Ухвала суду № 141228233, 02.11.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.11.2026 Справа № 914/3249/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за заявами:Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»про:визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконаннюу справі:№ 914/3249/26за позовом:Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Галич», м. Львівдо відповідача-1: до відповідача-2:Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львівпро:визнання протиправними та скасування акта про порушення і рішення комісії з розгляду акта про порушення; визнання відсутнім права вимоги.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Рібун Р.В. адвокат;

від відповідача-2: Дятлов О.Л. адвокат.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Галич» з немайновими вимогами, а саме:

- визнати протиправними та скасувати акт про порушення № НП 03696 від 15.07.2026, складений представниками Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» щодо ГБОК «Галич» (ЕІС-код 62Z06390567263971), та рішення комісії Львівських міських енергетичних мереж ПрАТ «Львівобленерго», оформлене протоколом № 03696-НП від 21.08.2026;

- визнати відсутнім право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Галич» щодо сплати коригуючого платежу в сумі 191 872,17 грн. (у т.ч. ПДВ 31 978,69 грн.), включеного до рахунку № 5300005524260819 за серпень 2026 року від 06.09.2026 на підставі акта про порушення № НП 03696 від 15.07.2026 та протоколу № 03696-НП від 21.08.2026.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№4790/26), у якій він просив суд, зокрема, заборонити Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» припиняти та/або обмежувати розподіл електричної енергії на об`єкт позивача за адресою: м. Львів, вул. Пирогівка, буд. 42, з підстав заборгованості в сумі 191 872,17 грн, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» вчиняти дії, спрямовані на припинення або обмеження постачання електричної енергії з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2026 заяву про забезпечення позову задоволено та встановлено відповідні заборони до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

22.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» надійшли:

- повідомлення про добровільне фактичне виконання вимог ухвали про забезпечення позову (вх.№30003/26 від 22.10.2026);

- заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (вх.№4920/26 від 22.10.2026).

22.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшло повідомлення про добровільне фактичне виконання вимог ухвали про забезпечення позову (вх.№30088/26 від 22.10.2026).

23.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (вх.№4926/26 від 23.10.2026).

Ухвалою суду від 29.10.2026 заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято до спільного розгляду та призначено судове засідання для їх розгляду на 02.11.2026.

02.11.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Гаражно-будівельного обслуговуючого кооперативу «Галич» надійшли письмові пояснення щодо заяв ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (вх.№30998/26 від 02.11.2026).

У письмових поясненнях позивач заперечує проти задоволення заяв ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначаючи, що добровільне утримання відповідачів від вчинення дій, заборонених ухвалою суду від 20.10.2026, не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та не припиняє дії встановлених судом заходів забезпечення позову, які мають триваючий характер і діють до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Позивач також зазначає, що необхідність у збереженні заходів забезпечення позову не відпала, оскільки відповідачі продовжують наполягати на наявності заборгованості, а ПрАТ «Львівобленерго» 30.10.2026 скасувало протокол № 03696-НП від 21.08.2026 та прийняло нове рішення комісії, оформлене протоколом № НП 03696 в-ЛОЕ, яким збільшено обсяг електричної енергії, віднесеної до непобутового споживання, та передбачено подальше нарахування її вартості.

На думку позивача, прийняття нового рішення не припинило спірних правовідносин та не усунуло необхідності в збереженні заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим позивач має намір звернутися до суду із заявою про зміну предмета та, за потреби, підстав позову, а також із заявою про вжиття додаткових заходів забезпечення позову.

Крім того, позивач зазначає, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, позбавить його можливості ініціювати примусове виконання встановленої судом заборони у разі її порушення, що може призвести до збитків внаслідок припинення електропостачання гаражного масиву, зокрема в частині забезпечення охорони, освітлення території, роботи воріт, насосів та електропостачання гаражних боксів, тоді як відповідачі не зазнають негативних наслідків від збереження виконавчого документа.

У зв`язку з цим позивач просить суд відмовити у задоволенні заяв відповідачів про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, долучити до матеріалів справи подані докази та розглянути зазначені заяви без його участі.

02.11.2026 у судове засідання з`явилися представники відповідача-1 та відповідача-2.

Судом оголошено про розгляд заяв про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та заслухано пояснення представників відповідачів.

Представник ПрАТ «Львівобленерго» у судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити, зазначивши, що товариство добровільно виконало вимоги ухвали суду від 20.10.2026, повідомило про це позивача листом від 22.10.2026 № 904-2026-7572 та направило відповідне повідомлення через підсистему «Електронний суд».

Крім того, пояснив, що товариство не має наміру ухилятися від виконання ухвали суду, оскільки це призведе до додаткових витрат, пов`язаних із виконавчим провадженням.

Також представник наголосив, що попередження про припинення електропостачання наразі не є актуальним, оскільки в базі даних споживачів електричної енергії щодо позивача встановлено відповідну позначку про заборону відключення, а працівників товариства повідомлено про необхідність утриматися від припинення розподілу електричної енергії на об`єкт позивача.

На думку представника, наведені обставини свідчать про добровільне виконання товариством встановленої ухвалою суду заборони та наявність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Представник ТзОВ «Львівенергозбут» у судовому засіданні також підтримав подану заяву та просив її задовольнити, посилаючись на добровільне виконання товариством вимог ухвали суду від 20.10.2026, про що позивача було повідомлено листом від 22.10.2026 № 904-2026-7572, а суд відповідною заявою через підсистему «Електронний суд».

Також представник зазначив, що відповідне повідомлення направлялося позивачу поштовим зв`язком та на електронну адресу, а крім того, посилався на лист від 19.10.2026, яким, за його поясненнями, також підтверджувалося дотримання товариством вимог щодо недопущення припинення електропостачання позивачу.

При цьому представник зазначив, що для дотримання вимог пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії товариству було достатньо отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з викладеним представники відповідачів заперечили проти доводів позивача, викладених у письмових поясненнях, наполягали на наявності підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та просили суд задовольнити подані заяви.

Розглянувши заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (вх.№4920/26 від 22.10.2026; вх.№4926/26 від 23.10.2026), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 144 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.

Отже, необхідною умовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав добровільного виконання, є встановлення судом факту припинення відповідного обов`язку боржника внаслідок його повного або часткового виконання.

У разі, якщо обов`язок боржника буде відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням, суд за зверненням боржника може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню і у такому випадку виключаються підстави для подвійного стягнення відповідних сум заборгованості (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15).

Водночас суд зазначає, що у цій справі виконавчим документом є ухвала Господарського суду Львівської області від 20.10.2026 про забезпечення позову, якою встановлено заборону відповідачам вчиняти визначені судом дії до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Отже, встановлений цією ухвалою обов`язок має триваючий характер та полягає в утриманні від вчинення заборонених дій протягом усього строку дії заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи подані заяви, відповідачі посилаються на добровільне виконання ухвали суду від 20.10.2026, зазначаючи, що прийняли встановлені нею заборони до виконання та повідомили про це позивача.

Однак суд вважає, що саме по собі повідомлення про добровільне виконання ухвали та намір відповідачів утримуватися від вчинення заборонених дій не свідчить про припинення обов`язку, встановленого судовим рішенням, оскільки такий обов`язок продовжує існувати протягом усього строку дії заходів забезпечення позову.

Так, ПрАТ «Львівобленерго» на підтвердження добровільного виконання ухвали посилається на встановлення в базі даних споживачів електричної енергії відповідної позначки щодо заборони відключення об`єкта позивача, а також на повідомлення працівників товариства про необхідність утримуватися від припинення розподілу електричної енергії.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів видання відповідного внутрішнього розпорядження, наказу чи інших організаційно-розпорядчих документів, доведення їх до відома працівників, відповідальних за здійснення таких дій, або інших документів, які б підтверджували належну організацію виконання встановленої судом заборони.

Також відповідачами не надано доказів відкликання попередження про припинення електроживлення споживача №203-07-4983 від 01.10.2026, скасування передбачених ним заходів з припинення електроживлення або втрати цим попередженням чинності.

Відтак матеріали справи не містять належного документального підтвердження усунення загрози припинення електроживлення об`єкта споживача.

Саме лише посилання представника відповідача на наявність відповідної позначки в інформаційній базі товариства без документального підтвердження не є достатнім доказом припинення обов`язку, встановленого ухвалою суду.

Крім того, відповідачі посилаються на направлення позивачу повідомлень про добровільне виконання ухвали поштовим зв`язком та на електронну адресу. Проте належних доказів направлення та вручення таких повідомлень матеріали справи не містять. Також відповідачами не надано доказів належності зазначеної електронної адреси позивачу.

Посилання представника ТзОВ «Львівенергозбут» на лист від 19.10.2026 суд оцінює критично, оскільки відповідний документ до матеріалів справи не подано, що позбавляє суд можливості перевірити його зміст та надати оцінку наведеним у ньому обставинам.

Також суд бере до уваги пояснення представника ТзОВ «Львівенергозбут» щодо застосування пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до якого на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електроживлення.

Разом з тим дотримання відповідачем вимог зазначених Правил та утримання від припинення електропостачання з відповідних підстав не свідчить про припинення обов`язку, встановленого окремою ухвалою суду про забезпечення позову, та не є самостійною підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд також враховує письмові пояснення позивача, у яких останній заперечує проти задоволення заяв відповідачів, зазначаючи, що добровільне утримання відповідачів від вчинення дій, заборонених ухвалою суду від 20.10.2026, не припиняє дії встановлених судом заходів забезпечення позову, які мають триваючий характер.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що необхідність у збереженні заходів забезпечення позову не відпала, оскільки відповідачі продовжують наполягати на наявності заборгованості, а ПрАТ «Львівобленерго» 30.10.2026 прийняло нове рішення комісії, оформлене протоколом № НП 03696 в-ЛОЕ, яким збільшено обсяг електричної енергії, віднесеної до непобутового споживання, та передбачено подальше нарахування її вартості.

Також позивач зазначає, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, позбавить його можливості ініціювати примусове виконання встановленої судом заборони у разі її порушення, що може призвести до збитків внаслідок припинення електропостачання гаражного масиву, зокрема в частині забезпечення охорони, освітлення території, роботи воріт, насосів та електропостачання гаражних боксів.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що питання щодо наявності та обсягу спірної заборгованості залишається предметом судового розгляду, а обставини, які зумовили вжиття заходів забезпечення позову, на цей час не відпали.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 145 ГПК України питання скасування заходів забезпечення позову вирішується в окремому процесуальному порядку. Натомість відповідачі звернулися із заявами про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись виключно на добровільне виконання встановлених судом заборон.

У цьому контексті суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачами не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували припинення обов`язку, встановленого ухвалою суду від 20.10.2026, внаслідок його добровільного виконання або з інших передбачених законом підстав.

Саме по собі повідомлення про намір дотримуватися встановленої судом заборони не свідчить про припинення обов`язку її виконувати протягом усього строку дії заходів забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, доводів заяв відповідачів, письмових пояснень позивача та наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяв ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 144, 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяв Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (вх.№4920/26 від 22.10.2026; вх.№4926/26 від 23.10.2026).

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

3. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Ухвалу складено та підписано 05.11.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.