Рішення № 141211515, 29.10.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1618/26

Провадження № 2/135/994/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.05.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001312397301.

Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

На підставі кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується відповідним банківським документом, а також випискою з банківського рахунку позичальника.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед Банком. Заборгованість відповідача станом на 26.06.2026 складала 26275,26 грн, з яких: 14 583,39 грн заборгованість за тілом кредиту; 9,74 грн заборгованість за процентами; 11 682,13 грн - заборгованість за комісією.

26.06.2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «Фк «Смарт Пей» отримало право грошової вимоги до боржників Банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно реєстру боржників загальна сума заборгованості відповідача станом на укладання договору факторингу за кредитним договором склала 26 275,26 грн.

Тому, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1001312397301 в сумі 26 275,26 грн та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У подані до суду заяві представник позивача просив розглянути справу без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою місця проживання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що позовні вимоги в частині стягнення комісії в сумі 11 682,13 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн є необґрунтованими та неспівмірними. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживчу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, облік заборгованості споживача тощо). Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні правові підстави стягнення з нього на користь позивача заборгованості по комісії у розмірі 11 682,13 грн.

Щодо стягнення судових витрат відповідач зазначив, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Тому просив відмовити позивачу у стягненні з нього витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

У відзиві на позовну заяву просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.05.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001312397301 шляхом підписання позичальником заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно із Заявою Банк надає позичальнику ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у розмірі 15 000 грн, строком на 36 місяців, з комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 4,99% та процентною ставкою - 0,01 % річних.

Згідно платіжної інструкції № TR.35250595.72780.8810 від 16 травня 2019 року АТ «ПУМБ» надало ОСОБА_1 кредитні кошти за договором №1001312397301 у розмірі 15000 грн шляхом перерахування на відповідний рахунок відповідача.

У розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» зазначено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1001312397301 від 16.05.2019 станом на 25.06.2026 становить 26 275,26 грн, з яких: 14 583,39 грн заборгованість за тілом кредиту; 9,74 грн заборгованість за процентами; 11 682,13 грн - заборгованість за комісією.

Відповідач згідно поданого відзиву не оспорює заборгованість за тілом кредиту та процентами.

26.06.2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, згідно якого АТ «ПУМБ» відступило ТОВ «ФК «Смарт Пей» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1001312397301 від 16.05.2019.

Відповідно до п.2.1. договору факторингу на умовах цього Договору Клієнт зобов`язується передати (відступити) Фактору в повному обсязі Права вимоги за Кредитними угодами, зазначеними у підисаному Сторонами Реєстрі Боржників, а Фактор зобов`язується прийняти та оплатити Права вимоги за вказаними Кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому Договором.

Позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1001312397301 в сумі 26 275,26 грн, з яких: 14 583,39 грн заборгованість за тілом кредиту; 9,74 грн заборгованість за процентами; 11 682,13 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що АТ «ПУМБ» має право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1001312397301 на підставі договору факторингу №1 від 26.06.2026.

Розрахунки заборгованості за сумою кредиту та за процентами за кредитним договором №1001312397301 від 16.05.2019, надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами стосовно заборгованості відповідача за неповернутою сумою кредиту та нарахованими процентами.

Разом з тим, розрахунок заборгованості за комісією не може вважатися належним та допустимим доказом стосовно нарахування банком комісії за обслуговування кредитної заборгованості і відповідно заборгованості відповідача по даній комісії з огляду на наступне.

Умовами кредитного договору, зокрема заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001312397301 (пункт 4) встановлено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4,99%.

Згідно з розділом заяви «Графік платежів» комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 748,50 грн щомісяця. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором становить 26 948 грн.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлена пунктом 4 кредитного договору №1001312397301 від 16.05.2019, та Графіком платежів.

У кредитному договорі, укладеному між сторонами, зазначено, що відповідачу видається споживчий кредит на споживчі цілі.

У той же час, у кредитному договорі не вказано переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника вносити плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 11 682,13 грн за кредитним договором №1001312397301 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором станом на 26.06.2026 підлягають задоволенню частково на загальну суму 14 593,13 грн, яка складається з: 14 583,39 грн заборгованості за тілом кредиту; 9,74 грн заборгованості за процентами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 та Актом наданих послуг професійної правничої допомоги від 16.09.2026.

Разом з тим, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів, позовна заява є типовою з іншими справами позивача), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та часу необхідного для виконання робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 6 000 грн. При цьому стороною позивача не доведено, що такі роботи, включені в загальну вартість наданих адвокатом послуг, як аналіз доказів, наданих іншою стороною, складання та подання відповіді на відзив, письмових пояснень, взагалі проводились у даній справі.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 26 275,26 грн. Позов задоволено на суму 14 593,13 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 4 811,05 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корпус А, офіс 303, ЄДРПОУ 43696954, рахунок НОМЕР_2 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК») заборгованість за кредитним договором №1001312397301 від 16.05.2019 станом на 26.06.2026 в розмірі 14 593 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 13 коп., яка складається з: 14 583,39 грн заборгованості за тілом кредиту; 9,74 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 4 811,05 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 03.11.2026.

Суддя