Рішення № 141223407, 02.11.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1091/26

Провадження № 2/376/2384/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря Ковальчук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ "Свеа Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 09.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики №104/91905219.

Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору ТОВ «Партнер Фінанс» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов?язується повернути позику, сплатити проценти за користування грошовими коштами та виконати інші обов?язки передбачені договором. Сума позики складає 5 000 грн. на строк 14 днів, стандартна процента ставка 2,0 % у день.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання не виконав, лише частково сплатив заборгованість за договором позики №104/91905219 від 09.09.2019 р., чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРЇАНА» (нині ТОВ "Свеа Фінанс") було укладено договір факторингу № 01.02-91/23, згідно з яким ТОВ «Партнер Фінанс» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРЇАНА» право вимоги до боржників, зокрема і за договором позики №104/91905219 від 09.09.2019 р., укладеними з відповідачем ОСОБА_1 ..

Станом на дату складання позовної заяви загальна заборгованість за договором позики №104/91905219 становить 35 772 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. та пені 30 772 грн..

У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Свеа Фінанс" заборгованість за договором у розмірі 35 772 грн. та судові витрати по справі.

30.06.2026 року Сквирським районним судом Київської області було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості задоволено у повному обсязі.

31.08.2026 року представник ОСОБА_1 , адвокат Колесник Т.А., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2026 р. у справі № 376/1091/26.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28.09.2026 р. заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Колесник Т.А. задоволено, заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 02.11.2026 року.

06.10.2026 р. через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що будь-яких первинних документів, які б підтверджували фактичну передачу 09.09.2019 ТОВ «Партнер Фінанс» відповідачу ОСОБА_1 готівкових грошових коштів у сумі 5 000,00 грн., позивачем суду не надано. Матеріали справи не містять видаткового касового ордера, касового документа, платіжного документа, розписки, чека чи іншого первинного документа, складеного у зв`язку з фактичною господарською операцією з видачі відповідачу грошових коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості складений самим кредитором та містить відомості про суму виданої позики 5 000,00 грн. та неустойку 30772,00 грн., однак такий розрахунок не є первинним документом, який підтверджує факт видачі відповідачу грошових коштів. Так само витяг із реєстру боржників до договору факторингу підтверджує включення вимоги до ОСОБА_1 до переліку вимог, переданих фактору, однак сам по собі не підтверджує фактичне виникнення первісного грошового зобов`язання та реальну передачу відповідачу коштів. Вказує, що нарахування пені, яка у шість разів перевищує розмір позики, є неправомірною та порушує вимоги чинного законодавства України. Зазначила, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для стягнення певної частини пені, відповідач просить застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити її розмір, враховуючи суму основного зобов`язання 5 000,00 грн., здійснені Відповідачем платежі у загальному розмірі 5 828,00 грн.,очевидну неспівмірність заявленої неустойки сумі позики та інші істотні обставини справи. При цьому Відповідач вважає, що за встановлених у справі обставин розмір пені в будь-якому випадку не повинен перевищувати розміру заявленого Позивачем основного боргу 5 000,00 грн..

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином, подали заяву у якій просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Окрім того вказали, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення пені, застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити її розмір, враховуючи суму основного зобов`язання, здійснених відповідачем платежів і не співмірності заявленої неустойки.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.09.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 104/91905219 (а.с. 5).

Відповідно до п. 1.2. Сума позики становить 5 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

Відповідно до п. 5.3 у випадку нарахування позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2 % (два) відсотки від суми простроченого грошового зобов?язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Даний договір ОСОБА_1 підписала шляхом проставлення власноручного підпису (а.с. 5).

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРЇАНА» (нині ТОВ "Свеа Фінанс") було укладено договір факторингу № 01.02-91/23, згідно з яким ТОВ «Партнер Фінанс» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРЇАНА» право вимоги до боржників, зокрема і за договором позики №104/91905219 від 09.09.2019 р., укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 10 зворот-15).

25.03.2024 рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 змінено найменування товариства з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с. 17 зворот).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, що укладений між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ "Свеа Фінанс", позивач набув права грошової вимоги до відповідача по договору № 104/91905219 у розмірі 35 772 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. та пені 30 772 грн. (а.с. 16 зворот-17).

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов?язання, тому у неї виникла заборгованість у розмірі 35 772 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором позики № 104/91905219 від 09.09.2019 року (а.с. 7 зворот-10).

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «Партнер Фінанс» для укладення договору від її імені, відповідачем та її представником до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору..

Також суд враховує, що відповідач частково погашала наявну у неї заборгованість за договором позики № 104/91905219, що у свою чергу свідчить про вчинення нею конклюдентних дій на визнання вказаного договору укладеним отримання грошових коштів за вказаним договором.

Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження отримання грошових коштів позивачем надано розрахунок заборгованості за договором позики № 104/91905219 виконаним ТОВ «Свеа Фінанс», який за своєю правовою природою не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У той же час суд критично оцінює доводи представника відповідача, що оскільки позивач не надав первинних документів на підтвердження передачі відповідачу грошових коштів то у свою чергу відповідач їх не отримувала. Суд враховує, що ОСОБА_1 часткова погашала наявну заборгованість, а саме здійснила внесення коштів у загальному розмірі 5 828,00 грн., окрім того сторона відповідача не спростувала, що таке погашення не відбувалося і ОСОБА_1 жодних коштів не вносила.

Також згідно з п. 3.2 договору позики № 104/91905219 підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору. У свою чергу відповідач не заперечувала укладення даного договору, а тому суд аналізуючи зібрані докази у їх сукупності приходить до висновку, що відповідач отримала грошові кошти у сумі 5 000 грн. за договором позики № 104/91905219.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.

На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копії договору факторингу, реєстру боржників та відповідне платіжне доручення на підтвердження оплати відступлення прав вимог.

Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договір недійсним не визнавався та на даний час не скасований.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за договором позики № 104/91905219 від 09.09.2019 року, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за сумою позики у розмірі 5 000,00 грн..

У той же час щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 30 772,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, кредитодавцем було нараховано пеню по позиці у період з 24.09.2019 року по 08.09.2020 року у загальному розмірі 30 772,00 грн..

Таким чином, заявлений до стягнення розмір пені становить надмірний тягар для позичальника та є непропорційним заявленому розміру тіла та процентів, відтак розмір стягуваної з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» пені слід зменшити до 5 000,00 грн..

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 104/91905219 від 09.09.2019 р., у розмірі 10 000 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом 5 000 грн. та пені 5 000 грн..

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (27,95% ) в сумі 744,27 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", код ЄДРПОУ 37616221 заборгованість за договором позики № 104/91905219 від 09.09.2019 року у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", код ЄДРПОУ 37616221 судовий збір у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн. 27 коп..

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Батовріна