Рішення № 141208596, 04.11.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4498/26

Провадження № 2/345/3097/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.04.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 13 752,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором №103002702 від 28.04.2024 надано строком на 360 днів. Кінцева дата повернення кредиту з нарахованими процентами 23.04.2025. Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 83 626,45 грн, яка є документально підтвердженою. Сума боргу включає неповернуте тіло кредиту, нараховані проценти, одноразову комісію та проценти за прострочення позичальником взятих на себе грошових зобов`язань. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості перед Товариством, як новим кредитором, тому позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У поданому через підсистему «Електронний суд» відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 , не заперечуючи факту укладення кредитного договору, отримання позичальником грошових коштів та істотних умов цього договору, посилаючись на несправедливість умов вищенаведеного кредитного договору, просить врахувати, що нараховані первісним кредитором і Товариством проценти в 4,5 рази перевищують суму наданого кредиту. Автор відзиву визнає, що позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору, допустивши заборгованість. Відповідач не заперечує наявність неповернутої основної суми (тіла) кредиту, проте стверджує, що заборговані проценти в сумі 61 942,45 грн мають компенсаційний характер за своєю природою і не можуть бути прихованою санкцією за невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Нарахована сума процентів становить для відповідача надмірний тягар. Просить суд звернути увагу, що відповідно до приписів ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором. У договорі кредитному договорі його умова про сплату позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемною, що, на думку представника відповідача, підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка сформульовані у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15. Вважає, що Товариством протиправно заявлено й вимогу про стягнення з відповідача нарахованих згідно з ст. 625 ЦК України процентів розміром 6 876,00 грн. Просить також вирішити питання щодо зменшення заявлених Товариством вимог про стягнення за результатами розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу. Натомість з Товариства просить стягнути 8 000,00 грн витрат за таку допомогу.

Ухвалою суду від 23.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 30.10.2026 представник відповідача надала пояснення, які повторювали зміст поданого у справі відзиву. Додатково наголосила, що у зв`язку зі зміною актуальної судової практики Верховного Суду в питаннях споживчого кредитування, не наполягає на подальшій оцінці судом порушених у відзиві питань несправедливості розміру процентів та нарахованої у цій частині суми боргу. Покладається на розсуд суду з даного приводу. Визнає, що розмір боргу відповідача за основною сумою кредиту є належним чином документально підтверджений, тому в цій частині позов визнається повністю.

На підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України проголошення судом рішення суду за наслідками розгляду справи відкладено строком на п`ять днів.

04.11.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частину цього рішення, повний текст якого невідкладно надіслано до електронних кабінетів учасників справи.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та викладені у відзиві доводи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №103002702 від 28.04.2024 з ТзОВ «Мілоан» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора. Грошові кошти в сумі 13752,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача, що підтверджується копією наданого Товариством платіжного доручення від 28.04.2024 № 87874806 на наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів письмовою інформацією АТ «КБ «ПриватБанк» від 18.08.2026 № 20.1.0.0.0./7-260811/47601-БТ. Вказаний кредит надано строком на 360 днів. Процентна ставка фіксована, незмінна та складає: 357,70 відсотків річних на фактичний залишок заборгованості перед кредитодавцем упродовж першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, та 511,00 процентів річних від залишку непогашеної заборгованості на протязі всіх інших розрахункових періодів, визначених відповідним Графіком. Істотною умовою кредитного договору є також обов`язок позичальника сплатити на користь кредитодавця одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 8,05% від суми наданих кредитних коштів, що становить 1 104,00 грн (пп. 1.5.1. п. 1.5. договору).

Відповідач в особистому кабінеті на сайті ТзОВ «Мілоан» після ознайомлення з пропозицією (офертою) позичальника подав заявку на отримання кредиту, а згодом погодився з відповіддю (акцептом) про прийняття умов кредитного договору, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Кредитодавцем ТзОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням на вказаний у заяві-анкеті номер мобільного телефону (SMS) одноразовий ідентифікатор 797131, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов зазначеного вище кредитного договору.

Згідно з визначенням термінів у договорі комісія за надання кредиту є одноразовою винагородою кредитодавця за підготовку, організацію і надання фінансової послуги (кредиту).

Графі платежів як Додаток № 1 до кредитного договору передбачає здійснення позичальником на користь кредитодавця 23-ох чергових платежів (кількість розрахункових періодів аналогічна) через кожних 15 днів, крім першого, тривалість якого становить 30 днів.

Повернення основної суми (тіла) кредиту: з 2-го до 22-го платежів щоразу 275,04 грн, 23-й платіж 7 976,16 грн як залишок неповернутої суми.

Сплата процентів: платежами у різних сумах залежно від залишку неповернутого кредиту упродовж всіх 23-ох чергових платежів.

Одноразова комісія: з 2-го до 23-го чергового платежів включно щоразу в сумі 48,00 грн.

Таким чином, в межах 1-го чергового платежу позичальник мав сплатити кредитодавця проценти за ставкою 0,98 % (357,70/365) від залишку неповернутої суми кредиту за один день користування грошовими коштами в межах перших 30-ти календарних днів та 1,4% (511,00/365) від неповернутої суми кредиту за всі наступні 330 календарних днів погодженого між сторонами строку кредитування.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначено у ст. 610 ЦК України.

Згідно з розрахунками первісного кредитора ТзОВ «Мілоан» і Товариства сума боргу відповідача становить 83 626,45 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11826,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами в межах погодженого між сторонами строку кредитування, але в межах періоду з 29.04.2024 до 24.09.2024 21 320,73 грн, одноразова комісія за видачу кредиту - 720,00 грн Зазначені у цьому документі відомості не спростовані відповідачем та підтверджуються достатніми доказами у своїй сукупності.

Розрахунок Товариства показує, що починаючи з 25.09.2024 новий кредитор продовжував нараховувати позичальнику ОСОБА_2 проценти до 23.04.2025 включно.

При цьому відповідач у цій справі сплатив на користь первісного кредитора із простроченням на 1 день (29.05.2024) передбачений Графіком 1-й черговий платіж у повному обсязі. Будь-яких інших платежів ані на користь первісного, ані зміненого кредитора всупереч умовам договору ОСОБА_2 не здійснював, допустивши виникнення заборгованості за кредитом.

Із копії наданого суду кредитного договору (п.1.4.) вбачається, що встановлені для позичальника проценти є платою за користування кредитом, водночас фіксована одноразова комісія за своєю суттю виступає саме винагородою за підготовку, організацію на надання кредиту (фінансової послуги).

24.09.2024 між ТзОВ «Мілоан» і Товариством укладено договір про відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т з підписаними надалі між вказаними особами Актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом із зазначеного реєстру, за змістом яких відбулася заміна первісного кредитора новим, яким виступає позивач у цій справі. За змістом складених та підписаних сторонами документів до нового кредитора в особі Товариства перейшло право вимоги за кредитним договором від 28.04.2024 № 103002702 до боржника ОСОБА_2 на загальну суму 43 004,73 грн, яка включає борг за основною сумою (тілом) кредиту, нараховані, але не сплачені позичальником проценти за користування кредитними коштами станом та одноразову комісію (порядковий номер боржника 1091 у Реєстрі боржників від 24.09.2024 згідно з договором про відступлення прав вимоги.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Твердження сторони відповідача про порушення кредитодавцем встановленого п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під час нарахування процентів позичальнику ОСОБА_2 із посиланням на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 суд відхиляє як безпідставні.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У п.5 ч.3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у цій справі Товариство вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляє, а просить крім тіла кредиту стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, тому суд не вправі зменшувати розмір по суті визнаного у повному обсязі боргу за нарахованими процентами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів, однак таким правом не скористалася.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо вимог про стягнення залишку несплаченої комісії за надання кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року (далі Закон № 1734).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом № 1734 безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 та ч.2 ст. 8 Закону № 1734 Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону №1734 та підтверджують правомірність дій банку чи іншої фінансової установи щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту, обслуговування кредитної заборгованості тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) вказано, зокрема, що відповідно до ч.2 ст. 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734 безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тобто Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту.

З огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, суд вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено умовами кредитного договору № 103002702 від 28.04.2024.

Із дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_2 від 28.04.2024 № 103002702 вбачається, що позичальник самостійно просив надати йому кредит зі сплатою комісії, як умови надання відповідного кредиту, розміром 8,05% від суми зазначеного кредиту. Заявник чітко вказав, що усвідомлює та погоджується з істотними умовами кредитного договору, а його фінансовий стан дозволяє повернути кредит, нараховані проценти та сплатити комісію за надання цього кредиту.

Посилання представника відповідача на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15 як обов`язкову для правозастосування при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту суд відхиляє, адже у цій справі йшла мова про дійсність умови кредитного договору з банком в частині встановлення комісій за моніторинг та резервування кредитних коштів. При цьому сума цих комісій була включена установою банку до загальної суми наданого кредиту позичальнику.

Таким чином, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_2 в частині стягнення прострочених сум одноразової комісії за надання кредиту підлягають задоволенню.

Водночас, під час перевірки правильності нарахованих сум процентів відповідачу у цій справі, судом установлено порушення вимог Закону № 1734.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто ч.3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

В разі сумніву необхідно застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону № 1734 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону. Відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону № 1734, доповненого Законом № 3498 протягом перших 120 днів після набрання чинності цим законом (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Однак відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №3498 можливість встановлення упродовж перехідного періоду тривалістю 240 календарних днів денних процентних ставок за кредитними договорами у вищому, ніж граничному розмірі, поширюється лише на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після 24.12.2023.

Більше того, запроваджена Законом № 3498 денна процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту в жодному разі не може імперативно перевищувати 1%.

Суд окремо наголошує, що до набуття чинності положеннями Закону № 3498 у нормах Закону № 1734 не передбачалися ані поняття «денної процентної ставки», ані не вказувалася як обов`язкова формула розрахунку цієї ставки у відносинах споживчого кредитування. Натомість, відповідна ставка із формульним розрахунком безпосередньо передбачена чинною з 24.12.2023 редакцією ч.4,5 ст.8 Закону № 1734.

Згідно з вимогами п.4,6,8 ч.3 ст.9 Закону № 1734 інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити, зокрема, відомості про: тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів. Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення (ч.12 ст.9 Закону № 1734).

Відповідно до п.8,9 ч.1 ст. 12 закону № 1734 у договорі про споживчий кредит зазначаються: процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Системний аналіз чинних з 24.12.2023 редакцій ч.4,5 ст.8 Закону № 1734 у поєднанні з вищезазначеними положеннями ст.9,12 цього Закону вказує, що кожен без винятку кредитодавець зобов`язаний у відносинах зі споживачами надавати кредити з урахуванням законодавчо встановленого максимального розміру денної процентної ставки, попередньо надавши споживачу інформацію щодо кількості, розмірів та періодичності внесення усіх платежів. Зазначаючи у договорі про споживчий кредит процентну ставку, кредитодавець не має права визначати такий розмір цієї ставки, який би дозволяв йому отримувати від споживача плату у вигляді процентів, розмір яких перевищує встановлений Законом № 1734 максимальний розмір денної процентної ставки. В іншому разі, кредитодавець щоразу міг ігнорувати вимоги Закону № 3498.

Отже, нараховані позичальнику ОСОБА_2 проценти за 2-й 23-й розрахункові періоди тривалістю 330 днів за ставкою 1,4% від неповернутої суми наданого кредиту підлягають перерахунку, за результатами якого з відповідача підлягають до стягнення 45 381,60 грн (13 752,00х0,01=137,52х330 кд.) боргу за нарахованими, але несплаченими процентами, замість заявлених до стягнення 61 942,45 грн сум відповідних процентів.

Серед вимог Товариства до відповідача також зазначено про ухвалення судом рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК та/або неустойкою (штрафом) в розмірі 6 876,00 грн (період нарахування: 07.11.2025-11.01.2026).

Дійсно, п. 4.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту та/або комісії чи інших платежів всупереч Графіку, позичальник несе відповідальність у вигляді штрафу розміром 700,00 грн за кожен випадок порушення, якщо таке порушення триває більше 6 днів.

Водночас, п.4.2. договору також передбачене право (а не обов`язок) к кредитодавця нараховувати позичальнику за прострочення виконання своїх грошових зобов`язань проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за ставкою 1 825 відсотків річних.

Досліджений судом розрахунок відображає здійснене первісним кредитором нарахування позичальнику ОСОБА_2 саме штрафу згідно з п. 4.1. договору, який належить до різновиду неустойки відповідно до ст. 549 ЦК України.

Щодо стягнення Товариством з відповідача неустойки суд зазначає, що відповідно до п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та закріплена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Договір про споживчий кредит № 103002702 укладено 28.04.2024 року під час дії воєнного стану, тому на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України.

Таким чином, нарахування Товариством штрафу за прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 103002702 є неправомірним, отже позовні вимоги в частині стягнення 6 876,00 грн заборгованості за неустойкою (штрафом) задоволенню не підлягають; такі вимоги прямо суперечать вимогам закону та є безпідставними.

Сумарний борг відповідача перед Товариством становить 60 189,60 грн (13 752,00+45381,60+1 056,00), що є підставою для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 916,12 грн та не більше 5 757,60 грн витрат на професійну правничу допомогу, що складає 71,97% від ціни позову.

Частиною 2 вказаної ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають т розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьоюособою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договорупро надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. представником Товариства надано суду: договір про надання правової правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між Адвокатським бюро «Апологет» та позивачем, копії ордера адвоката від 20.10.2025, акта № Д/30029 з детальним описом наданих послуг правничого характеру від 15.07.2026, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, враховуючи подане стороною відповідача клопотання про необхідність зменшення витрат Товариства з даного приводу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Представником відповідача надано до матеріалів справи з відзивом на позовну заяву первинні документи (договір про надання правничої допомоги від 02.04.2026, акт здачі-приймання наданих послуг від 13.08.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордера про здійснену ОСОБА_2 оплату отриманих послуг на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн).

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадках, якщо спір виник, зокрема, внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення справи.

Судом установлено, що всупереч взятих на себе кредитних зобов`язань з 23-ох чергових платежів позичальник ОСОБА_2 сплати винятково 1-й, жодних коштів в подальшому не здійснював, грубо порушивши умови відповідного договору. Не отримавши навіть часткового повернення наданого позичальнику кредиту Товариство як новий кредитор було змушено звернутися до суду за захистом своїх прав. Отже, спір у цій справі виник внаслідок бездіяльності позичальника, який тривалий час ігнорував свідомо взяті на себе зобов`язання.

За таких умов, суд доходить до переконання, що понесені ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу необхідно повністю покласти на сторону відповідача.

Керуючись ст.263-265,268,365 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, МФО 300614, р/ НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором № 103002702 від 28.04.2024 у розмірі 60 189,60 грн, з яких 13 752,00 грн борг за основною сумою (тілом) кредиту, 45 381,60 грн сума нарахованих, але не сплачених процентів та 1 056,00 грн прострочена заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 1 916,12 грн та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя