Рішення № 141228729, 04.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2947/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРІКА" (61140, м. Харків, вул. Диканівська, 40-А)до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрексперт- 2005"(61002, м. Харків, вул. Свободи, 36-А) 2) Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61002, м. Харків, вул. Куликівська, 12) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1)провизнання права власності та зобов`язання вчинити певні діїза участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

третьої особи - Яковенка П. А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОРІКА" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрексперт-2005" та 2) Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Асторіка" код ЄДРПОУ: 41407443 адреса місцезнаходження: 61140, місто Харків, вулиця Диканівська, будинок 40-А право власності на транспортний засіб MERCEDES-BENZ; модель: SPRINTER 308 CDI; тип: спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В; рік випуску: 2002; колір: жовтий; номер кузова, шасі, VIN: НОМЕР_1 ; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61000, місто Харків , вулиця Куликівська, будинок 12 Код ЄДРПОУ 34952440) скасувати арешт транспортного засобу MERCEDES BENZ; модель: SPRINTER 308 CDI; тип: спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В; рік випуску: 2002; колір: жовтий; номер кузова, шасі, VIN: НОМЕР_1 ; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 у виконавчому провадженні № АСВП: 80330058 дата відкриття 24.06.2026.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2026 відкрито підготовче провадження по справі №922/2947/26 та призначено судове засідання на 23 вересня 2026 року о 14:00.

14.09.2026 відповідач 2 подав відзив, в якому просив відмовити в позові до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях.

21.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що з огляду на конкретно сформульований предмет другої позовної вимоги Київський ВДВС є належним відповідачем саме в частині вимоги, безпосередньо адресованої цьому органу, оскільки виконання такої вимоги знаходиться виключно у сфері його компетенції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2026 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676).

06.10.2026 відповідач 1 подав пояснення, в яких підтвердив факт укладення з позивачем договору купівлі-продажу спірного автомобіля № 04/01 та просив задовольнити позов.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2026 року о 14:45 год.

20.10.2026 представник третьої особи подав пояснення, в яких вказав, що договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації. Оскільки, на думку третьої особи, позивач у встановленому порядку не зареєстрував право власності на спірний, то спірний договір не є укладеним і не створює прав і обов`язків для сторін, а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2026 розгляд справи по суті відкладено на 04.11.2026.

28.10.2026 представник позивача подав заперечення на пояснення третьої особи, в яких вказав, що відсутність перереєстрації не виключає сам факт укладення договору та переходу права власності на спірний автомобіль до позивача.

Представник позивача в судове засідання 04.11.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1 в судове засідання 04.11.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судове засідання 04.11.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні 04.11.2026 підтримав свої пояснення, проти задоволення позову заперечував.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представника третьої особи, суд установив такі обставини.

21 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРЕКСПЕРТ-2005" (продавець, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОРІКА" (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 04/01 (далі - Договір).

Предметом зазначеного договору є транспортний засіб із такими ідентифікаційними характеристиками (далі - Автомобіль):

- марка: MERCEDES-BENZ;

- модель: SPRINTER 308 CDI;

- тип: спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В;

- рік випуску: 2002;

- колір: жовтий;

- номер кузова, шасі, VIN: НОМЕР_1 ;

- державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 .

Вартість Автомобіля відповідно до пунктів 1.1.-1.2. Договору становить 160'000 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1. Договору право власності на Автомобіль переходить від продавця до покупця з моменту оформлення акта приймання передачі автомобіля, підписаного обома сторонами.

21 січня 2022 року ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005" та ТОВ "АСТОРІКА" підписали акт приймання-передачі Автомобіля до договору купівлі-продажу № 04/01.

Відповідно до зазначеного акта ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005" передало, а ТОВ "АСТОРІКА" прийняло у власність автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 308 CDI, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 . Будь-які претензії покупця щодо переданого автомобіля в акті відсутні.

Таким чином, з 21 січня 2022 року Автомобіль був фактично переданий ТОВ "АСТОРІКА", а право власності на нього перейшло від ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005" до ТОВ "АСТОРІКА" відповідно до умов Договору та акта приймання-передачі.

Зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнавався, сторонами не розривався, а акт приймання-передачі не скасовувався та не оспорювався.

В подальшому, при спробі реєстрації вищезазначеного транспортного засобу ТОВ "АСТОРІКА" стало відомо, що постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № АСВП: 80330058 дата відкриття 24.06.2026 на вказаний транспортний засіб накладено арешт, заборону відчуження та/або транспортний засіб оголошено в розшук як майно боржника ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005".

Як убачається з вищевказаного, арешт накладено після 21 січня 2022 року, а саме майже через 4 роки, тобто після укладення договору, фактичного передання автомобіля та переходу права власності до ТОВ "АСТОРІКА".

Позивач вказує, що на момент накладення арешту ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005" у виконавчому провадженні № АСВП: 80330058, вказане товариство уже не було власником зазначеного автомобіля, а тому цей транспортний засіб не міг бути віднесений до майна боржника та використаний для задоволення вимог його кредиторів.

В подальшому, на адресу виконавчої служби направлено заяву про скасування арешту на вище зазначений транспортний засіб у виконавчому провадженні №АСВП: 80330058.

Позивач зазначає, що в телефонній розмові державний виконавець повідомив, що у його базах даних власником спірного майна досі вважається ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005".

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідачів про визнання права власності на Автомобіль та зобов`язання відповідача 2 зняти арешт зі спірного майна, накладеного державним виконавцем у виконавчому провадженні №АСВП: 80330058 (дата відкриття 24.06.2026). Спір у справі стосується визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

Надаючи оцінку обставинам у справі, суд зазначає, що згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З правового аналізу наведеної норми права слідує, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження).

Велика Палата Верховного Суду у п. 48 постанови від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам ст. 4 ГПК України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У пункті 46 даної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (ст. 20 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, належним відповідачем за даним позовом є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрексперт2005" боржник у виконавчому провадженні №80330058 або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні (Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг").

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду у справі №523/9076/16-ц від 17.04.2018, встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем у даній категорії справ, суд відмовляє в позові до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрексперт2005" суд зазначає таке.

Особа, яка стверджує, що арештоване майно належить їй, а не боржнику, має звертатися з окремим позовом на підставі частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Такий висновок послідовно викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.02.2024 у справі № 754/11116/22.

Тобто вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/1278/20 підтримала висновок, за яким свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення адміністративної реєстраційної процедури та внесення відомостей до реєстру МВС. Самостійно право власності воно не породжує. Аналогічні висновки раніше викладалися у справах № 910/11266/17, № 912/1426/18 та № 905/1053/18.

У постанові від 13.02.2018 у справі № 910/11266/17 КГС ВС визнав передчасною відмову в позові, засновану переважно на відсутності перереєстрації. Суд наголосив, що необхідно надати правову оцінку договору та акту приймання- передачі саме з позиції статті 334 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено- числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Таким чином, законодавством урегульовано дві різні за правовою природою категорії: державну реєстрацію правочину як юридичну умову його вчинення у прямо встановлених законом випадках та державну реєстрацію транспортного засобу як адміністративну процедуру обліку транспортних засобів і відомостей про їх власників.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

У пункті 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, якими підтверджується правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Системний аналіз наведених правових норм діє підстави для висновку, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Положеннями статті 34 Закону України "Про дорожній рух" та Порядку № 1388 регулюються та встановлюються обов`язки власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зокрема щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу тощо. Однак реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не пов`язується із набуттям особою права власності на нього (такі висновки наведено в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 905/1053/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 (пункт 7.13) навела правовий висновок, за яким як положеннями частини 1 статті 334 ЦК щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

У пункті 7.15 постанови від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.12. 2020 у справі № 278/3640/18, у якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК та статті 34 Закону України "Про дорожній рух", суд зазначив: "...правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" викладено Верховним Судом також у постановах від 13.12.2018 у справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 у справі № 912/1426/18.

Згідно зі статтею 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ. Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей.

У постанові ВП ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 також вказано, що: "положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу".

"У цій справі позивач придбав транспортний засіб у відповідача. У той самий день автомобіль знято з обліку, позивачу передано свідоцтво про його реєстрацію. Позивач не встиг зареєструвати автомобіль протягом 10 днів через незначні недоліки транспортного засобу і сторони домовилися відстрочити його передачу. Пізніше позивач дізнався, що автомобіль знову зареєстровано за відповідачем та неодноразово відчужено третім особам. У зв`язку з цим позивач звернувся з позовом, зокрема, про витребування з незаконного володіння у його власність транспортного засобу, який він придбав у відповідача."

"Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовної вимоги про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння, оскільки витребувати майно з чужого володіння може тільки власник, а позивач не довів набуття права власності на спірний автомобіль; не надано доказів (розрахункового документа), який посвідчує факт купівлі спірного транспортного засобу та здійснення фінансової операції (сплати коштів); автомобіль позивачу передано не було, відмітки про оцінку транспортного засобу немає; позивач не здійснював реєстрацію придбаного транспортного засобу у встановленому законом порядку."

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 761/22937/18, відповідно до якого за загальним правилом право власності на рухому річ виникає з моменту її передання.

Вказана практика Верховного Суду спростовує твердження третьої особи про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.

У даному випадку документи, які є доказами переходу права власності, а саме: договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі та документи, що підтверджують фактичне володіння транспортним засобом у сукупності підтверджують, що автомобіль належить ТОВ "АСТОРІКА", а не боржнику у виконавчому провадженні.

З огляду на вищевикладене вбачається, що, укладений між ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005" та ТОВ "АСТОРІКА" договір купівлі-продажу автомобіля № 04/01 від 21 січня 2022 року є дійсним правочином, спрямованим на реальне настання передбачених ним правових наслідків, та був фактично виконаний сторонами. Реальність виконання договору підтверджується не лише його письмовою формою, а й підписаним обома сторонами актом приймання-передачі, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність індивідуально визначений транспортний засіб. Покупець не заявив жодних претензій щодо переданого автомобіля, а сам договір та акт приймання-передачі не розірвані, не скасовані, не оспорені та не визнані судом недійсними.

Крім того, позивачем надані докази використання Автомобіля до накладення на нього арешту, а саме:

- документи щодо страхування цивільно-правової відповідальності, пов`язаної з використанням спірного транспортного засобу, а саме поліси № 211235128, №216799780, № 223650043 та № 232615051;

- документи щодо технічного обслуговування та ремонту автомобіля, зокрема замовлення на ремонт № 5276 від 11.11.2024 та акт приймання-передачі виконаних робіт № 179 від 19.11.2024 на суму 15'840 грн.

- товарно-транспортні накладні № Р85 від 14.02.2024, № Р174 від 05.03.2024, № Р175 від 21.03.2024, № Р225 від 28.03.2024, № Р260 від 09.04.2024, № 18396 від 28.10.2024, № 157 від 10.01.2025, № 1501 від 15.01.2025, № 100125 від 10.01.2025, № 2709/1 та № 2709/2 від 27.09.2024.

Наведені обставини та докази свідчать про те, що волевиявлення сторін договору не мало формального або удаваного характеру, а було спрямоване на фактичне відчуження автомобіля продавцем та набуття його у власність покупцем. Підписання акта приймання-передачі є саме тією юридичною обставиною, з якою пункт 3.1 договору пов`язує перехід права власності на автомобіль. Відтак сторони не лише погодили всі істотні умови договору, а й учинили передбачені ним дії, необхідні для переходу права власності.

Відповідно до статей 328 та 334 ЦК України право власності набувається, зокрема, на підставі правочину, а у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки договором № 04/01 прямо визначено, що право власності переходить до покупця з моменту оформлення двостороннього акта приймання-передачі, а такий акт було підписано 21 січня 2022 року, саме із цієї дати ТОВ "АСТОРІКА" набуло право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 308 CDI, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

Відсутність подальшої перереєстрації транспортного засобу в сервісному центрі МВС не скасовує та не припиняє набутого ТОВ "АСТОРІКА" права власності. Державна реєстрація транспортного засобу має обліковий та адміністративний характер і не є самостійною правовою підставою виникнення права власності.

Правовстановлювальними документами у цьому випадку є договір купівлі продажу та акт приймання-передачі, тоді як свідоцтво про реєстрацію лише відображає відомості, внесені до відповідного реєстру МВС. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, що зазначені у даній позовній заяві, відповідно до яких право власності на рухоме майно переходить до набувача згідно з умовами укладеного договору, а не з моменту державної реєстрації транспортного засобу.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження № 80330058 та накладення арешту на автомобіль ТОВ "ЮРЕКСПЕРТ-2005" уже не було його власником і не мало правомочностей володіння, користування та розпорядження цим майном. Відповідно, спірний автомобіль не входив до складу майна боржника, на яке могло бути звернено стягнення для виконання його зобов`язань перед кредиторами. Накладення арешту на майно, яке належить іншій юридичній особі, фактично покладає негативні наслідки невиконання зобов`язань боржника на особу, яка не є стороною виконавчого провадження, що суперечить принципам непорушності права власності та індивідуального характеру майнової відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обтяження у вигляді арешту рухомого майна, яке належить позивачу на праві власності, створюють перешкоди ТОВ "АСТОРІКА" у здійсненні права власності на майно, змістом якого є право володіти, користуватися та розпорядження майном, а зняття судом арешту з майна призведе до ефективного захисту порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (п. 58 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.) Подібні висновки про застосування норм права сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Верховний Суду неодноразово наголошував, зокрема у постанові від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015). Ст. 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрексперт- 2005".

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрексперт- 2005".

Керуючись нормами ст. 2, 46, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Асторіка" (код ЄДРПОУ: 41407443 адреса місцезнаходження: 61140, місто Харків, вулиця Диканівська, будинок 40-А) право власності на транспортний засіб MERCEDES-BENZ; модель: SPRINTER 308 CDI; тип: спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В; рік випуску: 2002; колір: жовтий; номер кузова, шасі, VIN: НОМЕР_1 ; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 .

Зняти арешт з транспортного засобу MERCEDES BENZ; модель: SPRINTER 308 CDI; тип: спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В; рік випуску: 2002; колір: жовтий; номер кузова, шасі, VIN: НОМЕР_1 ; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 у виконавчому провадженні № АСВП: 80330058 дата відкриття 24.06.2026.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрексперт- 2005" (61002, м. Харків, вул. Свободи, 36-А; ЄДРПОУ 33413223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторіка" (код ЄДРПОУ: 41407443 адреса місцезнаходження: 61140, місто Харків, вулиця Диканівська, будинок 40-А) Витрати зі сплати судового збору в сумі 5324,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У позові до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОРІКА" (61140, м.Харків, вул. Диканівська, 40-А; код ЄДРПОУ: 41407443).

Відповідачі:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрексперт-2005"(61002, м.Харків, вул. Свободи, 36-А);

2) Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61002, м. Харків, вул. Куликівська, 12).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1).

Повний текст рішення складено 05.11.2026.

СуддяІ.В. Трофімов