Рішення № 141203666, 27.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 953/14110/25

Провадження № 2/202/4595/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2025 року представник ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 194025471 від 16.12.2021 року в загальному розмірі 50440,64 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 194025471 від 16.12.2021 року, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало ОСОБА_1 кредитні грошові кошти. Водночас, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 194025471 від 16.12.2021 року.

02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором № 194025471 від 16.12.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 50440,64 гривень, з яких: 9998,27 гривень заборгованість по тілу кредиту; 40442,37 гривень заборгованість за відсотками.

Після отримання права вимоги не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач не виконує умови кредитним договором № 194025471 від 16.12.2021 року, та має непогашену заборгованість, у зв`язку з чим ТОВ «Свеа Фінанс» вимушене звернутись до суду.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 07 січня 2026 року цивільну справу № 953/14110/25 за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра.

12 березня 2026 року цивільна справа № 953/14110/25 надійшла до Шевченківського районного суду міста Дніпра

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 березня 2026 року цивільну справу № 953/14110/25 за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

28 травня 2026 року цивільна справа № 953/14110/25 надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 29 травня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

01 червня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення (доповнення до відзиву на позовну заяву) в яких просив застосувати строки позовної давності та відмовити ТОВ «Свеа Фінанс» у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції, ОСОБА_1 зазначив, що кредитний договір № 194025471 укладено 16.12.2021 року, строк виконання зобов`язання (повернення кредиту) за такими договорами зазвичай становить до 30 днів та сплив у грудні 2021 року або січні 2022 року. Позивач звернувся з позовом лише 29 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Крім того, позивач вимагає стягнення відсотків у розмірі 40442,37 грн. за кредитним договором № 194025471 від 16.12.2021 року, строк дії якого становив 30 днів (до січня 2022 року). Водночас, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Таким чином, відсотки за користування кредитними коштами в сумі 40442,37 гривень протиправно нараховані поза межами 30-тиденного строку дії договору, а їх розмір є неспівмірними, оскільки в чотири рази перевищує заборгованість по тілу кредиту - 9998,27 гривень.

Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України, щодо подачі відповіді на відзив на позовну заяву, позивач не скористався.

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А.О. в судове засідання не з`явилась, натомість в прохальній частині позову зазначила, що просить розглядати справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що просить розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 348589477 від 16.12.2021 року (далі Кредитний договір), у формі електронного документу, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрових підписів.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 грн. до 50 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Веокард» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також умовами Кредитного договору визначено: сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору - це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п. 1.2.); позичальник в будь-який час, протягом всього строку дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом проведення нових Авторизованих операцій, а також повернути Кредит повністю або частково (п. 1.4.); Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У разі якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону про бажання розірвати Договір, його дія продовжується кожен раз на той самий строк, але не небільші ніж три рази (п.1.7.); Позичальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця дії Договору (далі Пільговий період), оплатити всі фактично нараховані протягом попереднього календарного місяця проценти за користування Кредитом (п.1.8.); Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику (здійснення першого та наступних Траншів) та до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, в наступних розмірах: базова процентна ставка - 730 % річних від суми наданого Кредиту, що становить 2 % за кожен день користування Кредитом (1.10.1.); Дисконтна процентна ставка - 361,35 % річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,99 % за кожен день користування Кредитом, у разі якщо Позичальником здійснено Обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого Траншу за Договором до останнього дня місяця в якому отриманий перший Транш за Договором нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 % річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,49 % за кожен день користування Кредитом (п. 1.10.2.); орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору та всі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору. Сторони погодили, що у зв`язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» графік платежів по Договору не надається (п. 1.17.).

Також 16.12.2021 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту продукту «Веокард» до Договору № 194025471 від 16.12.2021 року, який є невід`ємною частиною кредитного договору та містить аналогічну інформацію щодо умов кредитування.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.5. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості станом на 27.06.2023 року:

- сума видачі складає 10005,91 гривень, дата першого траншу (видачі) 20.12.2021 року в сумі 2902,88 гривень, наступні транші 21.12.2021 року в сумі 5774,22 гривень; 26.12.2021 року в сумі 1035,30 гривень; 07.01.2022 року в сумі 262,65 гривень; останній транш 11.01.2022 року в сумі 30,86 гривень.

- сума оплат складає 555,00 гривень, з яких: 06.01.2022 року 520 гривень; 09.02.2022 року 35,00 гривень;

- заборгованість становить 50440,64 гривень, з яких: 9998,27 гривень заборгованість за тілом кредиту; 40442,37 гривень заборгованість за відсотками.

Згідно з п. 2.1.1.5. Кредитного договору кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою стороною.

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату, належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні права вимоги до боржників.

Також між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено: додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року, якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року та викладено у новій редакції договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року; додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2023 року; додаткову угоду№32, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2024 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції від 31 грудня 2020 року.

Згідно даних витягу з Реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 194025471 від 15.12.2021 року, в загальному розмірі 50440,64 гривень, з яких: 9998,27 гривень тіло кредиту; 40442,37 гривень заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 02.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 19402547120211215204744 від 15.12.2021 року, складає 50440,64 гривень, з яких: 9998,27 гривень заборгованість за тілом кредиту; 40442,37 гривень - заборгованість за процентами. Інші нарахування відсутні.

Згідно з п. 5.3.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

02 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 02.05.2024 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 194025471 від 16.12.2021 року, в загальному розмірі 50440,64 гривень, з яких: 9998,27 гривень тіло кредиту; 40442,37 гривень заборгованість за відсотками (№ з/п 824).

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

На офіційному веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, Правила кредитування, примірні договори, паспорти кредитних продуктів, а також архів зазначених документів.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір кредитної лінії № 194025471 від 16.12.2021 року чи окремі його пункти, у визначеному законом порядку, недійсним не визнавались, тому відсутні правові підстави вважати кредитний договір в цілому, чи його окремі умови, неправомірними.

Щодо наявності у ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 194025471 від 16.12.2021 року, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Позивачем надано докази повного ланцюга матеріального правонаступництва, включаючи платіжні інструкції про оплату за договорами факторингу та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права - від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а потім до ТОВ «Свеа Фінанс»).

В свою чергу, відповідач не наводив жодних доводів щодо неправомірності та недійсності зазначених договорів факторингу.

Отже, відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, з додатковими угодами до нього, та Договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 348589477 від 29 жовтня 2021 року.

Разом з цим, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу, кредитор/правонаступник кредитора, повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1054, 1055 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин кредитним договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами (документи) та електронними доказами (інформація в електронній (цифровій) формі), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95, ч. 1 ст. 100 ЦПК України).

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно зі ст. 9 ЗУ Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

На підтвердження своїх доводів та позовних вимог, позивач надав суду: Договір кредитної лінії № 194025471від 16.12.2021 року; Паспорту споживчого кредиту продукту «Веокард» до Договору № 194025471 від 16.12.2021 року; Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Веокард» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; копію Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з Додатковими угодами до нього, Реєстр прав вимоги № 237 від 27.06.2023 року; копію Договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, витяг з Реєстру прав вимоги № 1 до нього; розрахунки заборгованості за кредитним договором № 194025471 від 16.12.2021 року, складені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

У постанові Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 зазначено, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Суд бере до уваги, до предметом Договору кредитної лінії № 194025471від 16.12.2021 року є Кредит у вигляді відновлювальної Кредитної лінії в розмірі Кредитного ліміту від 2000,00 грн. до 50000,00 грн., що надаються повністю або частинами (траншами) (п.1.1, .п. 1.3. Договору № 194025471від 16.12.2021 року.

Видача кожного з траншів, в рамках погодженого кредитного ліміту, відбувається шляхом перерахування банком за дорученням кредитодавця на поточний рахунок клієнта відкритий в банку суми кредиту в сумі еквівалентній розміру проведеної клієнтом авторизованої операції з використанням платіжної карти. (п. 3.17. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Веокард» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»). Загальна сума кредиту за договором складається з загальної суми Траншів отриманих Клієнтом протягом строку дії Договору (п. 3.18. зазначених Правил).

Тобто, сума траншів (операцій щодо надання Кредиту Клієнту в рамках погодженого Кредитного ліміту) є необмеженою, та лише за наявності підтвердження здійснення кожної авторизованої операції в рамках погодженого кредитного ліміту, а також її суми, можливо встановити загальну суму кредиту за Договором кредитної лінії № 194025471 від 16.12.2021 року.

Посилання на отримання ОСОБА_2 кредитних грошових коштів/здійснення траншів, містяться лише в складеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості.

При цьому, окрім розрахунків заборгованості, які не є доказами визначення належної суми заборгованості, позивачем не надано жодного доказу (заявки про отримання грошових коштів за кредитною лінією, довідок про здійснення переказів коштів для зарахування на платіжну картку позичальника, відповідних платіжних доручень, а також первинного бухгалтерського документу - виписки з особового/карткового рахунку), на підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10005,91 гривень та наявності за ОСОБА_1 заборгованості та дійсної її суми.

Суд звертає увагу, що відсутність у позивача певного переліку документів, звільняє його від обов`язку вжиття всіх необхідних заходів для отримання та долучення до матеріалів справи належних і допустимих доказів, що підтверджують наведені ним обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Водночас, в ході розгляду справи, позивач не скористався своїм правом заявити суду клопотання про витребування від первісного кредитора та/або банківської установи, що обслуговує картковий рахунок відповідача, відповідних доказів, які б підтвердили його посилання щодо перерахування (надання) ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 10005,91 гривень за Договором кредитної лінії № 194025471від 16.12.2021 року.

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів фактичного отримання ОСОБА_2 кредитних грошових коштів (перерахування їх на банківську платіжну карту відповідача), які б підтверджували й загальну суму отриманого кредиту, суд доходить висновку про недоведеність позивачем виникнення у відповідача зобов`язання з повернення коштів за Договором кредитної лінії № 194025471від 16.12.2021 року та сплати процентів за користування кредитом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, оскільки в ході розгляду справи позивачем не надано відповідних доказів, які б підтвердили наведені ним у позові обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, то й відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заявленої в позовних вимогах заборгованості за Договором кредитної лінії № 194025471 від 16.12.2021 року в загальному розмірі 50440,64 гривень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування до пред`явлених вимог строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Враховуючи наведене, суд не вирішує питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс», є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1161 від 23.12.2025 року.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи, суду не надано.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то понесені позивачем витрати з оплати судового збору покладаються на позивача ТОВ «Свеа Фінанс».

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський