Постанова № 141199773, 03.11.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1243/26

Провадження № 3/156/581/26

Рядок статзвіту 149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою та мешканку: АДРЕСА_1 , постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 11.06.2026 у справі № 156/671/26 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП,

за ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 122 та ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

законний представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 мати ОСОБА_2

захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Улибін-Вельгус Володимир Володимирович,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особі роз`яснено,

клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відводів не заявлено,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

04.10.2026 року об 15:06 год у с. Павлівка по вул. Лісна, водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Lifan", д.н.з. НОМЕР_2 , не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила вимоги п. 9.2 «б» ПДР. Такі дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, 04.10.2026 року об 15:06 год у с. Павлівка по вул. Лісна, водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Lifan", д.н.з. НОМЕР_2 , не вмикала покажчик повороту при зміні руху на вимогу здійснити зупинку на вимогу поліції, які здійснювали зупинку із застосуванням проблискових маячків синього та червоного кольору та звукового спеціального сигналу не зупинилась, чим порушила вимоги п. 2.4 ПДР, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Також, 04.10.2026 року об 15:06 год у с. Павлівка по вул. Лісна, водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Lifan", д.н.з. НОМЕР_2 , повторно протягом року керувала даним мотоциклом, не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила вимоги п.2.1 «а», що кваліфіковано за ч.5 ст. 126 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

У судовому засіданні ОСОБА_1 у присутності законного представника ОСОБА_2 вину у вчинених правопорушеннях не визнала, зазначивши, що це не вона керувала мотоциклом, адже на той момент була у подруги. Працівники поліції, коли приїхали до неї, продемонстрували відео із порушеннями, але з ними не погоджується, адже з відео не вбачається, що це саме вона керувала т/з. Крім того зазначає, що адмінматеріали відносно неї працівники поліції склали з порушеннями, вчиняючи тиск на неї та не забезпечили участь її законного представника та захисника. Вона була розгублена і схвильвована, не знала як правильно діяти. В автомобілі поліції просила забезпечити мені адвоката. Телефон розрядився, але згодом я його підзарядила та сконтактувала з адвокатом, який мені сказав не погоджуватися із протоколами.

Законний представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 мати ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо зі слів доньки, що це не вона керувала мотоциклом. В той день приїхала до них двоюрідна сестра ОСОБА_3 і це вона поїхала кататись на мотоциклі із подругою. Але так, як вони "віруючі", дівчина не захотіла брати на себе відповідальність. Коли до них приїхали працівники поліції додому, то ОСОБА_4 була у сусідки.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Улибін-Вельгус В.В. в письмовому клопотання виклав та зазначив в судовомузасіданні, що поліція намагається притягнути неповнолітню ОСОБА_5 до відповідальності за трьома протоколами, не маючи жодного належного доказу, що саме вона сиділа за кермом мотоцикла того дня. Усі три справи стосуються однієї й тієї ж події у Павлівці, одного часу та одного транспортного засобу, а в основі всіх обвинувачень лежить єдиний рапорт інспектора. Проте сам рапорт фіксує лише те, що мотоцикл зник у невідомому напрямку, а поліцейські втратили з ним контакт. У матеріалах немає жодного пояснення, як саме інспектор пізніше ідентифікував водійку: він не бачив її обличчя, не здійснював безперервного переслідування і не мав свідків. Також, у самих протоколах поліція припустилася грубої формальної суперечності, зазначивши в одному документі, що особу встановлено за паспортом, а в інших двох за посвідченням водія, якого 16-річна дівчина взагалі ніколи не отримувала. Факт того, що мотоцикл належить її родичці, чи наявність довідки про відсутність у дитини водійських прав самі по собі не є юридичною презумпцією того, що саме вона керувала ним у момент порушення.

Крім того зазначив, що збір доказів відбувався з істотним порушенням фундаментальних прав дитини. Коли поліцейські розшукали ОСОБА_4 , вона одразу заперечила свою причетність до керування. Попри це, правоохоронці почали її опитувати, демонструвати відео та ставити навідні запитання без участі батьків, законних представників чи педагога, що прямо порушує імперативну вимогу статті 33 Закону України «Про Національну поліцію». Надалі дівчину помістили до патрульного авто, тримали під контролем і ввели в оману обіцянками, що протоколи нібито не передаватимуть до суду, аби спонукати її до підписання паперів. Коли ж неповнолітня категорично та неодноразово вимагала надати їй адвоката, що зафіксовано як на відеозаписах, так і в її власноручних зауваженнях у протоколах поліцейські фактично відмовили їй у цьому праві, переконуючи шукати захисника вже в суді.

Захист підкреслює, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини, гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини у ній частині мають повною мірою застосовуватися і до цих адміністративних справ, адже санкції за ними мають чіткий каральний характер. Оскільки інформація про особу водія здобута з порушенням права на захист та порядку опитування дитини, ці дані є недопустимими доказами і не можуть бути покладені в основу судового рішення. З огляду на це захист просить суд першочергово об`єднати всі три справи в одне провадження, щоб уникнути суперечливих висновків щодо одних і тих самих обставин, після чого закрити провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю складу адміністративних правопорушень.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено у частинах 1 та 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (ч. 5 ст. 126 КУпАП).

ІV. Висновок суду

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його законного представника та захисника, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП повністю підтверджуються наступними доказами, дослідженими судом, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 788534 від 04.10.2026;

- електронним рапортом поліції серії ЄО №15428 від 04.10.2026;

- рапортом інспектора з РПП СПД №2 (с-ще Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Андрія Стадніка;

- копією постанови судді Іваничівського районного суду Волинської області від 11.06.2026 3 справі №156/671/26;

- довідкою інспектора з РПП СПД №2 (с-ще Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Андрія Стадніка;

- DVD-диском із відеозаписами з місця події, яка сталася 04.10.2026, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 788545 від 04.10.2026;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 788550 від 04.10.2026;

ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія на керування транспортними засобами, що підтверджується довідкою складеною інспектором з РПП СПД №2 (с-ще Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Андрієм Стадніком.

Отже, в матеріалах справи містяться два оптичні диски, з яких випливає наступне.

На відеозаписі 00000_00000020261004154819_0011А о 15:54 год. працівник поліції повідомляє про ведення відеофіксації та ознайомлює на службовому планшеті із відеодоказами вчинення адмінправопорушення, з яким ОСОБА_7 не погодилася, зазначивши, що тут видно що їде момтоцикл, а хто за кермом - не відомо. При цьому, заперечуючи факт керування, на фрагментів 15:58 год. зазначає, що не скаже поліції хто був з нею пасажиром. В подальшому в ході розмови ОСОБА_1 починає хвилюватися і говорить, що для неї додаткові неприємності, адже зараз буде ще один штраф і буде "капець", та пояснює працівнику поліції, що бабуся попросила хліб купити, заїхали в магазин у своєму селі, але там його не було, тому поїхали далі. Також зазначає, що відносно неї заведено кримінальну справу і приїжджали соціальні служби з претензіями до мами, що вона не може вплинути на свою дитину, таким чином схиляє працівників поліції не складати відносно неї матеріалів, бо це потягне за собою ще більш негативні наслідки в подальшому.

На відеозаписі 00000_00000020261004154957_0009А зміст відео той же з нагрудної бодікамери іншого поліцейського.

На відеозаписі 00000_00000020261004160320_0012А продовжується розмова із поліцейськими, де останній стверджує, що їй не можна їздити за кермом, на що ОСОБА_7 відповідає "та я стараюсь... а може ви мені просто якийсь штраф випишете", на що поліцейський відповідає, що так не можна, бо ви неповнолітня, це суд розглядає.

На відеозаписі 00000_00000020261004160458_0010А зміст відео той же з нагрудної бодікамери іншого поліцейського.

На відеозаписі 00000_00000020261004172145_0011А о 17:22 год. у службовому автомобілі працівники поліції повідомляють, що в ході перевірки було з"ясовано, що їй є вже повних 16 років, тому є необхнідність складення адмінматеріалів щодо неї. О 17:23 год працівником поліції роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Коснтитуції України та ст. 268 КУпАП. О 17:35 год. сконтактувала в телефонному режимі з адвокатом щодо вирішення питання.

На відеозаписі 00000_00000020261004173657_0012А продовжується відеозапис із службового автомобіля і о 17:38 год. ОСОБА_7 зателефонувавши своєму адвокату, продовжила розмову, отримала консультацію щодо подальших дій та вказала, що буде заперечувати щодо складених протоколів. О 17:40 год. працівник поліції зазначив, що не забороняє їй користуватися послугами адвоката.

На відеозаписі 00000_000000202610041751457_0013А продовжується відеозапис із службового автомобіля і о 17:55 год. ОСОБА_7 просить поради у поліцейського, на що останній їй відповідає, щоб питала у свого адвоката. Далі вона зазначає, що ситуація для не "крінжова", бо цей штраф вплине і на розгляд кримінальної справи щодо неї (як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_7 - кримінальне провадження щодо неї заведене за фактом купівлі нею чере мережу інтернет підробленого водійського посвідчення). О 18:06 год працівник поліції ознайолює ОСОБА_7 із змістом протоколів.

На відеозаписі 00000_00000020261004180657_0014А продовжується відеозапис із службового автомобіля і після зачитування змісту протоколів, ОСОБА_7 вказала у графі, що з ними не погоджується, потребує адвоката. На відео відразу ж поліцейському говорить, що адвокат їй толком так і нічого не пояснив. На цьому ж відео працівник поліції запитує ОСОБА_7 коли приїде її мати додому, бо її також викликатимуть до суду.

На інших чотирьох відеозаписах із відеореєстратора зафіксовано як працівники поліції здійснюють переслідування мотоцикла із двома особами, який рухається перед ними на великій швидкості.

Повторність скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 11.06.2026 року у справі № 156/671/26, яка набрала законної сили 23.06.2026 року, про застосування до ОСОБА_1 за вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП заходу впливу у виді попередження.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не керувала транспортним засобом суд не бере до уваги, оскільки хоч особа, яка керувала мотоциклом, була у захисному шоломі, суд оцінює зазначену обставину у взаємозв"язку з іншими матеріалами справи, зокрема поясненнями бабусі, зафіксованому на відео, яка підтвердила, що її внучка поїхала за хлібом, поясненнями самої ж ОСОБА_1 , яка в ході розмови не заперечувала, що керувала мотоциклом, а більше була занепокоєна можливими правовими наслідками притягнення її до адміністративної відповідальності. Отже, оцінюючи зміст її висловлювань у загальному контексті розмови, суд вважає, що встановлені обставини взаємоузгоджуються з обставинами такого керування та не містять заперечення її причетності до події.

Таким чином, відеозаписи хоча й не дозволяють шляхом окремого кадру безпосередньо встановити обличчя водія, об`єктивно фіксують фактичну послідовність події та узгоджуються із записами нагрудної відеокамери працівників поліції.

Щодо порушення права на захист та складення матеріалів у відсутності законного представника.

Згідно з ч.1 ст. 270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівниками поліції під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення було вжито заходів, спрямованих на забезпечення участі законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 . Зокрема, працівниками поліції було з`ясовано відомості щодо місця перебування її матері та встановлено, що остання на той час перебувала за межами України, у зв`язку з чим не мала можливості бути фізично присутньою під час оформлення адміністративних матеріалів. При цьому працівники поліції додатково уточнювали, коли саме мати зможе повернутися з-за кордону, а також відібрали її контактний номер телефону з метою забезпечення можливості подальшого виклику до суду для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно доньки. Крім того, з відеозапису встановлено, що працівниками поліції було надано можливість неповнолітній скористатися правовою допомогою, зокрема шляхом телефонного зв`язку з адвокатом та отримання від нього відповідної консультації. За таких обставин суд вважає, що працівниками поліції було вжито реальних заходів для забезпечення права неповнолітньої на захист, з`ясовано обставини, які унеможливлювали фізичну присутність її матері як законного представника, а також забезпечено можливість отримання правової допомоги адвоката. При цьому суб`єктивне сприйняття неповнолітньою наданої адвокатом консультації як недостатньо повної, незрозумілої або такої, що не надала відповідей на всі питання, які її цікавили, саме по собі не свідчить про порушення працівниками поліції права на захист, оскільки останні надали їй реальну можливість звернутися за професійною правовою допомогою та скористатися нею.

Отже, з огляду на зафіксований перебіг спілкування, суд не встановив обставин, які б свідчили про умисне ігнорування працівниками поліції необхідності забезпечення участі законного представника або створення перешкод у реалізації неповнолітньою права на правову допомогу. Відтак письмові відмітки "потребую адвоката" в протоколах та пояснення в судовому засіданні, що щодо неї порушено право на захист не заслуговують на увагу, оскільки працівники поліції надали їй можливість скористатися послугами адвоката.

Сам текст ст. 270 КУпАП не встановлює окремої універсальної вимоги про обов`язкову присутність законного представника під час кожної процесуальної дії. Відтак принциповим є не лише сам факт відсутності представника, а й те, чи було через це порушено права неповнолітнього та чи вплинуло порушення на можливість справедливого розгляду справи.

Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» та ст. 268 КУпАП передбачають право особи користуватися правничою допомогою, однак процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення має оперативний характер і не передбачає зупинення процесуальних дій чи обов`язкового виклику безоплатного адвоката за рахунок держави поліцейським (на відміну від обов`язкової участі захисника у кримінальному провадженні за ст. 52 КПК України). ОСОБА_1 було роз`яснено її права під відеофіксацію, надано можливість висловити письмові заперечення та зауваження безпосередньо у протоколах, чим повністю забезпечено її право на захист та свободу від самообвинувачення.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що саме в даній ситуації праціниками поліції складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо тверджень захисника про вчинення тиску на неповнолітню ОСОБА_1 та її залякування.

Оцінюючи наведені доводи захисника, суд виходить із необхідності розмежування психологічного впливу, який має характер примусу або залякування, та звичайного спілкування працівників поліції з особою під час з`ясування обставин події.

Отже, оцінивши зміст розмови, а не окремих висловлювань, вирваних із загального контексту розмови, слід зазначити, що саме по собі повідомлення працівниками поліції про можливість отримання відеозаписів із камер відеоспостереження (зі слів адвоката - яких у селі немає) не свідчить про застосування психологічного тиску, оскільки розмова була у формі діалогу вільною, спокійною, усвідомлена з можливістю власного висловлювання та можливістю задавати запитання і отримувати на них відповіді. Не вбачається судом застосування до неї фізичного примусу, висловлення погроз, образ, ультимативних вимог чи інших дій, які б свідчили про примушування її до надання певних пояснень або визнання своєї вини.

Теж саме щодо твердження сторони захисту про те, що працівники поліції запевняли неповнолітню у ненаправленні адміністративних матеріалів до суду, таким чином схиляючи її до визнання вини, не підтверджують відеозаписом, адже з запису слідує, що працівник поліції повідомляє її, що матеріали не направлятимуться до СЮПу, тобто Сектору ювенальної превенції, а не до суду.

Отже, в цій частині заперечення захисника не знайшли свого підтвердження.

Крім того, спілкування поліцейських із ОСОБА_1 на місці події та в службовому автомобілі відбувалося не у формі процесуального опитування чи допиту в розумінні кримінального процесу, а в межах з`ясування обставин дорожньо-транспортної події та складання протоколів про адміністративні правопорушення у відповідності до вимог ст. 254, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (наказ МВС № 1395).

Також, формальні суперечності у зазначених відомостях при встановлені особи не можуь бути самостійно підставою для встановлення факту відсутності складу адмінправопорушення. Описка щодо зазначення документа, який посвідчує особу (паспорт чи посвідчення водія), у змісті окремих протоколів є технічною помилкою (механічною опискою), яка не нівелює суті вчинених правопорушень та не спростовує факт ідентифікації особи за прізвищем, ім`ям, по батькові та датою народження.

Посилання захисту на рішення Європейського суду з прав людини є безпідставними, оскільки правові позиції ЄСПЛ у вказаних справах стосувалися випадків, коли єдиним або вирішальним доказом винуватості особи слугували її власні самообвинувальні свідчення (зізнання вини), отримані за відсутності захисника та під час процесуального примусу. Натомість ОСОБА_1 самообвинувальних пояснень не надавала та від початку заперечувала факт керування транспортним засобом, а висновки про її винуватість ґрунтуються доказах, оцінених судом в сукупності. Крім того, права особа, щодо якої складено протокол, у повному обсязі забезпечуються під час розгляду справи судом, що узгоджується із загальними критеріями справедливості процесу.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколів про адміністративні правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до них, - суду не скеровувала.

Таким чином, в діянні ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП докази її вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, котрі були повно та всебічно досліджені.

Підстав для закриття провадження у даній справі в судовому засіданні не встановлено.

V. Накладення адміністративного стягнення

Згідно ст.12 КУпАП адміністративні відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ст.13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, крім правопорушень, перелічених в ч.2 ст.13 КУпАП, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника щодо зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 , якій виповнилося 16 років, вчинила адміністративні правопорушення, передбачені саме статтями 122, 122-2, 126 КУпАП, відтак, відповідно до вимог ч.2 ст.13 вказаного Кодексу, вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що обтяжують чи пом"якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34, 35 КУпАП суддею не встановлено.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на досліджені в судовому засіданні відеодокази в частині зафіксованого руху мотоцикла та переслідування його працівниками поліції.Так, із відеозапису вбачається, що водій мотоцикла рухався населеним пунктом із такою швидкістю та інтенсивністю, що за транспортним засобом фактично здіймався шлейф пилу. При цьому рух відбувався в межах сільської місцевості, де проходили люди, а також існує ймовірність раптової появи на дорозі тварин, зокрема собак. Такий рух мотоцикла свідчить про створення потенційно небезпечної дорожньої обстановки, оскільки за таких умов водій об`єктивно повинен був враховувати можливість виникнення непередбачуваних перешкод та необхідність забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху. На переконання суду, керування транспортним засобом у такий спосіб у межах населеного пункту є неприпустимим, оскільки створює реальну загрозу безпеці дорожнього руху та може спричинити небезпечні наслідки не лише для самого водія, а й для невизначеного кола інших осіб. При цьому суд наголошує, що оцінка зазначених обставин здійснюється з метою необхідності дотримання вимог безпеки дорожнього руху, особливо з урахуванням того, що подія відбувалася в межах населеного пункту.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, беручи до уваги характер вчинених правопорушень, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дані правопорушення є грубими порушеннями правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжких імовірних наслідків; особу правопорушника (правопорушнийя є неповнолітньою, станом на день вчинення правопорушення їй було 16 років), раніше притягувалася до до адміністративної відповідальності, її поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, які покарання пом"якшують чи обтяжують, з метою належного виховання правопорушника, запобіганню вчинення нових правопорушень, за вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суддя застосовує до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 (дев"ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 153 (сто п"ятдесят три) гривень 00 копійок; за вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суддя застосовує (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п"ятсот десять ) гривень 00 копійок; за вчинення діяння, передбаченого ч.5 ст. 126 КупАП, суддя вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, оскільки саме таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Щодо позбавлення права керування суд зазначає, що з метріалів справи слідує, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження № 51-944 км 23) суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп`яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Листом Касаційного кримінального суду Верховного суду № 718/0/158-25 від 04.12.2025 роз`яснено, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення в ході вирішення питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в тих випадках, коли особа не мала або була його позбавлена, є підстави, з урахуванням ст. 30 КУпАП, для застосування підходу аналогічного тому, що був сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20.

З огляду на роз`яснення Верховного Суду від 04.12.2025 року за вих. № 718/0/158-25 суд дійшов висновку про необхідність призначення правопорушниці додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП відсутні.

Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відтак, на підставі ст.36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п`ять років. Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчинених адміністративних правопорушень та за своїм видом та мірою відповідає завданню й меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При цьому, суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Судові витрати

Відповідно до змісту ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, 245, 251, 283-285, 287-289 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Улибіна-Вельгуса В.В. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п"ятсот десять) гривень 00 копійок.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 (дев"ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 153 (сто п"ятдесят три) гривень 00 копійок.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

На підставі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, остаточно призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 коп з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення їй цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови із ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська