Ухвала суду № 141219177, 26.10.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Дата ухвалення
26.10.2026
Номер справи
496/5054/26
Номер документу
141219177
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 496/5054/26

Провадження № 2/496/4056/26

У Х В А Л А

26 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Буран В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Агаджанян Д.Х. ,

представника позивача адвокат Гришко С.О. в режимі відеоконференції;

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Біляївка у судовому засіданні клопотання СК «Харчовик-2» в особі голови правління Попик Оксани Андріївни про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СК «Харчовик-2» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 р. задоволено заяву про забезпечення позову.

Зазначеною ухвалою заборонено СК «Харчовик-2» та будь-яким іншим особам, які діють за його дорученням або в його інтересах, вчиняти дії щодо демонтажу, відключення, блокування, пошкодження або будь-якого технічного втручання в систему водопостачання, що проходить до земельної ділянки позивача за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Крім того, СК «Харчовик-2» зобов`язано утримуватися від перешкоджання позивачу в доступі до водопровідних мереж, що знаходяться в межах території кооперативу та забезпечують водопостачання належної позивачу земельної ділянки.

20 жовтня 2026 р. СК «Харчовик-2» в особі голови правління Попик О.А. сформував у підсистемі «Електронний суд» клопотання про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що припинення водопостачання земельної ділянки позивача має аварійний характер, оскільки водопровідна мережа перебуває у незадовільному технічному стані, має декілька поривів, а її експлуатація спричиняє значні втрати води.

Крім того, заявник посилається на те, що позивач користувалася водопровідними мережами кооперативу та технічною водою, проте не сплачувала відповідних платежів.

За твердженням заявника, заборгованість позивача за цільовими внесками з жовтня 2025 р. становить 880 грн., а також не сплачено пайовий внесок на організацію роботи системи водозабезпечення у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження незадовільного стану мережі заявник посилається на акт № 1 від 01 жовтня 2024 р.

Також відповідач зазначає, що не має можливості провести ремонт відповідної труби, оскільки позивач не сплатила пайовий внесок у розмірі 20 000 грн.

Крім того, заявник вважає, що відносини між позивачем та садовим кооперативом не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кооператив не надає послуг з реалізації води, а є власником водопровідних мереж.

Посилаючись на наведені обставини, заявник просить скасувати заходи забезпечення позову.

22 жовтня 2026 р. представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заперечення проти задоволення зазначеного клопотання.

У запереченнях представник позивача зазначає, що доводи кооперативу не підтверджують наявності передбачених ст. 158 ЦПК України підстав для скасування забезпечення позову.

На думку представника позивача, відповідач фактично намагається повторно поставити перед судом питання про правомірність вжитих заходів забезпечення позову, посилаючись на обставини, що стосуються суті спору, а не на зміну обставин після постановлення відповідної ухвали.

Представник позивача звертає увагу, що ухвалою від 29 червня 2026 р. кооперативу заборонено вчиняти визначені дії щодо системи водопостачання та встановлено обов`язок утримуватися від перешкоджання доступу позивача до водопровідних мереж.

На думку представника позивача, виконання зазначених заборон не потребує здійснення ремонту трубопроводу чи сплати позивачем внесків.

Також представник позивача зазначає, що відповідач не надав належних доказів існування аварійного стану водопровідної мережі у 2026 р., а посилання на акт від 01 жовтня 2024 р. не може підтверджувати виникнення нових обставин після постановлення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, представник позивача заперечує обґрунтованість заявленої заборгованості, вказує на відсутність належних доказів її розміру та правових підстав для сплати пайового внеску в сумі 20 000 грн.

У запереченнях також зазначено про суперечливість пояснень відповідача щодо причин припинення водопостачання, зокрема посилань на закінчення договірних відносин, рішення загальних зборів кооперативу, сезонне припинення водопостачання, аварійний стан мережі та несплату внесків.

На думку представника позивача, наведені відповідачем обставини не свідчать про відпадіння потреби у забезпеченні позову, а навпаки підтверджують збереження спірних правовідносин і необхідність тимчасового судового захисту.

Просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача та залишити без змін заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29 червня 2026 р.

Дослідивши подане клопотання, долучені до нього матеріали та заперечення представника позивача, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України забезпечення позову може здійснюватися, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частиною 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить, що вирішення питання про скасування забезпечення позову пов`язане з оцінкою необхідності подальшої дії відповідних заходів з урахуванням обставин, які існують на час розгляду такого клопотання.

Забезпечення позову має тимчасовий характер та спрямоване на збереження можливості ефективного судового захисту до вирішення спору по суті.

Водночас скасування забезпечення позову не є способом повторного перегляду ухвали про його застосування лише з підстав незгоди учасника справи з раніше прийнятим судовим рішенням.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 зазначено, що суд не повинен скасовувати вжиті заходи забезпечення позову до виконання судового рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову відпала, змінилися обставини, що спричинили застосування відповідних заходів, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Подібний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 р. у справі № 727/3071/23.

Таким чином, під час вирішення питання про скасування забезпечення позову суд повинен оцінити, чи існують на час розгляду клопотання обставини, які свідчать про втрату необхідності подальшого застосування забезпечувальних заходів або про порушення розумного балансу інтересів сторін унаслідок їх збереження.

Як убачається зі змісту ухвали від 29 червня 2026 р., заходи забезпечення позову полягають у встановленні заборон на вчинення конкретних дій щодо системи водопостачання та покладенні на відповідача обов`язку утримуватися від перешкоджання доступу позивача до водопровідних мереж.

Зазначеною ухвалою не вирішено спір по суті, не встановлено остаточно прав та обов`язків сторін щодо користування водопровідною мережею, не визначено правомірності нарахованих кооперативом внесків та не покладено на відповідача безумовного обов`язку виконати ремонт усієї системи водопостачання за власний рахунок.

Отже, доводи відповідача про неможливість проведення ремонту внаслідок несплати позивачем пайового внеску самі по собі не доводять неможливості дотримання заборон, установлених ухвалою суду.

Зокрема, утримання від демонтажу, відключення, блокування, пошкодження або іншого забороненого технічного втручання в мережу не є тотожним здійсненню капітального ремонту водопроводу.

Так само встановлена судом заборона перешкоджати позивачу в доступі до водопровідних мереж має самостійне процесуальне призначення, не пов`язане безпосередньо з вирішенням питання про фінансування ремонтних робіт.

При цьому суд зазначає, що забезпечення позову не звільняє відповідача від виконання передбачених законом обов`язків із належного утримання мереж та не виключає проведення необхідних технічних робіт за умови дотримання змісту встановлених судом заборон.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що подальша дія забезпечення позову є неможливою лише з мотивів необхідності ремонту водопровідної мережі.

В обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову відповідач посилається на аварійний стан водопровідної мережі, наявність кількох поривів та значні втрати води.

Водночас на підтвердження зазначених обставин заявник посилається на акт № 1 від 01 жовтня 2024 р.

Суд враховує, що вказаний акт складено майже за два роки до постановлення ухвали про забезпечення позову від 29 червня 2026 р.

Отже, зазначений документ за часом його складення не може сам по собі підтверджувати виникнення після постановлення ухвали нових обставин, які б свідчили про відпадіння необхідності у збереженні відповідних заходів забезпечення позову.

Крім того, наявність технічних несправностей водопровідної мережі не означає автоматично, що подальше застосування заборони на її демонтаж, блокування, пошкодження чи інше технічне втручання втратило необхідність.

Суд також враховує заперечення представника позивача, який звертає увагу на відсутність належного підтвердження технічного стану мережі у 2026 р., зокрема документів щодо характеру пошкоджень, часу їх виникнення та обсягу необхідних ремонтних робіт.

Заявником не доведено, що після постановлення ухвали від 29 червня 2026 р. відбулися такі зміни технічного стану мережі, які об`єктивно унеможливлюють подальше застосування встановлених судом заборон.

При цьому суд не встановлює в межах розгляду цього клопотання остаточних причин відсутності водопостачання, оскільки відповідні обставини пов`язані з предметом спору та підлягають оцінці під час розгляду справи по суті.

Відповідач посилається на заборгованість позивача зі сплати цільових внесків у розмірі 880 грн та несплату пайового внеску в сумі 20 000 грн.

Суд зазначає, що правові підстави виникнення таких грошових зобов`язань, їх розмір, порядок нарахування, строки сплати та наслідки їх невиконання становлять предмет спірних матеріально-правових відносин.

Під час розгляду клопотання про скасування забезпечення позову суд не вирішує питання щодо наявності заборгованості позивача перед кооперативом та не встановлює остаточно обґрунтованості відповідних платежів.

Разом із тим сама наявність фінансових претензій відповідача до позивача не свідчить про відпадіння потреби в забезпеченні позову.

Ухвала суду від 29 червня 2026 р. не ставить чинність установлених заборон у залежність від сплати позивачем внесків, розмір та правові підстави яких є спірними.

Відповідно, несплата таких внесків не може сама по собі розглядатися як нова обставина, що обґрунтовує скасування забезпечення позову.

Суд погоджується з доводами представника позивача в тій частині, що майнові вимоги кооперативу мають вирішуватися у визначеному законом порядку та не можуть підміняти собою оцінку необхідності збереження забезпечувальних заходів.

При цьому суд не вирішує питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості зазначених вимог кооперативу по суті.

Заявник також посилається на те, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кооператив є власником водопровідних мереж, а не постачальником води.

Однак ці доводи стосуються правової кваліфікації відносин між сторонами, а також обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Встановлення правового характеру відповідних відносин, належності відповідача, обсягу його прав та обов`язків щодо користування водопровідними мережами належить до завдань суду під час вирішення спору по суті.

Саме по собі наведення відповідачем власного тлумачення спірних правовідносин не свідчить про зміну обставин, які зумовили необхідність забезпечення позову.

Зазначені доводи також не підтверджують, що після постановлення ухвали від 29 червня 2026 р. потреба в забезпеченні позову відпала.

Суд бере до уваги доводи представника позивача про суперечливість пояснень відповідача щодо причин припинення водопостачання.

Зокрема, у поданих матеріалах і поясненнях сторін згадуються закінчення договірних відносин, рішення органів управління кооперативу, сезонне припинення водопостачання, аварійний стан мережі та несплата внесків.

Суд зазначає, що наявність різних пояснень причин припинення водопостачання сама по собі не доводить неправомірності поведінки відповідача.

Разом із тим такі доводи свідчать про продовження спору між сторонами щодо підстав припинення водопостачання, обсягу їхніх прав та обов`язків, а також правомірності відповідних дій.

Отже, наведені обставини не підтверджують усунення ризиків, для запобігання яким були застосовані заходи забезпечення позову.

Суд також враховує, що представник позивача посилається на невиконання відповідачем ухвали про забезпечення позову.

При цьому питання встановлення факту невиконання ухвали та застосування відповідних заходів відповідальності має самостійне процесуальне значення і не є безпосереднім предметом розгляду цього клопотання.

Для вирішення питання про скасування забезпечення позову визначальним є встановлення того, чи зберігається необхідність у відповідних заходах, а не остаточне вирішення питання про наявність чи відсутність порушення ухвали конкретною особою.

Тому відсутність установленого факту невиконання ухвали про забезпечення позову не означає, що відпали підстави для подальшої дії забезпечувальних заходів.

Оцінюючи доводи сторін у сукупності, суд виходить із того, що на час розгляду клопотання спір щодо правомірності припинення водопостачання земельної ділянки позивача за адресою: АДРЕСА_2 , залишається невирішеним.

Застосовані судом заходи забезпечення позову мають на меті запобігти подальшим діям щодо водопровідної мережі, які можуть істотно ускладнити ефективний захист прав позивача.

Відповідачем не надано достатніх доказів того, що після постановлення ухвали від 29 червня 2026 р. обставини, які стали підставою для її постановлення, істотно змінилися або потреба в забезпеченні позову відпала.

Також не доведено, що подальша дія встановлених судом заборон стала непропорційною, втратила своє процесуальне призначення чи перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Наведені в клопотанні обставини переважно стосуються матеріально-правового спору між сторонами та незгоди відповідача з необхідністю подальшого застосування забезпечення позову.

Водночас скасування встановлених судом обмежень за відсутності доведених підстав для цього може призвести до відновлення ризиків вчинення дій щодо спірної системи водопостачання, запобігання яким було метою постановлення ухвали від 29 червня 2026 р.

Суд вважає, що на цьому етапі судового розгляду збереження заходів забезпечення позову відповідає їх тимчасовому характеру та необхідності забезпечення ефективного судового захисту до вирішення спору по суті.

При цьому залишення заходів забезпечення позову чинними не означає встановлення обґрунтованості позовних вимог, неправомірності дій відповідача чи вирішення питання про права та обов`язки сторін щодо користування водопровідною мережею.

Відповідні обставини підлягають установленню під час розгляду справи по суті на підставі всіх належних та допустимих доказів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Садовим кооперативом «Харчовик-2» не доведено існування обставин, які б обґрунтовували необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 р.

За таких обставин клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини шостої статті 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням у разі появи нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись статтями 12, 7681, 89, 149, 150, 157, 158, 258261, 353, 354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання СК «Харчовик-2» в особі голови правління Попик Оксани Андріївни про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 496/5054/26 за позовом ОСОБА_1 до Садового кооперативу «Харчовик-2» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 р. у цивільній справі № 496/5054/26 щодо системи водопостачання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , залишити чинними.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її проголошення, а якщо було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або питання вирішувалося без повідомлення учасників справи із дня складення повного судового рішення.

Суддя В. М. Буран

Часті запитання

Який тип судового документу № 141219177 ?

Документ № 141219177 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141219177 ?

Дата ухвалення - 26.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141219177 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141219177 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141219177, Біляївський районний суд Одеської області

Судове рішення № 141219177, Біляївський районний суд Одеської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141219177 відноситься до справи № 496/5054/26

Це рішення відноситься до справи № 496/5054/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141219174
Наступний документ : 141219178