Рішення № 141210970, 03.11.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/42/2026

Справа № 524/6619/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2026 року Крюківський районний суд міста Кременчука в складі

головуючої судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Ульянова Р.А.,

представника відповідача Тимошенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтананта поліції Лебедєва А.В. від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Згідно фабули зазначеної постанови позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим відповідного права. З цією постановою позивач не погоджується, вказуючи, що разом із ОСОБА_2 позивач займається автомремонтом у власному гаражі. 12 травня 2026 року до них приїхав чоловік на ім`я ОСОБА_3 , який попросив оглянути його автомобіль «Тойота». Після огляду було встановлено необхідність придбання запчастин для ремонту, що обумовлювало поїздку до автомагазину. Оскільки в автомобілі цієї особи був частково розібраний для діагностики двигун, то використати його для поїздки було неможливо, внаслідок чого він запропонував скористатись для цілей поїздки автомобілем, який належить дружині позивача. Позивач вказав, що не може керувати автомомбліем, так як позбавлений права керування, на що ОСОБА_3 запропонував, що за кермо сяде він. Таким чином, за кермом транспортного засобу, який був зупинений працівником відповідача, перебувала зазначена особа на ім`я ОСОБА_3 , також в автомобілі знаходився позивач та ОСОБА_4 , які їхали в цьому автомобілі для того, щоби підібрати в автомагазині відповідну деталь. На вулиці Європейській в м. Кременчуці, коли ОСОБА_3 зупинив автомобіль, до них під`їхав автомобіль патрульної поліції і працівники поліції почали вказувати, що водій автомобіля порушив правила дорожнього руху - не пропустив пішохода, з чим не були згодні ні водій ОСОБА_3 , ні позивач, який бачив, що ніякого порушення ПДР не було. Між позивачем, водієм автомобіля ОСОБА_3 та працівниками БПП виник конфлікт, внаслідок чого водія ОСОБА_3 затримали та повезли до ТЦК та СП, а відносно позивача, хоча він заперечував факт керування автомобілем, була складена відповідна постанова і, крім того, без будь-яких для того підстав, позивача доставили до медичного закладу та зажадали проходження тесту на вживання наркотичних засобів та алкоголю, який виявився негативним. Позивач вважає, що притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно, у відповідача відсутні будь-які докази керування ним відповідним транспортним засобом, в момент зупинки автомобіля поліції біля їх транспортного засобу цей, останній, взагалі не перебував в русі і, відповідно, ним ніхто не керував.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд скасувати постанову ЕНА № 7183867 від 12 травня 2026 року, закрити справу про адміністративне правопорушення, покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 01 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на адміністративний позов та письмові докази.

06 жовтня 2026 року представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Тимошенко О.О. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, вказуючи, що згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з низань безпеки дорожнього руху.

За п.п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ГІДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.9).

12.05.2026року поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лебедєвим Андрієм Володимировичем, ухвалено постанову серії ЕНА № 7183867 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 36 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченою ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн, за те, що водій ОСОБА_5 . цього дня, близько 16 год. 29 хв.. керуючи транспортним засобом MAZDA 6 номерний знак НОМЕР_1 по вул. Європейська, 64 в м. Кременчук, повертаючи праворуч не надав переваги в русі пішоходам, чим порушив п.п. 16.2 ПДР України, а також керував ТЗ будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік постановою Крюківською районного суду м. Кременчука по справі №537/1861/25 від 19.06.2025 року, чим порушив п.п. 2.1 «а» ГІДР України. Б/К 476251, Б/К 476950, відеореєстрагор 6495.

За п.п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.п. 16.2 ПДР України на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП настає в разі порушення вимог проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За п.п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою Крюківською районного суду м. Кременчука від 23.04.2025 (набрала чинності 19.06.2025) позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного Кодексом, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП України настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Вказане правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядається одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач в порушення вимог ч. 4 ст. 161 КАС України, не додає до позовної заяви жодних належних і допустимих доказів в підтвердження доводів, наведених в адміністративному позові.

Просить суд прийняти до уваги, що пояснення представника позивача зазначені в позовній заяві, спростовуються відеозаписами зафіксованими на відеореєсіратор встановлений в службовому автомобілі 6495 та на портативну відеокамеру Б/К 476950.

Порядок застосування працівниками поліції відеореєстраторів, встановлених всередині салону службових транспортних засобах передбачено п. 1. п. 2 розділ III «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджену Наказом МВС від 18.12.2018 №1026 (зі змінами).

На відеореєстратор встановлений в службовому транспортному засобі ДНЗ 6495 зафіксовано рух транспортного засобу MAZDA 6 номерний знак НОМЕР_2 в м. Кременчук по вул. Європейська. 64, який повертаючи праворуч не надав переваги в русі пішоходу, що є порушенням п.п. 16.2 ПДР України (файл відеореєстратор 6495).

Виявивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.п. 16.2 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, транспортний засіб під керуванням позивача, був зупинений за допомогою проблисковий маячків червоного та синього кольору.

На портативну відеокамеру інспектора зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення (файл БК 476950).

Після зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 279 КУпАП, працівники поліції представились, повідомили водієві причину зупинки транспортного засобу, пояснили суть скоєного правопорушення. В своїх поясненнях водій заперечував, що саме він керував транспортним засобом, відмовлявся надавати документи, які посвідчують його особу, вимагав надати відеофіксацію, що саме він перебуває за кермом ТЗ.

В рамках перевірки водійських документів працівниками поліції було встановлено особу водія, який відповідно до постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.04.2025 (набрала чинності 19.06.2025) позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік з 19.06.2025.

Працівниками поліції було повідомлено водієві про достатність підстав для притягнення його до адмінвідповідальності відповідно до вимог ст. 36 КУпАІІ за ч. 4 ст. 126 КУпАІІ, повідомлено про розгляд справи, роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, вимоги ст. 63 Конституції України, на клопотання водія надано для ознайомлення відеозапис з відеоресстратора встановленого в службовому автомобілі. Водій ознайомишся з відеозаписом, на місці не заперечував, що рух саме його ТЗ зафіксовано на відео, який здійснив поворот праворуч не пропустивши пішохода, а саме, чоловіка похилого віку, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу на дозволяючий сигнал світлофору, користувався послугами адвоката по телефону (файл БК час 15:37:18 - 15:42:20, 15:55:47).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було з`ясовано всі фактичні обставини, враховано пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відомості з системи ІПНП «АРМОР» про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, які згідно ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі, встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийнято правомірне рішення про накладення на останню адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відносно Позивача було винесено постанову серії ЕНА №7183867 від 12.05.2025 року за ознаками ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. Копію винесеної адмінпостанови було вручено позивачеві на місці розгляду справи, що підтверджується підписом Позивача у постанові.

Відтак, Позивач повинен понести адмінвідповідальність, з метою недопущення в подальшому з його боку подібних грубих порушень ПДР, як водія джерела підвищеної небезпеки, що може у будь-який час завдати тяжких наслідків іншим учасникам дорожнього руху.

Представником позивача по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обгрунтованість заявлених позовних вимог. Між іншим, незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 01 жовтня 2026 року за клопотанням представника позивача постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просили позов задовольнити. Позивач пояснив, що 12.05.2026 перебував у гаражі на ОСОБА_6 в м. Кременчуці, звідки на автомоблі його дружини із ОСОБА_7 та чоловіком на ім`я ОСОБА_3 вони вирушили до автомагазину за запчастиною для машини останнього. Позивач перебував на задньому сидінні, за дорогою не слідкував та не контролював дії водія. На вимогу поліцейських автомобіль зупинився на парковці. Позивач перебував позаду біля транспортного засобу, коли поліцейські підійшли. Його одразу звинуватили, що саме він був за кермом автомобіля, почали погрожувати. Він хотів надати пояснення, але його ніхто не слухав.

Представник позивача зазначив, що як вбачається з відеозапису, автомобіль, який належить дружині позивача, було зупинено працівниками поліції безпідставно. Вважав, що порушення вимог п. 16.2 ПДР України не мало місця, оскільки як передбачено п.1.10 Правил, поняття дати дорогу означає вимогу до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість, чого у даному випадку не було, оскільки на пішоходному переході перебував пішохід, який йшов повільно, не змінюючи напрямок або швидкість руху. Також, відеозаписом не зафіксовано, що саме позивач перебував за кермом цього транспортного засобу. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила про невизнання відповідачем позовних вимог, підтримуючи доводи письмового відзиву, у задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у судовому засіданні пояснив, що 12.05.2026 вони з позивачем перебували у гаражі, займались ремонтом автомобіля дружини позивача. Потім до гаражу під`їхав чоловік на ім`я ОСОБА_3 з метою ремонту автомобіля. На машині дружини позивача марки «Мазда», синього кольору, вони поїхали за запчастиною для автомобіля ОСОБА_3 . Свідок з позивачем сиділи позаду, за дорогою свідок не слідкував, за кермом автомобіля був ОСОБА_3 . У дорозі їх зупинила поліція, коли вони зупинились ОСОБА_3 злякався та пересів на пасажирське сидіння. Потім вони дізналися, що ОСОБА_3 був у розшуку ТЦК.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що працює на посаді інспектора взводу 2 роти 2 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП. 12.05.2026 під час патрулювання було виявлено порушення п. 16.2 ПДР, повертаючи праворуч на регульованому пішохідному переході по пр. Свободи у м. Кременчуці водій транспортного засобу не надав переваги у русі пішоходам. Свідок перебував за кермом службового транспортного засобу, на середній смузі руху та бачив, що за кермом транспортного засобу перебував саме позивач у справі. Автомобіль «Мазда» зупинився на вимогу, коли вони підходили до нього бачили, що транспортний засіб трохи хитався, водій намагався уникнути відповідальності та пересів на пасажирське сидіння. Позивач вийшов з автомобіля та почав спілкуватися на підвищених тонах. Під час спілкування було встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами, було складено відповідний адміністративний матеріал.

З`ясувавши позицію сторін та фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7183867 від 12 травня 2026 року, складеною інспектором 2 взводу 4 роти БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтанантом поліції Лебедєвим А.В., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідадьності за ч.4 ст. 126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 20 400 грн.

Згідно із постановою зазначено, що 12 травня 2026 року о 16:29:58 год у м. Кременчук вул. Європейська, 64, водій керуючи транспортним засобом MAZDA 6, НОМЕР_2 , повертаючи праворуч не надав переваги в русі пішоходам, чим порушив п.п. 16.2 ПДР України, а також керував транспортним засобом будучи позбавленим відповідного права постановою 537/1861/25 Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.06.2025 року терміном на 1 рік, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.

Як вбачається з копії постанови Крюківською районного суду м. Кременчука від 23.04.2025 року, яка набрала законної сили 19.06.2025р., позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із п. 16.2 ПДР України на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку

Відповідно до положень п. 1.10 ПДР України дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ч.ч. 1, 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії; право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ч. 2 ст. 36 КУпАП визначено, що, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядається одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Як передбачено положеннями ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, у тому числі, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частини перша, друга і четверта статті 126, тощо.

За змістом ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395).

Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що в разі виявлення правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (у частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1,125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128-129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Як підставу для задоволення позову, позивач посилається на відсутність порушення ПДР України та безпідставність зупинки транспортного засобу, а також ту обставину, що у встановлений час та місці він не керував зазначеним у постанові транспортним засобом, за кермом перебувала інша особа, анкетні дані та місцеперебування якої, згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні, позивачу невідомі, що унеможливлює її виклик у судове засідання для надання пояснень.

Ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, ч. 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може встановлювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: (1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; (2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Представником відповідача на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення долучено до матеріалів справи відеозаписи з відеореєстратора службового транспортного засобу, бодікамер поліцейських, у тому числі щодо процедури розгляду інспектором патрульної поліції адміністративної справи.

Доводи представника позивача про недоведеність факту порушення вимог п. 16.2 ПДР України суд не бере до уваги, як такі що не ґрунтуються на діючому законодавстві та спростовуються матеріалами справи та дослідженими судом доказами.

Судом досліджено шляхом відтворення відеозапис з відеореєстратора службового транспортного засобу, з якого вбачається факт виявлення працівником поліції порушення вимог п. 16.2 ПДР України, що мало місце на регульованому перехресті по пр. Свободи у м. Кременчуці, а саме повертаючи праворуч, водій не дав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину, на яку повертав водій.

Як вбачається з відеозапису, одразу після виявлення порушення ПДР України службовий транспортний засіб розвернувся та почав переслідування автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, по проїзній частині пр. Свободи у м. Кременчук, рухаючись безпосередньо позаду нього, де були відсутні інші транспортні засоби, у подальшому автомобіль MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_2 , зупинився на вимогу працівників поліції по пр. Свободи у м. Кременчук.

За своїм змістом зазначений відеозапис повністю узгоджується із обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові, та поясненнями свідка ОСОБА_10 у судовому засіданні, у тому числі відносно факту керування громадянином ОСОБА_1 вищезазначеним транспортним засобом, які суд вважає достовірними та такими що відповідають обставинам справи.

Судом також досліджено відеозаписи з портативного відеореєстратора працівників поліції, з яких вбачається, що під час розгляду справи позивачу були роз`яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено суть адміністративного правопорушення та надано можливість висловити свої заперечення.

В наданих поясненнях водій заперечував, що саме він керував транспортним засобом, ухилявся від надання документів, які посвідчують його особу на вимогу поліцейського. Разом із цим, такі твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються наданими стороною відповідача доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оцінюючи пояснення, надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_9 , суд відноситься до них критично та не може прийняти їх до уваги, розцінюючи їх як спробу допомогти позивачу уникнути передбаченого законом адміністративного стягнення.

Відповідачем надані відеозаписи та інші докази, які в сукупності відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст.ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України, відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом, є належними, достовірними та достатніми доказами для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Поліцейський мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позива, розгляду справи та притягнння позивача до адміністративної відповідальності, процедура розгляду справи останнім дотримана, постанова є обґрунтованою, правомірною, винесеною на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством України. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами чинного законодавства України.

Згідно із положеннями ч.1, ч.2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.

Доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, надав суду належні і допустимі докази, що свідчать про правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6-11, 77, 243-246, 283, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса місцезнаходження: місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушенн - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 03 листопада 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева