Рішення № 141226368, 04.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/80/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 908/1240/25

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Кам`янсько-Дніпровського відділу державної казначейської служби України Запорізької області

про стягнення суми 56123,21 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення з відповідача: Управління державної казначейської служби України у Кам`янсько-Дніпровському районі Запорізької області суми 56123,21 грн, в тому числі: 35694,03 грн основний борг, 8589,02 грн пеня, 2617,23 грн 3% річних, 9222,93 грн інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.05.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1240/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 19.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1240/25, присвоєний номер провадження 9/80/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою суду від 10.06.2025 зупинено провадження у справі № 908/1240/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі № 908/1162/23. Ухвалою суду від 27.11.2025 поновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 09.12.2025 провадження у справі № 908/1240/25 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23. Ухвалою суду від 25.09.2026 поновлено провадження у справі; учасникам справи (позивачу, відповідачу) запропоновано надати протягом п`яти днів з дня отримання ухвали письмові пояснення у даній справі з урахуванням висновків викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.04.2026 у справі № 280/5808/23.

28.09.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, що подані враховуючи закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23 та враховуючи розгляд Верховним Судом справи № 280/5808/23 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.09.2026, вх. № 20650/08-08/26 від 28.09.2026).

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, в обґрунтування яких позивачем зазначено про невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами Договором № 07-1178/21-БО-Т постачання природного газу від 23.11.2021, щодо повної та своєчасної оплати природного газу поставленого позивачем відповідачу в період з березня по квітень 2022 включно, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 35694,03 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

У додаткових поясненнях, які 28.09.2026 надійшли до суду від позивача, зазначено, зокрема, наступне. В межах справи № 908/1162/23 розглядалось питання правовідносин з постачання електричної енергії протягом листопада-грудня 2022, отже в цей період діяв Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон про ТОТ, Закон) в редакції змін, що внесені на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21 квітня 2022 року №2217-IX (набрав чинності 07.05.2022). З огляду на часові межі виникнення спірних правовідносин у даній справі, до їх правового регулювання підлягають застосуванню положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у різних редакціях, чинних у відповідні періоди, а саме: редакція Закону з урахуванням змін, внесених Законом України від 01.07.2021 № 1618- IX (який набрав чинності 21.11.2021), щодо правовідносин, які виникли у період з 24.02.2022 по 19.03.2022 включно; та редакція Закону з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.03.2022 № 2138-IX (який набрав чинності 20.03.2022), щодо правовідносин, які виникли у період з 20.03.2022 по 30.04.2022 включно. Тобто, періоди постачання та, відповідно, споживання енергетичного ресурсу, які є предметом розгляду судами у поточній справі та справі № 908/1162/23, перегляд якої здійснювався в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, є відмінними. Отже, при вирішенні справи № 908/1162/23 суд застосовував норми Закону України про ТОТ у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, яка набрала чинності 07.05.2022 та діяла на момент виникнення спірних правовідносин щодо постачання електричної енергії у листопаді - грудні 2022 року. Натомість у поточній справі предметом спору є правовідносини щодо постачання природного газу у березні - квітні 2022 року, тобто в період, коли підлягає застосуванню інша редакція зазначеного Закону зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2021 №1618-IX (який набрав чинності 21.11.2021), Законом України № 2138-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 20.03.2022. Таким чином, враховуючи відмінність у часових межах виникнення та перебігу спірних правовідносин, правові висновки, викладені у справі № 908/1162/23, не можуть бути застосовані у поточній справі без урахування особливостей нормативно-правового регулювання, чинного у відповідний спірний період. Зокрема, при розгляді справи № 908/1162/23 суд касаційної інстанції здійснював правову оцінку спірних відносин із застосуванням положень Закону України про ТОТ у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, тоді як у межах поточної справи підлягають застосуванню приписи цього Закону в редакції Законів України від 01.07.2021 № 1618-IX та № 2138-IX від 15.03.2022, які були чинними на момент виникнення та дії спірних правовідносин. Відтак, відмінність у застосовуваному матеріально-правовому регулюванні виключає автоматичне ототожнення цих правовідносин як подібних у розумінні критеріїв, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду, оскільки для належного порівняння визначальним є саме змістовий критерій характер прав та обов`язків сторін відповідно до чинної на момент виникнення спору редакції закону. Позивач вважає, що спірні правовідносини щодо постачання природного газу за березень-квітень 2022 року підлягають правовому регулюванню Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції Закону № 1618-IX від 01.07.2021 (до 19.03.2022) та Закону № 2138-IX від 15.03.2022 (з 20.03.2022). Редакція Закону № 1618-IX визначала тимчасово окупованими виключно територію Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та пов`язані з ними території, без поширення такого режиму на інші регіони України. Редакція Закону № 2138-IX не визнавала автоматично всі території України, окуповані після 24.02.2022, тимчасово окупованими, а лише передбачала спеціальний механізм такого визнання виключно на підставі рішення РНБО України, введеного в дію Eказом Президента України. У спірний період щодо будь-якої території України, в тому числі території реєстрації відповідача, було відсутнє відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України, введене в дію Указом Президента України, про визнання цієї території тимчасово окупованою у розумінні статті 3 Закону про ТОТ. За відсутності такого нормативно визначеного рішення правовий режим тимчасово окупованої території та пов`язані з ним спеціальні обмеження, передбачені Законом про ТОТ, на територію діяльності відповідача у березні-квітні 2022 року не поширювалися. Відтак постачання природного газу на територію діяльності відповідача у спірний період не суперечило чинному на той момент законодавчому регулюванню та не підпадало під обмеження, встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Заяви/клопотання з процесуальних питань та пояснення, які було запропоновано подати в ухвалі суду від 25.09.2026, від відповідача до суду не надходили.

Про відкриття провадження у даній справі № 908/1240/25 та її розгляд відповідач повідомлений належним чином, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що станом на дату відкриття провадження у даній справі у відповідача, який відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, зареєстрований електронний кабінет був відсутній (арк.с. 64).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час відкриття провадження у даній справі та на час її розгляду, місцезнаходження відповідача зареєстроване за адресою є: 71304, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 5-А, що відноситься до переліку тимчасово окупованих територій України.

Крім того, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, актуальних на час розгляду даної справи, найменуванням відповідача юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38015694, є Кам`янсько-Дніпровський відділ державної казначейської служби України Запорізької області.

Отже, з урахуванням вищезазначених змін до відомостей про юридичні особу, відповідачем у даній справі є Кам`янсько-Дніпровський відділ державної казначейської служби України Запорізької області, ідентифікаційний код 38015694.

З положень підпункту 21 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України слідує, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, про відкриття провадження у справі № 908/1240/25 та її розгляд судом відповідача було повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, шляхом розміщення судом на сайті тексту ухвали від 19.05.2025 про відкриття провадження у справі та усіх інших ухвал суду у даній справі.

Додатково ухвали суду також надсилались відповідачу на електронну адресу: office.kdnrn@zp.treasury.gov.ua, зазначену в Договорі № 07-1178/21-БО-Т постачання природного газу від 23.11.2021. Відповідні довідки про доставку електронних листів містяться в матеріалах справи.

З положень ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник, позивач у справі) та Управлінням державної казначейської служби України у Кам`янсько-Дніпровському районі Запорізької області (Споживач, на сьогодні Кам`янсько-Дніпровський відділ державної казначейської служби України Запорізької області; відповідач у справі) був укладений Договір № 07-1178/21-БО-Т постачання природного газу від 23.11.2021 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 Договору).

Згідно з умовами п. 1.4 Договору Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір на транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкт Споживача безпосередньо приєднаний до газотранспортної мережі).

В пункті 2.1 Договору, зокрема, визначено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: «Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16554,00 грн.

Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 Договору).

Відповідно п. 3.1 Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Постачання газу за цим договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 Договору).

В пункті п. 3.5 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп. 3.5.1 пункту 3.5 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пп. 3.5.2 пункту 3.5).

Згідно з підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6 Договору).

В пункті 2.4 Договору, зокрема, визначено, що Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Відповідно до умов пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

За змістом п. 5.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

З положень пункту 6.2 Договору слідує, що Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Зі змісту пункту 7.2. Договору слідує, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладення та діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

У преамбулі та розділі 14 Договору вказаний код ЕІС-код Споживача: 56ХS000120FJA00С.

В матеріалах справи містяться копії складених та підписаних Постачальником Актів приймання-передачі природного газу, а саме:

- Акт від 31.01.2022 за січень 2022 року: обсяг споживання газу 2,65873 тис.куб.м, загальна сума до сплати 44012,60 грн з ПДВ;

- Акт від 28.02.2022 за лютий 2022 року: обсяг споживання газу 1,64398 тис.куб.м, загальна сума до сплати 27214,44 грн з ПДВ;

- Акт від 31.03.2022 за березень 2022 року: обсяг споживання газу 1,72206 тис.куб.м, загальна сума до сплати 28506,97 грн з ПДВ;

- Акт (коригуючий акт) від 25.04.2022 за березень 2022 року: обсяг споживання газу 1,72206 тис.куб.м, сума до сплати з урахуванням коригування 28481,32 грн з ПДВ;

- Акт від 30.04.2022 за квітень 2022 року: обсяг споживання газу 0,43610 тис.куб.м, загальна сума до сплати 7212,71 грн з ПДВ.

Листом № ТОВВИХ-24-17041 від 07.11.2024 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на адвокатський запит представника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було надано інформацію щодо обсягів природного газу, використаного, зокрема, Споживачем з ЕІС-кодом 56ХS000120FJA00С за період за період з 26.11.2021 по 30.04.2022 (арк.с. 25-28).

До вказаного листа також було додано інформацію з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS000120FJA00С (аркс. 29-31), із зазначенням щодобових обсягів спожитого природного газу за вказаний період (окремо по кожному місяцю).

Як зазначено в позовній заяві та підтверджується доданою до неї копією інформації АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за період з 23.11.2021 по 30.10.2024 (лист № 77/4-11/135940/2024 від 04.11.2024 з додатком, арк.с. 33-34), відповідач здійснив часткову оплату за отриманий за Договором природний газ (за листопад та грудень 2021, січень та лютий 2022), а саме: перерахувавши на рахунок позивача у грудні 2021 суми 5120,98 грн та 49661,97 грн, у січні 2022 646,61 грн, в лютому 2022 44012,60 грн та у березні 2022 27214,44 грн.

Згідно з розрахунком основного боргу, який доданий до позовної заяви (арк.с. 9), з урахуванням вищезазначених фактичних оплат, які зараховані на виконання зобов`язань за листопад та грудень 2021, січень та лютий 2022, сума основного боргу за період: березень-квітень 2022, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, становить 35694,03 грн. За прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати (розрахунок на арк.с. 10-11).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

З положень ст.ст. 610, 611 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», зокрема, визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 вказаного Закону, споживач зобов`язаний, в тому числі, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

В пункті 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) визначено, що з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Для кодування використовується ЕІС-код.

На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту ЕІС-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці.

Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.

Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу.

Зі змісту пункту 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС слідує, що інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити, зокрема, інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди.

В пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, зокрема, визначено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги природного газу цим споживачем.

Як зазначалось вище, за умовами укладеного 23.11.2021 сторонами Договору № 07-1178/21-БО-Т постачання природного газу, Постачальник (позивач) зобов`язався постачати Споживачу (відповідачу) природний газ, а останній приймати та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

В п.1.2 Договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.

В розділі 14 Договору «Адреси та реквізити сторін» зазначені код ЕІС-код Споживача: 56ХS000120FJA00С та його адреса: 71304, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 5-А.

На підтвердження виконання зі свого боку вищезазначеного Договору позивач надав у матеріали справи (додав до позову) копії складених та підписаних ним Актів приймання-передачі природного газу за період з січня по квітень 2022 року включно.

Як зазначено у позові, відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу.

Докази надання відповідачем позивачу вмотивованої письмової відмови від підписання зазначених Актів, як то передбачено у пп. 3.5.3 п. 3.5 Договору, в матеріалах справи відсутні.

В силу умов п. 2.4, пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору, обсяг (об`єм) спожитого природного газу, визначений в Акті приймання-передачі природного газу, оформленому відповідно до п.3.5 Договору, вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-24-17041 від 07.11.2024 було надано інформацію щодо обсягів природного газу використаного, в тому числі, Споживачем (відповідачем) за ЕІС-кодом 56ХS000120FJA00С за період з 26.11.2021 по 30.04.2022, відповідно до якої обсяг природного газу використаний споживачем та внесений в алокацію постачальника становить, зокрема: з 01.01.2022 по 31.01.2022 2658,73 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 1643,98 м3, з 01.03.2022 по 31.03.2022 1722,06 м3, з 01.04.2022 по 30.04.2022 436,10 м3.

Вказані обсяги природного газу використаного Споживачем відповідають обсягам, зазначеним Постачальником в Актах приймання-передачі природного газу за вказані періоди, копії яких додані позивачем до позову.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, з урахуванням здійснених відповідачем оплат за природний газ за листопад та грудень 2021, січень та лютий 2022, загальна сума 35694,03 грн основного боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, складається з: 28481,32 грн за березень 2022 та 7212,71 грн за квітень 2022.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зокрема, установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

До переліку включається тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, визначена відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У переліку визначаються дата початку бойових дій та дата завершення бойових дій, дата виникнення можливості бойових дій та дата припинення можливості бойових дій, дата початку тимчасової окупації та дата звершення тимчасової окупації.

Території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно з розділом ІІ зазначеного Переліку Кам`янсько-Дніпровська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області включена до тимчасово окупованих територій Російською Федерацією з 27.02.2022.

Перелік, затверджений Наказом № 309, втратив чинність 20.03.2025 на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786. І згідно вказаного Переліку, затвердженого Наказом №376, дані щодо віднесення м. Кам`янка-Дніпровська, Кам`янсько-Дніпровської територіальної громади Василівського району Запорізької області до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України залишились незмінними до теперішнього часу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 (далі Закон № 1207-VII) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Законом № 1618-IX від 01.07.2021, який набрав чинності 21.11.2021, зокрема, доповнено Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» статтею 13-1.

Частиною 1 статті 13-1 Закону України № 1207-VIІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; на сьогодні частина 2 ст. 13-1) передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

У справі № 908/1162/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону № 1207-VII до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Наказу від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Так, Об`єднаною палатою у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 був проаналізований розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині першій статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII та в п. 7.25 постанови наведений висновок про те, що у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а інформативне значення, підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Також Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23, щодо поширення положень статті 13-1 Закону № 1207-VII на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, в постанові від 03.10.2025 залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову в позові про стягнення боргу за спожитий на підставі договору про постачання електричної енергії у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі, зазначив: «… підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні».

Об`єднаною палатою також вказано про відсутність необхідності відступу від викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 висновку про поширення статті 13-1 Закону № 1207-VII на території, окуповані в період воєнного стану, з огляду на загальновідомий факт їх окупації та незалежно від дати прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Цей підхід також підтверджений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 08.07.2026 у справі № 916/1218/23, в якій Верховний Суд прямо зазначив, що вимоги Закону № 1207-VII поширюються на спірні правовідносини саме з дати тимчасової окупації відповідної території.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України суд при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У контексті вирішення спору у даній справі № 908/1240/25, суд враховує, що територія, на якій розташований об`єкт відповідача (Споживача) за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район (на даний час Василівський район), м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 5-А, та до якого здійснювалось постачання природного газу, починаючи з 27.02.2022 і до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації.

Правовідносини у цій справі № 908/1240/25 є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду у справі № 908/1162/23, за змістовим критерієм, оскільки в обох випадках спір стосується стягнення вартості енергоресурсу, постачання або споживання якого віднесене до періоду тимчасової окупації відповідної території.

Природний газ в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є товарною продукцією, а його доставка до об`єкта споживача здійснюється газотранспортною та газорозподільною системами, тобто трубопровідним транспортом. У такий спосіб, постачання природного газу на об`єкт відповідача після початку окупації за своїм змістом підпадає під установлену статтею 13-1 Закону № 1207-VII заборону переміщення товарів з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Отже, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду та положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з 27.02.2022 існувала та існує й до цих пір заборона на постачання відповідачу природного газу.

За таких обставин, починаючи з вказаної дати позивач не мав права передавати/поставляти відповідачеві природний газ на підставі Договору № 07-1178/21-БО-Т постачання природного газу від 23.11.2021.

Виконання постачальником договору після виникнення законодавчої заборони не породжує права вимагати оплати вартості товару, переміщення якого на відповідну територію було заборонене законом.

При цьому, наявність в матеріалах справи відомостей інформаційної платформи оператора газотранспортної системи про алокацію певного обсягу природного газу за ЕІС-кодом відповідача може підтверджувати фізичний відбір газу, однак не усуває законодавчої заборони та не створює самостійної правової підстави для стягнення його вартості за договором.

Після початку окупації відповідач фактично втратив можливість контролювати об`єкт, розташований на окупованій території. За таких умов, сам факт технічної фіксації певного обсягу газу через відповідну точку обліку не може автоматично ототожнюватися з фактом його споживання відповідачем для власних господарських потреб.

Дані інформаційної платформи Оператора ГТС та щодобові алокації можуть підтверджувати лише певний обсяг ресурсу, віднесений до відповідної точки комерційного обліку, але самі по собі не доводять, що починаючи з 27.02.2022 цей газ фактично споживав саме відповідач.

Таким чином, природний газ, який правомірно поставлений відповідачу та підлягає оплаті останнім, обмежується періодом до 26.02.2022 включно.

Доводи позивача, викладені у поясненнях, що подані до суду 28.09.2026 на виконання ухвали суду від 25.09.2026, спростовуються наведеним вище.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми 35694,03 грн основного боргу (за природний газ за березень 2022 (28481,32 грн) та за квітень 2022 (7212,71 грн)).

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат (арк.с. 10-11) відповідні нарахування здійснені позивачем виключно за прострочення оплати грошових зобов`язань за березень та квітень 2022 року.

Враховуючи вищенаведені висновки суду про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача основного боргу за вказаний спірний період (березень та квітень 2022), у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 8589,02 грн пені, суми 2617,23 грн 3% річних та суми 9222,93 грн інфляційний втрат, які є похідними вимогами, судом також відмовляється.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення складено та підписано 04.11.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва