Рішення № 141226584, 05.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2026Справа № 910/10523/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10523/26.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Прохелс Юа»

про стягнення 187 575, 93 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прохелс Юа», в якому просить стягнути заборгованість за Договором поставки №1022/20 від 03.10.2022, що складається із суми основного боргу у розмірі 160 955, 00 грн, 19 675, 85 грн - інфляційних втрат, 6 945, 08 грн - 3 % річних.

25.08.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 25.08.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

27.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

31.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10523/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

03.10.2022 між Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів», як постачальником (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОХЕЛС ЮА», як покупцем (відповідач), укладено договір поставки №1022/20 (надалі - Договір).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання Договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, Договір вважаться продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій Договору необмежена (пункт 9.1. Договору).

01.04.2024 між вищезазначеними особами в порядку пункту 10.3. Договору укладений додатковий договір №1 до Договору.

Згідно пункту 1.1. Договору в редакції Додаткового договору №1 постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця крейду кормову ММ-3 ТУ У 08.1-00292089-001:2023 (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють кількість товару, зазначену у одному рахунку на оплату, виписаному на підставі замовлення покупця.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця та підписання видаткової накладної.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у рахунках-фактурах, що є невід`ємними додатками до цього Договору.

У відповідності до пункту 5.3. Договору, оплата товару (партії товару) здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати вартості товару (партії товару) протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надіслання засобами електронного зв`язку постачальником на електронну адресу покупця, рахунку на оплату.

Згідно пункту 6.2. Договору, покупець зобов`язаний своєчасно прийняти і оплатити товар (його партію).

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату:

- №170 від 10.03.2025 у розмірі 85 995, 00 грн;

- №194 від 14.03.2025 у розмірі 81 955, 00 грн.

Відповідач, всупереч умовам Договору, не здійснив попередню оплату за товар, проте позивач здійснив відповідачу поставку обумовленого товару:

- за видатковою накладною №185 від 12.03.2025 у розмірі 85 995, 00 грн (ТТН №Р185; ПН №190);

- за видатковою накладною №198 від 14.03.2025 у розмірі 81 955, 00 грн (ТТН №Р198; ПН №192).

Позивач направив відповідачу вимогу вих.№13 віл 02.06.2025 в якій вимагав погасити наявну заборгованість.

18.07.2025 відповідач частково погасив заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною №185 у розмірі 6 995, 00 грн.

Відтак, за твердженням позивача, у відповідача наявний перед позивачем борг у розмірі 160 955, 00 грн, який позивач просить стягнути з відповідача. Окрім цього позивач додатково нараховує відповідачу 3% річних у розмірі 6 945, 08 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 675, 85 грн.

ІI. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 187 575, 93 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач здійснив поставку узгодженого товару за Договором відповідачу на загальну суму 167 950, 00 грн, а відповідач у свою чергу не здійснив повну та своєчасну оплату за поставлений товар у строки передбачені Договором.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 31.08.2026 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «Прохелс Юа» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.

Так, ухвалу від 31.08.2026 відповідач отримав 01.09.2026. Однак правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10523/26, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується наявними у матеріалах справи доказами поставка позивачем товару передбаченого умовами Договору?

- чи був порушений відповідачем обов`язок щодо повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар за Договором?

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи обґрунтовано позивачем розрахунок сум, що підлягають стягненню?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).

Як підтверджено матеріалами справи, 03.10.2022 між сторонами укладено договір поставки №1022/20 за умовами якого позивач зобов`язується поставити (передати) у власність відповідача крейду кормову ММ-3 ТУ У 08.1-00292089-001:2023 (товар), а відповідача зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 стаття 693 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця та підписання видаткової накладної.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у рахунках-фактурах, що є невід`ємними додатками до цього Договору.

Пунктом 5.3. Договору між сторонами узгоджено, що оплата товару (партії товару) здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати вартості товару (партії товару) протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надіслання засобами електронного зв`язку постачальником на електронну адресу покупця, рахунку на оплату.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №170 від 10.03.2025 у розмірі 85 995, 00 грн та №194 від 14.03.2025 у розмірі 81 955, 00 грн. Тобто, на загальну суму 167 950, 00 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідач в порушення умов Договору, а саме пункту 5.3. не здійснив попередню оплату за товар, який зазначений у рахунках №170, №194.

Позивач в свою чергу з метою виконання договірних зобов`язань здійснив поставку товару, а саме:

- 12.03.2025 на суму 85 995, 00 грн за видатковою накладною №185 та товарно-транспортною накладною №Р185. Окрім цього, за фактом господарської операції позивачем здійснена реєстрації податкової накладної №190 в ЄРПН;

- 14.03.2025 на суму 81 955, 00 грн за видатковою накладною №198 та товарно-транспортною накладною №Р198. Окрім цього, за фактом господарської операції позивачем здійснена реєстрації податкової накладної №192 в ЄРПН.

Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна від 12.03.2025 відповідачем підписана без заперечень та зауважень.

В свою чергу накладні від 14.03.2025 відповідачем не підписані. Позивач зазначає, що під час поставки товару представник позивача передав представнику відповідачу відповідні накладні, проте, останній не повернув їх позивачу підписаними зі своєї сторони.

Відповідач не заперечує щодо зазначених обставин та не заперечує щодо здійснення позивачем поставки товару 14.03.2025 на суму 81 955, 00 грн.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що відповідач після отримання від позивача вимоги вих.№13 віл 02.06.2025 про погашення заборгованості, здійснив часткову оплату за товар, який був поставлений за видатковою накладною №185 від 12.03.2025 у розмірі 6 995, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1524 від 18.07.2025.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд констатує, що встановлені вище обставини підтверджують, що позивач з більшою вірогідністю здійснив поставку товару 14.03.2025 відповідачу, а останній прийняв отриманий товар. Одночасно з цим, аргументи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості не спростовуються зі сторони відповідача належними та допустимим доказами.

Крім того, позивач додав до матеріалів справи податкову накладну №192, яка зареєстрована у встановленому порядку та яка також додатково підтверджує факт того, що господарська операція 14.03.2025 з більшою вірогідністю відбулася.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у розмірі 160 955, 00 грн, отже, обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі не спростовані.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 160 955, 00 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 945, 08 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 675, 85 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунки є арифметично правильними, а відтак вимоги позивача у даній частині також підлягає задоволенню у заявлених до стягнення сумах.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Заяв та клопотань щодо понесення інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОХЕЛС ЮА» про стягнення 187 575, 93 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОХЕЛС ЮА» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; код ЄДРПОУ: 43715395) на користь Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» (16000, Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Козацька, буд. 56; код ЄДРПОУ: 00292089) борг у розмірі 160 955 (сто шістдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 6 945 (шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 675 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко