Рішення № 141225580, 04.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026м. ДніпроСправа № 904/4676/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Інвест", с. Мар`янське, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 90 245 грн 28 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Інвест" заборгованість у сумі 90 245 грн 28 коп., з яких: 83 900 грн 00 коп. - основний борг, 5 769 грн 28 коп. - пеня, 576 грн 00 коп. - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 418 від 16.03.2026, в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

24.08.2026 через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом на час відкриття провадження по даній справі, відповідач частково сплатив на рахунок позивача суму вартості поставленого товару у розмірі 20000,00 грн. від 14.08.2026 р., що підтверджується платіжною інструкцією №1301581 від 14.08.2026 р. Також зазначив, що відповідач не мав наміру навмисне зривати оплату, а прострочення сталося через зовнішні обставини, фінансові труднощі. Позивач нараховує пеню у розмірі, визначеному у позовній заяві, проте позивач не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

07.09.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що Відповідач лише частково сплатив заборгованість й надалі свідомо уникає розрахунків за отриманий Товар. Позивач наголошує на тому, що Відповідач жодним чином не інформував ТОВ "ТЕКРО" про неможливість оплати за виставленим рахунком чи то скрутне матеріальне положення, не звертався до Позивача із повідомленнями про зобов`язання сплатити борг або ж із запитом про розстрочення платежу. Відповідачем не зазначено причинно-наслідковий зв`язок між наведеними у відзиві обставинами та невиконанням умов Договору. При підписанні Договору Сторони узгодили як умови розрахунку розміру пені за несвоєчасну оплату за поставлений Товар, який сплачуватиме Відповідач, так і строки нарахування пені, а нарахування трьох відсотків річних прямо передбачено статтею 625 ЦК України.

Відповідач не скористався правом на надання до суду заперечень на відповідь на відзив в порядку ст. 167 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.

16.03.2026 товариством з обмеженою відповідальністю "Текро" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-Інвест" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №418.

Відповідно до умов договору поставки № 418 від 16.03.2026:

1.1. Відповідно до даного Договору постачальник приймає на себе зобов`язання поставки покупцеві комбікормів; преміксів; консервантів; дезінфектантів; вітамінно-мінеральних сумішей; білково-вітамінно-мінеральних добавок; пробіотичних добавок та інших добавок та препаратів, що використовуються у тваринництві та птахівництві, (далі "Товар"), а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується прийняти та оплатити Товар - у порядку та на умовах, передбачених Договором.

3.1. Поставка Товару здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів, з моменту отримання заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість Товару.

3.3. Право власності та ризиків переходять до покупця з моменту передачі йому Товару постачальником. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами накладних про відпуск Товару (на підставі довіреності покупця).

4.1. Розрахунки за Товар здійснюються:

На умовах 100% передоплати та/або протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки.

4.4. Форма розрахунків - безготівкова, відповідно до чинного законодавства.

4.5. Кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий Товар, зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

4.9. Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Загальна сума цього Договору є величиною змінною і складається з суми всіх видаткових накладних, оформлених до цього Договору протягом терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується.

5.3. За несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

10.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

10.2. Даний Договір діє до 31 грудня 2026 року.

Позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату по замовленню № 659 від 17.03.2026 на суму 153 900,00 грн.

На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачеві продукцію на суму 153 900,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 655 від 17.03.2026, підписаною та скріпленою печаткою сторін.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 70 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 129354 від 27.04.2026 на суму 50 000,00 грн. та № 129629 від 05.06.2026 року на суму 20 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару у строк, визначений у договорі, не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 83 900 грн 00 коп.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача у вказаній сумі залишилась не оплаченою, що і є предметом даного спору.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 576 грн 00 коп. за період з 17.05.2026 по 03.08.2026 та пеню у розмірі 5 769 грн 28 коп. за період з 17.05.2026 по 03.08.2026 нараховану на підставі п. 5.3. Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на умови договору, строк оплати поставленого товару за спірною накладниою є таким, що настав.

В свою чергу, після відкриття провадження у справі № 904/4676/26 відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 20 000 грн 00 коп., вказана обставина підтверджується позивачем.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, факт погашення відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Як підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 63 900 грн. 00 коп.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару, суд вважає позовну вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 63 900 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем, на підставі п. 5.3 спірного договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 769 грн 28 коп. пені за період з 17.05.2026 по 03.08.2026.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних у сумі 576 грн 00 коп. за загальний період з 17.05.2026 року по 03.08.2026 року, з урахуванням часткових оплат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Обчислення 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 у справі 925/1641/17).

Наявний розрахунок позивача щодо пені та 3% річних, був перевірений судом на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України та умовам Договору, виявлено не було.

За таких обставин, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 576 грн 00 коп. та 5 769 грн. 28 коп. пені.

Також суд зазначає, що стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, яке не є санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов`язання.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328 грн 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 90 245,28 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 662 грн 40 коп.

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №38411 від 03.08.2026 (а.с. 5).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 665 грн 60 коп., як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Крім того, з огляду на те, що судом закрито провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу на суму 20 000 грн 00 коп., судовий збір, який підлягає поверненню, у зв`язку з закриттям провадження у справі, складає 590 грн 03 коп. та підлягає поверненню позивачеві із державного бюджету в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Отже, всього підлягає поверненню з державного бюджету сума 1 255 грн 63 коп., як надмірно сплачена позивачем.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 072 грн. 37 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000 грн 00 коп. провадження у справі закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-ІНВЕСТ" (53842, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Мар`янське, вул. Запорізька, буд. 34, код ЄДРПОУ 42665037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" (04071, м. Київ, вул. Спаська, буд. 5, офіс 60, код ЄДРПОУ 25409463) 63 900 грн 00 коп. основного боргу, 5 769 грн 28 коп. пені, 576 грн. 00 коп. 3% річних, 2 072 грн 37 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.11.2026

Суддя І.А. Рудь