Ухвала суду № 141192636, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/34740/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 27.10.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» штрафу у розмірі 3400 грн за нескладання податкових накладних на товари, у яких сплив строк зберігання та які, на думку контролюючого органу, не можуть бути використані у господарській діяльності.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року, прийняте на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 11.09.2026 року №4290/04-36-07-13-04/42530377, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» застосовано штрафні санкції у розмірі 3400 грн. Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про необхідність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та складання відповідних податкових накладних у зв`язку із закінченням строків зберігання товарно-матеріальних цінностей є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності товариства. На переконання позивача, закінчення строку зберігання продукції саме собою не свідчить про втрату нею споживчих властивостей, непридатність до подальшого використання або неможливість реалізації в межах господарської діяльності підприємства. При цьому контролюючим органом не проведено належних досліджень чи експертиз, які б підтверджували фактичну втрату продукцією якісних характеристик. Крім того, позивач наголошує, що наявність залишків готової продукції підтверджується даними бухгалтерського обліку товариства, а передача продукції на відповідальне зберігання не свідчить про її вибуття з власності підприємства або використання в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю. Позивач також зазначає, що товариством подано заперечення на акт перевірки, які листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.10.2026 року №74834/6/04-36-07-13-08 залишено без задоволення. З огляду на викладене позивач вважає, що контролюючим органом не доведено наявності передбачених податковим законодавством підстав для нарахування відповідних податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій. Вважаючи податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року протиправним та таким, що порушує права і законні інтереси товариства, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 28.10.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі частини першої статті 169 КАС України, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що для правильного визначення розміру судового збору необхідно встановити правову природу заявлених позовних вимог, зокрема їх майновий чи немайновий характер.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року, яким до товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 3400 грн.

Отже, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень безпосередньо впливає на майновий стан позивача, оскільки його прийняття зумовлює виникнення у товариства обов`язку зі сплати визначеної контролюючим органом суми штрафних санкцій.

Вимога про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено грошове зобов`язання або застосовано фінансові санкції, має майновий характер, оскільки її задоволення спрямоване на усунення негативних майнових наслідків для платника податків.

При цьому визначальним для встановлення характеру позовної вимоги є не її словесне формулювання, а зміст спірних правовідносин і правові наслідки, які настають для особи внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штраф у розмірі 3400 грн, є вимогою майнового характеру, а ціна позову становить 3400 грн.

Відповідний підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.08.2020 року у справі №910/13737/19, щодо визначення майнового характеру позовних вимог залежно від їх спрямованості на захист майнового права чи інтересу, який має грошове вираження.

Суд також враховує, що в адміністративному судочинстві оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошові зобов`язання платника податків, належить до спорів майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком скасування таких рішень є зміна обсягу майнових обов`язків особи.

Отже, для визначення належного розміру судового збору застосуванню підлягає ставка, встановлена для адміністративного позову майнового характеру, поданого юридичною особою.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року становить 3328 грн.

Таким чином, за подання юридичною особою у 2026 році адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 3328 грн.

З огляду на те, що ціна позову становить 3400 грн, розмір судового збору, обчислений за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, дорівнює 51 грн.

Оскільки зазначена сума є меншою за мінімальний розмір судового збору, визначений Законом України «Про судовий збір», до сплати підлягає судовий збір у мінімальному розмірі - 3328 грн.

Водночас суд враховує особливості подання позовної заяви в електронній формі.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» сформовано 27.10.2026 року та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд».

Отже, при визначенні розміру судового збору за подання цієї позовної заяви підлягає застосуванню понижуючий коефіцієнт 0,8.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі №916/228/22 сформулювала правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі подання процесуальних документів в електронній формі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особи, які після 04.10.2021 року подають до суду процесуальні документи в електронній формі з використанням підсистеми «Електронний суд», мають правомірні очікування щодо застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, прямо передбаченого Законом України «Про судовий збір».

Верховний Суд наголосив, що держава повинна забезпечувати передбачуваність правового регулювання, а особа, яка використовує запроваджені державою електронні засоби звернення до суду, вправі розраховувати на застосування встановлених законом процесуальних гарантій.

Таким чином, застосування понижуючого коефіцієнта 0,8 при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний суд» є законодавчо визначеним порядком обчислення судового збору.

За таких обставин розмір судового збору за подання цієї позовної заяви становить:

3328 грн Ч 0,8 = 2662,40 грн.

Суд також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини щодо допустимості встановлення процесуальних умов реалізації права на доступ до суду.

Так, у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога щодо сплати судового збору сама собою не становить порушення права на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності дотримання принципу пропорційності між установленими державою фінансовими умовами доступу до суду та реальними можливостями особи реалізувати право на судовий захист.

У рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каванільєс проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що процесуальні правила мають забезпечувати належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, однак їх застосування не повинно перетворюватися на надмірний формалізм.

Отже, вимога щодо сплати судового збору у встановленому законом розмірі є допустимою процесуальною умовою звернення до суду, яка не суперечить гарантіям права на справедливий судовий розгляд.

Водночас законодавством передбачено відповідні механізми забезпечення доступу до правосуддя, зокрема застосування понижуючого коефіцієнта у разі подання процесуальних документів в електронній формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що за подання цієї позовної заяви товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» повинно сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Разом з тим до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі або документів, які підтверджують передбачені законом підстави звільнення від його сплати.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам частини третьої статті 161 КАС України.

Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Також, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, що підтверджують вказані обставини.

Пунктом 9 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить про те, що право особи на звернення до адміністративного суду пов`язане з необхідністю належного визначення предмета спору, викладення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та зазначення того, у чому саме полягає порушення прав чи законних інтересів позивача.

При цьому обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність оскаржуваного рішення не звільняє позивача від передбаченого процесуальним законом обов`язку викласти фактичні обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та подати всі наявні у нього докази на їх підтвердження.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи, яка звернулася до суду.

Водночас встановлення факту порушення такого права, його характеру та обсягу належить до питань, які вирішуються судом за результатами дослідження й оцінки доказів під час розгляду справи по суті.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що звернення до адміністративного суду спрямоване на захист конкретного порушеного права чи законного інтересу, а не на здійснення абстрактного контролю за діяльністю суб`єкта владних повноважень.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17 сформульовано підхід, відповідно до якого обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду.

Отже, позивач повинен не лише зазначити про незгоду з рішенням суб`єкта владних повноважень, а й викласти обставини, які, на його переконання, свідчать про порушення таким рішенням його прав чи законних інтересів.

Судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» застосовано штрафні санкції у розмірі 3400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки від 11.09.2026 року №4290/04-36-07-13-04/42530377.

Зокрема, позивач стверджує, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про необхідність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та складання відповідних податкових накладних у зв`язку із закінченням строку зберігання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому позивач посилається на наявність залишків готової продукції, передачу такої продукції на відповідальне зберігання, відсутність доказів втрати нею споживчих властивостей та можливість її подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Крім того, у позовній заяві наведено доводи щодо реальності господарських операцій товариства з придбання насіння соняшнику, його переробки та подальшої реалізації готової продукції.

Разом з тим суд звертає увагу, що предметом цього адміністративного позову є конкретне податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 3400 грн.

Відтак обставини, на які посилається позивач, мають бути викладені з урахуванням їх зв`язку з предметом оскарження, зокрема з установленим контролюючим органом порушенням вимог пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому суд зазначає, що обставини, пов`язані з визначенням податку на прибуток, реальністю господарських операцій з придбання сировини та формуванням витрат підприємства, можуть мати значення для вирішення спору лише за умови встановлення їх безпосереднього зв`язку з підставами прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, позивачу необхідно конкретизувати, якими саме фактичними обставинами обґрунтовується протиправність застосування штрафних санкцій у розмірі 3400 грн, а також зазначити докази, якими підтверджуються відповідні обставини.

Крім того, судом встановлено, що позивач посилається на акт перевірки від 11.09.2026 року, договір відповідального зберігання №0-08/25 від 01.08.2025 року, первинні документи бухгалтерського обліку, документи щодо руху та зберігання продукції, заперечення на акт перевірки та лист контролюючого органу від 09.10.2026 року.

Однак до наданих суду матеріалів позовної заяви не долучено копій зазначених документів.

Також серед поданих матеріалів відсутня копія оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року.

Відповідно до частини сьомої статті 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору - клопотання про його витребування.

Отже, процесуальним законодавством безпосередньо встановлено обов`язок позивача долучити до позовної заяви копію оскаржуваного індивідуального акта або, за відсутності такого документа, подати відповідне клопотання про його витребування.

Невиконання зазначеної вимоги становить самостійний недолік позовної заяви, який підлягає усуненню в порядку статті 169 КАС України.

Водночас суд враховує, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі не здійснюється оцінка достатності доказів для задоволення позовних вимог, оскільки така оцінка належить до повноважень суду під час розгляду справи по суті.

У зв`язку з цим відсутність окремих доказів не може автоматично свідчити про необґрунтованість позову або бути підставою для відмови у відкритті провадження.

Разом з тим позивач зобов`язаний дотриматися вимог процесуального законодавства щодо подання наявних доказів та зазначення обставин, які перешкоджають їх поданню.

Згідно з частиною четвертою статті 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити про це суд, зазначивши відповідний доказ, причини неможливості його подання та підтвердження вжиття залежних від нього заходів для отримання такого доказу.

Отже, позивач не позбавлений можливості повідомити суд про об`єктивні причини неподання відповідних доказів та за необхідності заявити клопотання про їх витребування.

Суд зазначає, що застосування положень статей 160, 161, 169 КАС України має здійснюватися з урахуванням принципу верховенства права та практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Для забезпечення ефективного доступу до суду особа повинна мати реальну та практичну можливість оскаржити дії, які, на її переконання, порушують її права.

У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду є складовою права на справедливий судовий розгляд.

Водночас у рішенні від 28.05.1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що право доступу до суду не є абсолютним та може підлягати встановленим законом обмеженням, які повинні переслідувати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності.

У рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каванільєс проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) Європейський суд з прав людини наголосив, що процесуальні правила мають забезпечувати належне здійснення правосуддя, однак їх застосування не повинно перетворюватися на надмірний формалізм.

Ураховуючи наведене, суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху є тимчасовим процесуальним заходом, який не перешкоджає реалізації права на судовий захист за умови своєчасного усунення встановлених судом недоліків.

Метою застосування цього процесуального заходу є забезпечення належного оформлення позовної заяви, виконання вимог щодо сплати судового збору та створення необхідних процесуальних передумов для розгляду адміністративної справи.

При цьому суд не вирішує питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, достатність доказів на підтвердження позовних вимог чи наявність підстав для їх задоволення.

Наведені питання підлягають дослідженню та вирішенню під час судового розгляду справи після відкриття провадження.

Таким чином, залишення позовної заяви без руху за встановлених обставин відповідає вимогам процесуального законодавства та не становить непропорційного обмеження права позивача на доступ до суду.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» вимогам статей 160, 161 КАС України, зокрема щодо сплати судового збору у встановленому законом розмірі, подання копії оскаржуваного індивідуального акта та наявних у позивача доказів, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення встановлених недоліків.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що усунення недоліків позовної заяви не передбачає обов`язку позивача довести протиправність оскаржуваного рішення до відкриття провадження у справі, а стосується виконання процесуальних вимог щодо належного оформлення позовної заяви та подання передбачених законом документів.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗБУТІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., сплаченого за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- належним чином засвідченої копії податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року або, у разі відсутності такого документа, клопотання про його витребування;

- наявних у позивача доказів, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема акта документальної планової виїзної перевірки від 11.09.2026 року №4290/04-36-07-13-04/42530377, договору відповідального зберігання №0-08/25 від 01.08.2025 року, відповідних документів бухгалтерського обліку, заперечень на акт перевірки та листа контролюючого органу від 09.10.2026 року №74834/6/04-36-07-13-08, або письмових пояснень щодо об`єктивних причин неможливості їх подання;

- уточненої позовної заяви із доказами направлення іншим учасникам справи та із конкретизацією обставин, якими позивач обґрунтовує протиправність податкового повідомлення-рішення форми «ПН» №0562950713 від 14.10.2026 року, та зазначенням доказів, що підтверджують відповідні обставини, зокрема щодо застосування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства стосовно складання та реєстрації податкових накладних.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник