Рішення № 141217495, 02.11.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3796/26

Провадження №: 2/336/3277/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання неправомірною відмову в приватизації майна та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м.Запоріжжя звернулись позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Деревянко І.О., яка діє на підставі ордерів, з позовною заявою до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання неправомірною відмову в приватизації майна та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира неприватизована. Відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 . Відповідач відмовив позивачам у здійсненні приватизації квартири, через те, що ними не було надано копію ордеру про надання жилої площі. При цьому копію ордеру не можливо отримати, оскільки у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року. Посилаючись на норми законодавства зазначає, що ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який дає право на вселення в квартиру. Дії відповідача порушують конституційне право позивачів на приватизацію житла. Оскільки у позивачів наявні всі необхідні документи для проведення приватизації житла, окрім ордеру, просять суд позов задовольнити та зобов`язати відповідача провести приватизацію та передати у їх власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 28.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2026 було закрите підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Від представника позивачів адвоката Дерев`янко І.О. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачів, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Онищенко Л.А. подала до суду заяву, в якій просила судове засідання провести без її участі, рішення прийняти на розсуд суду, зазначила, що заперечень та клопотань за позовною заявою не має, докази відповідають предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивачі ОСОБА_3 з 19.08.2005, ОСОБА_1 з 08.09.1978, ОСОБА_2 з 26.11.1991. Зазначене підтверджується витягами з реєстру територіальної громади, а також інформацію, вказаною у паспортах позивачів в розділі «Місце проживання».

Позивачі місця реєстрації не змінювали та продовжують постійно проживати за вказаною адресою.

Судом досліджено технічний паспорт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якому замовником зазначено Запорізьку міську раду, а також план квартири, експлікацію приміщень квартири, , згідно з якою загальна проща квартири складає 80,9 кв.м., в тому числі житлова 51,1 кв.м.

Позивач звертався до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради із заявою про видачу копії державного ордера на квартиру АДРЕСА_1 , виданого в 1979 році. У відповідь було отримано лист «Про розгляд звернення» від 04.03.2026 №Я-0715, в якому зазначено, що в департаменті корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, а тому надати запитувану інформацію не вбачається можливим.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач для реалізації свого права на приватизацію 19.03.2026 звернувся до органу приватизації житла Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району із заявою про приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», але листом відповідача від 30.03.2026 №Я-425-623 їй було відмовлено у приватизації житла у зв`язку з тим, що до заяви про приватизацію житла не було додано ордер про надання жилої площі.

Відмовляючи позивачу у приватизації житла листом «Щодо вирішення питання приватизації житла» від 30.03.2026 №Я-425-623, відповідач зазначив що роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.09.2013 р. № 7/10-13962 стосовно зберігання документів (ордерів) та їх надання, були розглянуті 17.12.2013 на засіданні робочої групи Запорізької міської ради по вирішенню проблемних питань з організації процесу приватизації житла в місті Запоріжжі. Районним адміністраціям міста надані письмові рекомендації з цього питання (лист управління з питань правового забезпечення роботи галузей міського господарства Запорізької міської ради від 10.01.2014 р. №0732/01-10), в яких повідомлено, що у випадках, коли до заяви про приватизацію квартир (будинків) не буде надана копія ордера про надання житлової площі, орган приватизації повинен відмовити заявнику в приватизації займаної квартири. Тому, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як виконавчий орган міської ради, на жаль, вимушена відмовити у приватизації житла. Відповідно до вимог ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються у судовому порядку.

Відмова у здійсненні приватизації займаної позивачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 чинить перешкоду у реалізації ними права на приватизацію вказаного житлового приміщення.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК), статей 4, 5 ЦПК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з частиною першою статті 345 ЦК фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Приватизація житлових приміщень здійснюється відповідно до приписів Закону України від 19.06.1992 № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон № 2482) та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі Положення № 396), яким передбачений вичерпаний обов`язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482 приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2482, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону № 2482, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 2482, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону № 2482 органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, і як встановлено, - на спірну квартиру позивача не розповсюджується.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК), до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом статті 58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до статті 10 Закону № 2482 органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відтак, відмова у здійсненні приватизації займаної позивачами квартири АДРЕСА_2 обґрунтовується тим, що пунктом 18 Положення № 396, задля здійснення приватизації житла громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію, довідка про склад сім`ї, копія ордеру, документ, що підтверджує про невикористання такого права.

Враховуючи те, що у позивачів оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у них виникла перешкода у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом № 2482.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 2482, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Відповідно до статті 10 Закону № 2482, органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.

Крім того, відповідно до статті 65-1 ЖК, наймачі жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду можуть придбати займані ними приміщення у власність.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2482 право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону № 2482 спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Суд встановив, що позивачі вселені у квартиру на законних підставах, законність їх проживання ніким не спростована та не заперечувалась, а відсутність ордеру позбавляє їх можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, враховуючи, що у позивачів є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який надати не має можливості по незалежним від них обставинам.

Відповідно до статті 59 ЖК, ордер на спірну квартиру не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачів щодо зобов`язання здійснити приватизацію спірної квартири є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивачів визнати неправомірною відмові Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченівському району від 30.03.2026 №Я-425-623 в приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що така відмова законодавчо обґрунтована, враховуючи, що ордер про надання житлової площі заявником не було надано. Крім того, відповідачем у вказаному листі роз`яснено право позивачів звернутись для вирішення цього питання до суду. Таким чином підстав для задоволення позовних в цій частині судом не встановлено, а тому вони не підлягають задоволенню. Також, в частині позовних вимог, щодо передачі житлового приміщення у власність позивачів слід також відмовити, оскільки це питання вирішуватиметься саме Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району після розгляду наданих документів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Оскільки позивач не заявляла вимоги про стягнення на її користь судових витрат, судом не вирішується питання розподілу судового збору.

Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання неправомірною відмову в приватизації майна та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити приватизацію житлового на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордеру про надання житлової площі за умови надання всіх інших документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач 3: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, місцезнаходження: пр. Моторобудівників, буд.34, м. Запоріжжя, 69068, ЄДРПОУ 37573885.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя О.А.Савеленко

02.11.26