Рішення № 141211065, 04.11.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
539/4465/26
Номер документу
141211065
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 539/4465/26

Провадження № 2/539/2982/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 листопада 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі - ТОВ «ФК «Авіра Груп») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101261 в електронній формі, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим йому електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 3 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024, за яким до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 101261.

Згідно з договором факторингу сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 12 804 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000 грн, заборгованість за відсотками - 4 554 грн, заборгованість за комісією - 750 грн, заборгованість за пенею - 4 500 грн. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

На підставі викладеного ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 101261 у розмірі 12 804 грн, судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 6 000 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, своїх заперечень щодо позовних вимог суду не повідомив.

Рух справи

11 вересня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2026 року справу № 539/4465/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі, якщо позовна заява подана до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суд звернувся до Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача. Згідно з відповіддю зазначеного відділу від 16 вересня 2026 року № 02.11.1-06/3832, яка надійшла до суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 16 вересня 2026 року за даними реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 жовтня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») інформацію про те, чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , та про факт зарахування на картковий рахунок кредитних коштів за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 101261.

29 вересня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів до суду надійшов лист АТ «Універсал Банк» від 29 вересня 2026 року № БТ/Е-42630.

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання 13 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено на 03 листопада 2026 року.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Судові повістки були направлені відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання. Відповідач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 03 листопада 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 04 листопада 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 31 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 101261 (далі - кредитний договір), невід`ємною частиною якого є публічна пропозиція (оферта) ТОВ «ФК «Авіра Груп» на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, розміщена на сайті товариства www.aviracredit.com.ua (пункт 1.7 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 29 квітня 2024 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу; тип процентної ставки - фіксована.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту (пункт 1.4 кредитного договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (пункти 1.5, 1.6 кредитного договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно на залишок заборгованості за кредитом (пункт 3.3 кредитного договору).

Пунктом 3.4 кредитного договору визначено черговість погашення заборгованості: у разі виникнення простроченої заборгованості грошові кошти клієнта направляються в першу чергу на сплату пені за прострочення, у другу чергу - комісії, у третю чергу - відсотків за користування кредитом, у четверту чергу повертається сума кредиту.

Денна процентна ставка за договором становить 2,48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 3.5 кредитного договору).

Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором.

Пунктами 7.1 - 7.11 кредитного договору визначено порядок його укладення: пропозиція укласти договір здійснюється шляхом розміщення публічної пропозиції на вебсайті товариства; позичальник реєструється в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, проходить процедуру ідентифікації та верифікації, отримує через особистий кабінет індивідуальну частину договору та у разі згоди із запропонованими умовами кредитування підписує договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.

Згідно з графіком розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору) загальна вартість кредиту становить 9 690 грн, з яких: сума кредиту - 3 000 грн, проценти за користування кредитом - 5 940 грн, комісія за обслуговування кредиту - 750 грн; першим платежем 13 лютого 2024 року підлягали сплаті комісія 750 грн та проценти 924 грн, останнім платежем 29 квітня 2024 року - сума кредиту 3 000 грн та проценти 396 грн.

У розділі 9 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, його номер телефону НОМЕР_2 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер рахунку позичальника НОМЕР_1 та електронний підпис позичальника KL7712.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Авіра Груп» про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 31 січня 2024 року ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Авіра Груп» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»; акцепт оферти (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 101261 здійснено з використанням одноразового ідентифікатора KL7712, надісланого 31 січня 2024 року на номер телефону НОМЕР_2 ; номер картки - НОМЕР_1 .

31 січня 2024 року о 08:34 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» на підставі платіжної інструкції ТОВ «ФК «Авіра Груп» здійснило переказ грошових коштів у сумі 3 000 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 , емітент - MONOBANK (UNIVERSAL BANK), номер транзакції 40668-28471-22504, призначення переказу «Выдача кредита #101261», що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 29 вересня 2026 року № БТ/Е-42630, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_4 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 101261 від 31 січня 2024 року, складеного ТОВ «ФК «Авіра Груп», кредит у сумі 3 000 грн видано відповідачу 31 січня 2024 року о 08:34:07 на картку № НОМЕР_1 . Проценти за користування кредитом нараховувались за ставкою 2,2 % на день (66 грн за день) у період з 31 січня 2024 року по 08 квітня 2024 року (69 днів) і становлять 4 554 грн; з 09 квітня 2024 року нарахування процентів зупинено. Комісія нарахована в розмірі 750 грн.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що з 12 лютого 2024 року у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання первісним кредитором здійснювались нарахування, які відображені у графі «відсотки на прострочці» і станом на 23 березня 2024 року становили 4 500 грн, після чого не збільшувались. У позовній заяві та у витязі з реєстру прав вимог ці нарахування визначено як заборгованість за пенею.

28 лютого 2024 року відповідач сплатив 1 500 грн, які первісний кредитор зарахував у погашення нарахувань за прострочення («відсотки на прострочці»). Інших платежів відповідач не здійснював.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 23122024, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення (пункт 2.1 договору факторингу).

Згідно з платіжними інструкціями від 15 січня 2025 року № 11146 та від 13 лютого 2025 року № 11417 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Авіра Груп» по 507 226,55 грн з призначенням платежу «Оплата зг. Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 р.».

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, сформованого 01 липня 2026 року та підписаного директорами ТОВ «Діджи Фінанс» і ТОВ «ФК «Авіра Груп», до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 101261; залишок боргу на дату відступлення права вимоги становить 12 804 грн, з яких: заборгованість по тілу - 3 000 грн, заборгованість по відсотках - 4 554 грн, заборгованість по комісії - 750 грн, заборгованість по пені - 4 500 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Без введення позичальником відповідних даних, здійснення його ідентифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання кредитного договору.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL7712, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Встановлені судом обставини щодо ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, надсилання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону, зазначений у кредитному договорі, перерахування кредитних коштів у день укладення договору на платіжну картку, емітовану АТ «Універсал Банк» саме на ім`я відповідача, а також часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань шляхом внесення 28 лютого 2024 року платежу в сумі 1 500 грн свідчать про те, що кредитний договір укладено та кредитні кошти отримано саме відповідачем.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 31 січня 2024 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим презумпцію правомірності укладеного кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Пунктом 4.1.4 кредитного договору передбачено право ТОВ «ФК «Авіра Груп» без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі.

Матеріалами справи (договором факторингу, витягом з реєстру прав вимог та платіжними інструкціями про сплату фінансування) підтверджено, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 101261 перейшло від ТОВ «ФК «Авіра Груп» до ТОВ «Діджи Фінанс». Доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором первісному кредиторові після відступлення права вимоги матеріали справи не містять, а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку повернення кредиту.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» є належним позивачем у цій справі та набуло права вимоги до відповідача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України), що відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України застосовується і до кредитних правовідносин.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована з урахуванням процентів за користування кредитом та комісії, становить 2,48 % (пункт 3.5 кредитного договору). Розмір комісії (25 % від суми кредиту) та строк її сплати погоджено сторонами в пункті 1.4 кредитного договору та графіку розрахунків. Проценти за користування кредитом у розмірі 4 554 грн нараховано первісним кредитором за період з 31 січня 2024 року по 08 квітня 2024 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 кредитного договору (до 29 квітня 2024 року), за процентною ставкою, погодженою сторонами в договорі.

Водночас не можна погодитись з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором з огляду на таке.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 4 500 грн, суд зазначає таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (частина перша статті 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Як встановлено судом, кредитним договором (пункт 5.3) передбачено нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання саме пені в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Нарахування, відображені в розрахунку заборгованості у графі «відсотки на прострочці», здійснювались з 12 лютого 2024 року, тобто з моменту прострочення відповідачем виконання зобов`язання, обмежені сукупним розміром подвійної суми кредиту і в позовній заяві та витязі з реєстру прав вимог визначені позивачем як пеня. Отже, за своєю правовою природою ці суми є неустойкою (пенею), а не платою за користування кредитом.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час ухвалення цього рішення.

Кредитний договір укладено 31 січня 2024 року, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та нарахування пені мали місце з лютого по березень 2024 року, тобто під час дії воєнного стану, отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 4 500 грн.

Крім того, як встановлено судом, 28 лютого 2024 року відповідач сплатив 1 500 грн, які первісний кредитор зарахував у погашення нарахованої пені за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплати пені, нарахованої за прострочення в період дії воєнного стану, а така пеня підлягає списанню кредитодавцем, зарахування первісним кредитором сплачених відповідачем коштів у погашення пені не ґрунтується на законі. Сплачені 28 лютого 2024 року кошти у сумі 1 500 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості, обов`язок сплати якої у відповідача існував, у черговості, визначеній пунктом 3.4 кредитного договору (стаття 534 ЦК України), а саме: у другу чергу - комісії (750 грн), у третю чергу - процентів за користування кредитом (750 грн).

Таким чином, заборгованість відповідача за комісією є погашеною, а заборгованість за процентами за користування кредитом становить 3 804 грн (4 554 грн - 750 грн).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні кошти в добровільному порядку не повернув, нараховані проценти у повному обсязі не сплатив, тому ТОВ «Діджи Фінанс» як новий кредитор обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення кредитної заборгованості.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 31 січня 2024 року № 101261 становить 6 804 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 804 грн.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (6 804 грн із заявлених 12 804 грн, що становить 53,14 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 414,79 грн (2 662,40 грн ? 6 804 грн / 12 804 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2026 року № 42649746/02, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10, додаткову угоду № 251539 від 21 липня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2026 року № 42649746/02, детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг від 21 липня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн. Ураховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1 594,19 грн (3 000 грн ? 6 804 грн / 12 804 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 244, 258, 263 - 265, 273, 274, 279, 280 - 284, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 31 січня 2024 року № 101261 у розмірі 6 804 (шість тисяч вісімсот чотири) гривні 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1 414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 594 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 19 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; ЄДРПОУ - 42649746).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Суддя М. М. Пилипчук

Часті запитання

Який тип судового документу № 141211065 ?

Документ № 141211065 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141211065 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141211065 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141211065 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141211065, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Судове рішення № 141211065, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141211065 відноситься до справи № 539/4465/26

Це рішення відноситься до справи № 539/4465/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141211064
Наступний документ : 141211066