Рішення № 141193426, 04.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року № 826/5130/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перапластік Україна», ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі також позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича (дала також відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Перапластік Україна», ОСОБА_1 , у якому просило суд:

- визнати протиправними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича (Свідоцтво №3711) щодо вилучення обтяження рухомого майна - автомобіля марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1968 куб. см., 2013 року випуску;

- зобов`язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича (Свідоцтво №3711) поновити державну реєстрацію обтяження рухомого майна за реєстраційним номером №13950804 - приватне обтяження - застава рухомого майна, а саме автомобіль марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1968 куб. см., 2013 року випуску за Договором застави транспортного засобу №50010796 від 11 жовтня 2013 року, зазначити відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, з дати вилучення - 29 березня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» зазначило, що 09.10.2013 між ним та ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» укладено Кредитний договір № 50010796, відповідно до умов якого позивач надав останньому кредит у розмірі 292 157,81 грн, що на момент укладення договору становило еквівалент 35 676,86 дол. США, для придбання автомобіля Volkswagen CC, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1 . На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11.10.2013 між позивачем та ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» укладено договір застави транспортного засобу № 50010796, відповідно до якого зазначений автомобіль передано у заставу ТОВ «Порше Мобіліті». На підставі заяви позивача та договору застави 14.10.2013 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 13950804 зареєстровано приватне обтяження - заставу рухомого майна із забороною його відчуження.

Позивач зазначив, що за результатами звернення до правоохоронних органів та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження йому стало відомо про внесення 29.03.2017 приватним нотаріусом Лосєвим В.В. змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна шляхом вилучення обтяження щодо спірного транспортного засобу, що підтверджується витягом із Реєстру від 30.03.2017.

На переконання позивача, такі дії є протиправними, оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» як обтяжувач заяви про припинення обтяження не подавало, а інших передбачених законодавством підстав для вчинення відповідної реєстраційної дії не існувало. Позивач посилався на положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, та законодавство, що регулює вчинення нотаріальних дій, наголошуючи, що вилучення запису про обтяження порушило його права як заставодержателя.

Позивач також вказував, що після припинення обтяження автомобіль було знято з реєстраційного обліку та перереєстровано на іншу особу, унаслідок чого він втратив можливість задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави. У зв`язку з цим позивач просив визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати поновити державну реєстрацію обтяження за № 13950804.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 (суддя Шейко Т.І.) відкрито провадження у справі № 826/5130/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 31.05.2018.

Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 31.05.2018 у зв`язку з неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 25.06.2018.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 27.06.2018 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному справу № 826/5130/18 знято з розгляду. Наступне судове засідання призначено на 10.09.2018.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позову та заперечує проти доводів, викладених позивачем. Відповідач зазначив, що жодних дій щодо припинення обтяження транспортного засобу Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_2 , 29.03.2017 не вчиняв, а будь-які особи, у тому числі позивач, із заявою про припинення обтяження та виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна до нього не зверталися. Крім того, за даними Реєстру відповідну реєстраційну дію проведено 29.03.2017 о 08 год. 53 хв., тобто поза встановленим робочим часом нотаріальної контори, при цьому у зазначений період відповідач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з проведенням оперативного втручання.

Відповідач стверджував, що запис про припинення обтяження був внесений невстановленою особою внаслідок несанкціонованого доступу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з використанням його персональних ідентифікаторів доступу. Зазначав, що після виявлення фактів несанкціонованого втручання звернувся до правоохоронних органів та ДП «Національні інформаційні системи», зокрема з метою блокування паролів і ключів доступу до державних реєстрів. За відповідними фактами було розпочато кримінальні провадження, а самого ОСОБА_2 в одному з них визнано потерпілим; за результатами розслідування встановлювалися обставини використання невстановленими особами належних йому ідентифікаторів доступу. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що оспорювана реєстраційна дія була вчинена саме ним.

Щодо вимоги про поновлення державної реєстрації обтяження відповідач зазначив, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено такої реєстраційної дії, як «поновлення реєстрації обтяження», а тому він не наділений повноваженнями на її вчинення. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що до позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» долучено копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.03.2017, з якого вбачається, що 29.03.2017 було вилучено обтяження щодо спірного транспортного засобу. Також відповідач посилається на лист Головного сервісного центру МВС України від 03.08.2017 № 31/11436, з якого позивачу стало відомо про відчуження (перереєстрацію) зазначеного транспортного засобу. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо зняття заборони відчуження ще 30.03.2017, а про відчуження транспортного засобу - 03.08.2017, а тому звернення до суду 27.02.2018 здійснено з пропуском установленого законом шестимісячного строку.

Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 10.09.2018 суд зобов`язав представника позивача надати пояснення щодо строку звернення до суду. Наступне судове засідання призначено на 16.10.2018.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що останнім не спростовано обставин, покладених в основу позовних вимог. Позивач наголосив, що сам відповідач підтверджує відсутність звернення ТОВ «Порше Мобіліті» або іншої уповноваженої особи із заявою про припинення обтяження. Оскільки відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядку № 830 припинення обтяження здійснюється на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду, позивач вказує, що вилучення відповідного запису з Реєстру було здійснено без належної правової підстави та з порушенням установленого порядку.

Стосовно заперечень відповідача щодо неможливості поновлення державної реєстрації обтяження позивач зазначив, що такий спосіб захисту спрямований на відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, та послався на відповідну судову практику. Крім того, позивач вказав, що відповідно до Порядку № 830 відомості про обтяження можуть бути внесені до Реєстру на підставі рішення суду, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо пропуску строку звернення до суду позивач вказав, що дата 03.08.2017 є вихідним номером відповідного листа, тоді як фактично його було отримано 29.09.2017, у зв`язку з чим наполягав на дотриманні шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 16.10.2018 суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 08.11.2018.

Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 08.11.2018 за клопотанням відповідача суд ухвалив відкласти розгляд справи на 03.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили вироком суду по справі №490/1819/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2022 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 зупинено провадження у справі до набрання законної сили вироком суду по справі №490/1819/18.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання Закону України №2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду адміністративної справи було визначено головуючою суддею Діску А. Б.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 адміністративну справу № 826/5130/18 прийнято до провадження суддею Діскою А.Б. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 27.08.2026 вирок суду у справі №490/1819/18 відсутній. При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, тривалий час у справі №490/1819/18 не вчиняються процесуальні дії. Останні процесуальні дії відбувались у 2025 році, про що свідчить ухвала суду від 18.06.2025 у справі №490/1819/18.

Ухвалою суду від 27.08.2026 було поновлено провадження в адміністративній справі. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича письмові пояснення з наданням відповідних доказів щодо наявності обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, а також обґрунтування яким саме чином вказані обставини на даний час перешкоджають подальшому розгляду справи судом.

Листом № 04.01-16/9/2026 від 08.09.2026 Центральний районний суд м. Миколаєва повідомив, що справа №490/1819/18 перебуває на стадії розгляду.

Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що 10.04.2017 відповідач виявив факти несанкціонованого доступу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна в результаті яких невідомими особами, від його імені, було здійснено 18 реєстраційних дій щодо вилучення записів про заставу рухомого майна та зняття арештів рухомого майна, в тому числі і відносно транспортного засобу Volkswagen СС д.н.з. НОМЕР_2 . Вказані факти несанкціонованого доступу були здійснені за допомогою використання пароля та цифрового ключа відповідача. У зв`язку з виявленням вказаних фактів несанкціонованого доступу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідачем було подано до Печерського УП ГУНП у м. Києві заяви про вчинення кримінального правопорушення. 20.04.2017 за заявами відповідача було внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12017100060001816 за ч. 1 ст. 361 КК України. Постановою слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві Лосєва В. В, визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12017100060001816. У межах вказаного кримінального провадження, під час обшуку у ОСОБА_2 співробітниками СБУ було вилучено комп`ютерну техніку у кількості 4 одиниці за допомогою якої велася вся робота офісу нотаріуса Лосєва В.В. в період з 28.03.2017 і до дня вилучення техніки.

За твердженням відповідача, в адміністративній справі №826/5130/18 основною обставиною, яка підлягає доказуванню є факт вчинення або не вчинення ОСОБА_2 реєстраційних дій в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна пов`язаних з належним позивачу транспортним засобом. Оскільки, за своїм характером вчинення дій в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна пов`язане і технічно можливе виключно за умови використання комп`ютерної техніки, то встановити факт вчинення Лосєвим В.В. реєстраційних дій в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо належного Позивачу транспортного засобу, на думку відповідача, можливо виключно за умови дослідження комп`ютерної техніки, яка використовувалася ОСОБА_2 в роботі нотаріального офісу станом на день вилучення спірного запису з Реєстру. Проте, з огляду на вище вказані обставини, відповідач позбавлений об`єктивної можливості надати суду висновок комп`ютерно-технічної експертизи або, у разі призначення судом комп`ютерно-технічної експертизи, забезпечити виконання такої ухвали в частині надання експертам доступу до комп`ютерної техніки, оскільки вказана комп`ютерна техніка є речовим доказом в кримінальному провадженні №12016150020004834 і до набрання законної сили вироком по справі №490/1819/18 повернута відповідачу не буде.

Таким чином, оскільки у даній адміністративній справі неможливо встановити всі важливі обставини без проведення комп`ютерно-технічної експертизи комп`ютерної техніки відповідача, яка може бути надана на експертизу лише після повернення її правоохоронними органами, відповідач вважає, що існують підстави передбачені КАС України для зупинення провадження в адміністративній справі №826/5130/18.

Позивачем ухвалу суду від 27.08.2026 було отримано, проте будь-які пояснення щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі надано не було.

Розглянувши подані на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2026 пояснення відповідача, суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність доводів відповідача та відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі: 1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; 2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; 3) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; 4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення, у тому числі шляхом медіації, - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; 5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.

Частиною другою цієї ж статті визначені підстави за яких суд має право зупинити провадження у справі.

Суд зазначає, що об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Відтак, необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частина 1 статті 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи.

Водночас, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В даному випадку слід звернути увагу на те, що для зупинення провадження з вказаної підстави повинна існувати об`єктивна необхідність та неможливість на підставі зібраних доказів встановити та оцінити обставини справи. Отже, вказана підстава є факультативною та застосовується на розсуд суду.

Так, предметом розгляду у справі №826/5130/18 є правомірність дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича (Свідоцтво №3711) щодо вилучення обтяження рухомого майна - автомобіля марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1968 куб. см., 2013 року випуску.

У той же час, перебування на розгляді у Центральному районному суді м. Миколаєва кримінальної справи №490/1819/18 про обвинувачення інших осіб у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України не впливають на з`ясування судом обставин правомірності чи неправомірності дій приватного нотаріуса Лосєва Володимира Володимировича щодо вилучення обтяження рухомого майна.

У кримінальному провадженні, зокрема, у кримінальній справі, на які посилається відповідач, ОСОБА_2 не є обвинуваченим.

Крім того, факт незаконного втручання в Державний реєстр обтяжень рухомого майна від імені та за допомогою ідентифікаторів доступу Лосєва В. В. чи не втручання обвинувачених у кримінальній справі №490/1819/18, яка розглядається Центральним районним судом міста Миколаєва достовірно не підтвердить факт особистого вчинення / не вчинення ОСОБА_2 спірної реєстраційної дії.

Представлені сторонами і учасниками справи письмові докази, зміст поданих письмових пояснень, відзиву на позов дають суду об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у справі №826/5130/18, незалежно від набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №490/1819/18, за обвинуваченням інших осіб, які не є учасниками цієї справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» укладено Кредитний договір № 50010796, відповідно до умов якого позивач надав ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» кредит у розмірі 292 157,81 грн, що на момент укладення договору становило еквівалент 35 676, 86 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту - 15.10.2018. Кредит надавався для придбання автомобіля марки Volkswagen, модель CC, кузов № НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1 968 куб. см, 2013 року випуску.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.10.2013 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» укладено договір застави транспортного засобу № 50010796, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Калiушко І.А. та зареєстрований у реєстрі за № 967, відповідно до якого в заставу позивачу передано зазначений автомобіль.

14.10.2013 реєстратором Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі заяви ТОВ «Порше Мобіліті» та договору застави транспортного засобу від 11.10.2013 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером № 13950804 зареєстровано приватне обтяження - заставу вказаного транспортного засобу. До Реєстру внесено відомості про заборону відчуження автомобіля, строк дії обтяження визначено до 14.10.2018.

Як убачається з матеріалів справи та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.03.2017, 29.03.2017 о 08 год. 53 хв. до запису про обтяження № 13950804 внесено зміни, внаслідок яких обтяження щодо автомобіля Volkswagen CC було вилучено. У відомостях Реєстру проведення відповідної реєстраційної дії пов`язано з ідентифікаторами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва В.В.

При цьому матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «Порше Мобіліті» до приватного нотаріуса Лосєва В.В. із заявою про припинення обтяження або вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відсутність такого звернення не заперечується і самим відповідачем, який у відзиві зазначив, що ані позивач, ані інша особа із заявою про припинення обтяження зазначеного транспортного засобу до нього не зверталися.

З матеріалів справи також установлено, що після вилучення обтяження автомобіль Volkswagen CC, кузов № НОМЕР_1 , був перереєстрований 06.07.2017 на ОСОБА_1 , про що ТОВ «Порше Мобіліті» було повідомлено листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017. На той час зобов`язання ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» за кредитним договором виконані не були; за наданим позивачем розрахунком станом на 15.08.2017 заборгованість за кредитним договором становила 529 936,62 грн.

Водночас приватний нотаріус Лосєв В.В. заперечує факт особистого вчинення ним 29.03.2017 реєстраційної дії щодо припинення обтяження. На підтвердження своїх доводів відповідач посилається, зокрема, на встановлений режим роботи нотаріальної контори з 09 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., тоді як спірну реєстраційну дію, за відомостями Реєстру, проведено о 08 год. 53 хв. Крім того, згідно з наданими відповідачем відомостями охоронної компанії, 29.03.2017 приміщення нотаріальної контори було знято із сигналізації о 09 год. 21 хв.

Також відповідачем надано документи, відповідно до яких у період з 09 год. 30 хв. 28.03.2017 до 12 год. 30 хв. 29.03.2017 він перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, де 28.03.2017 йому було проведено оперативне втручання. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про неможливість особистого вчинення ним спірної реєстраційної дії у зазначений у Реєстрі час.

Як убачається з матеріалів справи, 10.04.2017 ОСОБА_2 , виявивши обставини, які, за його твердженням, свідчили про несанкціонований доступ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з використанням належних йому засобів ідентифікації, звернувся до правоохоронних органів, а також до ДП «Національні інформаційні системи» з метою блокування доступу до державних реєстрів. За відповідним зверненням 20.04.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато кримінальне провадження № 12017100060001816 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 361 Кримінального кодексу України, предметом розслідування якого були, зокрема, обставини несанкціонованого доступу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та зняття обтяження зі спірного транспортного засобу.

З наданих відповідачем матеріалів кримінального провадження вбачається, що в межах досудового розслідування перевірялися обставини використання невстановленими особами ідентифікаторів доступу, належних ОСОБА_2 . Відповідача у відповідному кримінальному провадженні було визнано потерпілим. Крім того, перевірялися обставини здійснення несанкціонованих реєстраційних операцій щодо низки транспортних засобів із використанням електронно-обчислювальної техніки та засобів доступу до державних реєстрів.

19.05.2017 ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» про звернення стягнення на предмет застави, за яким 25.05.2017 відкрито провадження у справі № 905/1167/17. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.08.2017 зазначений позов залишено без розгляду. У подальшому, 15.08.2017, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до Ківерцівського районного суду Волинської області з позовом до ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за яким 01.09.2017 відкрито провадження у справі № 158/2173/17. Крім того, судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.05.2018 у справі № 158/2173/17 позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50010796 від 09.10.2013 у розмірі 550 518,62 грн звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель CC, кузов № № НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1 968 куб. см, 2013 року випуску, який належав на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його продажу з публічних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Також стягнуто з ТОВ «ПЕРАПЛАСТІК УКРАЇНА» на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штраф у розмірі 36 982 грн, передбачений пунктом 4.1.2 договору застави транспортного засобу № 50010796 від 11.10.2013.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо вилучення обтяження рухомого майна, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та заявленому у зв`язку із цим клопотанню про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, визначальним для встановлення початку перебігу строку звернення до суду є не дата вчинення оскаржуваної дії як така, а момент, коли особа фактично дізналася або за конкретних обставин об`єктивно повинна була дізнатися про порушення свого права.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 зазначив, що поняття «повинна була дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність та можливість дізнатися про порушення своїх прав. Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій та у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися, яке саме рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач пов`язує початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду, зокрема, з листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017, з якого позивачу стало відомо про перереєстрацію спірного транспортного засобу.

Разом із тим із додаткових письмових пояснень позивача вбачається, що з листа Головного сервісного центру МВС України від 03.08.2017 йому стало відомо про перереєстрацію спірного транспортного засобу на іншу особу. Натомість про факт вилучення 29.03.2017 запису про обтяження, дату вчинення такої реєстраційної дії та особу, з використанням ідентифікаторів якої її проведено, позивач дізнався після отримання листа Київської місцевої прокуратури № 6 від 08.11.2017 № 9765-вих-17 та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, у яких містився, зокрема, витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.03.2017.

Отже, саме обізнаність позивача про перереєстрацію транспортного засобу не свідчить про його обізнаність із конкретною реєстраційною дією, правомірність якої є предметом оскарження у цій справі.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до зазначеного моменту ТОВ «Порше Мобіліті» було відомо або об`єктивно повинно було бути відомо саме про оскаржувану в цій справі реєстраційну дію, дату її проведення та особу реєстратора.

З огляду на те, що з цим позовом ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду 27.02.2018, тобто менш ніж через шість місяців із моменту, коли йому стало відомо про обставини вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, суд дійшов висновку, що встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

За таких обставин передбачені статтями 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду відсутні.

Таким чином, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV (далі Закон № 1255-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 1255-IV (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором.

Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Згідно приписів статті 5 Закону № 1255-IV предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності.

У разі обмеження права розпорядження рухомим майном згодою іншої особи така ж згода необхідна для його обтяження.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, яке стане власністю боржника в майбутньому.

Отже, обтяження рухомого майна є встановленим законом правовим механізмом забезпечення інтересів обтяжувача, з виникненням якого для сторін відповідних правовідносин настають визначені законом та договором права й обов`язки. Наявність обтяження, зокрема, обмежує можливість боржника вільно розпоряджатися майном у випадках, передбачених законом або договором, та забезпечує обтяжувачу можливість реалізації належних йому майнових прав щодо предмета обтяження.

Відповідно до статті 9 Закону № 1255-IV предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п`яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Аналіз наведених положень свідчить, що державна реєстрація обтяження має правове значення не лише для боржника та обтяжувача, а й для третіх осіб, оскільки за загальним правилом зареєстроване обтяження зберігає свою силу і в разі зміни власника відповідного рухомого майна. Відтак припинення зареєстрованого обтяження безпосередньо впливає на обсяг прав обтяжувача та правовий режим майна, яке є предметом такого обтяження.

Таким чином, сама по собі зміна власника предмета обтяження не має наслідком автоматичного припинення такого обтяження. Для втрати зареєстрованим обтяженням чинності мають існувати передбачені законом юридичні підстави, а відповідні відомості повинні бути внесені до Державного реєстру у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 42 Закону № 1255-IV держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держатель Державного реєстру виконує такі функції:

1) організує ведення Державного реєстру;

2) приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження;

3) забезпечує вільний доступ будь-яких осіб до внесених до Державного реєстру відомостей про обтяження цілодобово протягом семи днів на тиждень;

4) надає витяги з Державного реєстру про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна;

5) стягує плату за внесення записів до Державного реєстру та надання витягів з нього.

Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб`єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Держатель та реєстратор Державного реєстру, їх посадові особи несуть відповідальність згідно із законом за порушення порядку ведення Державного реєстру, а також за внесення чи надання недостовірних відомостей.

З наведеного вбачається, що внесення до Державного реєстру відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень є спеціально врегульованою реєстраційною процедурою, яка здійснюється уповноваженими суб`єктами виключно в порядку та на підставах, установлених законодавством. При цьому повноваження реєстратора щодо внесення записів до Державного реєстру не є дискреційними в частині визначення підстав виникнення чи припинення обтяження, а мають реалізовуватися за наявності передбачених законом юридичних фактів.

Статтею 43 Закону № 1255-IV визначено підстави для внесення записів до Державного реєстру.

Реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника: для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст.

Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації;

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що законодавець чітко визначив підстави для внесення до Державного реєстру відомостей про припинення обтяження. Такими підставами є рішення суду або заява обтяжувача, оформлена відповідно до вимог закону. Отже, реєстраційна дія щодо припинення обтяження не може бути вчинена лише за ініціативою реєстратора або за відсутності одного з передбачених законом юридичних документів.

При цьому зі змісту наведених норм убачається, що реєстратор, вносячи до Державного реєстру відомості про припинення обтяження, не встановлює самостійно наявність чи відсутність матеріально-правових підстав для його припинення, а здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі документа, прямо визначеного законом. Відтак відсутність рішення суду або належним чином поданої заяви обтяжувача виключає наявність законних підстав для реєстрації припинення обтяження.

Наведеним положенням кореспондували приписи Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок № 830). Так, пунктом 24 цього Порядку № 830 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа мали право у будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру. Після припинення обтяження саме на обтяжувача покладався обов`язок протягом п`яти днів подати реєстратору відповідну заяву про припинення обтяження та виключення його з Реєстру.

Таким чином, для вирішення питання про правомірність вилучення 29.03.2017 запису про обтяження спірного транспортного засобу суду необхідно встановити, чи існувала на момент проведення відповідної реєстраційної дії одна з передбачених статтею 43 Закону № 1255-IV правових підстав для припинення обтяження.

Як установлено судом та не заперечується учасниками справи, ТОВ «Порше Мобіліті» як обтяжувач із заявою про припинення обтяження та вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не зверталося. Доказів подання такої заяви уповноваженою позивачем особою матеріали справи також не містять.

Не містять матеріали справи й судового рішення, яке станом на 29.03.2017 могло бути правовою підставою для реєстрації припинення спірного обтяження.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 29.03.2017 передбачених Законом № 1255-IV правових підстав для реєстрації припинення обтяження спірного транспортного засобу та вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не існувало.

Відтак внесення 29.03.2017 до Державного реєстру відомостей про припинення такого обтяження здійснено за відсутності визначеної законом юридичної підстави та всупереч порядку, встановленому статтею 43 Закону № 1255-IV та Порядком № 830.

Водночас для вирішення заявленої позовної вимоги про визнання протиправними дій саме приватного нотаріуса Лосєва В.В. суду належить встановити, чи підтверджується матеріалами справи вчинення спірної реєстраційної дії безпосередньо відповідачем.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 830 реєстраторами є суб`єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2006 № 57/5 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), установлено, що державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси здійснюють державну реєстрацію відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймають заяви, видають завірені витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та виконують інші функції, передбачені законодавством. Відповідними повноваженнями приватні нотаріуси були наділені згідно зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2015 № 2728/5.

Отже, станом на 29.03.2017 приватні нотаріуси належали до кола реєстраторів, уповноважених здійснювати державну реєстрацію припинення обтяжень рухомого майна. Водночас реалізація такого повноваження могла здійснюватися виключно за наявності визначених Законом № 1255-IV та Порядком № 830 підстав і з дотриманням установленої процедури.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна 29.03.2017 о 08 год. 53 хв. до запису про обтяження спірного транспортного засобу внесено зміни, внаслідок яких обтяження було вилучено. При цьому у відомостях Державного реєстру як реєстратор відповідної реєстраційної дії зазначений приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В.В.

Разом з тим відповідач заперечує факт особистого вчинення ним зазначеної реєстраційної дії та стверджує, що вона була здійснена невстановленими особами внаслідок несанкціонованого доступу до Державного реєстру з використанням належних йому засобів ідентифікації.

На підтвердження зазначених доводів відповідачем надано докази, відповідно до яких спірна реєстраційна дія була здійснена о 08 год. 53 хв., тоді як встановлений режим роботи нотаріальної контори розпочинався о 09 год. 00 хв., а за відомостями охоронної організації приміщення нотаріальної контори 29.03.2017 було знято з-під охорони о 09 год. 21 хв. Крім того, матеріалами справи підтверджується перебування ОСОБА_2 у відповідний період на стаціонарному лікуванні, де 28.03.2017 йому було проведено оперативне втручання.

Судом також установлено, що після виявлення обставин, які могли свідчити про несанкціонований доступ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідач звернувся до правоохоронних органів та до ДП «Національні інформаційні системи» щодо блокування належних йому засобів доступу до державних реєстрів. За відповідними обставинами було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, пов`язаного з несанкціонованим втручанням у роботу автоматизованих систем, а ОСОБА_2 у межах такого кримінального провадження визнано потерпілим.

При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що предметом досудового розслідування були саме обставини несанкціонованого використання невстановленими особами ідентифікаторів доступу відповідача до державних реєстрів, у тому числі під час здійснення реєстраційних операцій щодо рухомого майна.

Наведені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами, оскільки саме по собі зазначення у Державному реєстрі відомостей про реєстратора не виключає необхідності встановлення особи, яка фактично здійснила відповідну реєстраційну операцію, зокрема за наявності відомостей про можливе несанкціоноване використання засобів доступу до Реєстру.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед установленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність і достатність оцінюються як окремо, так і у взаємному зв`язку в сукупності.

Суд зауважує, що сам по собі факт відкриття кримінального провадження та визнання ОСОБА_2 потерпілим не має наперед установленої доказової сили та не є безумовним доказом невчинення ним спірної реєстраційної дії. Водночас зазначені обставини підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі та свідчать про те, що обставини можливого несанкціонованого використання належних відповідачу засобів доступу до державних реєстрів були предметом досудового розслідування.

Суд також ураховує, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом із тим за результатами перевірки відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом не встановлено наявності вироку чи іншого судового рішення, що набрало законної сили та яким було б встановлено, що спірну реєстраційну дію щодо вилучення 29.03.2017 обтяження спірного транспортного засобу вчинив саме приватний нотаріус Лосєв В.В. Більше того, як зазначалось судом, у кримінальному провадженні у справі № 490/1819/18 ОСОБА_2 не є обвинуваченим.

За таких обставин матеріали цієї справи не містять судового рішення у кримінальному провадженні, яким було б достовірно встановлено факт особистого вчинення ОСОБА_2 спірної реєстраційної дії.

Оцінюючи наведені обставини та докази у їх сукупності, суд зазначає, що сам по собі факт зазначення ОСОБА_2 як реєстратора у відомостях Державного реєстру обтяжень рухомого майна не є достатнім для достовірного встановлення особистого вчинення ним спірної реєстраційної дії.

Водночас матеріали справи містять відомості, які об`єктивно ставлять під сумнів вчинення відповідної реєстраційної операції безпосередньо відповідачем, зокрема щодо часу її проведення, перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, а також обставин можливого несанкціонованого використання належних йому засобів доступу до державних реєстрів, які стали предметом кримінального провадження, у межах якого ОСОБА_2 визнано потерпілим.

За таких обставин сукупність наявних у справі доказів не дає суду достатніх підстав для висновку, що реєстраційну дію щодо вилучення 29.03.2017 обтяження спірного транспортного засобу було вчинено саме приватним нотаріусом Лосєвим В.В.

Отже, незважаючи на встановлену судом відсутність передбачених законом правових підстав для припинення спірного обтяження, підстави для визнання протиправними саме дій приватного нотаріуса Лосєва В.В. відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса Лосєва В.В. поновити державну реєстрацію обтяження рухомого майна за реєстраційним номером № 13950804, суд зазначає таке.

Зі змісту Закону № 1255-IV та Порядку № 830 вбачається, що законодавством визначено порядок державної реєстрації виникнення, зміни та припинення обтяжень рухомого майна, а також порядок внесення змін і додаткових відомостей до відповідного запису. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення до Реєстру запису, змін або додаткових відомостей до нього. Водночас ані Закон № 1255-IV, ані Порядок № 830 не передбачають самостійної реєстраційної дії у вигляді «поновлення» вилученого запису про обтяження із збереженням його попереднього реєстраційного номера та відновленням такого запису ретроспективно з певної дати.

Крім того, відповідно до статті 44 Закону № 1255-IV записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

З наведеного вбачається, що закон пов`язує виникнення відповідного реєстраційного стану саме з фактичним моментом внесення відомостей до Державного реєстру. Водночас Закон № 1255-IV не передбачає можливості надання новій реєстраційній дії зворотної дії шляхом визначення моментом її вчинення попередньої календарної дати.

При цьому заявлена позивачем вимога фактично спрямована не на здійснення передбаченої законодавством реєстраційної дії, а на відновлення стану Реєстру, який існував до 29.03.2017, шляхом поновлення вилученого запису № 13950804 із зазначенням дати його вилучення - 29.03.2017. Проте такий спосіб внесення відомостей до Державного реєстру Законом № 1255-IV та Порядком № 830 не передбачений.

Суд також ураховує, що вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідною від вимоги про визнання протиправними його дій щодо вилучення обтяження. Водночас у цій справі судом не встановлено належними та достатніми доказами, що спірна реєстраційна дія від 29.03.2017 була фактично вчинена саме відповідачем.

За таких обставин покладення саме на відповідача обов`язку усунути наслідки реєстраційної дії, вчинення якої безпосередньо ним судом не встановлено, не ґрунтувалося б на встановлених у справі фактичних обставинах та не відповідало б межам повноважень адміністративного суду.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України обраний судом спосіб захисту має відповідати характеру встановленого порушення та забезпечувати ефективне відновлення порушеного права.

Вирішуючи питання щодо можливості зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд також ураховує правові висновки Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 зазначено, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання особою усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату, а також з`ясування того, чи наділений суб`єкт владних повноважень правом діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд. Верховний Суд також наголосив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення можливе, коли особою виконано всі встановлені законом умови та відсутні обставини для реалізації суб`єктом владних повноважень дискреції.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 821/925/18, у якій суд виходив із того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити конкретну дію є належним способом захисту тоді, коли законодавством визначено вичерпні умови для її вчинення, такі умови дотримані особою, а у відповідного суб`єкта відсутня можливість обирати між декількома правомірними варіантами поведінки.

У постанові від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19 Верховний Суд також зазначив, що у разі вчинення позивачем усіх необхідних для отримання відповідного результату дій та відсутності у відповідача дискреційних повноважень суд вправі застосувати зобов`язуючий спосіб захисту, оскільки сама лише констатація протиправності не завжди забезпечує ефективного поновлення порушеного права.

Таким чином, з наведених правових висновків Верховного Суду вбачається, що передумовою покладення судом на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити конкретну дію є одночасне встановлення: наявності в такого суб`єкта відповідного повноваження; існування визначених законом підстав для вчинення саме такої дії; виконання особою всіх установлених законом умов для отримання відповідного результату; а також відсутності необхідності реалізації суб`єктом владних повноважень адміністративного розсуду.

У цій справі таких передумов судом не встановлено, оскільки законодавством не передбачено реєстраційної дії у запропонованій позивачем формі, а факт вчинення первісної реєстраційної операції саме відповідачем належними доказами не підтверджений.

Крім того, суд ураховує, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.05.2018 у справі № 158/2173/17 було звернуто стягнення на спірний транспортний засіб у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Порше Мобіліті», а у подальшому у цій справі було видано виконавчий лист. З матеріалів подальших судових проваджень у справі № 158/2173/17 також убачається, що автомобіль був реалізований у порядку примусового виконання та право власності на нього набуте третьою особою.

Вказані обставини свідчать, що право позивача як заставодержателя було реалізовано шляхом звернення стягнення на предмет застави, тоді як поновлення на теперішній час запису про обтяження, вилученого у 2017 році, не забезпечувало б ефективного відновлення прав позивача та могло б зачіпати права особи, яка набула транспортний засіб за результатами примусової реалізації. При цьому відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, у разі примусового продажу заставленого майна.

Отже, враховуючи, що факт вчинення спірної реєстраційної дії саме відповідачем судом не встановлений, законодавством не передбачено реєстраційної дії у вигляді поновлення вилученого запису за попереднім реєстраційним номером із наданням йому дії з 29.03.2017, а подальше поновлення такого запису за встановлених у справі обставин не забезпечувало б ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив, що внесення 29.03.2017 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення спірного обтяження було здійснено за відсутності передбачених Законом № 1255-IV правових підстав. Водночас належними та достатніми доказами не підтверджено, що відповідну реєстраційну дію фактично вчинив саме відповідач.

За таких обставин, з огляду на встановлені судом фактичні обставини та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті».

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перапластік Україна», ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.