Ухвала суду № 141193431, 30.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 жовтня 2026 року справа № 320/44175/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Донецька обласна прокуратура про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача Міністерства внутрішніх справ України департаменту інформатизації код ЄДРПОУ 00032684 щодо внесення інформації до бази даних оперативно-довідкового обліку, в порядку передбаченому «Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», інформацію щодо притягнення з 2014 року, до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (у редакції 2001 р.), кримінальне провадження 12014050000000076 від 01.02.2014 стосовно позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця міста Клайпеда республіка Литва;

- зобов`язати відповідача Міністерство внутрішніх справ України департамент інформатизації код ЄДРПОУ 00032684 вилучити з бази даних оперативно-довідкового обліку, в порядку передбаченому «Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», інформацію щодо притягнення з 2014 року, до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (у редакції 2001 р.), кримінальне провадження 12014050000000076 від 01.02.2014 стосовно позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця міста Клайпеда республіка Литва;

- судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень на користь на користь позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач звернувся через застосунок «ДіЯ» за послугою отримання довідки про наявність чи відсутність судимості, натомість застосунок згенерував витяг з інформаційно-аналітичної системи «облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» з інформацією про відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а саме: КП12014050000000076 від 01.02.2014 повідомлення про підозру 29.04.2014 особисте зобов`язання орган п-ра Донецької області, ст. 190 ч.1 КК України, відомості про рішення по справі відсутні. Позивач вказує, що обвинувальний акт в зазначеному кримінальному провадженні ніколи до жодного з судів на підконтрольній території України, а також на окупованих територіях не скеровувався, оскільки зазначеного провадження не існує. Враховуючи отриману інформацію, позивачем було сформовано та відправлено звернення до Міністерства внутрішніх справ України департаменту інформатизації та Офісу генерального прокурора України про негайне надання документів, які підтверджують факт вручення позивачу повідомлення про підозру. Водночас, відповідно до листа прокуратури Донецької області від 23.04.2025 №09/3 338вих-25 повідомлено, що обвинувальний акт не вручено; жоден суд не отримував справу для розгляду; провадження не передавалось за підсудністю, фактично втрачене. На думку позивача, такі дії відповідача Міністерства внутрішніх справ України департаменту інформатизації, як тримача реєстру, та Офісу Генерального прокурора є незаконними, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Як третю особу позивачем зазначено Донецьку обласну прокуратуру (49003, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 32, код ЄДРПОУ 25707002).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/44175/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 (суддя Парненко В.С.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.09.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий відповідачем через підсистему "Електронний суд" 12.09.2025, в якому відповідач наголошує на тому, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням відомостей до Єдиної інформаційної системи МВС, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у подібній категорії справ (справа № 807/1456/17). З огляду на викладене, МВС вважає, що наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

25.09.2025 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, подану позивачем через підсистему "Електронний суд" 12.09.2025, в якій останній, зокрема, стверджує, що відповідач МВС здійснює владні функції щодо обліку персональних даних, що прямо впливають на права та законні інтереси позивача, а бездіяльність МВС у видаленні незаконних даних створює для позивача юридичні наслідки (він звертався з цією вимогою як до відповідача, так і до третьої особи, але добровільно видалити зазначену інформацію обидві сторони відмовились). Вважає, що спір має публічно-правовий характер і підпадає під юрисдикцію адміністративного суду (ст. 19 КАС України).

02.10.2025 канцелярією суду зареєстровано письмові пояснення Донецької обласної прокуратури, подані третьою особою через підсистему "Електронний суд" 01.10.2025, в яких третя особа висловила думку щодо необґрунтованості позову та зазначила, що внесення відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на підставі даних, отриманих від власників інформаційних систем, до Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», з зазначенням персональних даних, є цілком законним. Наголошує, що твердження позивача про помилковість внесення до системи даних про притягнення його до кримінальної відповідальності не підтверджено жодним доказом.

22.09.2026 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Відповідно до частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною чотирнадцятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.

Приймаючи до уваги предмет позову та суб`єктний склад учасників, суд вважає за необхідне прийняти адміністративну справу №320/44175/25 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. та здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами підпунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених вище норм процесуального закону дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень - правових актів індивідуальної дії (частина перша статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на вказане, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, термін «публічно-» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Предметом розгляду у даній справі є визнання дій Міністерства внутрішніх справ України департаменту інформатизації щодо внесення інформації до бази даних оперативно-довідкового обліку, в порядку, передбаченому «Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», інформацію щодо притягнення з 2014 року, до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (у редакції 2001 р.), кримінальне провадження 12014050000000076 від 01.02.2014 стосовно позивача; зобов`язання відповідача вилучити з бази даних оперативно-довідкового обліку, в порядку, передбаченому «Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», інформацію щодо притягнення позивача з 2014 року до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (у редакції 2001 р.), кримінальне провадження 12014050000000076 від 01.02.2014.

Для вирішення питання про те, чи поширюється юрисдикція адміністративних судів на зазначені в позові вимоги, необхідно з`ясувати юридичну природу спірних правовідносин, а саме, чи пов`язані оспорювані позивачем дії Міністерства внутрішніх справ України зі здійсненням цим органом публічно-владних управлінських функцій.

Так, згідно з пунктом 1 Положення про Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2018 № 70 (зі змінами, далі - Положення про Департамент), Департамент є структурним підрозділом апарату МВС, який забезпечує визначення та реалізацію пріоритетних напрямів інформатизації апарату Міністерства та його територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, Національної гвардії України, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС (далі - система МВС) та за дорученням Міністра внутрішніх справ України (далі - за дорученням Міністра) центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (далі - ЦОВВ).

Основними завданнями Департаменту є, зокрема, організація формування інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЄІС МВС) та забезпечення контролю процесів їх наповнення та використання (підпункт 4 пункту 6 Положення про Департамент).

Також, згідно з пунктом 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 № 823/188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2002 року за № 738/7026 (далі - Інструкція), на яку посилається у позові позивач та яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною станом на час розгляду справи, Інструкція визначає порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України.

Відповідно до підпункту 2.1 розділу 2 Інструкції об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

Згідно з пп. «в» п. 11.1 Розділу 11 Інструкції з оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок.

Аналіз положень Інструкції з оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку дає підстави для висновку, що діяльність уповноважених службових осіб щодо інформаційного наповнення оперативно-довідкових картотек полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.

Внесення до оперативно-довідкових картотек відомостей про факт пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб`єктів.

Набуття особою статусу обвинуваченого та подальший рух справи на стадії судового розгляду є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого, (прокурора) - пред`явлення особі обвинувачення і складання обвинувального висновку, а не наслідком відображення інформації про ці дії у відповідній базі даних (картотеці).

Таким чином, наявність в оперативно-довідкових картотеках МВС України відомостей щодо порушення кримінальної справи за обвинуваченням (підозрою) позивача у вчиненні злочину є лише підтвердженням того, що таке кримінальне провадження існувало (порушувалося).

Водночас виключення з оперативно-довідкових картотек МВС України інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням до оперативно-довідкових картотек МВС України інформації про осіб, що обвинувачуються (підозрюються) у вчиненні злочинів, засуджені або розшукуються, не є формою здійснення публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Позивач не оскаржує вчинення слідчим, прокурором процесуальних дій і прийняття ними процесуальних рішень, відомості про які позивач вважає за необхідне вилучити з бази даних оперативно-довідкового обліку.

Водночас заявлена позивачем вимога не може розглядатися і за правилами кримінального судочинства.

Згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, з огляду на положення частини першої статті 24 КПК України не є необмеженим, а гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Із дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов`язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, пунктом першим частини першої статті 303 КПК України передбачена можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього.

Наведений у частині першій цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.

Внесення інформації до Реєстру є передбаченим законом фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій - офіційного пред`явлення особі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, а також подальшого руху справи на стадії судового розгляду з метою розрахунку показників, пов`язаних з результатами розслідування і розкриття кримінальних правопорушень.

З урахуванням особливостей заявленого предмета позову та того, що чинне законодавство не передбачає виключення інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов`язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.

Вказане не суперечить суті права позивача на доступ до суду, переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №807/1456/17.

Суд наголошує, що правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі №807/1456/17 підлягає обов`язковому застосуванню, при цьому позивачем не доведено помилковість такого застосування чи відсутність для цього підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів даної справи, з урахуванням суб`єктного складу сторін, предмету, та підстав позову, а також правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки цей спір не є публічно-правовим.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

1. Прийняти адміністративну справу №320/44175/25 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.

Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Донецька обласна прокуратура про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Кушнова А.О.