Рішення № 141223687, 05.11.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/660/26

Провадження № 2/533/586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 листопада 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гордієнко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»:

- заборгованість за договором № R01.00501.006691192 від 06.05.2020 у розмірі 105846,34 грн;

- витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень;

- витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень.

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 09 вересня 2026 року (а.с. 75-76).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2026 року витребувано від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» у строк 20 днів з дня отримання ухвали детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором зі зазначенням інформації про процентну ставку або ставки, за якими здійснювалися нарахування процентів за користування кредитом, період нарахування таких платежів, формулу нарахування процентів тощо. Копію розрахунку заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду. Оголошено перерву у судовому засіданні до 05 листопада 2026 року (а.с.82-83).

30 вересня 2026 року від позивача надійшла заява (а.с.87-88), до якої позивачем долучено детальний розрахунок заборгованості (а.с. 93-124).

У судове засідання 05.11.2026 представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. У позовній заяві просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання 05.11.2026 повторно не з`явилася, у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання (а.с. 85-86), про причини неявки у судове засідання не повідомила, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Ухвалою суду від 05 листопада 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-7)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.05.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № R01.00501.006691192.

Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі, визначеній чинним законодавством України. Умови кредитного договору є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є обов`язковими для виконання сторонами. Згідно з умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 59441,60 грн під 25,99 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів надання (видачі) кредитних коштів. Станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач, усупереч умовам кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АТ "ІДЕЯ БАНК" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № R01.00501.006691192.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №R01.00501.006691192 від 06.05.2020, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 105846,34 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 58441,70 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 47404,64 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 16, 20, 512, 514, 516, 525, 526, 610-611, 615, 625, 641, 644, 1049, 1050, 1054-1055 ЦК України, статті 4, 19, 27-28, 133, 135, 137, 175, 184, 274 ЦПК України, статті 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

06 травня 2020 року ОСОБА_1 було підписано заяву № R01.00501.006691192 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банку» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку, якою відповідачка виявила бажання акцептувати публічну оферту АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16 вересня 2015 року, яка розміщена на сайті банк за електронною адресою www.ideabank.ua, на умовах, запропонованих банком (а.с. 9).

Також 06.05.2020 ОСОБА_1 підписала власноруч згоду фізичної особи - суб`єкта кредитної історії та згоду-повідомлення фізичної особи-клієнта банку (а.с. 9).

06 травня 2020 року ОСОБА_1 підписала заяву-анкету до кредитного договору № R01.00501.006691192 від 06.05.2020, у якій підтвердила, що заява про розмір щомісячного доходу, підписана нею власноручно і вся вказана у ній інформація є правдивою. Запитувана сума кредиту - 59441,60 грн (а.с. 8) .

06 травня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (за договором - банк) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № R01.00501.006691192, який було підписано від імені відповідачки (позичальника) власноручним підписом (надалі по тексту рішення - кредитний договір) (а.с.10-11).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 59441,60 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору позичальник укладенням цього договору дає доручення банку, а банк, за дорученням позичальника, надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів у сумі 59441,60 грн з позикового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ідея Банк", МФО 336310. Призначення платежу: «Погашення кредитної заборгованості, договір № Z06.00501.005212647 від 02.05.2019». Банк надає кредит строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника для зарахування за призначенням.

У відповідності до п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою: протягом періоду від початку кредитування до 30 календарного дня (включно) після завершення перших 3 місяців кредитування (надалі - пільговий період) -0,001 % річних від неповернутої суми кредиту; починаючи з 31 календарного дня після завершення пільгового періоду - 25,99 % річних від неповернутої суми кредиту.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках, включаючи до 6 днів/числа кожного місяця, згідно з Графіком щомісячних платежів…

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору погашення простроченої заборгованості за цим договором (крім штрафних санкцій) здійснюється шляхом списанням банком з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості в день надходження грошових коштів на рахунок обліку заборгованості. Погашення іншої заборгованості здійснюється в терміни погашення заборгованості, визначені графіком щомісячних платежів.

Термін внесення платежу за договором для погашення заборгованості повинен відповідати терміну щомісячного платежу, передбаченого графіком щомісячних платежів. За умовами відсутності прострочених зобов`язань за договором, сума здійсненого платежу, що перевищує суму щомісячного платежу, передбаченого графіком щомісячних платежів, банком зараховується як дострокове погашення кредиту в дату наступного чергового платежу, визначеного графіком погашення. При цьому банк здійснює відповідне коригування кредитних зобов`язань у бік їх зменшення та за письмовою заявою позичальник надає йому новий графік щомісячних платежів (п. 2.3 кредитного договору).

У п. 6.1 кредитного договору зазначені щомісячні внески, наведені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 . У таблиці наведено детальний графік щомісячних платежів, загальна сума кредиту, що підлягала погашенню, у відповідності до графіку - 59441,60 грн; загальна сума процентів за користування кредитом, що підлягала погашенню, у відповідності до графіку - 43504,83 грн за весь період кредитування.

У паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який було підписано власноручним підписом споживача (відповідачки), зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 06.05.2020, інформація зберігає чинність та є актуальною до 06.05.2020 (а.с. 12).

У додатку до паспорта споживчого кредиту (а.с.13), передбачено графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00501.006691192 від 06.05.2020 станом на 11.12.2025 розмір заборгованості становить 105846,34 грн, яка складається зі: заборгованості за основним боргом - 58441,70 гривень; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 47404,64 (а.с. 30).

Факт руху грошових коштів по рахунку відповідачки та факт видачі кредиту 06.05.2020 у розмірі 59441,60 грн позивач підтвердив випискою АТ «Ідея Банк» за період з 06.05.2020 по 11.12.2025 (а.с. 29); копією меморіального ордеру від 06.05.2020 № 2280711 (а.с.28).

11.12.2025 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (за договором - фактор) укладено договір факторингу № 11-12/25 (далі договір факторингу) (а.с. 31-33).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимог та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та в умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору факторингу фактор зобов`язується сплатити клієнту сума фінансування у розмірі 9 238 597,00 грн шляхом перерахунку 100 % зазначеної суми на рахунок клієнта протягом 3 робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді та підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, реєстру боржників для друку та акту прийому-передачі реєстру боржників для друку, договір за допомогою сервісу електронного документообігу «вчасно».

Відповідно до п.5.1 договору факторингу права вимог вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників для друку та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1 цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 від 11.12.2025 (а.с. 39, 40) АТ « Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс», на виконання договору факторингу № 11-12/25 від «11» грудня 2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв: реєстр боржників для друку № 1 (лот №13) зі загальною кількістю боржників 3768.

Відповідно до копій платіжних інструкцій кредитного переказу коштів ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало кошти у загальній сумі 9538597,00 грн на рахунок ТОВ «Фактор Партнерс» відповідно до договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 (а.с.42-43).

З реєстру боржників для друку № 1 (а.с.35-37) та з витягу з реєстру боржників для друку № 1 (а.с.38) вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00501.006691192 у загальній сумі 105846,34 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом - 58441,70 гривень; сума заборгованості за процентами - 47404,64 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 11.12.2025 по 24.06.2026, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 105846,34 грн, будь-які додаткові нарахування за кредитним договором не здійснювалися (а.с.45).

У відповідності до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № R01.00501.006691192 від 06.05.2020, складеного на підставі розрахунків заборгованості первісного кредитора, виконаного позивачем, загальна сума боргу складає 105846,34 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 58441,70 грн та заборгованість за процентами - 47404,64 грн.

З детального розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою було здійснено часткову оплату заборгованості на загальну суму 1000,00 грн, яку первісний кредитор відніс на рахунок погашення тіла (999,90 грн) та процентів (0,1 грн).

Також з детального розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися за період з 06.06.2020 по 06.04.2025.

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2020 між АТ «Ідея Банк» (первісним кредитором) та відповідачкою ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено кредитний договір № R01.00501.006691192, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у загальному розмірі 59441,60 грн на строк 60 місяців.

Договір містить підписи сторін, у тому числі зі сторони відповідачки.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі кредит не повернула.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з первісним кредитодавцем чи з позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять.

Факт зарахування грошових коштів на рахунок відповідачки позивач підтвердив випискою по банківському рахунку відповідачки та меморіальним ордером. З виписки з рахунку відповідачки, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка отримала кредит, деякий час здійснювала погашення кредиту, процентів за користування кредитом, але у повному обсязі зобов`язання за графіком платежів не виконала та допустила порушення зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, визначних договором.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також виписка банку згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного суду у справі № 200/5647/18 (постанова від 16.09.2020) та у справі № 760/7792/14-ц (постанова від 28.10.2020).

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернула.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за кредитним договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивачем надано всі докази на підтвердження переходу права вимоги за кредитними договором, а саме договір факторингу, платіжну інструкцію про сплату права вимоги за договором, витяг з реєстру боржників тощо. Такі докази підписані, а їх копії завірені належним чином.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, за кредитним договором № R01.00501.006691192 загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем становить - 105846,34 грн, яка складається зі: заборгованість за тілом кредиту - 58441,70 грн та заборгованість за процентами- 47404,64 грн.

Разом з тим, з графіку щомісячних платежів за кредитним договором вбачається, що загальна сума зобов`язань за графіком платежів відрізняється від загальної суми, що пред`явлена до стягнення. Загальний розмір заборгованості, що підлягав погашенню за умовами кредитного договору (п. 6), складав 102946,43 грн, у тому числі 59441,60 грн - погашення суми кредиту; 43504,83 грн - проценти за користування за кредитом за весь період кредитування, починаючи з 06.06.2020 по 08.05.2025.

Збільшитися така сума заборгованості, без внесення відповідних змін у частині збільшення розміру кредиту або ж збільшення розміру процентів за користування кредитом, - за той самий період не могла.

Позивач доказів внесення будь-яких змін до кредитного договору суду не надав.

З розрахунку заборгованості, виконаного позивачем на вимогу суду, вбачається, що загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем має більший розмір заборгованості, аніж та, яку вона мала погасити відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитним договором, а саме: 105846,34 грн, у тому числі 58441,70 грн - заборгованість за тілом кредиту; 47404,64 грн - заборгованість за процентами. При цьому відповідачкою частково погашено заборгованість за процентами у сумі 0,1 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, виявлено, що проценти нараховано у більшому розмірі, аніж визначено умовами кредитного договору. Підстави для нарахування процентів у більшому розмірі позивачем не пояснено.

Отже, суд уважає, що загальна сума заборгованості за процентами у розмірі 3899,71 грн (47404,64 (заявлено) - 43504,83 (за п. 6 договору) = 3899,81) є безпідставна.

Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору чи позивачеві як новому кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надала.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором R01.00501.006691192 у розмірі 101946,53 грн, яка складається зі заборгованості за кредитом - 58441,70 грн з урахуванням часткової оплати та заборгованості за процентами - 43504,83 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 3899,81 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (96,31 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2564,16 грн (2662,40 х 96,31 % = 2564,16).

Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року № 02-07/2024, укладений між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (а.с. 54-56), відповідно до якого адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку. Відповідно до п. 4.3 договору факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги…;

2) прайс-лист послуг, які надає адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» (а.с. 58-59);

3) заявку на надання юридичної допомоги № 2378 від 01.05.2026 (а.с. 60), відповідно до якої ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , які складаються з: надання усної консультації з вивчення документів - 2 години - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 години - 18000,00 грн; письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) - 1 година - 3000,00 грн;

4) витяг з акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 (а.с.61), відповідно до якого вартість правничої допомоги складає 25000,00 грн та складається з: надання усної консультації з вивчення документів - 2 години - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 години - 18000,00 грн; письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) - 1 година - 3000,00 грн.

Доказів проведення оплати за отриману позивачем правничу допомогу матеріали справи не містять.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (96,31 % від загального розміру позовних вимог), то керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідачки слід було б стягнути на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у розмірі 24077,50 грн (25000,00 х 96,31 % = 24077,50).

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну практику розподілу судових витрат на правничу допомогу в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не висловив заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 19077,50 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн (24077,50 - 19077,50 = 5000,00) у рахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (19077,50 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 288, 289, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором від 06.05.2020 № R01.00501.006691192 у загальному розмірі 101946 гривень 53 коп.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 3899 гривень 81 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2564 гривні 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, місто Київ, 03150; ідентифікаційний код 42640371; адреса електронної пошти: office@factoringp.in.ua, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК» , код МФО 300528).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; тел.: НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 05.11.2026 без проголошення.

Суддя В.П. Козир