Рішення № 141226353, 02.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/141/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 908/2062/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2062/26

за позовною заявою: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю П`ята стража Київ, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133

про стягнення 298 822,28 грн

СУТЬ СПОРУ:

25.08.26 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 25.08.26 № 912-007-12-6244 регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю П`ята стража Київ (надалі ТОВ П`ята стража Київ) за участі державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (третя особа) про стягнення неустойки у розмірі 298 822,28 грн.

25.08.26 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2062/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 31.08.26 судом позовну заяву РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях за вих. від 25.08.26 № 912-007-12-6244 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій (до якої):

- зазначити вірне найменування третьої особи;

- надати клопотання про залучення третьої особи у справі та письмових пояснень щодо залучення третьої особи із зазначенням на якій стороні повинна виступати вказана третя особа.

03.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли:

- заява за вих. від 03.09.26 про усунення недоліків, якою усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 31.08.26 та зазначено вірне найменування третьої особи, а саме: акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі АТ НАЕК Енергоатом в особі філії ВП ЗАЕС АТ НАЕК Енергоатом);

- клопотання за вих. від 03.09.26 про залучення АТ НАЕК Енергоатом в особі філії ВП ЗАЕС АТ НАЕК Енергоатом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 03.09.26 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2062/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Крім того, судом залучено до участі у справі № 908/2062/26, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133).

18.09.26 до суду в системі Електронний суд надійшли пояснення за вих. від 18.09.26 № 21-7276/28-вих, в яких представник третьої особи надає письмові пояснення по справі № 908/2062/26.

Також, 18.09.26 до суду в системі Електронний суд надійшло клопотання за вих. від 18.09.26 № 18/09-26, в якому представник відповідача просить суд надати додаткові 10 днів на підготовку та подання відзиву на позовну заяву з додатками.

Ухвалою від 22.09.26 судом задоволено клопотання представника ТОВ П`ята стража Київ за вих. від 18.09.26 № 18/09-26 про продовження строку подачі відзиву з додатками, яке надійшло до суду в системі Електронний суд 18.09.26 та продовжено процесуальний строк ТОВ П`ята стража Київ на 10 днів для подання відзиву на позовну заяву з додатками по справі № 908/2062/26.

29.09.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив за вих. від 29.09.26 на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії суду та передано судді 30.09.26), в якому представник відповідача просить суд зменшити розмір позовних вимог позивача на 50 % на підставі ст. 551 ЦК України.

08.10.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь за вих. від 08.10.26 на відзив (зареєстровано в канцелярії суду та передано судді 09.10.26), в якій представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

09.10.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли пояснення за вих. від 09.10.26 (зареєстровано в канцелярії суду та передано судді 12.10.26), в яких представник третьої особи заперечує проти зменшення неустойки на 50 % та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 02.11.26 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач, ні третя особа суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

Судом прийнято до розгляду пояснення третьої особи за вих. від 18.09.26 та 09.10.26, відзив відповідача за вих. від 29.09.26 на позовну заяву та відповідь позивача за вих. від 08.10.26 на відзив.

Позовні вимоги позивача викладені у позові за вих. від 25.08.26 № 912-007-12-6244 та у відповіді за вих. від 08.10.26 на відзив вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди державного нерухомого майна від 27.02.17 № 3608/д щодо повернення орендованого майна. 27.02.17 між регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ «П`ЯТА СТРАЖА КИЇВ» укладено договір оренди державного нерухомого майна № 3608/д. За Договором Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю контори промдільниці (Літ. А-1), загальною площею 489,5 кв м, розташовану за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 125 (Майно), про що складено Акт приймання-передавання від 27.02.17. Згідно із п. 10.1. Договору, вказаний договір оренди укладено з 27.02.17 по 25.02.20. У подальшому Орендодавець та Орендар укладали договори про внесення змін до Договору оренди. Так, відповідно до умов п. 1.14. Договору про зміни № 1 від 17.03.20 до договору оренди, пункт 10.1. договору оренди викладено в наступній редакції: « 10.1.1. Термін дії Договору оренди продовжено до 25.02.21 включно». Договір припинено з 25.02.21, однак майно не було звільнено і Орендар продовжував користуватись орендованим державним майном. Лише 30.12.21 орендоване приміщення звільнено ТОВ «П`ЯТА СТРАЖА КИЇВ» та між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ). Враховуючи вищевикладене, у ТОВ «П`ЯТА СТРАЖА КИЇВ» за невиконання умов договору оренди існує заборгованість зі сплати неустойки в розмірі 298 822,28 грн. Регіональне відділення направляло листи, претензії на адресу ТОВ «П`ЯТА СТРАЖА КИЇВ». Зокрема, з вимогою сплатити заборгованість з неустойки, що виникла через неналежне виконання Орендарем умов договору. До теперішнього часу зазначена заборгованість не погашена, внаслідок чого Регіональне відділення просить суд стягнути з ТОВ «П`ЯТА СТРАЖА КИЇВ» на користь Державного бюджету України заборгованість з неустойки в розмірі 298 822,28 грн.

Відповідач у відзиві за вих. від 29.09.26 на позовну заяву зазначив, що враховуючи те, що Балансоутримувач спочатку погодив відповідачеві пролонгацію дії договору оренди на 2 роки і 11 місяців, а потім неочікувано змінив свою позицію і зажадав припинення договору, те що Орендодавець, в свою чергу, керувався позицією Балансоутримувача у вирішення питання про продовження або про припинення дії договору, те що Балансоутримувач відмовлявся приймати орендоване майно без складання дефектного акту, відмовився підписувати Акт повернення, сформований відповідачем (хоч саме на відповідача покладалися договором обов`язки із складання Акту) все це призвело до порушення строків повернення майна, але з вини всіх учасників договору. Спираючись на цю позицію, відповідач просить суд зменшити розмір вимог позивач із стягнення неустойки на 50 %. В решті задоволення позовних вимог в розмірі 50 % неустойнки відповідач заперечень не має.

Третя особа, в своїх поясненнях за вих. від 18.09.26 та від 09.10.26 підтримує позовні вимоги позивача в повному обсязі, просить суд задовольнити позов в повному обсязі та заперечує проти зменшення неустойки на 50 %.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2062/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.17 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю П`ята стража Київ (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 3608/д (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції договору про зміни від 27.07.20 № 2), Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 1-3, 6, 8-29, площею 354,9 кв.м. та приміщення №№ 4, 5, 7, 30-33 площею 134,6 кв.м. будівлі контори промдільниці (Літ. А-1), інв. № 5944, реєстровий № 24584661.47.АААЖАЕ542, загальною площею 489,5 кв.м., розташовану за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 125 (Майно). Орендоване майно перебуває на балансі ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.20, що затверджений наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 13.07.20 № 12/1-25 і становить за звітом про майно, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Гапотченко А.М. 1 191 760,00 грн без ПДВ.

Згідно із п. 1.2. Договору (в редакції договору про зміни від 27.07.20 № 2), майно передається в оренду з метою розміщення складу (зберігання обладнання, матеріалів та інструментів) площею 354,9 кв.м. та офісних приміщень площею 134,6 кв.м.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна (Додаток 2).

Орендна плата (п. 3.1. Договору (в редакції договору про зміни від 27.07.20 № 2) визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями) (Методика розрахунку). Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди лютий 2020 року становить без ПДВ 15 888,56 грн та діє з 26.02.20 включно (Додаток 1 до договору про зміни № 2 до договору оренди).

У відповідності до п. 10.1.1. Договору (в редакції договору про зміни від 17.03.20 № 1), термін дії договору оренди продовжено до 25.02.21 включно.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в такій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом (п. 10.3. Договору (в редакції договору про зміни від 17.03.20 № 1).

Умовами п. 10.4. Договору (в редакції договору про зміни від 17.03.20 № 1) встановлено, що у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив Орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за 3 місяці до закінчення строку цього договору, Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом 1 місяця цей договір уважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору при обов`язковій наявності дозволу органу уповноваженого управляти переданим в оренду майном.

Відповідно до п. 10.10 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Згідно із п. 10.11. Договору, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в термін визначений в п. 10.10. договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У відповідності до акту приймання-передавання (Додаток 2 до договору), регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) за участю ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (Балансоутримувач) передав, а ТОВ П`ята стража Київ (Орендар) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 1-3, 6, 8-29, площею 354,9 кв.м. та приміщення №№ 4, 5, 7, 30-33 площею 134,6 кв.м. будівлі контори промдільниці (Літ. А-1), інв. № 5944, реєстровий № 24584661.47.АААЖАЕ542, загальною площею 489,5 кв.м., розташовану за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова, 125.

Листом за вих. від 23.02.21 № 01-2411/28 (24.02.21 зареєстровано ВП «Запорізька атомна електростанція» за вх. № 11/1/00580), ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомило Кабінет Міністрів України, позивача, ВП «ЗАЕС» та відповідача про необхідність орендованого майна для власних потреб, в якому відмовляє у продовжені договору оренди від 27.02.17 № 3608/д у зв`язку з тим, що орендовані приміщення необхідні для власних потреб Балансоутримувача.

Листом за вих. від 24.02.21 № 23-50/4503 ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС» прохало позивача, як Орендодавця державного майна, здійснити необхідні заходи спрямовані на припинення договору 27.02.17 № 3608/д у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно із наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 25.02.21 № 12/1-144 «Щодо прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди», вирішено відмовити в продовжені договору оренди від 27.02.17 № 3608/д державного нерухомого майна, загальною площею 489,5 кв.м., що перебуває на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС», укладеного з ТОВ П`ята стража Київ (п. 1).

Листом за вих. від 04.03.21 № 11/1-30-00820 РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило відповідача та третю особу (Балансоутримувача), що термін дії договору оренди від 27.02.17 № 3608/д, зі змінами державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС», закінчився 25.02.21.

Листом за вих. від 01.11.21 № 23-50/26511 ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС» повідомило заступника начальника РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, що (дослівно):

«У зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди від 27.02.2017 №3608/д, укладеного з ТОВ «П`ята стража Київ», враховуючи лист Орендаря від 13.10.2021 №13-10/21-1 про намір повернути з орендного користування майно, що обліковується на балансі ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», датою приймання-передачі «Будівлі контори промдільниці» було визначено 27.10.2021.

За результатами спільного комісійного виходу представників ВП ЗАЕС та ТОВ «П`ята стража Київ» приймання-передача орендованого об`єкта у встановлений термін не відбулась.

З урахуванням вимог договору оренди, зокрема п. 5.10, орендарю для усунення надані зауваження щодо технічного стану об`єкта, у зв`язку з чим, дату приймання-передачі перенесено на 01.12.2021.

Після приймання зазначеного об`єкта від ТОВ «П`ята стража Київ», до УЗРП у Запорізькій області РВ ФДМУ будуть надіслані передбачені чинним законодавством України документи.

Разом з цим, з метою виконання заходів, визначених у розділі 8 договору оренди від 27.02.2017 №3608/д, пропоную Вам, як Орендодавцю державного нерухомого майна, прийняти участь у прийманні-передачі «Будівлі контори промдільниці» 01.12.2021.».

Листом за вих. від 15.12.21 № 15-12/21-1 ТОВ П`ята стража Київ повідомило позивача, що орендовані приміщення фактично звільнені 01.08.21 та просить погодити акти повернення з оренди нерухомого майна.

Листом за вих. від 29.12.21 № 11/1-30-04725 позивач повідомив відповідача та третю особу, що (дослівно):

«… Листами від 25.03.2021 № 23-50/6921, від 24.05.2021 № 23-50/12416, від 16.06.2021 № 23-50/14724, від 01.11.2021 № 23-50/26511 Балансоутримувач неодноразово повідомляв Управління про непідписання акту повернення майна із оренди.

Враховуючи вищевикладене, Управління повернеться до підписання акта повернення з оренди за договором оренди від 27.02.2017 № 3608/д нерухомого майна, що належить до державної власності та трьома примірниками анкети про стан Майна і розрахунків за Договором оренди від 27.02.2021 № 3608/д після фактичного повернення Майна та підписання вказаних документів з боку Балансоутримувача.».

Відповідно до акту від 30.12.21 повернення з оренди за договором від 27.02.17 № 3608/д нерухомого майна, що належить до державної власності, ТОВ П`ята стража Київ (Орендар) передав, а ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (Балансоутримувач) прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності: «Будівля контори промдільниці» інв. № 5944, реєстровий № 24584661.47.АААЖАЕ542, корисною площею 489,5 кв.м. за адресою: м. Енергодар, вул. Промислова, 125 (п. 4). Датою припинення договору оренди є: 30.12.21 (п. 2).

Листом за вих. від 11.01.22 № 23-50/547 Балансоутримувач повідомив позивача, що 30.12.21 Орендарем було підписано акт повернення майна з оренди за договором від 27.02.17 № 3608/д з анкетою про стан майна і розрахунків за договором. Крім того, просить останнього внести у п. 4.1., 4.2., 4.3. анкети інформацію щодо заборгованості Орендаря до Державного бюджету станом на 30.12.21 (у разі наявності), підписати, скріпити печаткою та повернути ВП ЗАЕС два примірника акту з анкетою.

Позивач звернувся з претензією за вих. від 04.05.22 № 11/1-34-00792 до відповідача, в якій було викладено вимогу до останнього звільнити державне нерухоме майно, що було передане у строкове платне користування за договором оренди від 27.02.17 № 3608/д по акту приймання-передавання та сплатити на користь Державного бюджету України за договором оренди від 27.02.17 № 3608/д неустойку у розмірі 298 822,28 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З положень ч.ч. 1-3 ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 549, ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли відносини на підставі договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 3608/д від 27.02.17, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки продовження володіння та/або користування майном після закінчення строку договору найму врегульовано ст. 764 ЦК України, в якій визначено: якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вже судом зазначалось вище в тексті цього процесуального рішення, у відповідності до п. 10.1.1. Договору (в редакції договору про зміни від 17.03.20 № 1), термін дії договору оренди продовжено до 25.02.21 включно.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

З положень ч. 2 ст. 795 ЦК України слідує, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до п. 10.10 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Вказане свідчить, що відповідач (орендар) після припинення дії договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 3608/д від 27.02.17, повинен був повернути орендоване за договором приміщення позивачу (орендодавцю) протягом 3 робочих днів з дати припинення даного договору (25.02.21), а саме - до 02.03.21 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Фактично відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення з орендного користування 30.12.21 (за актом від 30.12.21 повернення з оренди за договором від 27.02.17 № 3608/д нерухомого майна, що належить до державної власності), тобто з порушенням строку, встановленого договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна позивачу після припинення дії Договору, тому вимоги позивача про застосування до відповідача санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, в цілому є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, з огляду на вищевикладені висновки суду щодо строку повернення нежитлового приміщення з орендного користування згідно з умовами договору, а саме до 02.03.21 включно, позивач не вірно визначив початок періоду нарахування неустойки. А саме, в даному випадку, прострочення відповідача виникло з 03.03.21.

Орендна плата (п. 3.1. Договору (в редакції договору про зміни від 27.07.20 № 2) визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями) (Методика розрахунку). Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди лютий 2020 року становить без ПДВ 15 888,56 грн та діє з 26.02.20 включно (Додаток 1 до договору про зміни № 2 до договору оренди).

Орендна плата за останній повний місяць оренди, а саме січень 2021 р. (з урахуванням індексу інфляції) становила 16 915,65 грн.

З урахуванням вказаного, здійснивши відповідний перерахунок, суд встановив, що неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 03.03.21 по 30.12.21, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, складає 293 014,84 грн. В іншій частині щодо стягнення неустойки судом відмовляється через необґрунтованість та недоведеність.

Представник відповідача у відзиві за вих. від 29.09.26 на позовну заяву просив суд зменшити вказану неустойку на 50 %.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що Балансоутримувач спочатку погодив відповідачеві пролонгацію дії договору оренди на 2 роки і 11 місяців, а потім неочікувано змінив свою позицію і зажадав припинення договору. На думку відповідача, те, що Орендодавець, у свою чергу, керувався позицією Балансоутримувача у вирішення питання про продовження або про припинення дії договору, те що Балансоутримувач відмовлявся приймати орендоване майно без складання дефектного акту, відмовився підписувати Акт повернення, сформований відповідачем (хоч саме на відповідача покладалися договором обов`язки із складання Акту), все це призвело до порушення строків повернення майна, але з вини всіх учасників договору. А тому, як стверджує заявник (відповідач), є наявними усі складові обставини, які надають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, згідно ст. 551 ЦК України та зменшити її розмір на 50 %.

Позивач проти зменшення неустойки заперечив посилаючись на те, що неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є спеціальною законною санкцією за порушення обов`язку щодо негайного повернення об`єкта оренди. Відповідач свідомо займав та користувався державним майном понад 10 місяців після припинення договору оренди. Враховуючи тривалість правопорушення, позиція відповідача щодо зменшення неустойки є несправедливою та такою, що суперечить інтересам держави.

Третьою особою проти зменшення неустойки також заперечується посилаючись на те, що відповідно до правової позиції ВС України, санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різновидом неустойки, яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі. Водночас зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. У поданому відзиві відповідач не навів обставин, що є підставою зменшення судом неустойки. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. А тому, на думку третьої особи, враховуючи вищезазначене, за відсутності доведених орендарем поважних причин неповернення державного майна з оренди у встановлений строк, а навпаки наявності умисних дій з неповернення майна, погіршення стану державного майна, правових підстав для зменшення розміру неустойки немає, оскільки це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, розумності та добросовісності.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Судом враховано, що неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у т.ч., у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас, застосування неустойки має здійснюватись із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, цією нормою передбачено умови, як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні. А тому, достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.23 у справі № 501/2862/15-ц).

Згідно із ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульовано розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки. Тому, кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 26.08.21 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з п. п. 3, 6 ч. 1 цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені, штрафу тощо …), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

Водночас, ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Тому, вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як встановлено судом у цій справі, відповідачем:

- допущено прострочення строків щодо повернення майна після припинення строку дії договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ВП «Запорізька атомна електростанція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 3608/д від 27.02.17;

- не надано доказів, що майновий тягар відповідних виплат (у даному випадку неустойки) може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам;

- не доведено, що зменшення заявленої до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин.

А тому, як наслідок, судом відмовляється відповідачу в задоволені клопотання щодо зменшення неустойки на 50 %.

При вирішенні цієї справи по суті спору судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

В контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), судом, через не доведеність, відхиляється твердження відповідача, які викладені у відзиві за вих. від 29.09.26 на позовну заяву, стосовно … у т.ч. об`єктивної затримки у поверненні майна Орендодавцю з посиланням на лист за вих. від 23.02.21 № 01-2411/28 (24.02.21 зареєстровано ВП «Запорізька атомна електростанція» за вх. № 11/1/00580). А саме, з огляду на зміст вказаного листа та абзац про те, що, дослівно: «… Для виконання завдань, які поставлено Урядом України перед ДП «НАЕК «Енергоатом», після закінчення строку вищезазначеного договору оренди, майно планується використовувати для власних потреб, а саме для виконання будівельних робіт».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини справи № 908/2062/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю П`ята стража Київ (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 35838823) на користь Державного бюджету України (за реквізитами: «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном», отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/22080300, код ЄДРПОУ: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA818999980313020094000008479, стягувач: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 42767945) - 293 014 (двісті дев`яносто три тисячі чотирнадцять) грн 84 коп. неустойки. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю П`ята стража Київ (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 35838823) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 42767945, р/р UA188201720343100001000055549, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код програмної кваліфікації видатків: 6611010) 3 515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 95 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя В.Л. Корсун