Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 159/5060/26
Провадження № 2/159/2912/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») через систему «Електронний суд» звернулося до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що 04.12.2025 між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 у формі електронного документа був укладений договір кредитної лінії № 00-10776311, за умовами якого відповідач отримав перераховані на його платіжну картку НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 7500 грн строком на 360 днів до 29.11.2026 зі сплатою процентів за стандартною ставкою 0,94 % в день та комісії у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1500 грн.
ТОВ «Макс Кредит» зобов`язання за договором виконало, 04.12.2025 перерахувало кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .
На підставі договору факторингу №13052026-МК/Ейс від 13.05.2026 ТОВ «Макс Кредит» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Ейс», включивши відповідача в реєстр боржників.
На час пред`явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернув, платежів на його повернення не здійснював, розмір облікованої заборгованості склав 15313,50 грн, з них 9000 грн основного боргу, 3313,50 грн заборгованість за процентами, 3000 грн штраф.
Позивач просить стягнути 12313,50 грн заборгованості до якої включив основний борг та борг за відсотками, 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
13.08.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов визнав факт укладення 04.12.2025 з ТОВ «Макс Кредит» Договору кредитної лінії №00-10776311 та отримання коштів, однак заперечив розмір заявленої до стягнення заборгованості. Вказав на відсутність у матеріалах справи обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, на неправомірне включення до основної суми кредитування комісії в розмірі 1500 грн. Заявлену до стягнення суму заборгованості вважає такою, що потребує додаткової перевірки. У позові просив відмовити, заперечив співмірність заявлених витрат на правничу допомогу реально необхідним затратам часу.
26.08.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач підписуючи договір кредитної лінії повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, в тому числі і сплату комісії за надання кредиту, а отже позивач правомірно заявив її до стягнення. Відсотки нараховані правильно, в межах строку кредитування (47 днів) за погодженою сторонами процентною ставкою. Досудову вимогу відповідач залишив без реагування, а тому позивач правомірно звернувся до суду із стягненням кредитної заборгованості достроково. Також представник звернув увагу на те, що сума правничої допомоги, яка заявлена до стягнення є повністю обгрунтованою і пропорційна виконаній адвокатським бюро роботі. Заявлені вимоги представник підтримав в повному об`ємі та просив їх задовольнити.
01.09.2026 відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив) в яких свою позицію виклав аналогічним чином як у відзиві на позов.
У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 03.09.2026, представник позивача вказав на відсутність правових підстав для невиконання відповідачем взятих на себе при укладенні кредитного договору зобов`язань, позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та просив їх задовольнити.
08.09.2026 відповідач подав до суду заперечення в яких підтримав раніше висловлені доводи, акцентував увагу на обов`язку суду перевірити всі складові нарахувань, вказав на завищений розмір витрат на правничу допомогу.
07.10.2026 суд за клопотанням позивача витребував докази належності платіжної картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів за договором кредитної лінії №00-10776311 від 04.12.2026.
Запитувані документи надійшли до суду 27.10.2026.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату судового засідання повідомлений шляхом отримання судового виклику в зареєстрованому електронному кабінеті в системі «Електронний суд».
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 03.11.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
04.12.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-10776311. Кредитний договір і паспорт споживчого кредитування підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання надісланого на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора 56265 і 59128 відповідно.
За умовами договору (а.с.23-32):
- відповідачу надається кредит у розмірі 7500 грн (п.1.2), у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, реквізити платіжної картки: НОМЕР_1 (п.2.10);
- строк кредитування 360 днів до 29.11.2026 (п.1.3);
- розрахунковий платіжний період становить 15 днів (п.1.4);
- тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.3 цього договору (п.1.5.1);
- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п.3.1);
- кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1500 грн (п.1.6, 3.5).
Договором визначені підстави для нарахування штрафних санкцій у разі невиконання та/або неналежного виконання умов договору (п.6.4).
04.12.2025 ТОВ «Макс Кредит» за допомогою платіжного сервісу «ПрофітГід» перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 7500 гривень на зазначену відповідачем платіжну карту НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою провайдера (а.с.39-41).
Дана обставина підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 04.12.2025 коштів в розмірі 7500 грн на картку відповідача (а.с.93).
Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.21) відповідач не вносив платежів на повернення кредиту, не сплачував проценти.
За цим розрахунком ТОВ «Макс Кредит» у період 04.12.2025 до 19.01.2026 (47 днів) для нарахування процентів застосував стандартну процентну ставку 0,94% в день від тіла кредиту 7500 грн, що становить 70,50 грн (7500х0,94%). Загальна сума нарахованих відсотків за вказаний період складає 3313,50 грн.
У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання первісний кредитор 21.12.2025, 24.12.2025, 29.12.2025 і 09.01.2026 нарахував штрафні санкції в загальному розмірі 3000 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-10776311 від 04.12.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» на 01.06.2026 (включно) становить 15313,50 грн, з них: 9000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3313,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 3000,00 грн штрафні санкції.
На підставі Договору факторингу №13052026-МК/Ейс від 13.05.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит», позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №00-10776311 від 04.12.2025 (а.с.9-14), перехід права вимоги зафіксований у витязі з Реєстру боржників від 13.05.2025 до Договору факторингу, де за порядковим номером 1671 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10776311 від 04.12.2025 (а.с.9-14)
Після набуття права вимоги ТОВ «ФК «Ейс» додаткових нарахувань не проводило.
Скерована на адресу відповідача вимога позивача про дострокове стягнення заборгованості від 08.06.2026 залишена без реагування.
До стягнення з відповідача позивачем заявлена заборгованість в розмірі 12313,50 грн, з них: 9000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3313,50 грн заборгованість за відсотками. Вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій позивачем не заявлена.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що договір кредитної лінії, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (56265), який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом, який був перерахований на його банківську картку.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідач не заперечує факт існування договірних відносин за договором кредитної лінії №00-10776311 від 04.12.2025.
Належність банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу ОСОБА_1 та зарахування на неї 04.12.2025 коштів в сумі 7500 грн підтверджується, повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-261012/126124-БТ від 20.10.2026 (а.с.93).
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.
Позивач на підтвердження права вимоги до відповідача надав копію договору факторингу №13052026-МК/Ейс від 13.05.2025, докази оплати за договором платіжну інструкцію №1163 від 19.05.2026, акт прийому-передачі реєстру боржників від 13.05.2026, витяг з реєстру від 13.05.2026, до якого за порядковим номером 1671 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10776311 від 04.12.2025, тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Ейс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за Договором кредитної лінії №00-10776311 від 04.12.2025, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Макс Кредит».
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги є підставними.
При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач скерував на адресу відповідача досудову вимогу щодо дострокового стягнення кредитної заборгованості (документи Укрпошти про відправлення листа від 11.06.2026), а також 25.06.2026 відправив SMS-повідомлення з пропозицією закрити кредит до 30.06.2026 (фото тексту повідомлення надане відповідачем). Вказаною пропозицією відповідач не скористався, платежі згідно встановленого договором графіку не вносив.
Відтак, відповідно до статті 611 ЦК України зобов`язання є порушеними і позивач правомірно звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів.
Відповідно до вимог частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-10776311 від 04.12.2025 в загальному розмірі 12313,50 гривень. Вказана заборгованість виникла перед первісним позичальником, позивач додаткових нарахувань не здійснював.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Позивач довів суду надання, використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 7500 гривень (тіла кредиту), а також відсотків за користування кредитом в розмірі 3313,50 гривень, нарахованих первісним кредитором в межах строку кредитування (за 47 днів) за обумовленою в договорі стандартною ставкою 0,94 % в день від тіла кредиту 7500 грн, що відповідає приписам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (7500х0,94%х47=3313,50).
Відповідач доказів спростування розміру заборгованості за тілом кредиту та за відсотками не надав, контррозрахунок до відзиву не долучив.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9000 грн, включивши 7500 грн основного боргу і 1500 грн комісії.
Договір кредитної лінії №00-10776311 від 04.12.2025 чітко розмежовує терміни «сума кредиту» та «одноразова комісія за надання кредиту», передбачає різне цільове призначення кредиту та складових послуг, за які передбачена комісія, їх різний (фіксований) розмір і порядок стягнення. Умовами кредитного договору зарахування комісії до суми кредиту (основного боргу) не передбачене, окрема вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1500 грн позивачем не заявлена.
Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог і не вправі змінювати зміст позовних вимог.
З огляду на викладене, суд задовольняє вимогу про стягнення тіла кредиту частково на суму 7500 грн, без врахування безпідставно включеної в тіло кредиту комісії.
Підсумовуючи загальна сума задоволених позовних вимог складає 10813,50 грн, з яких 7500 грн тіла кредиту, 3313,50 грн процентів.
Щодо стягнення судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Позовні вимоги суд задовольнив на 87,8%, відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2337,58 грн (2662,40х87,8%:100).
Позивачем заявлено до стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 з адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткова угода №25771577124 від 25.05.2026, акт прийому - передачі наданих послуг від 05.06.2026 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.
Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позовних вимог, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, заперечення і доводи відповідача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії №00-10776311 від 04.12.2025 в розмірі 10813 (десять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 50 копійок, з них: 7500 гривень тіло кредиту, 3313,50 гривень проценти.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) гривень 58 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: м. Київ, вул.Поправки Юрія, 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 03.11.2026.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК
Судове рішення № 141200088, Ковельський міськрайонний суд Волинської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 159/5060/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: