Рішення № 141228129, 02.11.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 912/2329/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2329/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112", вул. Січових Стрільців, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс", вул. Сергія Сєнчева, 2А, м. Кропивницький, 25014

про стягнення 185 405,68 грн

Представники (в режимі відеоконференції):

від позивача - Безрукова С.О., адвокат, ордер серії АР № 1336418 від 03.08.2026, в режимі відеоконференції

від відповідача - участі не брали

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" з вимогою стягнути 150 000,00 грн збитків, 8 182,88 грн 3% річних та 27 222,80 грн інфляційних втрат, з покладенням судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправну поведінку відповідача, що полягає у невиконанні законодавчо визначеного обов`язку скласти та/або зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, яка призвела до збитків позивача у вигляді неможливості включення ПДВ до податкового кредиту.

Ухвалою від 24.08.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2329/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.09.2026.

16.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій просить відхилити заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач зазначив, що заявлені вимоги є цивільно-правовим відшкодуванням збитків, на які правомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних (ст. 22, 625 Цивільного кодексу України), а вину відповідача повністю доведено. Зокрема, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" про відсутність вини спростовуються його власною бездіяльністю - неоскарженням відмов у реєстрації податкових накладних і понад 2,5 роками зволікання з їх розблокуванням, тоді як спроби перекласти відповідальність на покупця є нікчемними, оскільки обов`язок реєстрації накладних за статтею 201 Податкового кодексу України покладено виключно на постачальника.

24.09.2026 суд відкрив підготовче засідання та оголосив перерву до 01.10.2026.

25.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив про таке: позовні вимоги є безпідставними, оскільки збитки та остаточна втрата податкового кредиту не настали через переривання строку реєстрації зупинених накладних і відсутність вини постачальника; реєстрація податкових накладних є публічним обов`язком, що виключає нарахування сум (інфляційних втрат та 3% річних) за ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними та завищеними.

01.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" надійшло клопотання, у якому він просить провести засідання у справі № 912/2329/26 та подальший розгляд без участі підприємства у порядку самопредставництва і його представника-адвоката Гури К. В.; долучити докази технічної помилки, визнати поважними причини пропуску та прийняти відзив від 10.09.2026 (або продовжити строк за ч. 2 ст. 119 ГПК України); врахувати подачу відповіді на відзив позивачем і додаткові правові пояснення відповідача за ч. 5 ст. 161 ГПК України; відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" про стягнення 185 405,68 грн у повному обсязі з покладенням судових витрат на позивача, а у разі задоволення позову - зменшити витрати на правничу допомогу до суми не більше 10 000,00 грн без урахування "гонорару успіху".

В підготовчому засіданні 01.10.2026 представники сторін участі не брали.

Ухвалою від 02.10.2026 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з ініціативи суду до 25.09.2026. Прийняв до розгляду відзив на позовну заяву, що надійшов до суду 25.09.2026, та долучив його до матеріалів справи №912/2329/26. Продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Закрив підготовче провадження у справі №912/2329/26 та призначив справу до судового розгляду на 27.10.2026 о 14:00 год.

27.10.2026 суд розпочав розгляд справи по суті. У судовому засіданні представниця позивача усно повідомила про неможливість надати оригінал договору, що став підставою для виникнення договірних зобов`язань щодо ремонту самохідного крана GROVE RT 45/50.

У судовому засіданні 27.10.2026 суд оголосив перерву до 12:30 02.11.2026.

У судовому засіданні 02.11.2026 брала участь представниця позивача.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №112" (далі - позивач, замовник, ТОВ "Мостобудівельний загін №112") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девіс" (далі - відповідач, виконавець, ТОВ "Девіс") існують договірні господарські відносини, в рамках яких відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи з ремонту крана самохідного GROVE RT 45/50, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи.

Факт виникнення між сторонами договірних відносин з виконання робіт з ремонту крана самохідного GROVE RT 45/50 сторонами не заперечується.

Відповідач фактично виконав, а позивач прийняв та оплатив зазначені роботи на загальну суму 952 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 158 666,67 грн. Факт наявності господарських відносин між сторонами, а також факт виконання та повної оплати робіт підтверджується сукупністю письмових доказів:

- платіжними інструкціями: № 2343 від 29.11.2023, № 2521 від 07.12.2023, № 2602 від 13.12.2023, № 2942 від 27.12.2023, № 3056 від 28.12.2023, № 3150 від 11.01.2024, № 3196 від 16.01.2024, № 3322 від 30.01.2024 та № 3559 від 29.02.2024 на загальну суму 952 000,00 грн (а.с. 37-45);

- податковими накладними № 5, № 8, № 10, № 11, № 12, № 15, № 16 та № 20 на загальну суму 902 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 150 333,34 грн), складеними особисто відповідачем із зазначенням конкретного опису робіт, їх кількості та вартості (а.с. 46-53), тоді як на залишок оплачених робіт у розмірі 50 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн) податкову накладну відповідачем складено не було.

Прийнявши та в повному обсязі оплативши зазначені роботи, позивач набув право на податковий кредит з ПДВ у розмірі 158 666,67 грн за умови складення та реєстрації відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідних податкових накладних, що є прямим і безумовним обов`язком відповідача як постачальника послуг згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

З цієї суми позивачем реалізовано право на податковий кредит лише за однією податковою накладною - № 11 від 16.01.2024 на суму ПДВ 8 666,67 грн, яку зареєстровано в ЄРПН 06.02.2024 (квитанція про реєстрацію № 9018436830, документ прийнято, а.с. 30).

Позивачем зазначено, що стосовно решти суми ПДВ у розмірі 150 000,00 грн ТОВ "Мостобудівельний загін №112" не набуло, остаточно та безповоротно втратило можливість скористатися податковим кредитом.

Зазначена сума складається з трьох груп податкових накладних:

Перша група (33 333,34 грн ПДВ) - податкові накладні, у реєстрації яких відмовлено рішеннями контролюючого органу:

- податкова накладна № 5 від 07.12.2023 на суму ПДВ 16 666,67 грн (рішенням Комісії ГУ ДПС регіонального рівня № 10543610/30514069 від 13.02.2024 у реєстрації накладної в ЄРПН відмовлено);

- податкова накладна № 12 від 13.12.2023 на суму ПДВ 16 666,67 грн (рішенням Комісії ГУ ДПС регіонального рівня № 10543611/30514069 від 13.02.2024 у реєстрації накладної в ЄРПН відмовлено).

Відповідач жодних дій для адміністративного чи судового оскарження зазначених рішень не вчинив, внаслідок чого вони набрали статусу остаточних, а право на включення зазначених сум до податкового кредиту втрачено безповоротно.

Друга група (108 333,33 грн ПДВ) - податкові накладні, реєстрацію яких зупинено та не поновлено:

- податкова накладна № 8 від 29.11.2023 на суму ПДВ 16 666,67 грн (зупинено 18.12.2023 згідно з квитанцією № 9344768992 на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку);

- податкова накладна № 16 від 27.12.2023 на суму ПДВ 16 666,67 грн (зупинено 18.01.2024 згідно з квитанцією № 9375760085 на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій);

- податкова накладна № 20 від 28.12.2023 на суму ПДВ 33 333,33 грн (зупинено 18.01.2024 згідно з квитанцією № 9375777938 на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій);

- податкова накладна № 10 від 11.01.2024 на суму ПДВ 33 333,33 грн (зупинено 05.02.2024 згідно з квитанцією № 9018254928 на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій);

- податкова накладна № 15 від 30.01.2024 на суму ПДВ 8 333,33 грн (зупинено 07.02.2024 згідно з квитанцією № 9019721635 на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій).

У кожній із зазначених квитанцій відповідачу пропонувалося надати пояснення та копії документів для прийняття рішення про реєстрацію, однак відповідач за понад два з половиною роки жодних документів контролюючому органу не подав, у зв`язку з чим рішення так і не були прийняті, накладні не зареєстровані, а встановлений пунктом 198.6. ст. 198 ПК України строк для реалізації податкового кредиту сплив.

Третя група (8 333,33 грн ПДВ) - податкова накладна, яка взагалі не складалася та не направлялася на реєстрацію:

- за фактом здійснення позивачем оплати вартості робіт у розмірі 50 000,00 грн за платіжною інструкцією № 3559 від 29.02.2024 відповідач у порушення пункту 201.1. ст. 201 ПК України податкову накладну на суму ПДВ 8 333,33 грн взагалі не склав і до ЄРПН не подавав. Граничний строк для її складення та реєстрації давно сплив, що остаточно позбавило позивача можливості сформувати податковий кредит за цією господарською операцією.

ТОВ "Мостобудівельний загін №112" станом на дату подання позовної заяви здійснило перевірку актуального стану реєстрації зазначених податкових накладних у розділі "Отримані ПН/РК" Електронного кабінету платника податків. З витягу (скріншот) з Електронного кабінету платника податків слідує, що статус кожної з п`яти податкових накладних залишається незмінним із моменту формування відповідної квитанції - тобто жодна з них так і не зареєстрована в ЄРПН і сьогодні, через понад два з половиною роки з моменту зупинення реєстрації (а.с. 54-56).

Таким чином, за всіма трьома групами податкових накладних на загальну суму ПДВ 150 000,00 грн позивач був і залишається позбавленим можливості сформувати податковий кредит виключно внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Отже, позивач стверджує, що відповідач не виконав свого обов`язку та не надав позивачеві зареєстровані податкові накладні на суми оплати робіт у встановлений законодавством строк, що, в свою чергу, призвело до неможливості включення Позивачем до свого податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 150 000,00 грн.

Зазначену суму позивач вважає збитками, які йому має відшкодувати відповідач, через протиправність дій якого позивач не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 150 000,00 грн.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про підтвердження укладання між позивачем та відповідачем договору надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Отже, при вирішенні питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, необхідно встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

В свою чергу вина заподіювача збитків презюмується, а тому її відсутність має довести особа, до якої пред`явлено таку вимогу.

Відповідно до підпункту 14.1.181. ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пункті 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 ст. 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (з урахуванням пп. 89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).

Отже, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Девіс" сформувало та відправило на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 07.12.2023 № 5 з сумою ПДВ 16 666,67 грн, від 13.12.2023 № 12 з сумою ПДВ 16 666,67 грн, від 29.11.2023 № 8 з сумою ПДВ 16 666,67 грн, від 27.12.2023 № 16 з сумою ПДВ 16 666,67 грн, від 28.12.2023 № 20 з сумою ПДВ 33 333,33 грн, від 11.01.2024 № 10 з сумою ПДВ 33 333,33 грн та від 30.01.2024 № 15 з сумою ПДВ 8 333,33 грн, загальна сума ПДВ по яких складає 141 666,67 грн, а на суму оплати 50 000,00 грн (ПДВ - 8 333,33 грн) податкову накладну взагалі не склало.

Згідно з квитанціями, реєстрація зазначених податкових накладних була зупинена на підставі п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, при цьому щодо податкових накладних № 5 та № 12 рішеннями комісії ГУ ДПС від 13.02.2024 у реєстрації відмовлено, а за накладними № 8, № 16, № 20, № 10 та № 15 документи для їх розблокування відповідачем не подавалися.

Підставами зупинення реєстрації зазначених податкових накладних у квитанціях вказано: щодо податкової накладної № 8 - те, що вона складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 до Порядку); щодо податкових накладних № 16, № 20, № 10 та № 15 - відповідність здійснених операцій п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку). У кожній із квитанцій запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Як зазначено, постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 520).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), а в разі невідповідності таким критеріям - щодо відповідності критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци 2, 3 пункту 6 Порядку № 1165).

Згідно з абзацом 1 пункту 7 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність) встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У свою чергу, Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до п. 201.16. ст. 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).

Пунктом 10 Порядку № 520 встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 10 Порядку № 520 встановлено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

З викладеного слідує, що позивач був позбавлений можливості сформувати податковий кредит з ПДВ на загальну суму 150 000,00 грн внаслідок невиконання ТОВ "Девіс" свого податкового обов`язку, а саме:

- щодо податкових накладних № 5 та № 12 на суму ПДВ 33 333,34 грн - після зупинення реєстрації податковим органом прийнято рішення про відмову в їх реєстрації в ЄРПН від 13.02.2024;

- щодо податкових накладних № 8, № 16, № 20, № 10 та № 15 на суму ПДВ 108 333,33 грн - податковим органом зупинено їх реєстрацію та запропоновано ТОВ "Девіс" надати пояснення і документи для прийняття рішення про реєстрацію;

- щодо платежу за платіжною інструкцією № 3559 від 29.02.2024 на суму робіт 50 000,00 грн (сума ПДВ 8 333,33 грн) - податкову накладну ТОВ "Девіс" узагалі не склало та до ЄРПН не подавало.

Стосовно платежу за платіжною інструкцією № 3559 від 29.02.2024 на суму 50 000,00 грн (сума ПДВ - 8 333,33 грн), за яким відповідачем не було складено податкову накладну та не подано її до ЄРПН, суд зазначає, що з урахуванням положень п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України (з урахуванням пп. 89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України), відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну за вказаною операцією не пізніше 18.03.2024.

Суд враховує, що покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Отже, саме від дій відповідача залежить своєчасне складення і належна реєстрація податкових накладних або усунення перешкод у такій реєстрації та, відповідно, можливість реалізації позивачем права на податковий кредит.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких активних дій задля реєстрації податкових накладних на загальну суму 150 000,00 грн: відповідач не оскаржив в адміністративному чи судовому порядку рішення комісії ДПС про відмову в реєстрації накладних на суму 33 333,34 грн; не надав до ДПС передбачених Порядком № 520 пояснень та копій документів щодо зупинених накладних на суму 108 333,33 грн, виключно власною тривалою пасивністю унеможлививши їх розблокування; а також у порушення прямої вимоги пункту 201.1. статті 201 ПК України взагалі не склав податкову накладну на суму ПДВ 8 333,33 грн.

Отже, відповідач, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи майнові інтереси іншої сторони за договором, зобов`язаний був вчинити всі необхідні дії щодо складення податкових накладних, а за наявності перешкод у їх реєстрації - надати до ДПС пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію, або оскаржити відповідні рішення комісії у разі незгоди з ними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах щодо всієї суми ПДВ у розмірі 150 000,00 грн.

Отже, суд встановив причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на цю суму.

Наявність права позивача на очікування завершення граничного строку, як для подання відповідачем відповідних документів до комісії, так і для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не може нівелювати права позивача на своєчасне отримання податкового кредиту та призведе до невиправданого затягування захисту порушених інтересів позивача. Збитки Позивача, які спричинені відсутністю реєстрації податкових накладних, виникли з моменту сплати ним до бюджету ПДВ у звітному періоді у повному обсязі у зв`язку з неотриманням права на зменшення податкового зобов`язання на суму, яка відповідає сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 150 000,00 грн.

У справі, що розглядається, відповідач не довів свого наміру вчинити всі необхідні дії для реєстрації податкових накладних, а тому відповідач є відповідальним перед своїм контрагентом-замовником у господарській операції за наслідками невчинення відповідних дій.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не скористався правом подання заяви зі скаргою на контрагента (додаток 8), оскільки відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України подання такої заяви є виключно правом, а не обов`язком покупця, та є підставою лише для проведення контролюючим органом документальної перевірки продавця, проте більше не надає покупцю права на включення сум ПДВ до податкового кредиту (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21). Відтак, неподання скарги жодним чином не відновлює втраченого позивачем права на податковий кредит та не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності.

Твердження відповідача про відсутність його вини через автоматизоване зупинення реєстрації накладних системою моніторингу ДПС є необґрунтованими. В силу ч. 2 статті 614 ЦК України та ч. 2 статті 218 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) у господарських відносинах діє презумпція вини порушника зобов`язання. Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, виключно факт зупинення реєстрації податкової накладної не свідчить про відсутність вини постачальника. Презумпція вини продавця спростовується лише тоді, коли він доведе вчинення всіх залежних від нього дій для усунення перешкод у реєстрації, прийняття рішення суду/ДПС на його користь та фактичне виконання обов`язку з реєстрації податкової накладної. Оскільки відповідач за понад два роки жодних пояснень чи документів податковому органу не надав, а рішення про відмову щодо ПН № 5 та № 12 не оскаржував, він не спростував презумпції своєї вини.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність його вини чи нібито "переривання" строку реєстрації зупинених накладних незалежно від його волі. Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України та п. 6 Порядку № 520, платник податків має право подати письмові пояснення та копії документів для розблокування зупинених податкових накладних протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної. Проте матеріали справи свідчать, що відповідач у межах визначеного законодавством строку не вчинив жодних залежних від нього дій (не надав пояснень, не здійснив розблокування та не оскаржив рішення про відмову в реєстрації). Така пасивна поведінка та пропуск 365-денного строку є наслідком виключно власної бездіяльності відповідача, що призвело до безповоротної втрати можливості реєстрації накладних, завдало позивачу реальних збитків і повністю спростовує презумпцію невинуватості боржника.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 150 000,00 грн збитків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, Позивач нарахував та заявив до стягнення з Відповідача 8 182,88 грн 3% річних та 27 222,80 грн інфляційних втрат.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і виявив у ньому помилки, а саме: позивач не врахував кількість днів у високосному 2024 році - 366 днів, а також загальноприйняту методику обрахування інфляційних втрат за неповні місяці (без дотримання розмежування періодів до/після 15-го числа відповідно до правової позиції ОП КГС ВС у справі № 910/13071/19).

Крім того, оскільки збитки (за платіжною інструкцією № 3559 від 29.02.2024 на суму 50 000,00 грн, ПДВ - 8 333,33 грн) у вигляді невіднесеного податкового кредиту виникли після спливу 365-денного строку 28.02.2025, нарахування 3% річних та інфляційних втрат правомірно здійснювати з 01.03.2025.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по кожній податковій накладній, в межах періодів розрахунку позивача:

- ПН № 5 від 07.12.2023 (період з 28.02.2024 по 31.07.2026) на суму 16 666,67 грн - 1 211,18 грн 3% річних та 4 550,33 грн інфляційних втрат;

- ПН № 12 від 13.12.2023 (період з 28.02.2024 по 31.07.2026) на суму 16 666,67 грн - 1 211,18 грн 3% річних та 4 550,33 грн інфляційних втрат;

- ПН № 8 від 29.11.2023 (період з 29.11.2024 по 31.07.2026) на суму 16 666,67 грн - 835,49 грн 3% річних та 2 680,40 грн інфляційних втрат;

- ПН № 16 від 27.12.2023 (період з 27.12.2024 по 31.07.2026) на суму 16 666,67 грн - 797,24 грн 3% річних та 2 413,28 грн інфляційних втрат;

- ПН № 20 від 28.12.2023 (період з 28.12.2024 по 31.07.2026) на суму 33 333,33 грн - 1 591,75 грн 3% річних та 4 826,57 грн інфляційних втрат;

- ПН № 10 від 11.01.2024 (період з 11.01.2025 по 31.07.2026) на суму 33 333,33 грн - 1 553,42 грн 3% річних та 4 826,57 грн інфляційних втрат; з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, інфляційні втрати за ПН № 10 від 11.01.2024 становлять 4 680,60 грн (в межах розрахунку позивача), оскільки їхній розмір є меншим порівняно з розрахунком суду.

- ПН № 15 від 30.01.2024 (період з 30.01.2025 по 31.07.2026) на суму 8 333,33 грн - 375,34 грн 3% річних та 1 093,52 грн інфляційних втрат;

- ПН не виписана (період з 01.03.2025 по 31.07.2026) на суму 8 333,33 грн - 354,79 грн 3% річних та 1 018,70 грн інфляційних втрат.

Всього 3% річних складають 7 930,39 грн, а інфляційні втрати 25 813,73 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що обов`язок із реєстрації податкових накладних має суто публічно-правовий характер, що виключає його трансформацію в цивільне зобов`язання та застосування ст. 625 ЦК України, господарський суд зазначає таке.

Оцінюючи посилання відповідача на правовий висновок у постанові Верховного Суду у справі № 873/49/26, суд відхиляє їх як безпідставні та такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту вказаного судового акта.

Предметом розгляду у справі № 873/49/26 було скасування рішення третейського суду через непоширення третейської угоди на спори про відшкодування збитків, завданих нереєстрацією податкових накладних. Водночас у зазначеній постанові Верховний Суд підтвердив, що такі спори підлягають розгляду саме господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Це повністю узгоджується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (справа № 925/556/21) та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (справи № 917/877/17, № 916/334/22, № 914/2524/21 від 05.09.2024). Відповідно до цих висновків, обов`язок із відшкодування збитків має самостійний цивільно-правовий характер (ст. 16, 22, 623 ЦК України), що зумовлює можливість застосування до відповідних грошових зобов`язань приписів ст. 625 ЦК України незалежно від публічно-правової природи податкового обов`язку.

Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21), приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення - чи то з договору, чи то внаслідок делікту (завдання шкоди або заподіяння збитків).

Хоча первинний обов`язок продавця/постачальника щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН за своєю природою реалізується у сфері податкових відносин із державою, його невиконання безпосередньо завдає реальної майнової шкоди (збитків) контрагенту-покупцю/замовнику у вигляді втрати права на податковий кредит на відповідну суму. З моменту завдання таких збитків (спливу строку на реєстрацію та виникнення у покупця необхідності сплатити податок у повному обсязі) між сторонами виникає цивільне грошове зобов`язання щодо їх компенсації. Прострочення виконання цього обов`язку тягне за собою право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних як спеціальної міри відповідальності задля захисту майнових інтересів від знецінення коштів (на що прямо вказано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 914/2524/21).

Відтак, публічно-правовий характер обов`язку з реєстрації накладної не нівелює наслідків його порушення у вигляді виникнення грошового зобов`язання з відшкодування збитків, а доводи відповідача про неможливість застосування ст. 625 ЦК України спростовуються правовими висновками Верховного Суду.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 150 000,00 грн збитків, 7 930,39 грн 3% річних та 25 813,73 грн інфляційних втрат.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" (вул. Сергія Сєнчева, 2А, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ: 30514069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" (вул. Січових Стрільців, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 22202218) 150 000,00 грн збитків, 7 930,39 грн 3% річних та 25 813,73 грн інфляційних втрат, а також 2 638,44 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копії рішення направити позивачу та відповідачу до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 05.11.2026.

Суддя В.Г. Кабакова