Рішення № 141196856, 09.10.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4518/26

Провадження № 2-а/450/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Макар Андріяна Андріївна до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення винесену поліцейським 2 бат. 2 роти, 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Максимовичем Юрієм Андрійовичем від 13.08.2026 року серії ЕГА № 2083756 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення; справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що вона є пенсіонеркою за віком та відповідно до вимог законодавства має право на безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті. Зазначає, що таке право підтверджується наявністю персоналізованої транспортної картки «ЛеоКарт» із пільговим профілем «Пенсіонер за віком», однак 23.03.2026 року її картку було заблоковано на виконання рішення Львівської міської ради у зв`язку з відсутністю міжбюджетного договору про компенсацію витрат на пільгове перевезення. У зв`язку із цим позивачка була позбавлена технічної можливості здійснити валідацію картки під час поїздки, що, на її думку, не може свідчити про втрату права на безоплатний проїзд або ставитися їй у вину. Також стверджує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП, оскільки вона не була зобов`язана оплачувати проїзд як особа, що має право на відповідну пільгу, а неможливість підтвердження пільгового статусу була зумовлена обставинами, які від неї не залежали. Крім того, вважає, що під час розгляду справи поліцейським не було всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини події, зокрема не перевірено її пільговий статус і причини блокування транспортної картки, а також не враховано обставин, які, на її думку, могли бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. У зв`язку з наведеним просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

01.09.2026 року на адресу суду в порядку ст. 162 КАС України від представника відповідача Забродоцької Я. Р. надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначає, що позивачка 13.08.2026 року здійснила безквитковий проїзд у міському автобусі № 3А, оскільки її пільгова транспортна картка «ЛеоКарт» не була завалідована. При цьому, за твердженням представника відповідача, пенсійне посвідчення та транспортна картка з пільговим профілем без успішної валідації не підтверджують права на проїзд у громадському транспорті Львівської міської територіальної громади. Також покликається на те, що відповідно до затверджених Львівською міською радою Правил користування пасажирським транспортом загального користування пасажир зобов`язаний одразу після входу до салону транспортного засобу завалідувати проїзний документ або придбати паперовий квиток. Водночас позивачка, як стверджує представник відповідача, не здійснила валідації проїзду, а на пропозицію контролерів оплатити його відмовилася. Доводи позивачки про блокування її транспортної картки з 16.04.2026 року вважає недоведеними, оскільки доказів блокування саме її картки станом на дату події не надано. Крім того, представник відповідача зазначає, що інспектор поліції діяв у межах наданих повноважень, з`ясував обставини події, роз`яснив позивачці її процесуальні права та дотримався встановленого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. На підтвердження правомірності винесеної постанови посилається на матеріали адміністративної справи та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, долучені до відзиву. З огляду на викладене вважає постанову серії ЕГА № 2083756 від 13.08.2026 року законною та обґрунтованою, а накладене на позивачку адміністративне стягнення таким, що відповідає санкції ст. 135 КУпАП.

07.09.2026 року представником позивачки через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій остання заперечує доводи відповідача щодо відсутності у позивачки завалідованого проїзного документа. Зазначає, що під час спілкування з поліцейськими повідомила про здійснення спроби валідації транспортної картки «ЛеоКарт», яка не була успішною через її блокування. При цьому, як стверджує представник позивачки, факт блокування картки № 30000558280 з 23.03.2026 року на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 198 від 10.03.2026 року підтверджується відповіддю ЛКП «Львівавтодор» від 13.05.2026 року № 1333. Також покликається на те, що поліцейський, будучи обізнаним про блокування картки, не перевірив наведених позивачкою обставин та не з`ясував причин неможливості успішної валідації, чим, на думку представника, порушив вимоги ст. 280 КУпАП. Вважає, що позивачка діяла добросовісно, не мала наміру уникнути оплати проїзду та не могла самостійно усунути блокування картки, а тому в її діях відсутня вина у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, представник позивачки звертає увагу на зафіксоване на відеозаписах обговорення працівниками поліції можливості застосування ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю правопорушення, однак зазначає, що відповідних обставин під час винесення оскаржуваної постанови враховано не було. З огляду на викладене вважає, що відповідач не довів наявності у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП, та просить врахувати наведені доводи під час розгляду справи і задовольнити позовні вимоги.

15.09.2026 року представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Левкович Т. В. подано на адресу суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому зазначає, що у зв`язку із запереченням відповідачем факту блокування транспортної картки «ЛеоКарт» станом на 13.08.2026 року представником позивачки 01.09.2026 року скеровано адвокатський запит до ЛКП «Львівавтодор» щодо стану картки та підстав її блокування. Відповідь на вказаний запит № 1924 отримано 08.09.2026 року, у зв`язку з чим її не було можливості подати раніше. Вважає, що зазначений документ має значення для розгляду справи, оскільки підтверджує блокування транспортної картки позивачки станом на дату винесення оскаржуваної постанови. З огляду на викладене просить приєднати до матеріалів справи копію відповіді ЛКП «Львівавтодор» № 1924 від 08.09.2026 року.

Позивач та її представник у судове засіданні не з`явились, однак остання подала на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, просили позов задоволити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явилась, однак у поданому відзиві зазначила про розгляд справи без її участі, у позові просила відмовити повністю.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Постановою від 13.08.2026 року, складеною о 12 год. 45 хв. поліцейським 2 бат. 2 роти, 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Максимовичем Юрієм Андрійовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600,00 грн.

Відповідно до змісту указаної постанови ОСОБА_1 13.08.2026 року о 12:35 год. у міському автобусі номер «3А», сполученням по м. Львів, від площі Галицької до Кінг Крос, здійснила безквитковий проїзд від зупинки «Дитяча Залізниця» до зупинки «Автобусний завод», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 135 КУпАП.

Ці обставини підтверджуються долученою до справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕГА № 2083756 від 13.08.2026 року.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 135 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, в міському транспорті.

Частиною 2 ст. 135 КУпАП визначено, що безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років, в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток; виконувати вимоги правил надання послуг та правил користування пасажирським автомобільним транспортом.

Згідно з ч. 17 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Рішенням Львівської міської ради від 16.06.2023 року №585 затверджено Правила користування пасажирським транспортом загального користування на території Львівської міської територіальної громади (далі - Правила) та Порядок функціонування відповідної автоматизованої системи оплати проїзду у пасажирському транспорті загального користування (далі - Порядок).

Так, згідно з п.5.1. Правил право проїзду у пасажирському транспорті загального користування на території Львівської міської територіальної громади надає проїзний документ, який успішно завалідований у салоні транспортного засобу, з чинним на момент поїздки строком дії.

Носій проїзного документа без завалідованого проїзного документа (у тому числі транспортна карта ЛеоКарт з пільговим профілем) не є засобом, що підтверджує право проїзду у пасажирському транспорті загального користування на території Львівської міської територіальної громади. (п.5.2. Правил).

Пасажир, увійшовши до салону транспортного засобу незалежно від відстані проїзду, зобов`язаний одразу завалідувати проїзний документ або придбати паперовий квиток на разову поїздку, впевнитись в його успішній валідації за звуковим та світловим сигналом, а також оплатити перевезення багажу (у разі наявності) п.5.3. Правил).

Відповідно до п.6.3 Правил студентський, учнівський чи пільговий абонемент можна придбати (призначити) лише на персоналізовану транспортну картку ЛеоКарт з пільговим профілем. Тип та строк дії пільгового профілю персоналізованої транспортної картки ЛеоКарт встановлюється у момент її видачі та, за необхідності, продовжується чи змінюється за відповідним зверненням до Пунктів прийому документів та видачі персоналізованих транспортних карток ЛеоКарт. Для продовження чи зміни типу та строку дії пільгового профілю можна використовувати вже наявну в особи персоналізовану транспортну картку ЛеоКарт.

Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Установлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.

Міністерству фінансів під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік постановлено передбачати витрати, пов`язані з безплатним проїздом пенсіонерів за віком.

Щодо обставин блокування персоналізованої транспортної картки «ЛеоКарт»:

Відповідно до п. 3.4.1. рішення Львівської міської ради № 361 «Разова поїздка» - тариф, який застосовується лише в одному транспортному засобі і надає можливість однієї поїздки до кінцевого пункту маршруту в одному напрямку.

Пункт 4.1. рішення Львівської міської ради № 361 встановлює, що право проїзду у громадському транспорті м. Львова надає відповідним чином завалідований разовий квиток або проїзний абонемент з чинним на дату поїздки терміном дії. Оплата проїзду та перевезення багажу здійснюється незалежно від відстані проїзду та ваги багажу згідно з встановленим тарифом. Завалідований квиток на разову поїздку дає право на одну поїздку у межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку (п. 4.3. рішення Львівської міської ради № 361).

Відповідно до п. 6.3.1.5. рішення Львівської міської ради № 361 у разі виявлення контролером відсутності підстав для проїзду пасажир зобов`язаний придбати у контролера проїзний документ за тарифним планом «квиток у контролера» та завалідувати його і сплатити штраф у розмірі, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 4.2 рішення Львівської міської ради №361 пасажир, увійшовши у салон рухомого складу, зобов`язаний негайно (одразу, першочергово, без затримок) оплатити проїзд (завалідувати проїзний документ) з використанням того обладнання оплати проїзду (валідації), яке встановлено у цьому транспортному засобі. Відсутність або часткова несправність певних засобів оплати проїзду (валідації) не звільняє пасажира від обов`язку оплатити проїзд в інший доступний у цьому транспортному засобі спосіб.

Відповідно до п. 6.4.1.6. рішення Львівської міської ради №361 у разі відмови від сплати штрафу або порушення пасажиром громадського правопорядку контролер зобов`язаний звернутися до Національної поліції.

Статтею 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» визначено, що право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.

У той же час, 10.03.2026 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 198, зокрема: підпунктом 1.3.1 передбачено тимчасове, з 16.03.2026 року, призупинення приймання документів для оформлення та переоформлення персоналізованих транспортних карток «ЛеоКарт» пільговим категоріям громадян, які не є жителями Львівської міської територіальної громади, до моменту укладення відповідного договору між територіальними громадами про надання субвенції для компенсації витрат на пільговий проїзд;

Підпунктом 1.3.2 рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 198, передбачено блокування персоналізованих транспортних карток «ЛеоКарт», виданих жителям таких територіальних громад, у разі відсутності чинного договору про надання відповідної субвенції, до моменту його укладення;

Підпунктом 1.3.3 рішення № 198 від 10.03.2026 року визначено, що зазначені обмеження не застосовуються до пільгових категорій осіб, визначених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про охорону дитинства».

Згідно відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2 з ЛКП «Львівавтодор» Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за вих. № 1333 від 13.05.2026 року, відповідно до даних автоматизованої системи оплати проїзду ОСОБА_1 видано персоналізовану транспортну картку «ЛеоКарт» № НОМЕР_1 з пільговим профілем «Пенсіонер за віком». Персоналізована транспортна картка «ЛеоКарт» № НОМЕР_1 була заблокована 23.03.2026 на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 198 від 10.03.2026 «Про запровадження невідкладних та тимчасових заходів для забезпечення стабільної роботи міського пасажирського транспорту загального користування», оскільки місце проживання ОСОБА_1 не зареєстроване на території Львівської міської територіальної громади. Згідно з інформацією, наявною в автоматизованій системі оплати проїзду, ОСОБА_1 зареєстрована у с. Солонка Додатково повідомлено, що інформація щодо блокування зазначеної персоналізованої транспортної картки міститься у Звіті про заблоковані картки, витяг з якого додається до цієї відповіді.

Також як вбачається із відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2 з ЛКП «Львівавтодор» Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за вих. № 1924 від 08.09.2026 року, відповідно до даних автоматизованої системи оплати проїзду ОСОБА_1 видано персоналізовану транспортну картку «ЛеоКарт» № 30000558280 з пільговим профілем «Пенсіонер за віком». Станом на 13.08.2026 персоналізована транспортна картка «ЛеоКарт» № НОМЕР_1 була заблокована. Персоналізована транспортна картка «ЛеоКарт» № НОМЕР_1 була заблокована 23.03.2026 на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 198 від 10.03.2026 «Про запровадження невідкладних та тимчасових заходів для забезпечення стабільної роботи міського пасажирського транспорту загального користування», оскільки місце проживання ОСОБА_1 не зареєстроване на території Львівської міської територіальної громади. Зокрема, відповідно до інформації з автоматизованої системи оплати проїзду, ОСОБА_1 зареєстрована у с. Солонка.

На противагу викладеному, Постанова КМУ №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" прийнята у сфері державної соціальної політики, забезпечує соціальний захист пенсіонерів за віком та є обов`язковою до виконання.

До матеріалів справи стороною позивача долучено персоналізовану транспортну картку «ЛеоКарт» № 30000558280, а також пенсійне посвідчення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , № 2146220146, видане 06.07.2016 року, термін дії якого довічно.

Суд звертає увагу на те, що соціальний захист пільгових категорій населення здійснюється згідно з Конституцією України та законами України.

Показовим у контексті предмета спору у даній справі є рішенням Львівського окружного суду від 30.06.2025 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, вирішено визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №275 від 26.03.2025; визнати дії виконавчого комітету ЛМР протиправними та зобов`язано утриматися від встановлення обмежень кількості пільгових поїздок для пенсіонерів за віком та інвалідів 3-ї групи.

Рішення Львівського окружного суду від 30.06.2025 року набрало законної сили 05.11.2025 року відповідно до ст. 325 КАС України.

Суд апеляційної інстанції у вищевказаній справі, прийшов до висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» прийнята у сфері державної соціальної політики, забезпечує соціальний захист пенсіонерів за віком та є обов`язковою до виконання, а встановлення Виконавчим комітетом Львівської міської ради обмеження кількості безкоштовних поїздок громадським транспортом впродовж одного місяця (60 поїздок) для пенсіонерів, тобто встановлення оплати проїзду для них за умови перевищення встановленого ліміту, суперечить вказаній постанові Кабінету Міністрів України № 354, якою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Суд також підсумував, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 28 червня 2024 року № 891 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25 січня 2019 року № 61» не відповідає правовому акту вищої юридичної сили постанові Кабінету Міністрів України № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», а відсутність компенсаційного фінансування витрат на безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування за рахунок державного бюджету, на думку колегії суддів, не надає право Виконавчому комітету Львівської міської ради обмежувати такий проїзд.

Таким чином, суд констатує, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком та має право на безкоштовний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах і додаткового визнання на підставі рішення суду таке право не потребує. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.03.2025 року у справі №420/9344/24.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власницею персоналізованої транспортної картки «ЛеоКарт» та має статус пенсіонерки за віком. У позовній заяві зазначено, що під час посадки в автобус позивачка здійснила спробу валідації картки, однак через її попереднє блокування, на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 198 від 10.03.2026 року, у зв`язку із реєстрацією не на території Львівської міської територіальної громади, а в с. Солонка, оператором АСОП «ЛеоКарт» така операція не була успішною.

Таким чином, на переконання суду, позивач, маючи при собі пенсійне посвідчення та персоналізовану транспортну картку «ЛеоКарт» із пільговим профілем «Пенсіонер за віком», підтвердила належність до категорії осіб, яким законодавством гарантовано право на безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті загального користування. При цьому неможливість успішної валідації транспортної картки була зумовлена її блокуванням оператором АСОП «ЛеоКарт» на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 198 від 10.03.2026 року, тобто обставиною, яка не залежала від волевиявлення чи поведінки позивача та не могла бути усунута нею самостійно. За таких обставин сам по собі факт відсутності успішної валідації картки не свідчить про безквитковий проїзд у розумінні ч. 2 ст. 135 КУпАП та не може бути достатньою підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності без з`ясування причин такої невалідації та наявності вини в її діях, оскільки право на пільгу є абсолютним і гарантованим державою.

Покладення на позивача негативних наслідків у виді адміністративної відповідальності за неможливість валідації картки, яка була заблокована з підстав викладених вище, фактично означало б перекладення на неї відповідальності за обставини, виникнення та усунення яких не перебували в межах її контролю та відповідальності.

Щодо відеозапису з боді-камер поліцейських, який долучений відповідачем до відзиву, слід зазначити наступне. Даний відеозапис фіксує лише процедуру складання постанови, роз`яснення працівника поліції щодо сплати судового збору, у випадку оскарження такої, а не обставини, що стали підставою для її винесення.

Відтак, вказаний доказ не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а лише відображає процес оформлення оскаржуваної постанови вже після події. Оскільки відповідачем не надано фіксації самого факту відмови від оплати чи відсутності документів, що дають право на пільгу, вина позивача не є доведеною.

Враховуючи, що позивач є законним пільговиком, а блокування її персоналізованої транспортної картки та унеможливлення її валідації у системі «ЛеоКарт» суперечить нормам постанови КМУ, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Щодо вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною суд зазначає, що такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в ч. 3 ст. 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим у задоволенні вимоги про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною слід відмовити.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають відшкодуванню всі судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 665,60 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 24.08.2026 року.

Судом враховано, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від 05.09.2024 № 947), у пункті 5 якого закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.

Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (пункт 6 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами).

Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 7 Розділу V Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).

Тобто, Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує бюджетних коштів, отже не являється їх розпорядником.

У зв`язку з викладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.

Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17.

Керуючись ст.ст.9, 245, 251, 280, 283, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 73, 74, 77, 242, 243 -246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Макар Андріяна Андріївна до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - задоволити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2083756 від 13.08.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.135 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.135 КУпАП, - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя: І. І. Мельничук