на території України без погодження із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС. Також не надано доказів, що за конструктивними характеристиками заводу виробника, вказаний автомобіль не був обладнаний гідробортом.
Відповідно до п.10 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями реєстру сертифікатів затвердження типу і виданих виробниками сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів та обладнання.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , перша реєстрація транспортного засобу відбулась 12.12.2025 року. В такому зазначено, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, р.н.з. НОМЕР_9 , є спеціалізованим вантажним фургоном категорії №1.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.
При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Отже, виходячи зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в такому міститься вся необхідна інформація у відповідності до норм законодавства, чинного на момент первинної реєстрації, зокрема в розділі особливі відмітки зазначено «спеціалізований вантажний фургон».
Слід звернути увагу на те, що долучені до матеріалів справи стороною позивача документи, дають підстави для обґрунтованого висновку, що на момент проведення первинної державної реєстрації транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 у сервісному центрі ТСЦ 6141, гідробот вже був встановлений на автомобілі.
Зокрема, як вбачається із листа Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.09.2026 №19/120/10-12864/Х-18, 12.12.2026 працівниками центру було проведено експертне дослідження транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , за результатами якого складено висновок від 12.12.2025 №20/6141/8520, та на момент проведення експертного дослідження гідравлічний підйомний борт був фактично встановлений на автомобілі, що зафіксовано на фототаблиці долученій до висновку. До листа також долучені фотокопії на яких зафіксовано транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER із тимчасовим р.н.з. НОМЕР_7 , на якому наявний гідробот.
Після проведення вказаного експертного дослідження, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , проходив первинну реєстрацію у ТСЦ 6141. Зокрема, як вбачається із заяви ОСОБА_2 №2615363291 від 12.12.2025, щодо проведення первинної реєстрації транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, VIN - НОМЕР_3 , яка була надана ТСЦ №6141, у розділі службові відмітки «номерні знаки для разових поїздок» зазначено «р.н.з. НОМЕР_7 », тобто на автомобілі був встановлений той самий тимчасовий номерний знак, який був під час проведення експертного дослідження та який зафіксовано на фото долучених до висновку Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Вже після реєстрації, власнику автомобіля було видано свідоцтво серії НОМЕР_5 та р.н.з НОМЕР_8 .
До того ж, відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 18.12.2025 № 01552-00339-25, такий транспортний засіб визнано технічно справним, відсутні відомості про переобладнання такого.
Однак, інспектором не враховано дані обставини, що мають значення у конкретній ситуації. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно долученого до матеріалів справи відеозапису із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано обставини розгляду справи, поліцейський повідомив водієві, що він не виключає можливого допущення помилки сервісним центром при реєстрації транспортного засобу, яка полягала у незазначенні інформації про гідроборт у свідоцтві про реєстрацію траспортного засобу, однак не перевірив вказані сумніви та всерівно склав постанову на водія, хоча останній заперечував факт переобладнання транспортного засобу.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.268КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: «Кожен має право на професійну правничу допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку згідно зі ст. 64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
Отже законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вказані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кореспондуються з обов`язком посадової особи, яка розглядає справу, забезпечити реалізацію таких прав.
Такий обов`язком посадової особи, зокрема, передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.
Так, відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, таке питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Позивач, у спірному випадку, стверджує, що відповідачем не було надано йому можливості, як особі, що притягується до відповідальності реалізувати свої права, в тому числі право на юридичну допомогу, хоча таке клопотання заявлялося.
У поданому відзиві відповідач зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення не передбачає обов`язкового відкладення розгляду справи, про яке просив позивач, та він не був позбавлений можливості оскаржити постанову, і скористатись правовою допомогою на подальших стадіях.
Однак така позиція відповідача суперечить наведеним положенням закону, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має наслідком порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оспорюваної постанови, дає підстави суду для висновків про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.
Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, у зв`язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до суду вказаного позову, позивач сплатив судовий збір у розмірі 665,60грн, який слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262,286, 293, 295 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №6957953 від 03.04.2026 винесену старшим інспектором відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Андрухівим Василем Васильовичем , про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 665,60грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_10 ;
відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, юридична адреса: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833 .
Суддя Роман ДЖУС
Судове рішення № 141239120, Миколаївський районний суд Львівської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 447/1268/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: