Рішення № 141225656, 03.11.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

03.11.2026

ЄУН 389/1558/26

Провадження №2/389/806/26

Рішення

(заочне)

іменем України

03 листопада 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1594-1378 від 28.08.2025 в розмірі 58 509 грн 00 коп, мотивуючи свої вимоги наступним. Між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 28.08.2025, за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1594-1378. Цей договір разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був ознайомлений попередньо. Договір укладений в електронній формі у вигляді електронного документу, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із врахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію», згідно зі ст.12 якого, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2868, для підписання кредитного договору №1594-1378 від 28.08.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 16 500 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 0,9 % в день, стандартна відсоткова ставка 1,00% в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. В свою чергу, ОСОБА_1 підтвердила виникнення своїх зобов`язань, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, вона не скористався своїм правом протягом 14 днів з дня укладення договору відмовитися від нього. Вказує, що ОСОБА_1 , всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, станом на 02.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним №1594-1378 від 28.08.2025 в загальному розмірі 58 509 грн 00 коп, а тому просять стягнути з останньої вказану суму заборгованості за кредитним договором та понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а справу слухати за його відсутності. Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його участі та відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами 28.08.2025 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1594-1378. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля). Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит в розмірі 16 500 грн зі строком користування кредитом 300 календарних днів, базовий період складає 14 календарних днів, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту, стандартна процентна ставка становить 1,0 % за кожен день користування кредитом. Відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Приймаючи умови договору, клієнт підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

До позовної заяви також долучені правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів», затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №41-П від 05.03.2025, які підписані позичальником ОСОБА_1 .

У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором №1594-1378 від 28.08.2025, наведений порядок проведення платежів за кредитним договором.

Таким чином, у підписаному відповідачем договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами та розмір комісії за видачу кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно з розрахунком заборгованості, позичальник свої зобов`язання перед кредитором за кредитним договором №1594-1378 від 28.08.2025 не виконав, тому в нього виникла заборгованість в розмірі 58 509 грн 00, яка складається з 16 500 грн 00 коп заборгованості за кредитом; 30 459 грн 00 коп заборгованості за нарахованими відсотками, 8 250 грн 00 коп нарахованої заборгованості на підставі ст.625 ЦК України та 3 300 грн 00 коп заборгованості за комісією.

Відповідно до ст.526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як визначено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, суд вважає, що відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 16 500 грн 00 коп заборгованості за кредитом; 30 459 грн 00 коп заборгованості за нарахованими відсотками та 3 300 грн 00 коп заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості нарахованої в порядку ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищезазначене та протиправно нараховано заборгованість в порядку ст.625 ЦК України, а тому вимога щодо її стягнення з відповідача в розмірі 8 250 грн 00 коп задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1594-1378 від 28.08.2025 у розмірі 50 259 грн 00 коп, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 500 грн 10 коп, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 30 459 грн 00 коп та заборгованості за комісією у розмірі 3 300 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Крім того, представник позивача просить відшкодувати позивачу, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до частини першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору.

З приводу цього питання Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/19 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано суду належні та допустимі докази, а саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000217 від 31.08.2017, договір про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026, додаткову угодою від 28.04.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026, рахунок-фактуру №Р-0003129 від 27.04.2026 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі №640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та зважаючи на те, що справа є незначної складності, розгляд справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи відсутність заяви про зменшення витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати за надання професійної правової допомоги на користь позивача у розмірі 10 000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 8 600 грн 00 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №28079 від 17.04.2026, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 290 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.4, 12 , 13 ,81, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1594-1378 від 28.08.2025 в розмірі 50 259 (п`ятдесят тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 500 грн 00 коп, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 30 459 грн 00 коп та заборгованості за комісією у розмірі 3 300 грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в сумі 2 290 (дві тисячі двісті дев`яносто) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місце знаходження: бульвар Лесі Українки,26, оф.407, м.Київ Київської області, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва