Рішення № 141220982, 15.09.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/945/26

№ 2/207/1574/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Південний районний суд місста Кам`янського у складі: головуючої судді Бистрової Л.О., при секретарі Рубцовій К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача вказано, що у листопаді 2024 року через додаток ДІЯ позивач дізналась про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження № 68578483 від 09.02.2022 року. Відповідно до даної постанови з позивача стягується заборгованість в розмірі 24 889 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 69 коп. на користь АТ «ПУМБ».

Звернувшись до адвоката за юридичною допомогою з приводу даної постанови, адвокат ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а саме: документи на підставі яких відкрито виконавче провадження та проводиться стягнення: заява про примусове виконання, заява №200795820001, виконавчий напис № 2235 від 14.01.2022 р.

Позивач жодних заборгованостей перед відповідачем не має. Жодних попереджень щодо наявності заборгованості у позивача перед відповідачем не надходило.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений нотаріусом з порушенням порядку вчинення такої нотаріальної дії, оскільки суперечить вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. в судове засідання не з`явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2235, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 200796820001 від 26.03.2017 р., укладеним з АТ «ПУМБ», у розмірі 24 889,69 грн. період стягнення з 21.11.2020 року по 21.11.2021 рік.

09.02.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було винесено постанову у виконавчому провадженні №68578483 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 24 889,69 грн. по примусовому виконанню виконавчого напису № 2235, виданого 14 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О..

28.11.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було винесено постанову у виконавчому провадженні №68578483 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ..

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст.87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 не передбачає можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

При цьому ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем ОСОБА_1 заперечується безспірність грошових вимог кредитора до боржника.

Представник відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» визнав позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з положенням ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин 4-6 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 19.02.2026 року між адвокатом Троїцькою М.В. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги №06/26, за умовами якого адвокат Троїцька М.В. на підставі усного чи письмового звернення клієнта приймає зобов`язання з надання юридичної допомоги, перелік якої наведено у п.п.1,2 Договору, вартість яких зазначена в Додатковій угоді до Договору. Також, матеріали справи містять копію Квитанції №05/26 від 27.02.2026 року про сплату послуг адвоката на суму 5 000,00 грн.. А отже відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги підлягає задоволенню.

На підставі ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачеві слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.1 ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн., а також повернути на користь позивача з Державного бюджету 605,60 грн..

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 137, 141, 142, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, зареєстрований в реєстрі під № 2235 від 14.01.2022 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24 889 гривень 69 копійки на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 532 гривні 48 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень 00 копійок, а всього 5 532 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 532 гривні 48 копійок судового збору, сплаченого при поданні позову.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.О. Бистрова